
- •Сучасна українська мова морфологія
- •Морфологія як учення про граматичні форми слова, граматичне значення і граматичні категорії
- •§ 1. Засоби вираження граматичних значень слова в українській мові
- •§ 2. Граматична форма і граматична категорія
- •§ 3. Частини мови в українській лінгвістичній традиції. Принципи виділення частин мови
- •Іменник
- •§1. Визначення, граматичне значення та синтаксична роль іменників. Поняття граматичної предметності
- •§2. Семантичні групи іменників та їх граматичні особливості
- •§ 3. Категорія роду іменників
- •§ 4. Категорія числа, її граматичне вираження
- •§ 5. Категорія відмінка іменників
- •§ 6. Основні значення відмінків
- •§ 7. Відміни іменників
- •§ 8. Особливості відмінювання іменників
- •§ 9. Особливості наголошення іменників
- •Прикметник
- •§1. Визначення прикметника як частини мови
- •§ 2. Повні і короткі прикметники
- •§ 3. Лексико-семантичні групи прикметників
- •§ 4. Форми ступенів порівняння якісних прикметників
- •§ 5. Ступені якості (форми суб’єктивної оцінки) прикметників
- •§ 6. Відмінювання прикметників
- •§ 7. Наголошення прикметників
- •§ 8. Явище ад’єктивації в українській мові
- •§ 9. Специфіка номінативної функції прикметника
- •§ 10. Типові помилки у вживанні прикметників
- •Числівник
- •§ 1. Місце числівника у системі частин мови
- •§ 2. Групи числівників за значенням та будовою
- •§ 3. Зв’язок числівників з іменниками
- •§ 4. Типові помилки у вживанні числівників
- •Займенник
- •§ 1. Специфіка займенника у системі інших частин мови
- •§ 2. Семантичні групи займенників
- •§ 3. Явище прономіналізації в українській мові
- •§ 4. Типові помилки у вживанні займенників
- •Дієслово
- •§ 1. Дієслово як особливий функціональний клас слів в українській мові. Семантика дієслів. Граматична парадигма дієслова
- •§ 2. Інфінітив, його значення та місце в системі дієслівних форм
- •§ 3. Категорія особи, числа й роду
- •§ 4. Поділ дієслів на дієвідміни
- •§ 5. Категорія виду дієслів
- •§ 6. Категорія часу у відношенні до категорії виду
- •§ 7. Категорія способу
- •§ 8. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 9. Безособові дієслова
- •§ 10. Дієприкметник
- •§ 11. Дієприслівник
- •§ 12. Наголошення дієслів
- •§ 13. Типові помилки у вживанні дієслівних форм
- •Прислівник
- •§ 1. Місце прислівника в системі інших частин мови. Морфологічні ознаки та синтаксична роль прислівників
- •§ 2. Семантична класифікація прислівників
- •§ 3. Групи прислівників за походженням. Явище адвербіалізації в українській мові
- •§ 4. Особливості наголошування прислівників
- •П 116рийменник
- •§ 1. Значення і роль прийменників у системі частин мови
- •§ 2. Класифікація прийменників за походженням
- •§ 3. Особливості вживання прийменників з різними непрямими відмінками іменників. Синонімія прийменникових конструкцій
- •§ 4. Типові помилки у використанні прийменникових конструкцій
- •Сполучник
- •§ 1. Загальна характеристика сполучника як окремої частини мови
- •§ 2. Поділ сполучників за структурою і способом уживання
- •§ 3. Синтаксичні функції та синоніміка сполучників
- •§ 4. Правопис сполучників
- •§ 1. Частка як окремий функціональний клас слів. Структурні різновиди часток
- •§ 2. Функціональні різновиди часток
- •§ 1. Проблема мовного статусу вигуків
- •§ 2. Семантична класифікація вигуків
- •§ 3. Інтер’єктивація в українській мові
§ 3. Зв’язок числівників з іменниками
Числівник один узгоджується з іменником у роді, числі і відмінку. У формі множини він уживається тільки з іменниками, що не мають форм однини (одні двері, одні окуляри).
З числівниками два, три, чотири іменники вживаються у формі називного відмінка множини з наголосом родового відмінка однини. Такий наголос пояснюється впливом колишніх форм двоїни цих іменників. Наприклад: два дýби, три сестрú, два вікнá, три товáриші, чотири брáти та ін. Іменники з суфіксом -ин-, який зникає у формі множини, та іменник чоловік (тільки в значенні лічильного слова) з числівниками два, три, чотири вживаються у формах родового відмінка однини (два селянúна, три громадянина, два чоловíка).
Коли до складу словосполучення числівника з іменником входить узгоджене означення, воно може мати або форму називного – знахідного, або форму родового відмінка множини, причому форма називного множини вживається здебільшого з іменниками жіночого роду, а форма родового множини – з іменниками чоловічого і середнього: дві веселі дівчинки, три смішних хлопчики, чотири кумедних поросятка. Коли таке словосполучення має кілька узгоджених означень, усі вони, як правило, мають однакову форму: ці два веселі літні дні.
У складених числівників керування іменником здійснює, як правило, останнє слово. Тому, коли складений кількісний числівник закінчується словом один, він вимагає від залежного іменника форми називного однини: сорок один хлопець, п’ятдесят одна дівчина; коли до складених числівників входять числівники два, три, чотири, вони вимагають від залежного іменника форми називного відмінка множини з наголосом родового однини: сто тридцять чотири стільцí, сімдесят дві рýчки і т.д.
З усіма іншими кількісними числівниками, якщо останнім їх компонентом не є числівник один, два, три, чотири, іменники вживаються у формі родового відмінка множини: п’ять разів, сто сім років тощо.
Для позначення приблизної кількості предметів, коли числівник стоїть після іменника, іменник має форму родового відмінка множини: років чотири, кілограмів шість, днів десять.
Дробові числівники вимагають від іменника родового відмінка однини: півтора місяця, дві десяті процента; а зрідка й множини: дві п’яті виробів, одна десята запасів нафти. У мішаному дробу іменником керує дробова частина, коли вона приєднується сполучником і. Коли дробову частину приєднує прийменник з, керований іменник залежить від числівника, що виражає цілу частину змішаного дробу: чотири з половиною місяці, чотири і одна друга місяця.
У датах назви місяців уживаються тільки в родовому відмінку: перше (першого) вересня.
Числівник пів у формах визначення часу вимагає знахідного відмінка з прийменником на: пів на другу, пів на третю.
§ 4. Типові помилки у вживанні числівників
Вживання числівників потребує більших зауваг хіба що в усному мовленні, оскільки тут виникають проблеми з відмінюванням, наголошуванням числівників та узгодженням їх з іменниками. Що ж до писемного мовлення, то тут, як правило, числові позначення записуються цифрами. Якщо ж маємо буквений запис, тоді варті уваги правописні моменти числівників одинáдцять, п’ятсóт, сімсóт, шістсóт, вісімсóт, дев’ятсóт, чотирмá, у яких під впливом російської мови часто помилково пишуть подовжені приголосні (типу одиннадцять) чи м’який знак. Крім того, під впливом розмовної мови часто і в ЗМІ натрапляємо на такі помилки: двіста, тристо, чотиристо, а потрібно двíсті, трúста, чотúриста тощо.
Слід приділяти більше уваги узгодженню іменника з числівником, оскільки частими є помилки типу два гола, три хлопця, три дня (треба два голи, три хлопці, три дні), спричинені впливом російської мови.
Трапляються мовні недоречності й під час уживання складних слів, першою частиною яких є числівники. Наприклад: чотирьохповерховий (треба чотириповерховий), чотирьохактна п’єса (треба чотириактна), стодвадцятьліття (треба стодвадцятиліття), тисячап’ятсотліття (треба тисячоп’ятсотліття), двохтисячний рік (треба двотисячний) тощо.
Варто пам’ятати, що числівники півтора вживаємо при іменниках чоловічого і середнього роду (півтора дня, півтора тижня), а півтори – при іменниках жіночого роду (півтори доби, півтори тисячі).