Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
131.docx
Скачиваний:
233
Добавлен:
25.03.2015
Размер:
3.37 Mб
Скачать

20.Спільні та відмінні риси Волинського та Житомирського Полісся

Північну частину України займає зона змішаних лісів з поліським підтипом ландшафтів, серед яких переважають ландшафти моренно-зандрових, алювіально-зандрових, рівнинно-денудаціоіних, алювіальних терасових рівнин. Помітну роль серед поліських ландшафтів відіграють недреновані перезволожені та заболочені природно-тер. комплекси. У цій зоні розташована велика частина Волин., Ровен., Житомир. і Черніг. областей, частково Хмельн., Київ, і Сум. області. За природним ландшафтам - це Українське Полісся. Простягається зона з заходу на схід на 750 км, площа її становить понад 113 тис. кв.км (19% тер. України). Річний радіаційний баланс становить 44-46 ккал/кв.см. Тривалість вегетаційного періоду - 190-205 днів. Середня річна сума опадів - 550 - 650 мм, випаровуваність не перевищує 400 - 450 мм. Коефіцієнт зволоження 1,9 - 2,8.

Волинське Полісся розташоване в західній частині зони мішаних лісів у межиріччі Західного Бугу і Случі. Займає більшу частину Волинської і південно-східну частину Рівненської областей. Воно є найбільш зволоженим, залісненим і заболоченим з фізико-географічних областей Українського Полісся.

Житомирське Полісся знаходиться на схід від Волинського. Воно займає більшу частину Житомирської та північно-східну частину Рівненської областей. Серед інших фізико-географічних областей Житомирське Полісся є найменш заболоченим – болота становлять близько 3 % його території.

Волинське Полісся - найбільш зволожена, заболочена і залісена область. Поширені крейдяні відкладення, які в півд. і півд.-зах. частинах області оголюються і безпосередньо впливають на розвиток сучасних ландшафтів. Широко розвинені заплавні лугово-болотні місцевості, терасові піщані рівнини з дерново-підзолистими ґрунтами під борами та суборах і значними масивами низинних боліт. В середній частини області - моренно-горбкуваті місцевості з дерново-підзолистими, дерново-глейовими і лучними ґрунтами, зайнятими суборами, луками та с.-г. угіддями. На Пд. області серед зандрових і зандрових-моренних рівнин зустрічаються хвилясто-горбисті межиріччя з дерновими карбонатними ґрунтами на крейдяних породах, на яких поширені сугрудки і дубово-грабові ліси.

Житомирське Полісся відрізняється від ін. поліських областей виходами кристалічних порід Українського щита, більш високим гипсометріч. становищем, глибоко врізаними річковими долинами і меншою заболоченістю. У ландшафтній структурі області значить, площі займають зандрові і моренно-зандрові рівнини на кристалічні. основі з переважанням дерново-слабопідзолисті ґрунтів і лісів типу борів і суборів. Поширені денудаційні горбисті рівнини на кристалічні породах з дерново-слабопідзолистими щебенюватими ґрунтами.

 Спільним є:

Для поліських ландшафтів характерна велика зволоженість і розвиток процесів заболочування (до 70% заболочених земель республіки). Значна зволоженість зумовила розвиток підзолистого і болотного процесів ґрунтоутворень та формування лугової, болотної та лісової рослинності (середня лісистість зони - 30%). Негативні риси поліських ландшафтів - заболоченість земель, низька природна родючість ґрунтів, розвиток процесів інфільтрації і розвіювання незакріплених рослинністю піщаних ґрунтів і т. п. Основні заходи підвищення продуктивності земель полягають в корінному поліпшенні водно-фіз. властивостей ґрунтів, регулюванні їх водного режиму меліоративними і лісокультурними заходами і у вапнуванні кислих ґрунтів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]