
- •Сучасна українська мова морфологія
- •Морфологія як учення про граматичні форми слова, граматичне значення і граматичні категорії
- •§ 1. Засоби вираження граматичних значень слова в українській мові
- •§ 2. Граматична форма і граматична категорія
- •§ 3. Частини мови в українській лінгвістичній традиції. Принципи виділення частин мови
- •Іменник
- •§1. Визначення, граматичне значення та синтаксична роль іменників. Поняття граматичної предметності
- •§2. Семантичні групи іменників та їх граматичні особливості
- •§ 3. Категорія роду іменників
- •§ 4. Категорія числа, її граматичне вираження
- •§ 5. Категорія відмінка іменників
- •§ 6. Основні значення відмінків
- •§ 7. Відміни іменників
- •§ 8. Особливості відмінювання іменників
- •§ 9. Особливості наголошення іменників
- •Прикметник
- •§1. Визначення прикметника як частини мови
- •§ 2. Повні і короткі прикметники
- •§ 3. Лексико-семантичні групи прикметників
- •§ 4. Форми ступенів порівняння якісних прикметників
- •§ 5. Ступені якості (форми суб’єктивної оцінки) прикметників
- •§ 6. Відмінювання прикметників
- •§ 7. Наголошення прикметників
- •§ 8. Явище ад’єктивації в українській мові
- •§ 9. Специфіка номінативної функції прикметника
- •§ 10. Типові помилки у вживанні прикметників
- •Числівник
- •§ 1. Місце числівника у системі частин мови
- •§ 2. Групи числівників за значенням та будовою
- •§ 3. Зв’язок числівників з іменниками
- •§ 4. Типові помилки у вживанні числівників
- •Займенник
- •§ 1. Специфіка займенника у системі інших частин мови
- •§ 2. Семантичні групи займенників
- •§ 3. Явище прономіналізації в українській мові
- •§ 4. Типові помилки у вживанні займенників
- •Дієслово
- •§ 1. Дієслово як особливий функціональний клас слів в українській мові. Семантика дієслів. Граматична парадигма дієслова
- •§ 2. Інфінітив, його значення та місце в системі дієслівних форм
- •§ 3. Категорія особи, числа й роду
- •§ 4. Поділ дієслів на дієвідміни
- •§ 5. Категорія виду дієслів
- •§ 6. Категорія часу у відношенні до категорії виду
- •§ 7. Категорія способу
- •§ 8. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 9. Безособові дієслова
- •§ 10. Дієприкметник
- •§ 11. Дієприслівник
- •§ 12. Наголошення дієслів
- •§ 13. Типові помилки у вживанні дієслівних форм
- •Прислівник
- •§ 1. Місце прислівника в системі інших частин мови. Морфологічні ознаки та синтаксична роль прислівників
- •§ 2. Семантична класифікація прислівників
- •§ 3. Групи прислівників за походженням. Явище адвербіалізації в українській мові
- •§ 4. Особливості наголошування прислівників
- •П 116рийменник
- •§ 1. Значення і роль прийменників у системі частин мови
- •§ 2. Класифікація прийменників за походженням
- •§ 3. Особливості вживання прийменників з різними непрямими відмінками іменників. Синонімія прийменникових конструкцій
- •§ 4. Типові помилки у використанні прийменникових конструкцій
- •Сполучник
- •§ 1. Загальна характеристика сполучника як окремої частини мови
- •§ 2. Поділ сполучників за структурою і способом уживання
- •§ 3. Синтаксичні функції та синоніміка сполучників
- •§ 4. Правопис сполучників
- •§ 1. Частка як окремий функціональний клас слів. Структурні різновиди часток
- •§ 2. Функціональні різновиди часток
- •§ 1. Проблема мовного статусу вигуків
- •§ 2. Семантична класифікація вигуків
- •§ 3. Інтер’єктивація в українській мові
§ 3. Категорія роду іменників
Категорія роду – це найдавніша категорія іменників, яка є синтаксично незалежною. Кожний іменник (крім множинних) являє собою слово певного роду: чоловічого, жіночого, середнього. Самі терміни чоловічий і жіночий рід з’явилися в граматиках у першому десятилітті ХХ століття (А.Кримський, Г.Шерстюк), до того у значенні першого вживався мужескій (О.Огоновський, С.Смаль-Стоцький і Ф.Гартнер, І.Верхратський) і мужеський (О.Партицький, П.Залозний), зрідка – музький (П.Павлусевич), а відповідно до другого – женьскій (О.Огоновський та ін.) і женський (П.Залозний). Деякі автори паралельно вживали чоловічий і мужеський (Є.Тимченко, І.Нечуй-Левицький). Термін середній рід у той час був звичайним, хоч зрідка траплявся в цьому значенні й ніякий рід (О.Огоновський)27. Рід іменників визначається за семантичними ознаками (значенням іменника), морфологічною будовою, за синтаксичними зв’язками їх з іншими словами в реченні. У назвах істот рід визначається: а) лексично – словами, утвореними від різних основ: бик – корова, баран – вівця, хлопець – дівчина, батько – мати, чоловік – жінка; б) морфологічно – словотворенням від однієї й тієї ж основи: поет – поетеса, одесит – одеситка, вовк – вовчиця, голуб – голубка; в) синтаксично – узгодженням: маленьке теля, виступила Кравченко, прибігло дівча. У назвах неістот розрізнення роду не зв’язане з реальним значенням іменника. Тому в цих іменниках категорія роду визначається: а) насамперед формами називного відмінка однини та системою відмінкових закінчень; б) словотворчими засобами. Це дає підстави вважати рід неістот категорією граматичною. До слів чоловічого роду належать іменники, що в називному відмінку однини мають чисту основу або закінчення -о, у родовому – -а(-у), в орудному – -ом, -ем. Наприклад: Дніпро, Дніпра, Дніпром; жир, жиру, жиром; дуб, дуба, дубом тощо. До жіночого роду належать іменники, які в називному відмінку однини мають закінчення -а, в родовому – -и, -і, в орудному – -ою, -ею (праця, працю, працею; голова, голову, головою), а також іменники, які в називному відмінку мають нульове закінчення, в родовому – закінчення -і, в орудному – -ою (ніч, ночі, ніччю; любов, любові, любов’ю). До середнього роду належать іменники, які в називному відмінку однини мають закінчення -о, -е (озеро, озера, озером; поле, поля, полем), іменники, які в називному відмінку мають закінчення -а після подовженого прикінцевого приголосного основи або збігу двох приголосних у кінці основи (життя, життям; листя, листям), а також іменники, які в називному відмінку однини мають закінчення -а, а в непрямих відмінках – суфікси -ат-, -ен- (ім’я, імені; вим’я, вимені).
Є ще іменники спільного роду. Сюди належать: а) іменники на -а, зрідка -о, що являють собою назви, які даються особам чоловічої і жіночої статі за ознаками або рисами їх поведінки, життя чи характеру їх діяльності (нероба, базіка, нікчема, сірома, бідолаха, сирота, гультіпака, забудько, незнайко, ледащо та ін.; б) невідмінювані прізвища іншомовного походження (Луї Віардо і Поліна Віардо; Ірен Жоліо-Кюрі і Фредерік Жоліо-Кюрі); в) запозичені іменники фальш, зяб, жираф, жирафа, зал, зала, ідіом, ідіома тощо; г) іменники із суфіксом -ищ(е), -иськ(о), -ук(а): вовчище, дубище, бабище, свекрушисько, свинюка, тварюка, дівчище. У невідмінюваних іменників рід визначається синтаксично. Однак тут теж можна вивести деякі закономірності родового поділу. Скажімо, усі загальні іменники – назви неістот – належать до середнього роду (ательє, купе, меню, кафе, рагу, бюро). У назвах осіб діє принцип родового розподілу відповідно до позначення іменником особи чоловічої або жіночої статі (денді, рантьє, маестро, кюре, аташе, буржуа – чоловічий рід, міс, місіс, мадам, фрау, леді, міледі – жін.рід. Назви істот з неособовим значенням (какаду, кенгуру, поні, колібрі, шимпанзе, ара тощо) у принципі належать до чоловічого роду, хоча можливий і поділ на роди залежно від статі. Власні невідмінювані іменники розподіляються між трьома родами, але розподіл цей регулюється специфічним узгодженням з іменниками – загальними назвами типу місто, гора, країна, ріка, острів, півострів тощо. Наприклад: республіка Перу – вся Перу, острів Борнео – далекий Борнео, місто Сан-Франциско – далеке Сан-Франциско.
Складні випадки визначення роду в окремих іменниках ми помістили в таблицю:
Чоловічий рід |
Жіночий рід |
Середній рід |
Спільний рід |
авеню аташе біль біль блакить боа (удав) висип галіфе грач дріб жаль зір Капрі (острів) Кір Колорадо Кужіль Купіль м’якуш маестро мозоль накип нежить нехіть Овруч пароль портьє прес-аташе профіль рантьє розсип рояль Сибір степ степінь ступінь толь тюль фальш фламінго чорнобиль шампунь шашіль
|
бязь велич вість вічність верф вуаль гінді гнучкість глибінь гуаш далечінь даль жирандоль жовч зустріч івасі кольрабі масть мить міль міць напасть нехворощ парость паморозь пам’ять повість печаль повінь постать почесть провесінь путь радість ретуш рись салямі суміш тінь туш (фарба) Умань урочистість Міссісіпі Конго Кіліманджаро (гора) Прип’ять фрау цеце цитраль честь |
боа (шарф) каное легато макао (гра) Монте-Відео морзе Палермо пальто ревю регбі саго Сочі фрикасе |
бідолаха ладо листоноша нерівня нероба плакса протеже покруч невдаха нечема собака фальш |