- •Сучасна українська мова морфологія
- •Морфологія як учення про граматичні форми слова, граматичне значення і граматичні категорії
- •§ 1. Засоби вираження граматичних значень слова в українській мові
- •§ 2. Граматична форма і граматична категорія
- •§ 3. Частини мови в українській лінгвістичній традиції. Принципи виділення частин мови
- •Іменник
- •§1. Визначення, граматичне значення та синтаксична роль іменників. Поняття граматичної предметності
- •§2. Семантичні групи іменників та їх граматичні особливості
- •§ 3. Категорія роду іменників
- •§ 4. Категорія числа, її граматичне вираження
- •§ 5. Категорія відмінка іменників
- •§ 6. Основні значення відмінків
- •§ 7. Відміни іменників
- •§ 8. Особливості відмінювання іменників
- •§ 9. Особливості наголошення іменників
- •Прикметник
- •§1. Визначення прикметника як частини мови
- •§ 2. Повні і короткі прикметники
- •§ 3. Лексико-семантичні групи прикметників
- •§ 4. Форми ступенів порівняння якісних прикметників
- •§ 5. Ступені якості (форми суб’єктивної оцінки) прикметників
- •§ 6. Відмінювання прикметників
- •§ 7. Наголошення прикметників
- •§ 8. Явище ад’єктивації в українській мові
- •§ 9. Специфіка номінативної функції прикметника
- •§ 10. Типові помилки у вживанні прикметників
- •Числівник
- •§ 1. Місце числівника у системі частин мови
- •§ 2. Групи числівників за значенням та будовою
- •§ 3. Зв’язок числівників з іменниками
- •§ 4. Типові помилки у вживанні числівників
- •Займенник
- •§ 1. Специфіка займенника у системі інших частин мови
- •§ 2. Семантичні групи займенників
- •§ 3. Явище прономіналізації в українській мові
- •§ 4. Типові помилки у вживанні займенників
- •Дієслово
- •§ 1. Дієслово як особливий функціональний клас слів в українській мові. Семантика дієслів. Граматична парадигма дієслова
- •§ 2. Інфінітив, його значення та місце в системі дієслівних форм
- •§ 3. Категорія особи, числа й роду
- •§ 4. Поділ дієслів на дієвідміни
- •§ 5. Категорія виду дієслів
- •§ 6. Категорія часу у відношенні до категорії виду
- •§ 7. Категорія способу
- •§ 8. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 9. Безособові дієслова
- •§ 10. Дієприкметник
- •§ 11. Дієприслівник
- •§ 12. Наголошення дієслів
- •§ 13. Типові помилки у вживанні дієслівних форм
- •Прислівник
- •§ 1. Місце прислівника в системі інших частин мови. Морфологічні ознаки та синтаксична роль прислівників
- •§ 2. Семантична класифікація прислівників
- •§ 3. Групи прислівників за походженням. Явище адвербіалізації в українській мові
- •§ 4. Особливості наголошування прислівників
- •П 116рийменник
- •§ 1. Значення і роль прийменників у системі частин мови
- •§ 2. Класифікація прийменників за походженням
- •§ 3. Особливості вживання прийменників з різними непрямими відмінками іменників. Синонімія прийменникових конструкцій
- •§ 4. Типові помилки у використанні прийменникових конструкцій
- •Сполучник
- •§ 1. Загальна характеристика сполучника як окремої частини мови
- •§ 2. Поділ сполучників за структурою і способом уживання
- •§ 3. Синтаксичні функції та синоніміка сполучників
- •§ 4. Правопис сполучників
- •§ 1. Частка як окремий функціональний клас слів. Структурні різновиди часток
- •§ 2. Функціональні різновиди часток
- •§ 1. Проблема мовного статусу вигуків
- •§ 2. Семантична класифікація вигуків
- •§ 3. Інтер’єктивація в українській мові
§ 11. Дієприслівник
Дієприслівник – це незмінна дієслівна форма, яка об’єднує в собі ознаки дієслова і прислівника, вказує на додаткову дію і пояснює основну, виражену дієсловом. Це порівняно нова дієслівна форма, якій властива категорія виду і часу. Дієприслівники недоконаного виду теперішнього часу творяться від основи теперішнього часу за допомогою суфікса -учи: плавають – плаваючи, пишуть – пишучи. Дієприслівники минулого часу доконаного виду утворюються додаванням до основи інфінітива суфікса -вши (-ши): малювати – малювавши, нести – нісши. Вид дієприслівників визначається відповідною формою співвідносного дієслова: терпіти – терпівши (недоконаний вид), принести – принісши (доконаний вид).
Типове значення дієприслівників теперішнього часу полягає у вираженні додаткової дії, що відбувається одночасно з основною. У таких випадках основна дія виражається дієсловом недоконаного виду. Дієприслівники минулого часу, як правило, беруть участь у вираженні послідовності дій. Вони найчастіше позначають додаткові дії, які в часі свого перебігу передують основним. Дієприслівники часто переходять у прислівники, втрачаючи здатність керувати іменниками. Це найчастіше дієприслівники теперішнього часу типу стоячи, сидячи, лежачи та ін.
§ 12. Наголошення дієслів
Закономірним у сучасній українській літературній мові є наголошування кінцевого складу в дієсловах везтú, нестú, клястú тощо, а також у всіх їх формах: везý, несý, привезý, принесý, везéш, несéш, веземó, несемó, везлá, неслá, привезлá, принеслá, привезлú, принеслú, привезíть, принесíть, живемó, почнемó, ідемó, стаємó, живетé, почнетé, ідетé, стаєтé (але крáду, крáдеш, крáде, крáдете; крáдуся, крáдешся, крáдуться; мóжу, мóжуть, мóжете; хóчу, хóчете, хóчуть; прóшу, прóсять, прóсите). Колись нормативними були такі наголоси: вéзти, нéсти, привéзти, принéсти93. Окремі дієслова мають подвійне наголошення: сúвíти, стáрíти, чéрствíти.
У дієслові бýти з наголошеною основою вживаються інфінітив і форми майбутнього часу (бýду, бýдеш, бýде, бýдемо, бýдете, бýдуть), а в формах минулого часу жіночого і середнього родів та у формах множини наголос падає на закінчення: булá, булó, булú.
§ 13. Типові помилки у вживанні дієслівних форм
Найбільше зауважень потребує саме вживання дієприкметників і дієприслівників. Використовуючи дієприслівникові звороти мовці часто припускаються таких помилок.
Логіко-граматичні. Згідно із сучасними мовними нормами в реченнях з дієприслівниковим зворотом дія, названа присудком, і дія, названа дієприслівником, обов’язково мають виконуватися одним суб’єктом. Помилки, як правило, трапляються тоді, коли суб’єкти цих двох дій в описуваній у реченні дійсності різні. Наприклад: Готуючи альманах «Вітрила», нашу увагу привернув своїми оповіданнями прозаїк Володимир Кезля. Це речення слід перебудувати так: Готуючи альманах «Вітрила», ми звернули увагу на оповідання прозаїка В.Кезлі. Подібних прикладів знаходимо чимало у газетно-публіцистичних жанрах: Купуючи костюм прямо на фабриці, він вам обійдеться набагато дешевше, ніж у магазині.
Логіко-граматичні помилки можуть виникати і в безособових реченнях, коли діяч – додаток, виражений формою давального відмінка, а також у пасивних конструкціях, коли суб’єкт дії присудка і суб’єкт дії дієприслівника не збігаються: Повернувшись із-за кордону, йому забаглося відкрити власну фірму. Мені треба написати статтю, зібравши матеріал якнайшвидше. Засуджено дві групи рекетирів, затримавши їх на кордоні. Крім того, зрідка трапляються помилки у неправильному вживанні дієприслівників різних часових характеристик. Наприклад: Сидівши біля столу, хлопець читав книгу (треба сидячи).
Синтаксичні помилки. Трапляються тоді, коли в реченні дві дієслівні форми, яким дієприслівниковий зворот може синтаксично підпорядковуватись. Автор тексту бачить тільки одну, потрібну йому можливість, читач же помічає другу або обидві відразу, що й призводить до непорозумінь: І в наші дні віруси ховають у собі загрозу, яку не завжди можна передбачити, викликаючи десятки інфекційних захворювань. З цього виходить, що захворювання спричиняють не віруси, а вчені-вірусологи, хоча автор мав на увазі саме віруси.
Синтаксичні помилки виникають і тоді, коли поєднуються в ролі однорідних дієприслівниковий зворот і підрядне обставинне речення: Іван Григорович, працюючи на посаді директора підприємства і коли був головним інженером, завжди з порозумінням ставився до своїх підлеглих.