57. Значення лісових ресурсів та напрямки їх охорони.

Стан справ в якому сьогодні знаходиться лісовий комплекс можна назвати дійсно критичним. Комплекс у сьогоденні зіштовхнувся з рядом таких проблем - екологічна криза, дефіцитність лісових ресурсів, конкуренція з закордонними виробниками (якість вітчизняної продукції у порівнянні із закордонною, показує не на нашу користь), недостача інвестиційних ресурсів, застарілість техніки тощо.

Розвиток ринкових умов господарювання поставив перед працівниками лісу складні завдання в зв'язку з приватизацією державного майна і можливою зміною форм організації виробництва в комплексних лісогосподарських підприємствах.

Основними напрямками розв'язання проблем розвитку лісового комплексу (лісогосподарського і лісопромислового виробництв) є: вдосконалення форм управління цим комплексом; комплексне використання наявних деревних ресурсів (власних і завізних); інтенсифікація відтворення лісів і користування лісом.

При ситуації, що складається в нашій державі (корпоратизації лісопромислових підприємств і державної власності на ліси), визначальним стає вибір форм організації виробництва в комплексних підприємствах, і в тому числі - забезпечення реалізації основних принципів відтворення лісів, користування лісом, ефективної переробки лісосировинних ресурсів.

Сьогодні лісогосподарським і лісопромисловим виробництвом управляють ті самі відомства з виконанням тих самих функцій, що й раніше. Звичайно, за час своєї діяльності існуючі форми управління мали певні здобутки, але їх структура громіздка, їх функції не сприяють розвиткові самостійності підприємств входять у суперечність з економічними методами управління виробничими процесами, а зовнішьоекономічна діяльність оріентується на експорт продукції, головним чином сировинного напрямку.

З огляду на стан навколишнього середовища, лісового фонду і користування ним, на необхідність комплексної переробки лісосировинних ресурсів, вітчизняний і зарубіжний досвід, на особливості економіки лісового комплексу в умовах становлення ринкової моделі господарювання, у правління лісогосподарським і лісопромисловим виробництвом в Україні доцільно організувати з урахуванням чіткого поділу функцій між структурними формуваннями: Міністерством лісів України, Міністерством промисловості України, Міністерством охорони навколишнього середовища України.

58.Визначення за топокартою гідрографічних х-тик річки та її басейну.

Основними гідрографічними х-ками річки є її довжина (км),падіння річки(м),похил річки(м/км),коефіцієнтом звивистості річки 7м/км=7м/1000м*0,007=7%0

Основними х-ками річкового басейну є :площа , довжина, найбільша ширина, середня ширина, падіння, похил басейну,коефіцієнт озерності, заболоченості, лісистості басейну.

Площа басейну визначається способом палетки (прозора плівка зпозначеними на ній клітинками зазвичай 0,5см).

Коефіцієнт озерності річкового басейну-відношення сумарної площі озер і штучних водойм ,до площі басейну виражені в процентах.

Коефіцієнти заболоченості і лісистості підраховують за даними вимірювань на топокарті аналогічно підрахунку коефіцієнта озерності.Для цього потрібно на карті визначити площі усіх посаджень і боліт якщо вони є.

59.Характеристика річкового стоку: визначення понять.

Q,м3/с – витрата води

W, м3(км3) – обєм річкового стоку

M, л/(с*км2)м3/(с*км2) – модуль річкового стоку

h , мм – шор січкового стоку

Qi Wi Mi hi

K=----- = ----- = ----- = ------

Q0 W0 M0 h0

Є 4 основні х-ки річкового стоку : витрата води – об’єм води, що проходить через поперечний переріз річки за одиницю часу.Об’єм річкового стоку – об’єм води, що протікає через поперечний переріз річки за певний період. Модуль річкового стоку – об’єм води , який стікає поверхневими і підземними шляхами за одиницю часу зодиниці площі річкового басейну. Шар річкового стоку – шар води, який утворився б при рівномірному розподілі об’єму річкового стоку за певний період по всій площі поверхневого водозбору річки.

Крім 4-ох названих х-тик річкового стоку виділяють іще дві:

• модульний коефіцієнт річкового стоку – відношення будь-якої з 4-ох основних х-тик за певний період до її середнього багаторічного значення.

• Коефіцієнт річкового стоку – відношення шару річкового стоку за певний період до суми атмосферних опадів за цей же період.

60. Методи розрахунку норм річкового стоку за результатами тривалих багаторічних та нетривалих короткочасних спостережень або при їх відсутності.

Норма річкового стоку – середнє багаторічне значення стоку річки за будь-який період року чи за увесь рік ,виражене однією з основних х-тик річкового стоку (витрати води, обєму річкового стоку, модулю річкового стоку, шару річкового стоку).

За наявності нетривалого періоду гідрологічних спостережень на річці(менше 10 років) норму стоку цієї річки можна визначити методом гідрологічної аналогії – за графіком звязку витрат води цієї річки за декілька років та витрат сусідньої річки із тривалим періодом гідрологічних спостережень.