17. Обєкт та предмет дослідження ландшафтознавства та організація ландшафтних досліджень

Термін „ландшафтознавство” був запропонований О. Опелем в 1884 р. та І. Віммером в 1985 р. В післявоєнний період на теренах колишнього Радянського Союзу теоретичні снови ландшафтознавства, його прикладні напрямки були закладені М.А. Солнцевим, В.Б. Сочавою, Ф.М. Мільковим, Г.П. Міллером. Сучасні напрямки ландшафтознавства розробляються В. Пащенком, М.Гродзинським, Г. Денисиком, В. Давидчуком, П. Щищенком, Г.Швебсом, В Петліним, А. Мельником та іншими.

Об’єктом вивчення ландшафтознавства виступають певні природно-територіальним комплекси (ПТК), що являють цілісне і закономірне поєднання природних компонентів, які взаємодіють і утворюють єдину нерозривну систему.

ПТК – це закономірно побудовані системи взаємопов’язаних компонентів природи (гірських порід, повітря, вод, рослинності і тваринного світу), які утворюють на поверхні Землі певні територіальні одиниці, єдності, окремості з більш або менш чітко вираженими межами.

Предметом ландшафтознавства є властивості і ознаки ПТК як природних тіл і об’єктів природокористування: генезис, просторова структура, тенденції функціонування, динаміки і розвитку, стійкість до зовнішнього впливу і можливості саморегуляції, природно-ресурсний потенціал.

Ландшафт – це генетично однорідний природний територіальний комплекс, який має єдиний геологічний фундамент, один тип рельєфу, однаковий клімат і складений з властивих тільки йому ПТК нижчого рангу, динамічно сполучених і закономірно поєднаних в просторі і часі.використання

Ландшафтно-дистанційні дослідження

Ландшафтно-дистанційні дослідження – це поєднання ландшафтних та дистанційних (аерокосмічних) методів у вивченні географічної оболонки.

За допомогою аерокосмічних методів можна одержати об'єктивні, оперативні, одночасні для великих територій дані, вони дають змогу фіксувати реальні межі та виявляти цілісні об'єкти, встановлювати закономірності їхнього територіального поширення, чинники формування, особливості функціонування, антропогенні модифікації тощо. Та найважливішою з погляду ландшафтознавства є здатність генералізувати електромагнітний сигнал і передавати відомості не про точку, а про простір як одну з найважливіших особливостей географічних об'єктів загалом, і ландшафтних систем (ЛС) зокрема.

18. Географічна карта,основні елементи її змісту, види та напрямки використання у географічних дослідженнях.

Географічна карта — зменшене зображення всієї земної поверхні або окремих її частин на площині, побудоване за певними математичними правилами з урахуванням кулястості Землі.

За масштабом карти класифікують на:

великомасштабні — з масштабом від 1:5000 до 1:200000, загальногеографічні карти такого масштабу називають топографічними;

середньомасштабні — масштаб яких від 1:200000 до 1:1000000, загальногеографічні карти такого масштабу називають оглядово-топографічними;

дрібномасштабні карти — масштаб дрібніший від 1:1000000, загальногеографічні карти такого масштабу називають оглядовими.

Відмінні за масштабом карти мають різні точність і детальність зображення, ступінь генералізації і нерідко різне призначення.

За змістом виділяють дві великі групи карт — загальногеографічні і тематичні.

Загальногеографічні карти зображають всі географічні явища: рельєф, гідрографію, рослинно-ґрунтовий покрив, населені пункти, господарські об'єкти, комунікації, кордони і таке інше. Загальногеографічні великомасштабні карти, на яких зображені всі об'єкти, які є на місцевості, називаються топографічними. Середньомасштабні загальногеографічні карти — це оглядово-топографічні, а дрібномасштабні загальногеографічні карти — оглядові;

Другою групою є тематичні карти, що показують розміщення, взаємозв'язки і динаміку природних явищ, населення, економіки, соціальну сферу. Їх можна об'єднати у дві групи: карти природних явищ і карти суспільних явищ.

Карти природних явищ охоплюють всі компоненти природного середовища і їх комбінації. В цю групу входять карти геологічні, геофізичні, карти рельєфу земної поверхні і дна Світового океану, метеорологічні і кліматичні, ботанічні, океанографічні, гідрологічні, грунтові, карти фізико-географічних ландшафтів і фізико-географічного районування тощо.

За призначенням карти поділяються на:

науково-довідкові (призначені для виконання за ними наукових досліджень і отримання максимально повної інформації);

культурно-освітні (призначені для популяризації знань, ідей), технічні (відображають об'єкти та умови, необхідні для вирішення якихось технічних завдань);

навчальні (використовуються в якості наочності для вивчення географії, історії, геології та інших дисциплін), туристичні та інші.

За охопленням території карти поділяються на:

Світові (карта земної кулі)

Океанів (карта всіх океанів)

Материкові (карта окремого материку «Африка»)

Країни (карта однієї країни «Україна»)

На планах масштаб однаковий в усіх його частинах. Чим більше зменшено зображену на карті територію, тим дрібніший масштаб карти, і навпаки: чим менший ступінь зменшення, тим більший масштаб карти. На карті масштаб у різних її частинах неоднаковий, хоч не на всіх картах ці