§ 4. Особливості наголошування прислівників

Абúде

Абúколи

Абúяк

Анікóли

Бáйдýже

Бéзмаль

Бíгма

Бiгцéм

Бóлячé

Безперéстану

Безперéстань

Безперестáнку

Босóніж

В цíлóму

Вéсело

Вúдавцем

Вúпадком

Взнакú

Визúвно

Віддáвна

Відкóли

Віднéхотя

Віднéхочу

Відтóдí

Внáпуск

Внапýстку

Вобидвірýч

Воднóраз

Воднóсталь

Воднóчас

Впóвні

Впóперек

Вперéкидь

Вперéміш

Вперегíн

Вперемішку

Впрóголодь

Впрóстяж

Впрúпуст

Впрúтиск

Впродóвж

Врíвні

Врóзбрід

Врóзгін

Врóзкид

Врóзліт

Врóзріз

Врóзсип

Врóзтіч

Врізнóбіч

Всерéдині

Всерéдину

Втрúдорога

Втришия

Втямкú

Гápячé

Глúбоко

Горíлиць

Дé-де

Дé-не-де

Дéшево

Дóголá

Дóп’яну

Дóчúстá

Деíнде

Добíла

Довéрху

Додóлоньку

Долíлиць

Донéхочу

Допíзна

Досúта

Досхочý

Дотемнá

Жартомá

Зáвждú

Зáочі

Зáсвітла

Зáтúшно

Зóвсім

Зóзла

Зóкола

Зóпалу

Зóстраху

Задáма

Зазвúчай

Запівдáрма

Затéмна

Затéпла

Звúсока

Звідкíль

Здáвна

Здáлека

Знéхотя

Зокрéмá

Кóпітко

Крадькомá

Лíгма

Мигцéм

Нáбік

Нáвіч

Нáвпіл

Нáвскáч

Нáвскíс

Нáвстіж

Нáвхрест

Нáглухо

Нáголó

Нáдвéчір

Нáдвóє

Нáрівні

Нáрівно

Нáскоком

Нáскрізь

Нáспіх

Нáсухо

Нáтрóє

Нáтщé

Нáхильці

Нáчисто

Нáчорно

Нéвідь-як

Нéхотя

Нíвідкíль

Нíкýди

Нíяково

На вíки вічні

На смéрть

Наóпашки

Наóсліп

Навíдліг

Навíдмаш

Навíки-віків

Навеснí

Навкóло

Навпрошкú

Навсібíч

Навтямкú

Навтьoкú

Надвóрі

Назáвждú

Назáхват

Назóвсім

Напóхвaті

Напокáз

Напрúкінці

Нарóздріб

Нарóзхват

Нарóзхрист

Насáмкінець

Насáмперед

Натóмість

Натщéсерце

Нашвидкýрýч

Невтямкú

Неглúбоко

Недáрмá

Неспóвнá

Неспрóста

Нищíвно

Обíруч

Óбіч

Поблизý

Позáторік

Потóйбіч

Рáзом

Самóрýч

Стрíмголов

Шкерéбéрть

П 116рийменник

§ 1. Значення і роль прийменників у системі частин мови

Прийменник – службова частина мови, яка, на думку І.М.Уздиган, є засобом вираження граматичного зв’язку і відповідного семантико-синтаксичного відношення між повнозначним словом, здатним виконувати функцію керування, і залежною відмінковою формою іншого повнозначного слова¹³⁶. Прийменник – дуже давня частина мови. На відомості про неї натрапляємо наприкінці ІІ ст. до н.е. Сама назва означає «той, що стоїть при імені». Сучасний термін прийменник уперше використали Є.Тимченко та Г.Шерстюк. Паралельно вживалися приіменник (С.Смаль-Стоцький та Ф.Гартнер; П.Залозний, О.Попович, В.Коцовський і І.Огоновський. Методична граматика рускої мови, 1904), предложник (О.Партицький), досить часто й предлог (М.Осадца, П.Дячан, А.Кримський)¹³⁷ .

У науковій літературі знаходить дедалі більшу підтримку точка зору про те, що прийменник, окрім граматичного, має ще й лексичне значення (І.К.Кучеренко, М.І.Фурдуй). На думку дослідників, лексичне значення більш виразне у недавно утворених прийменниках, тобто похідних (коло, близько, неподалік), і менш прозоре, затемнене часом – у прийменниках первісних¹³⁸. І.К.Кучеренко наводить такі основні факти існування лексичного значення у прийменниках:

1. перекладність прийменників (з – mit, від – von);

2. багатозначність прийменників;

3. синоніміка прийменників (біля школи, поблизу школи, поруч школи);

4. антонімія прийменників (з – в, з – на, над – під, від – до)¹³⁹.

Звичайно, прийменники, як і кожне слово, мають граматичне (категоріальне) значення, що розуміється як властивість прийменників указувати на характер синтаксичних відношень між словами (підрядний зв’язок). Категоріальне значення прийменника не залежить від значення тих слів, які він з’єднує. На думку М.І.Фурдуй, лексичне значення прийменника – це властивість виражати змістові відношення між словами, тобто передавати різні відношення об’єктивної дійсності. Воно залежить від значення з’єднуваних прийменником слів і відрізняється від лексичного значення самостійних частин мови тим, що прийменникові не властива предметна співвіднесеність, він переважно позбавлений чи поступово втрачає речовий зміст і тримає зв’язок з ним через посередництво слів-назв. Наприклад, у конструкціях поклав під стіл – прийшов під вечір однакове граматичне значення, однотипний характер підрядного зв’язку, але різне лексичне значення – в першій конструкції указується на просторові відношення, а в другій – на часові ¹⁴⁰.