- •Сучасна українська мова морфологія
- •Морфологія як учення про граматичні форми слова, граматичне значення і граматичні категорії
- •§ 1. Засоби вираження граматичних значень слова в українській мові
- •§ 2. Граматична форма і граматична категорія
- •§ 3. Частини мови в українській лінгвістичній традиції. Принципи виділення частин мови
- •Іменник
- •§1. Визначення, граматичне значення та синтаксична роль іменників. Поняття граматичної предметності
- •§2. Семантичні групи іменників та їх граматичні особливості
- •§ 3. Категорія роду іменників
- •§ 4. Категорія числа, її граматичне вираження
- •§ 5. Категорія відмінка іменників
- •§ 6. Основні значення відмінків
- •§ 7. Відміни іменників
- •§ 8. Особливості відмінювання іменників
- •§ 9. Особливості наголошення іменників
- •Прикметник
- •§1. Визначення прикметника як частини мови
- •§ 2. Повні і короткі прикметники
- •§ 3. Лексико-семантичні групи прикметників
- •§ 4. Форми ступенів порівняння якісних прикметників
- •§ 5. Ступені якості (форми суб’єктивної оцінки) прикметників
- •§ 6. Відмінювання прикметників
- •§ 7. Наголошення прикметників
- •§ 8. Явище ад’єктивації в українській мові
- •§ 9. Специфіка номінативної функції прикметника
- •§ 10. Типові помилки у вживанні прикметників
- •Числівник
- •§ 1. Місце числівника у системі частин мови
- •§ 2. Групи числівників за значенням та будовою
- •§ 3. Зв’язок числівників з іменниками
- •§ 4. Типові помилки у вживанні числівників
- •Займенник
- •§ 1. Специфіка займенника у системі інших частин мови
- •§ 2. Семантичні групи займенників
- •§ 3. Явище прономіналізації в українській мові
- •§ 4. Типові помилки у вживанні займенників
- •Дієслово
- •§ 1. Дієслово як особливий функціональний клас слів в українській мові. Семантика дієслів. Граматична парадигма дієслова
- •§ 2. Інфінітив, його значення та місце в системі дієслівних форм
- •§ 3. Категорія особи, числа й роду
- •§ 4. Поділ дієслів на дієвідміни
- •§ 5. Категорія виду дієслів
- •§ 6. Категорія часу у відношенні до категорії виду
- •§ 7. Категорія способу
- •§ 8. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 9. Безособові дієслова
- •§ 10. Дієприкметник
- •§ 11. Дієприслівник
- •§ 12. Наголошення дієслів
- •§ 13. Типові помилки у вживанні дієслівних форм
- •Прислівник
- •§ 1. Місце прислівника в системі інших частин мови. Морфологічні ознаки та синтаксична роль прислівників
- •§ 2. Семантична класифікація прислівників
- •§ 3. Групи прислівників за походженням. Явище адвербіалізації в українській мові
- •§ 4. Особливості наголошування прислівників
- •П 116рийменник
- •§ 1. Значення і роль прийменників у системі частин мови
- •§ 2. Класифікація прийменників за походженням
- •§ 3. Особливості вживання прийменників з різними непрямими відмінками іменників. Синонімія прийменникових конструкцій
- •§ 4. Типові помилки у використанні прийменникових конструкцій
- •Сполучник
- •§ 1. Загальна характеристика сполучника як окремої частини мови
- •§ 2. Поділ сполучників за структурою і способом уживання
- •§ 3. Синтаксичні функції та синоніміка сполучників
- •§ 4. Правопис сполучників
- •§ 1. Частка як окремий функціональний клас слів. Структурні різновиди часток
- •§ 2. Функціональні різновиди часток
- •§ 1. Проблема мовного статусу вигуків
- •§ 2. Семантична класифікація вигуків
- •§ 3. Інтер’єктивація в українській мові
§ 2. Семантичні групи займенників
В основу поділу займенників за значенням покладено семантичний принцип, проте назви груп відповідають суті розрізнюваних типів займенників, як вважає І.І.Матвіяс, тільки відносно81. Більшість мовознавців виокремлює такі семантичні розряди займенників:
ОСОБОВІ (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони). Особові займенники не замінюють іменників, а називають осіб: займенники я, ми вказують на особу мовця, ти, ви – на особу співбесідника, або адресата мовлення. Ці займенники протиставляються як форми однини і множини, проте мають такі значення: ми – це я і ще хтось, у публіцистичному і науковому стилях ми – це авторське «я», вжите як засіб зближення автора з читачем; займенник ви вказує на багатьох осіб, до кого звернена мова, а також на шанобливе ставлення. Займенники він, вона, воно, вони вказують на особи, які не беруть участі в розмові, а також на предмети чи поняття, згадувані в розмові. Тому їх ще називають предметно-особовими.
ЗВОРОТНИЙ (себе) вказує на відношення виконавця (суб’єкта) дії до самого себе і не має форми називного відмінка, а також категорії роду та числа.
ПРИСВІЙНІ (мій, твій, наш, ваш, його, її, їх (їхній) вказують на належність предмета особі. За значенням і граматичними ознаками вони близькі до прикметників.
ПИТАЛЬНІ (хто? що? який? чий? котрий? скільки?) вживаються для оформлення запитання про осіб (хто) або предмети (що), про ознаки, якості чи приналежність предмета (який, чий), про кількість або порядок предметів при лічбі (скільки, котрий).
ВІДНОСНІ (хто, що, який, чий, котрий, скільки) в структурі складнопідрядного речення пов’язують підрядне речення з головним як сполучні слова. Відносні займенники хто, що, який, котрий можуть вказувати на невизначену особу, предмет або якість. Наприклад: От якби нам хто кого представив! Займенник який використовується в усіх стилях мови, коли треба вказати на якісний характер ознаки, а котрий вживається тоді, коли треба підкреслити вибір осіб, предметів, ознак із ряду однорідних. Наприклад: Природно, яка позиція – такі й результати; Полювання з крякухою дуже добутливе, спокійне полювання, особливо для мисливців, котрі вже в літах (Остап Вишня).
ВКАЗІВНІ (цей (оцей), той (отой), такий, стільки) вказують на предмети, ознаки предметів, їх кількість. Займенник такий вказує на узагальнену ознаку, а також виконує підсилювально-видільну функцію, виступаючи засобом увиразнення іншої конкретної ознаки. Наприклад: Лан. Довгий такий та широкий дуже, що оком зіздріти не можна (В.Стефаник).
ОЗНАЧАЛЬНІ (сам, самий, увесь, усякий, кожний, кожен, інший) узагальнено вказують на ознаки предметів. Займенник сам уживається на означення того, що особа чи предмет виконує дію сама, без сторонньої допомоги: «Тільки пам’ятайте, що сама собою газета не з’явиться» (газ.). Займенник самий (з наголосом на першому складі) має значення крайньої часової чи просторової межі іменника, при якому він ужитий: «Дорога йшла з гори та на гору, з гори та на гору, над самою Россю (І.Нечуй-Левицький). Крім того, цей займенник може вживатися у ролі підсилювальної частки при словах на означення часу, причини: Саме тому так вийшло. То був саме він, я твердо переконана. Займенники кожний (кожен) і всякий синонімічні між собою, оскільки означають окреме в певному кількісному ряді: Кожна птиця знайде свого Гриця (нар.тв.). Крім того, займенник кожний (кожен) має значення «всі по одному», «будь-який із подібних собі»: Кожен коваль свого щастя. Займенник усякий меншою мірою, ніж займенник кожний, виражає значення розділовості: «У всякого своя доля і свій шлях широкий» (Т.Шевченко).
ЗАПЕРЕЧНІ (ніхто, ніщо, ніякий, нікотрий, нічий, жодний (жоден) указують на відсутність предметів, ознак, кількостей. Вони виступають другим запереченням у реченні з присудком, ужитим з заперечною часткою не, наприклад: Ніщо не віщувало дощу (С.Скляренко). Займенник жодний (жоден) уживається в двох значеннях: 1) «ні один», наприклад: Хлопець жодного разу не помилився; 2) «ніякий»: І не було у нас жодних проблем.
НЕОЗНАЧЕНІ (дехто, дещо, деякий, хтось, щось, хто-небудь, що-небудь, абихто, будь-хто, чийсь, абиякий та ін.) вказують на невизначеність особи, предмета, якості чи кількісного вияву.