- •Сучасна українська мова морфологія
- •Морфологія як учення про граматичні форми слова, граматичне значення і граматичні категорії
- •§ 1. Засоби вираження граматичних значень слова в українській мові
- •§ 2. Граматична форма і граматична категорія
- •§ 3. Частини мови в українській лінгвістичній традиції. Принципи виділення частин мови
- •Іменник
- •§1. Визначення, граматичне значення та синтаксична роль іменників. Поняття граматичної предметності
- •§2. Семантичні групи іменників та їх граматичні особливості
- •§ 3. Категорія роду іменників
- •§ 4. Категорія числа, її граматичне вираження
- •§ 5. Категорія відмінка іменників
- •§ 6. Основні значення відмінків
- •§ 7. Відміни іменників
- •§ 8. Особливості відмінювання іменників
- •§ 9. Особливості наголошення іменників
- •Прикметник
- •§1. Визначення прикметника як частини мови
- •§ 2. Повні і короткі прикметники
- •§ 3. Лексико-семантичні групи прикметників
- •§ 4. Форми ступенів порівняння якісних прикметників
- •§ 5. Ступені якості (форми суб’єктивної оцінки) прикметників
- •§ 6. Відмінювання прикметників
- •§ 7. Наголошення прикметників
- •§ 8. Явище ад’єктивації в українській мові
- •§ 9. Специфіка номінативної функції прикметника
- •§ 10. Типові помилки у вживанні прикметників
- •Числівник
- •§ 1. Місце числівника у системі частин мови
- •§ 2. Групи числівників за значенням та будовою
- •§ 3. Зв’язок числівників з іменниками
- •§ 4. Типові помилки у вживанні числівників
- •Займенник
- •§ 1. Специфіка займенника у системі інших частин мови
- •§ 2. Семантичні групи займенників
- •§ 3. Явище прономіналізації в українській мові
- •§ 4. Типові помилки у вживанні займенників
- •Дієслово
- •§ 1. Дієслово як особливий функціональний клас слів в українській мові. Семантика дієслів. Граматична парадигма дієслова
- •§ 2. Інфінітив, його значення та місце в системі дієслівних форм
- •§ 3. Категорія особи, числа й роду
- •§ 4. Поділ дієслів на дієвідміни
- •§ 5. Категорія виду дієслів
- •§ 6. Категорія часу у відношенні до категорії виду
- •§ 7. Категорія способу
- •§ 8. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 9. Безособові дієслова
- •§ 10. Дієприкметник
- •§ 11. Дієприслівник
- •§ 12. Наголошення дієслів
- •§ 13. Типові помилки у вживанні дієслівних форм
- •Прислівник
- •§ 1. Місце прислівника в системі інших частин мови. Морфологічні ознаки та синтаксична роль прислівників
- •§ 2. Семантична класифікація прислівників
- •§ 3. Групи прислівників за походженням. Явище адвербіалізації в українській мові
- •§ 4. Особливості наголошування прислівників
- •П 116рийменник
- •§ 1. Значення і роль прийменників у системі частин мови
- •§ 2. Класифікація прийменників за походженням
- •§ 3. Особливості вживання прийменників з різними непрямими відмінками іменників. Синонімія прийменникових конструкцій
- •§ 4. Типові помилки у використанні прийменникових конструкцій
- •Сполучник
- •§ 1. Загальна характеристика сполучника як окремої частини мови
- •§ 2. Поділ сполучників за структурою і способом уживання
- •§ 3. Синтаксичні функції та синоніміка сполучників
- •§ 4. Правопис сполучників
- •§ 1. Частка як окремий функціональний клас слів. Структурні різновиди часток
- •§ 2. Функціональні різновиди часток
- •§ 1. Проблема мовного статусу вигуків
- •§ 2. Семантична класифікація вигуків
- •§ 3. Інтер’єктивація в українській мові
§ 4. Поділ дієслів на дієвідміни
Дієвідмінювання – це система змінних форм дієслова. Як дієвідмінювані, так і недієвідмінювані форми дієслів творяться від двох основ: а) основи інфінітива і б) основи теперішнього часу.
Основу інфінітива можна визначити, відкинувши від неозначеної форми дієслова суфікс -ти: ходи-ти, носи-ти, мог-ти, дій-ти, співа-ти, колиха-ти, сумува-ти.
Основа теперішнього часу визначається шляхом відокремлення закінчення -уть (-ють), -ать (-ять) від дієслова теперішнього часу у формі 3-ї особи множини: ход’- ать, нос’- ать, співаj – уть, чекаj -уть, надін – уть, діj -уть, каж-уть, воз’ – ать, вез – уть.
Від основи інфінітива творяться:
Дієслова минулого часу: ходи-в, носи-в, пита-в, чита-ла.
Дієслова умовного способу: ходив би, носила б, брав би, віз би.
Пасивні дієприкметники минулого часу: прочит-аний, побач-ений, побіл-ений, випи-тий.
Дієприслівники минулого часу доконаного виду: прочитавши, написавши, принісши.
Від основ теперішнього часу творяться:
Особові форми дієслів теперішнього часу: вез-у, вез-еш, ходж-у, співа-ю, пита-ю, нес-ете.
Особові форми майбутнього часу дієслів доконаного виду: напиш-и, зроб-имо, напиш-ете.
Особові форми наказового способу: нес-и, сядь, сядь-мо, нес-імо,
нес-іть.
Активні дієприкметники теперішнього часу: програмуj-учий, зна-ючий, рев-учий.
Дієприслівники недоконаного виду теперішнього часу: пиш-учи,
робл-ячи, нес-учи.
Залежно від системи закінчень в особових формах однини і множини дієслів теперішнього і майбутнього (простого) часу дієслова поділяються на дві дієвідміни.
До першої дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини теперішнього або простого майбутнього часу мають закінчення -уть (орфографічно -ють), а в 2-й і 3-й особі однини, 1-й і 2-й особі множини – суфікс -е-: вез-у, нес-у, чита-ю, пиш-у, вез-уть, нес-уть, читаj-уть, пиш-уть.
До другої дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини теперішнього або простого майбутнього часу мають закінчення -ать (орфографічно -ять), а в 2-й і 3-й особі однини, 1-й і 2-й особі множини – суфікс -и-: робл'-у, роб-и-ш, роб-и-ть, роб-и-мо, роб-и-те, робл'-ать.
§ 5. Категорія виду дієслів
Категорія виду характерна для всіх дієслів і виражає дію з погляду того, як вона розвивається в часі. За допомогою категорії виду передається дія, яка сповна реалізована чи спрямована на реалізацію, або дія постійна, безперервна, що перебуває в процесі розгортання і становлення. Залежно від контексту дієслова бувають доконаного і недоконаного виду.
Форми доконаного виду виражають дію, що має певну межу тривання: 1) дію, повністю завершену чи на певному етапі виконання (сніг розтанув, сонце зайшло); 2) дію, повторювану до певної межі (попереписував вірші, попідписував зошити); 3) дію одноразову, раптову (стукнув, крикнув, смикнув, грюкнув, гримнув тощо).
Форми недоконаного виду виражають дію, що перебуває в процесі тривання (здійснення), незавершеної повторюваності (сонце сходить, двері підпирають), багаторазовість дії (постукувати, покрикувати). Видове значення не впливає на семантику дієслова: читати – прочитати, стояти – стати, допікати – допекти, кричати – крикнути, рішати – рішити.
Є такі засоби творення видових пар:
Суфіксальний спосіб творення: чергування або зміна суфіксів співвідносних основ: -овува-/-ува-(-юва-): організовувати – організувати, переадресовувати – переадресувати; -ува- (-юва-)/-и-(-і-): зменшувати – зменшити, розклеювати – розклеїти; -ува-/-а-: записувати – записати, розпитувати – розпитати; -а-/-ну- (із значенням одноразовості, раптовості): кричати – крикнути, грюкати – грюкнути. Дієслова доконаного виду цього типу творення можуть бути з суфіксом о-ну- (грюконути, рубонути). Відтінок згрубілості, властивий цим дієсловам, надає тексту характеру розмовності: -ва-/О: ставати -стати, дівати – діти, лягати – лягти; -а-/-и-: рішити – рішати, рушати – рушити, ступати – ступити, виряджати – вирядити, витікати – витекти, одягати – одягти.
Префіксальний спосіб творення: в-, з-(с-), за-, на-, по-, про-. Наприклад: писати – переписати – підписати – надписати – дописати – відписати, питати – спитати, робити – зробити.
Комбінований спосіб творення, в якому поєднуються обидва вищеназвані способи: заводити – завести, виїжджати – виїхати, стирати – стерти, бродити – забрести, чіпляти – зачепити.
Зрідка видові пари творяться внаслідок семантичного зближення різнокореневих (суплетивних) основ: брати – взяти, ловити – впіймати, говорити – сказати, шукати – знайти.
В українській мові частина дієслів не має видової пари (одновидові) або ж може виражати і доконаний, і недоконаний вид (двовидові). До одновидових безпрефіксних дієслів доконаного виду належать дієслова на -увати із значенням ставлення до об’єкта (годувати, гордувати, командувати), на -ати, -ити дієслова мовлення (говорити, базікати, твердити), пересування і переміщення (ходити, возити, літати, носити, тягати), мислення (марити, мріяти). До одновидових дієслів недоконаного виду належать також дієслова з префіксом по- із значенням повторюваності дії: пописувати, почитувати, походжати, подумувати, поглядувати.
До одновидових дієслів доконаного виду належать переважно префіксальні дієслова: 1) з префіксом роз-, які вказують на результати дії (розговоритися, розноситися, розкричатися); 2) з префіксом на-, які виражають вичерпність виконуваної дії (находитися, наробитися, начитатися, надивитися); 3) з префіксами за-, про- (запрацюватися, заплакати, затремтіти, пропрацювати, проплакати); 4) з подвійним префіксом попо- на позначення імперативної завершеної дії (поповодити, попоходити, поподумати, попожити, попоїсти).
До двовидових дієслів належить незначна кількість слів українського походження (розслідувати, мовити, веліти) і досить численна група дієслів іншомовного походження (абсорбувати, абстрагувати, авансувати, автоматизувати, адресувати, акредитувати, амністувати, ампутувати, анексувати, атакувати, атестувати, інформувати, телеграфувати, стабілізувати, експропріювати тощо). Ці дієслова у певному контексті можуть мати значення як доконаного, так і недоконаного виду.
Дієслова недоконаного виду мають три часові форми: теперішній, минулий і майбутній (складну і складену форми), дієслова доконаного виду – минулий і простий майбутній.