Тема 2. Особливості функціонування організації

1. Яка існує теорія організаційного функціонування

2. Види організаційної спеціалізації

1. Теорія організаційного функціонування

Організація як система формальних повноважень – рух формальної влади вниз за ієрархією. хоча в більшості організацій її вважають обов'язковою (якщо ви, прийшовши в організацію, поцікавитеся її структурою, то в першу чергу вам вручать органіграму), багато теоретиків організації бачать в ній неадекватний опис організаційних реалій. Зрозуміло, в кожній організації існують важливі владні і комунікативні відносини, які не просто зобразити на папері.

Органіграмма не відображає неформальні взаємини, але може представити точну картину розподілу праці; один погляд на неї розповість про (1) посади, що існують в організації, (2) розподілі посадових позицій по організаційних одиницях і (3) ступені формальності потоків повноважень між ними (у результаті, використовується як прямий контроль).

Організація відображається як мережа регульованих потоків: рух виробництва в операційному ядрі; рух розпоряджень і вказівок вершини вниз за адміністративною ієрархією з метою контролю над операційним ядром; рух отриманої в процесі зворотного зв'язку (у управлінській інформаційній системі) інформації про результати вгору і двосторонній рух інформації від персоналу та рекомендацій аналітиків щодо ухвалення рішень. Таке бачення організації співзвучне традиційному розумінню повноважень і ієрархії, але відрізняється від першого підходу, що підкреслює роль стандартизації, а не прямого контролю.

Організація представлена як система необхідних для взаємного узгодження діяльності неформальних комунікацій. По суті, це «соціограма» – карта, яка показує, хто і з ким насправді спілкується в організації (на прикладі одного муніципального органу управління, з дослідження). Організацію як систему робочих сузір'їв відображає ідея, відповідно до якої для виконання робочих завдань члени організації об'єднуються в групи рівноправних співробітників (не пов'язаних з ієрархією і навіть не обов'язково пов'язаних з нашими п'ятьма частинами). Кожне сузір'я працює над тими рішеннями, які відповідають її власному ієрархічному рівню, і досить слабо пов'язана з рештою груп. Таким чином, на відміну від перших двох поглядів, що представляють організацію як якусь правильно закручену спіраль, і третього, такого, що малює її у вигляді «мармурового» пирога, що збиває з пантелику, тут ми бачимо щось подібне до напів правильного листкового пирога. Якщо говорити про виробничу фірму, то ми бачимо в операційному ядрі три робочих сузір'я. Члени одного з них займаються виробництвом тих, що комплектують, іншого – збіркою, третього – розподілом продукції. Над ними підноситься адміністративне виробниче сузір'я, що складається з аналітиків і супервайзоров першого рівня, зайнятих розробкою виробничих графіків і загальним управлінням підприємством. Вище розташовується сузір'я нової продукції, що включає аналітиків, лінійних менеджерів і представників допоміжного персоналу (наприклад, дослідників). Допоміжний персонал ділиться на три сузір'я: заводська їдальня, відділ досліджень і розробок (перетинається з групою нової продукції) і відділ по зв'язках з громадськістю. Нарешті, вгорі фінансове сузір'я сполучає вище керівництво з фінансовим допоміжним персоналом, а група довгострокового планування сполучає вище керівництво із старшими аналітиками техноструктури.

Організація як система процесів ухвалення спеціальних рішень. У момент 1 продавець зустрічає клієнта, який пропонує модифікувати продукт. Пропозиція розглядається послідовно на всіх вищестоящих рівнях ієрархії (2, 3, 4), після чого рішення ухвалюється вищим керівництвом (4) і створюється спеціальна група аналітиків і лінійних менеджерів для глибшого вивчення питання і вироблення рекомендацій (5, 6). Вище керівництво схвалює подальші рекомендації і створення нового продукту (7). Потім наступає етап реалізації проекту (8, 9). Зрештою продавець повертається до замовника з новим продуктом (10).