72.Організаційно-правові заходи щодо охорони атмосферного повітря

До організаційно-правових заходів передусім треба віднести стандартизацію і нормування в галузі охорони атмосферного повітря. Державні стандарти розробляються і вводяться в дію Міністерством екології та природних ресурсів та Міністерством охорони здоров'я України. Вони є обов'язкови­ми для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони атмосферного повітря, методи контролю за його станом, вимоги щодо запобігання шкідливого впливу на нього, встановлюють інші вимоги а галузі охорони і використання атмосферного повітря.

Нормування в цій галузі передбачає такі нормативи:

а) екологічної безпеки атмосферного повітря;

б) гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарними джерелами;

в) граничні нормативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться в атмосферне повітря, та час експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів;

г) використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення;

д) вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел та шкідливого впливу їх фізичних факторів.

Законодавством України можуть встановлюватись й інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.

Серед організаційно-правових заходів чільне місце належить обов'язкам суб'єктів, діяльність яких пов'язана з забрудненням повітря. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з викидами в атмосферне повітря шкідливих речовин, зобов'язані:

а) здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання умов і вимог, передбачених у дозволах на викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив;

б) вживати заходів щодо зменшення їх обсягів;

в) забезпечувати безперебійну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування і апаратури для очищення викидів та зменшення рівнів іншого шкідливого впливу;

г) здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються, рівнями іншого шкідливого впливу та вести їх постійний облік;

д) мати заздалегідь розроблені спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок аварійних ситуацій і несприятливих метеорологічних умов та вживати заходів для ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного по­вітря.

З метою зниження забруднення повітря навколо самого джерела забруднення використовуються димарі. Так, димова труба 100-метрової висоти дозволяє розсіювати шкідливі речовини в радіусі 20 км до концентрації, що не є шкідливою для організму людини. Труби висотою 350 м мають радіус розсіювання до 75 км. Проте зазначений спосіб не позбавляє атмосферу від регіонального і глобального забруднення. Тому одним із основних напрямків у цій галузі слід вважати розробку і застосування безвідходних і маловідходних виробництв. Повинна використовуватися така технологія, при якій буде неможливим утворення згубних, екологічно небезпечних викидів у навколишнє середовище.

Для забезпечення охорони атмосферного повітря велике значення має додержання вимог при проектуванні, будівництві та реконструкції промислових об'єктів. Все це повинно здійснюватися з урахуванням екологічної місткості територій, додержанням вимог щодо охорони, раціонального використання та екологічної безпеки атмосферного повітря.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 20 травня 1995 р. затвердив Положення про порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

При неможливості додержуватись встановлених нормативів діяльність відповідних підприємств, установ, організацій, споруд та інших об'єктів припиняється або їх виробничий профіль підлягає зміні.

З метою охорони атмосферного повітря в районах житлової забудови, масового відпочинку і оздоровлення населення, при визначенні місць розташування нових, реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, які впливають на стан атмосферного повітря, встановлюються санітарно-захисні зони, розмір яких визначається в залежності від ступеня шкідливості виробничого об'єкта. В зазначеній зоні забороняється розміщувати житлові будинки, дитячі, шкільні і лікар­сько-оздоровчі заклади. Зелені насадження зменшують кількість шкідливих газів у повітрі, частково розсіюючи їх у верхніх шарах атмосфери та поглинаючи листям. Фахівцями підраховано, що на деревах, кущах і траві осідає до 72 відсотків частинок пилу, що знаходиться в повітрі, і ними поглинається до 60 відсотків сірчастого газу.

Визначення таких місць погоджується з органами, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря.