
- •Сучасна українська мова морфологія
- •Морфологія як учення про граматичні форми слова, граматичне значення і граматичні категорії
- •§ 1. Засоби вираження граматичних значень слова в українській мові
- •§ 2. Граматична форма і граматична категорія
- •§ 3. Частини мови в українській лінгвістичній традиції. Принципи виділення частин мови
- •Іменник
- •§1. Визначення, граматичне значення та синтаксична роль іменників. Поняття граматичної предметності
- •§2. Семантичні групи іменників та їх граматичні особливості
- •§ 3. Категорія роду іменників
- •§ 4. Категорія числа, її граматичне вираження
- •§ 5. Категорія відмінка іменників
- •§ 6. Основні значення відмінків
- •§ 7. Відміни іменників
- •§ 8. Особливості відмінювання іменників
- •§ 9. Особливості наголошення іменників
- •Прикметник
- •§1. Визначення прикметника як частини мови
- •§ 2. Повні і короткі прикметники
- •§ 3. Лексико-семантичні групи прикметників
- •§ 4. Форми ступенів порівняння якісних прикметників
- •§ 5. Ступені якості (форми суб’єктивної оцінки) прикметників
- •§ 6. Відмінювання прикметників
- •§ 7. Наголошення прикметників
- •§ 8. Явище ад’єктивації в українській мові
- •§ 9. Специфіка номінативної функції прикметника
- •§ 10. Типові помилки у вживанні прикметників
- •Числівник
- •§ 1. Місце числівника у системі частин мови
- •§ 2. Групи числівників за значенням та будовою
- •§ 3. Зв’язок числівників з іменниками
- •§ 4. Типові помилки у вживанні числівників
- •Займенник
- •§ 1. Специфіка займенника у системі інших частин мови
- •§ 2. Семантичні групи займенників
- •§ 3. Явище прономіналізації в українській мові
- •§ 4. Типові помилки у вживанні займенників
- •Дієслово
- •§ 1. Дієслово як особливий функціональний клас слів в українській мові. Семантика дієслів. Граматична парадигма дієслова
- •§ 2. Інфінітив, його значення та місце в системі дієслівних форм
- •§ 3. Категорія особи, числа й роду
- •§ 4. Поділ дієслів на дієвідміни
- •§ 5. Категорія виду дієслів
- •§ 6. Категорія часу у відношенні до категорії виду
- •§ 7. Категорія способу
- •§ 8. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 9. Безособові дієслова
- •§ 10. Дієприкметник
- •§ 11. Дієприслівник
- •§ 12. Наголошення дієслів
- •§ 13. Типові помилки у вживанні дієслівних форм
- •Прислівник
- •§ 1. Місце прислівника в системі інших частин мови. Морфологічні ознаки та синтаксична роль прислівників
- •§ 2. Семантична класифікація прислівників
- •§ 3. Групи прислівників за походженням. Явище адвербіалізації в українській мові
- •§ 4. Особливості наголошування прислівників
- •П 116рийменник
- •§ 1. Значення і роль прийменників у системі частин мови
- •§ 2. Класифікація прийменників за походженням
- •§ 3. Особливості вживання прийменників з різними непрямими відмінками іменників. Синонімія прийменникових конструкцій
- •§ 4. Типові помилки у використанні прийменникових конструкцій
- •Сполучник
- •§ 1. Загальна характеристика сполучника як окремої частини мови
- •§ 2. Поділ сполучників за структурою і способом уживання
- •§ 3. Синтаксичні функції та синоніміка сполучників
- •§ 4. Правопис сполучників
- •§ 1. Частка як окремий функціональний клас слів. Структурні різновиди часток
- •§ 2. Функціональні різновиди часток
- •§ 1. Проблема мовного статусу вигуків
- •§ 2. Семантична класифікація вигуків
- •§ 3. Інтер’єктивація в українській мові
§ 8. Особливості відмінювання іменників
Зауважень щодо відмінювання потребують іменники ІІ відміни однини чоловічого роду та іменники ІІІ і ІV відмін, а також ті, що мають тільки форму множини.
У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду ІІ відміни можуть мати закінчення –а і -у.
Закінчення -а мають:
Назви чітко окреслених предметів: автобуса, олівця, зошита, трактора (але телефону).
Імена, прізвища людей: Івана Максименка, Тараса Шевченка, Степана Костенка, Геннадія Татарченка, Івана Франка, Петра Дубовика.
Назви тварин: коня, вола, півня, яструба, орла, голуба.
Назви дерев: дуба, клена, ясена, баобаба.
Назви міст: Львова, Кракова, Лондона (але Кривого Рогу, Зеленого Гаю).
Назви річок (з наголосом на закінченні): Дніпра, Дністра, Дінця.
Назви днів тижня та місяців: понеділка, вересня, січня, листопада, вівторка.
Наукові терміни: атома, відмінка, квадрата, звука, підмета, предиката.
Назви мір: метра, гектара, кілограма, літра, кілометра, центнера.
Числові назви: десятка, нуля, мільйона, мільярда.
Назви грошових одиниць: карбованця, долара, купона, шилінга, пенса.
Деякі назви будівель та їх споруд: сарая, карниза, хліва, гаража, погреба.
Назви танців (з наголосом на закінченні): гопака, козачка.
Закінчення -у мають:
Збірні назви: тому, ансамблю, оркестру, каравану.
Назви речовин та матеріалів: цементу, шовку, асфальту, меду, каменю.
Назви явищ природи: снігу, дощу, вітру, урагану, снігопаду, листопаду.
Назви установ та організацій: інституту, університету, комітету.
Назви танців, ігор: вальсу, хокею, футболу, фокстроту.
Географічні назви з просторовим значенням: Сибіру, Алтаю, Кавказу, Криму.
Назви річок (з наголосом на корені): Дону, Уралу, Бугу, Амуру.
Назви почуттів (відчуттів), хвороб: суму, болю, смаку, неврозу, синдрому, жалю.
Літературознавчі терміни: сюжету, реалізму, образу, роману.
Назви дій, процесів, станів: ходу, бігу, крику, спокою, сну.
Просторові назви: степу, лугу, шляху, гаю, лісу.
Абстрактні назви: героїзму, егоїзму, фашизму, альтруїзму.
Назви будівель та споруд: будинку, льоху, універмагу, магазину.
Окремі іменники ІІ відміни чоловічого роду однини в родовому відмінку можуть мати паралельні флексії, але з різним наголошуванням при цьому: парканá і паркáну, дворá і двóру, мостá і мóсту, стола і стóлу, стидá і стúду, плотá і плóту, судá і сýду.
Кличний відмінок притаманний лише іменникам І-ІІІ відмін, у ІV відміні він збігається з формою називного відмінка. Іменники І відміни твердої групи мають закінчення -о: Ганно, весно, а м’якої та мішаної -е (-є): круче, земле, Софіє; пестливі назви вживаються із закінченням -у (-ю): бабусю, мамусю. Іменники ІІ відміни м’якої групи мають закінчення -у (-ю), а твердої і мішаної – -е (-є): діду, Сергію, лікарю, друже, вітре, хлопче. Іменники ІІІ відміни мають у кличному відмінку лише закінчення -е: радосте, мудросте. Слово мати кличного відмінка як такого не має. У цьому значенні вживається форма називного відмінка однини.
Іменники групи pluralia tantum у родовому відмінку розподіляються у три формальні підгрупи: а) іменники з закінченням -ів (-їв) (опадів, терезів, окулярів, курсів, Бермудів, Піренеїв, Валків (місто), Гаваїв, Гопрів, Маневичів, Сіракузів, Татрів, Тернів); б) іменники з нульовим закінченням (вил, дров, ножиць, Альп, Черкас, Буд, Карпат, Сум, Ясс, Судет, Арденн, Подебрад, Салонік, Філіппін, Хібін); в) обмежена кількість іменників із закінченням -ей (саней, дверей, курей, гусей, дітей, людей, грудей, сіней). Деякі іменники можуть мати паралельні флексії: чарів – чар, помиїв – помий, Дарданеллів – Дарданелл, Чернівців – Чернівець. Ті іменники, яким властиве закінчення -ей у родовому відмінку, мають переважно флексію -ми в орудному: саньми, дверми, курми, дітьми, людьми. Проте трапляються і паралельні форми: саньми / санями, ворітьми / воротами, дверми / дверима, грішми / грошима, гістьми / гостями тощо.