- •Сучасна українська мова морфологія
- •Морфологія як учення про граматичні форми слова, граматичне значення і граматичні категорії
- •§ 1. Засоби вираження граматичних значень слова в українській мові
- •§ 2. Граматична форма і граматична категорія
- •§ 3. Частини мови в українській лінгвістичній традиції. Принципи виділення частин мови
- •Іменник
- •§1. Визначення, граматичне значення та синтаксична роль іменників. Поняття граматичної предметності
- •§2. Семантичні групи іменників та їх граматичні особливості
- •§ 3. Категорія роду іменників
- •§ 4. Категорія числа, її граматичне вираження
- •§ 5. Категорія відмінка іменників
- •§ 6. Основні значення відмінків
- •§ 7. Відміни іменників
- •§ 8. Особливості відмінювання іменників
- •§ 9. Особливості наголошення іменників
- •Прикметник
- •§1. Визначення прикметника як частини мови
- •§ 2. Повні і короткі прикметники
- •§ 3. Лексико-семантичні групи прикметників
- •§ 4. Форми ступенів порівняння якісних прикметників
- •§ 5. Ступені якості (форми суб’єктивної оцінки) прикметників
- •§ 6. Відмінювання прикметників
- •§ 7. Наголошення прикметників
- •§ 8. Явище ад’єктивації в українській мові
- •§ 9. Специфіка номінативної функції прикметника
- •§ 10. Типові помилки у вживанні прикметників
- •Числівник
- •§ 1. Місце числівника у системі частин мови
- •§ 2. Групи числівників за значенням та будовою
- •§ 3. Зв’язок числівників з іменниками
- •§ 4. Типові помилки у вживанні числівників
- •Займенник
- •§ 1. Специфіка займенника у системі інших частин мови
- •§ 2. Семантичні групи займенників
- •§ 3. Явище прономіналізації в українській мові
- •§ 4. Типові помилки у вживанні займенників
- •Дієслово
- •§ 1. Дієслово як особливий функціональний клас слів в українській мові. Семантика дієслів. Граматична парадигма дієслова
- •§ 2. Інфінітив, його значення та місце в системі дієслівних форм
- •§ 3. Категорія особи, числа й роду
- •§ 4. Поділ дієслів на дієвідміни
- •§ 5. Категорія виду дієслів
- •§ 6. Категорія часу у відношенні до категорії виду
- •§ 7. Категорія способу
- •§ 8. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 9. Безособові дієслова
- •§ 10. Дієприкметник
- •§ 11. Дієприслівник
- •§ 12. Наголошення дієслів
- •§ 13. Типові помилки у вживанні дієслівних форм
- •Прислівник
- •§ 1. Місце прислівника в системі інших частин мови. Морфологічні ознаки та синтаксична роль прислівників
- •§ 2. Семантична класифікація прислівників
- •§ 3. Групи прислівників за походженням. Явище адвербіалізації в українській мові
- •§ 4. Особливості наголошування прислівників
- •П 116рийменник
- •§ 1. Значення і роль прийменників у системі частин мови
- •§ 2. Класифікація прийменників за походженням
- •§ 3. Особливості вживання прийменників з різними непрямими відмінками іменників. Синонімія прийменникових конструкцій
- •§ 4. Типові помилки у використанні прийменникових конструкцій
- •Сполучник
- •§ 1. Загальна характеристика сполучника як окремої частини мови
- •§ 2. Поділ сполучників за структурою і способом уживання
- •§ 3. Синтаксичні функції та синоніміка сполучників
- •§ 4. Правопис сполучників
- •§ 1. Частка як окремий функціональний клас слів. Структурні різновиди часток
- •§ 2. Функціональні різновиди часток
- •§ 1. Проблема мовного статусу вигуків
- •§ 2. Семантична класифікація вигуків
- •§ 3. Інтер’єктивація в українській мові
§ 3. Явище прономіналізації в українській мові
Прономіналізація (від лат. pronomen – займенник) – перехід слів з інших частин мови у займенники в результаті втрати чи послаблення властивого їм основного лексичного значення і набуття узагальнено-вказівного чи неозначеного змісту82. До розряду займенників можуть переходити іменники річ, справа, душа, факт, штука, брат, сестра, людина та ін, прикметники цілий (у значенні «весь»), визначений (у значенні «якийсь»), певний (у значенні «якийсь»), останній (у значенні «цей», «той») та ін, а також числівник один. Наприклад: А обід – річ приємна. Життя – складна штука. Буває й серед нашого брата всякого. У певних умовах і він би розгубився. В одному департаменті служив один чиновник (М.Гоголь). На стежці не видно було ні живої душі (І.Нечуй-Левицький).
Прономіналізуватися можуть також окремі слова з інших частин мови, що входять до складу згадуваних займенникових фразеологічних зрощень.
§ 4. Типові помилки у вживанні займенників
Вживання займенників має певні особливості. Переважна більшість займенників не тільки виявляє свої значення в тексті, а й виступає в ньому у ролі засобу зв’язку. Займенники пов’язують як частини складного речення, так і частини абзацу. Частини складного речення пов’язуються насамперед відносними займенниками. Особові займенники можуть формувати паралельний зв’язок у висловлюванні. Особово-вказівні займенники допомагають виражати послідовний зв’язок між одиницями висловлювання. Крім того, на займенниках може триматися побудова підсумкових, висновкових чи узагальнюваних частин тексту. Наприклад: «Хочемо всіх заспокоїти – такого не сталося» (газ.).
При побудові речення, абзацу тексту слід постійно перевіряти зв’язок наступної думки з попередньою і особливо звертати увагу на вживання займенників, оскільки часто саме їх уживають неправильно. Найчастіше помилка вживання полягає в тому, що з тексту не зрозуміло, до якого слова стосується займенник, а це викривляє зміст, вносить у нього двозначність. Напр.: У зовсім непристосованому приміщенні знаходиться молодняк великої рогатої худоби. Його (?) слід реконструювати (газ.).
Незрозумілим стає текст і тоді, коли будуються неправильні словосполучення, зокрема й займенникові: «Вони тинялися по танцмайданчику з одного кутка в інший, не знаючи, до чого себе приткнути, намагаючись утоптати хтозна-що в землю» (газ.).
Незрозуміле співвіднесення займенника зі словами зумовлює двозначність у таких випадках:
Якщо займенник віддалений від слова, з яким він синонімічно пов’язаний. Наприклад: Викрадений автомобіль сина сусіда Макаренка, який теж був на місці пригоди.
Якщо можливе співвіднесення займенника з будь-яким із слів однаково граматично вираженим. Наприклад: Мене вразила зустріч з матір’ю студентки, якої я давно не бачила.
Якщо замість особового займенника вжито присвійний. Наприклад: Виступ ректора університету свідчить про серйозний його підхід до справи підготовки спеціалістів нового профілю.
Якщо вжито зворотний займенник з незрозумілим співвіднесенням. Наприклад: Дитину він записав на себе. Книжки у бібліотеці студентка взяла на себе.
Якщо вжито присвійний займенник «свій». Наприклад: Ми попросили членів делегації проаналізувати свої матеріали по Чорнобилю.
Якщо неправильно узгоджений займенник зі збірним іменником. Наприклад: Журі зібралося, і їм було запропоновано перегляд нового фільму молодих режисерів.
Якщо є невиправдане використання займенника у формі орудного відмінка. Наприклад: Люди нашого села дуже працьовиті. Ними викопано два ставки, закладено парк.