28. Вплив основних агрометеорологічних чинників на розвиток і продуктивність рослинного світу

Агрометеорологічні прогнози – це галузь науково-практичної діяльності, яка направлена на вивчення закономірностей впливу погодних умов на ріст, розвиток, формування врожайності сільськогосподарських культур, методів прогнозування темпів їх розвитку та врожайності, появи шкідників та хвороб, методів прогнозування кількості та якості врожаїв і т.

Агрометеорологічні показники та їх розрахунки. На ріст та розвиток сільськогосподарських культур впливають фактори навколишнього середовища, які характеризуються такими показниками: сонячна радіація, термічний фактор ( температура повітря, ґрунту, рослин), фактор зволоження (опади, запаси продуктивної вологи, вологозабезпеченість, сумарне випаровування, випаровуваність, коефіцієнти зволоження та ін.),пошкодження несприятливими погодними явищами ( пошкодження зимуючих культур в холодну пору року, несприятливі погодні умови в період вегетації сільськогосподарських культур), пошкодження шкідниками та хворобами та ін.

29.Регіональні відмінності країн Африки

Загальна характеристика регіону

 Африка - це 1/5 частини суші планети, на якій знаходяться 53 держави з населенням близько 750 млн. чол. Майже весь континент був колоніями європейських держав - Франції, Великобританії, Бельгії, Португалії, Іспанії та Італії. У 60-і роки почався активний національно-визвольних рух, який успішно завершився 1990 року. Проте колонії ще збереглися на невеликих островах.

Сьогодні Африка - периферія світового господарства, що є результатом колоніального минулого материка. Відсталість більшості  африканських країн, що розвиваються, виявляється в усіх сферах економіки.

 Регіональні відмінності Африки

Найрозвиненіша країна Африки - Південна Африка (ПА), яка входить до розвинених країн світу. Площа - 1,2 млн. км², населення - понад 43 млн. осіб, столиця  - Кейптаун (законодавча), Преторія (адміністративна), Блумфонтейн (юридична). Це індустріально-аграрна країна з потужною промисловістю та інфраструктурою, великою концентрацією виробництва і капіталу: 35 %  працездатного населення зайнято в промисловості і будівництві, 32 % -  у сфері послуг, 10 % - у сільському господарстві. На частку  промисловості припадає 40 % ВВП і 50 % експорту. Тут добувають золото, хромові руди, алмази. З галузей промисловості розвинуті машинобудування, чорна металургія, хімічна і харчова промисловість. Сільське господарство представлене великими фермами. Основні культури: маїс, пшениця, цукрова тростина, сорго, соняшник, тютюн, цитрусові. Розвинуті виноградарство і тваринництво. Експорт - корисні копалини, метали, хімічна і сільськогосподарська продукція. Імпорт - машини та обладнання.

30. Типологія країн що розвиваються

В типології Б. Болотіна і В. Шеніса подає детальну класифікацію країн, що розвиваються. Всі країни, що розвиваються поділяються на такі типи:

1. Верхній „ешелон” країн:

   1) Країни середньорозвинутого капіталізму: Сянган, Сінгапур, Кіпр, Мексика, Бразилія, Венесуела, Аргентина, Чилі;

    2) Країни – виробники нафти з високим рівнем прибутку на душу населення: Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Іран, Ірак, Бруней, Лівія;

    3) Дрібні країни і території з високим рівнем прибутку на душу населення: Багамські Острови, Бермудські Острови, Барбадос, Мартініка, Нова Каледонія.

2. Проміжний „ешелон” країн:

    1) „Верхня середня” група країн: Республіка Корея, Малайзія, Сирія, Алжир, Туніс, Кот-д’Івуар, Ямайка, Еквадор, Гватемала, Перу;

    2) „Нижня середня” група країн: Філіппіни, Таїланд, Шрі-Ланка, Нігерія, Марокко, Єгипет, Замбія, Ангола, Гана, Сальвадор, Нікарагуа, Папуа-Нова Гвінея.

3. Нижній „ешелон” країн:

    1) Країни з низьким рівнем прибутку на душу населення: Індія, Пакистан, Індонезія;

         2) Найменш розвинуті країни: Бангладеш, М’янма, Афганістан, Непал, Ємен, Нігер, Чад, Сомалі, Танзанія, Мадагаскар.