§ 2. Семантична класифікація прислівників

Класифікація прислівників за значенням тією чи іншою мірою порушувалась у працях багатьох мовознавців. Переважна більшість дослідників традиційно виділяє дві лексико-семантичні групи прислівників: означальні та обставинні ¹⁰⁵.

Прислівники обставинні вказують на різні обставини, за яких відбувається та чи інша дія: місце, час, причину, мету. У реченні вони відносяться до особових форм дієслова, до дієприкметників і дієприслівників. Наприклад: Кругом трави й трави, суцільна розкіш квітучого різнотрав’я, і тільки де-не-де над цією зеленою повінню трав пробивається випадковий житній колосок (О.Гончар). Недавно ще гула метелиця (Н.Забіла).

Прислівники означальні характеризують якість дії, ознаки предмета. У їх складі мовознавці виділяють такі семантичні підгрупи: 1) якісно-означальні, що вказують на якісну ознаку іншої ознаки – процесуальної або статичної – і мають форми ступенів порівняння (весело, смішно, легко та ін.). Наприклад: В затишних долинах темнисто сріблились тихі стави (М.Стельмах). Край лісу таємничо біліють стовбури осик та беріз (Леся Українка). Синій терен в туманах сизих осінньо терпне (Б.Олійник). Круті гори зеленіли проти сонця привітно й весело (І.Нечуй-Левицький); 2) кількісно-означальні, які означають міру або ступінь вияву ознаки, характер її інтенсивності (дуже, ледве, надто і т.д.). Наприклад: Мертво навкруги, тільки вітрець ледь-ледь колише дерева, осипає цвіт (М.Стельмах); 3) прислівники способу дії, що вказують на спільне чи роздільне виконання дії (разом, пішки, вроздріб тощо). Наприклад: Наталка прожогом кинулась до хати (М.Стельмах); 4) дехто ще виділяє порівняльно-уподібнювальні прислівники¹⁰⁶ (по-нашому, по-вашому, по-своєму, по-осінньому та ін.). Наприклад: Осіння вже пора по-вовчи закрадалась (М.Рильський); Корені можуть утворюватись по-різному (з підр.). Виділення окремої групи означальних прислівників підтверджує безпідставність традиційного ототожнення обставини як члена речення і прислівника як частини мови, що характерно, наприклад, і для посібника В.С.Ващенка, де названо прислівники місця, часу, причини, мети, способу дії та міри і ступеня¹⁰⁷. При цьому, як бачимо, усі означальні прислівники зараховували до прислівників міри і ступеня та способу дії. Означальні прислівники можуть сполучатися з іменниками (прогулянка пішки), а кількісні частіше відносяться до дієслів особової форми ¹⁰⁸.

Дискусійним моментом на сьогодні є виділення ще двох цілком самостійних лексико-семантичних груп – предикативних і модальних прислівників¹⁰⁹ оскільки суперечить традиційним поглядам на «категорію стану» як окрему частину мови¹¹⁰. На нашу думку, вживання прислівників для вираження ознаки дії, іншої ознаки не виключає можливості їх виступати і в предикативній та модальній функції, адже іменник, наприклад, виконуючи роль присудка, не перестає при цьому бути іменником.

Переконливі докази щодо безпідставності виділення «категорії стану» як окремої частини мови наводив С.П.Бевзенко¹¹¹ , І.К.Кучеренко¹¹² та деякі інші мовознавці. Предикативні прислівники означають стан і в реченні функціонують у ролі головного члена односкладного безособового речення (безлюдно, варто, потрібно) Наприклад: Добре, як рідна земля під ногами, батьківське небо над головою (А.Малишко). В небі блакитнім ніде ні хмаринки – тихо, і вітер не віє (Леся Українка). Значна кількість їх співвідноситься з якісними прикметниками і означає почуття, емоційний чи фізичний стан (весело, тихо, тепло). Модальні прислівники слугують для виявлення ставлення мовця до змісту висловлення (по-перше, можливо, по-моєму та ін.). Наприклад: Шевченко був ліриком, передовсім, ліриком напрочуд правдивим (М.Рильський)¹¹³.

Автори розділу про прислівник Л.І.Коломієць та А.В.Майборода в академічній граматиці української мови виділяють дещо інші групи прислівників за значенням: атрибутивні, обставинні, означальні, предикативні, модальні, атрибутивно-предикативні, модально-атрибутивні ¹¹⁴. Така класифікація, на нашу думку, є досить оригінальною і досконалою, оскільки враховує трансформацію в межах лексико-семантичних груп прислівника.