- •Сучасна українська мова морфологія
- •Морфологія як учення про граматичні форми слова, граматичне значення і граматичні категорії
- •§ 1. Засоби вираження граматичних значень слова в українській мові
- •§ 2. Граматична форма і граматична категорія
- •§ 3. Частини мови в українській лінгвістичній традиції. Принципи виділення частин мови
- •Іменник
- •§1. Визначення, граматичне значення та синтаксична роль іменників. Поняття граматичної предметності
- •§2. Семантичні групи іменників та їх граматичні особливості
- •§ 3. Категорія роду іменників
- •§ 4. Категорія числа, її граматичне вираження
- •§ 5. Категорія відмінка іменників
- •§ 6. Основні значення відмінків
- •§ 7. Відміни іменників
- •§ 8. Особливості відмінювання іменників
- •§ 9. Особливості наголошення іменників
- •Прикметник
- •§1. Визначення прикметника як частини мови
- •§ 2. Повні і короткі прикметники
- •§ 3. Лексико-семантичні групи прикметників
- •§ 4. Форми ступенів порівняння якісних прикметників
- •§ 5. Ступені якості (форми суб’єктивної оцінки) прикметників
- •§ 6. Відмінювання прикметників
- •§ 7. Наголошення прикметників
- •§ 8. Явище ад’єктивації в українській мові
- •§ 9. Специфіка номінативної функції прикметника
- •§ 10. Типові помилки у вживанні прикметників
- •Числівник
- •§ 1. Місце числівника у системі частин мови
- •§ 2. Групи числівників за значенням та будовою
- •§ 3. Зв’язок числівників з іменниками
- •§ 4. Типові помилки у вживанні числівників
- •Займенник
- •§ 1. Специфіка займенника у системі інших частин мови
- •§ 2. Семантичні групи займенників
- •§ 3. Явище прономіналізації в українській мові
- •§ 4. Типові помилки у вживанні займенників
- •Дієслово
- •§ 1. Дієслово як особливий функціональний клас слів в українській мові. Семантика дієслів. Граматична парадигма дієслова
- •§ 2. Інфінітив, його значення та місце в системі дієслівних форм
- •§ 3. Категорія особи, числа й роду
- •§ 4. Поділ дієслів на дієвідміни
- •§ 5. Категорія виду дієслів
- •§ 6. Категорія часу у відношенні до категорії виду
- •§ 7. Категорія способу
- •§ 8. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 9. Безособові дієслова
- •§ 10. Дієприкметник
- •§ 11. Дієприслівник
- •§ 12. Наголошення дієслів
- •§ 13. Типові помилки у вживанні дієслівних форм
- •Прислівник
- •§ 1. Місце прислівника в системі інших частин мови. Морфологічні ознаки та синтаксична роль прислівників
- •§ 2. Семантична класифікація прислівників
- •§ 3. Групи прислівників за походженням. Явище адвербіалізації в українській мові
- •§ 4. Особливості наголошування прислівників
- •П 116рийменник
- •§ 1. Значення і роль прийменників у системі частин мови
- •§ 2. Класифікація прийменників за походженням
- •§ 3. Особливості вживання прийменників з різними непрямими відмінками іменників. Синонімія прийменникових конструкцій
- •§ 4. Типові помилки у використанні прийменникових конструкцій
- •Сполучник
- •§ 1. Загальна характеристика сполучника як окремої частини мови
- •§ 2. Поділ сполучників за структурою і способом уживання
- •§ 3. Синтаксичні функції та синоніміка сполучників
- •§ 4. Правопис сполучників
- •§ 1. Частка як окремий функціональний клас слів. Структурні різновиди часток
- •§ 2. Функціональні різновиди часток
- •§ 1. Проблема мовного статусу вигуків
- •§ 2. Семантична класифікація вигуків
- •§ 3. Інтер’єктивація в українській мові
§ 8. Перехідні і неперехідні дієслова
Категорія перехідності – неперехідності тісно пов’язана з дієслівною семантикою і є, отже, лексико-граматичною категорією. Усі дієслова поділяють на перехідні і неперехідні.
Перехідні дієслова означають дію, спрямовану безпосередньо на якийсь предмет: написати лист, будувати хату, висловлювати думку. Виразною ознакою перехідних дієслів є їхня здатність керувати іменником у формі знахідного відмінка без прийменника, який у реченні виконує функцію прямого додатка: думати думу, нести квіти.
Крім того, у функції прямого додатка може виступати й іменник у формі родового відмінка, коли він має значення частини від цілого (випити молока, чаю), коли дієслово вжито з заперечною часткою не (не питав мами), коли дієслово має значення недовготривалого користування (позичив ножа, олівця), коли є паралельні форми дієслів у родовому і знахідному відмінках (співав пісні – співав пісень). Другою граматичною ознакою перехідних дієслів є їх здатність утворювати пасивні дієприкметники: принести – принесений, врятувати – врятований. Проте пасивні дієприкметники не творяться від дієслів із значенням мислення, переживання типу думати, розуміти, мислити, відати, терпіти, ненавидіти, зазнавати.
Неперехідні дієслова означають стан або таку дію, яка не спрямована на інший предмет: дякувати, зітхати, зеленіти, глузувати. Вони ніколи не керують іменниками – прямими додатками, і від них не творяться пасивні дієприкметники.
Тісно пов’язана з категорією перехідності – неперехідності категорія стану. Це граматична категорія, яка виражає відношення між дією, дійовою особою(суб’єктом дії) і предметом (об’єктом), на який спрямована дія. Категорія стану властива тільки перехідним і співвідносним з ними неперехідним, які утворені за допомогою постфікса -ся. Виявляється вона у формах слів та особливостях керування.
Категорія стану не властива:
неперехідним дієсловам без постфікса -ся: сидіти, лежати, стояти, мерзнути, хворіти;
дієсловам з постфіксом -ся, які утворені від неперехідних дієслів: сидиться, спиться;
безособовим дієсловам на -ся, а також особовим дієсловам, що вживаються в значенні особових: стається, хочеться, розвидняється, хмариться;
дієсловам на -ся, що не мають співвідносних перехідних дієслів: гордиться, усміхається, боїться, казиться91.
У сучасній українській мові розрізняють активний і пасивний стани. Окрема група – зворотні дієслова, в яких пасивне значення формується постфіксом -ся.
Активний стан мають усі перехідні дієслова, які означають дію, спрямовану на прямий об’єкт: Нині ми всі обстоюємо плюралізм поглядів (газ.).
Пасивний стан мають неперехідні дієслова з постфіксом -ся, співвідносні за своїм лексичним складом і граматичним значенням із дієсловами активного стану. Вони означають дію, спрямовану на об’єкт, що виступає в реченні у ролі підмета. Реальна дійова особа в таких пасивних конструкціях виступає додатком у формі орудного відмінка: «Спеціальні питання обговорюються депутатами в секціях» (газ.). У реченні з дієсловом пасивного стану реальний виконавець дії може й не називатися. Крім того, пасивний стан може бути виражений також і пасивним дієприкметником, неособовою формою предикативного дієприкметника на
-но, -то, утвореним від перехідних дієслів: Товариство організовано.
Зворотні дієслова означають дію, яка спрямована на дійову особу. Залежно від лексичного зв’язку з іншими словами в реченні вони поділяються на такі групи: 1) власне-зворотні (виражають конкретну дію, виконавцем якої є особа, на яку ця дія й поширюється): одягатися, митися, голитися; 2) непрямо-зворотні (дія, передана ними, виконується дійовою особою, об’єкт дії виступає у функції непрямого додатка або зовсім відсутній): запасатися (їжею), поратися (біля печі); 3) загально-зворотні (вказують на внутрішній стан людини, її настрій, переживання): вертітися, сміятися, журитися, гніватися; 4) безоб’єктно-зворотні (виражають дію, постійно властиву дійовій особі): кропива жалиться, собака кусається; 5) взаємно-зворотні (означають дію, яку виконують дві або кілька осіб, кожна з яких є одночасно і об’єктом дії): листуватися, цілуватися, радитися, зустрічатися.