- •Сучасна українська мова морфологія
- •Морфологія як учення про граматичні форми слова, граматичне значення і граматичні категорії
- •§ 1. Засоби вираження граматичних значень слова в українській мові
- •§ 2. Граматична форма і граматична категорія
- •§ 3. Частини мови в українській лінгвістичній традиції. Принципи виділення частин мови
- •Іменник
- •§1. Визначення, граматичне значення та синтаксична роль іменників. Поняття граматичної предметності
- •§2. Семантичні групи іменників та їх граматичні особливості
- •§ 3. Категорія роду іменників
- •§ 4. Категорія числа, її граматичне вираження
- •§ 5. Категорія відмінка іменників
- •§ 6. Основні значення відмінків
- •§ 7. Відміни іменників
- •§ 8. Особливості відмінювання іменників
- •§ 9. Особливості наголошення іменників
- •Прикметник
- •§1. Визначення прикметника як частини мови
- •§ 2. Повні і короткі прикметники
- •§ 3. Лексико-семантичні групи прикметників
- •§ 4. Форми ступенів порівняння якісних прикметників
- •§ 5. Ступені якості (форми суб’єктивної оцінки) прикметників
- •§ 6. Відмінювання прикметників
- •§ 7. Наголошення прикметників
- •§ 8. Явище ад’єктивації в українській мові
- •§ 9. Специфіка номінативної функції прикметника
- •§ 10. Типові помилки у вживанні прикметників
- •Числівник
- •§ 1. Місце числівника у системі частин мови
- •§ 2. Групи числівників за значенням та будовою
- •§ 3. Зв’язок числівників з іменниками
- •§ 4. Типові помилки у вживанні числівників
- •Займенник
- •§ 1. Специфіка займенника у системі інших частин мови
- •§ 2. Семантичні групи займенників
- •§ 3. Явище прономіналізації в українській мові
- •§ 4. Типові помилки у вживанні займенників
- •Дієслово
- •§ 1. Дієслово як особливий функціональний клас слів в українській мові. Семантика дієслів. Граматична парадигма дієслова
- •§ 2. Інфінітив, його значення та місце в системі дієслівних форм
- •§ 3. Категорія особи, числа й роду
- •§ 4. Поділ дієслів на дієвідміни
- •§ 5. Категорія виду дієслів
- •§ 6. Категорія часу у відношенні до категорії виду
- •§ 7. Категорія способу
- •§ 8. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 9. Безособові дієслова
- •§ 10. Дієприкметник
- •§ 11. Дієприслівник
- •§ 12. Наголошення дієслів
- •§ 13. Типові помилки у вживанні дієслівних форм
- •Прислівник
- •§ 1. Місце прислівника в системі інших частин мови. Морфологічні ознаки та синтаксична роль прислівників
- •§ 2. Семантична класифікація прислівників
- •§ 3. Групи прислівників за походженням. Явище адвербіалізації в українській мові
- •§ 4. Особливості наголошування прислівників
- •П 116рийменник
- •§ 1. Значення і роль прийменників у системі частин мови
- •§ 2. Класифікація прийменників за походженням
- •§ 3. Особливості вживання прийменників з різними непрямими відмінками іменників. Синонімія прийменникових конструкцій
- •§ 4. Типові помилки у використанні прийменникових конструкцій
- •Сполучник
- •§ 1. Загальна характеристика сполучника як окремої частини мови
- •§ 2. Поділ сполучників за структурою і способом уживання
- •§ 3. Синтаксичні функції та синоніміка сполучників
- •§ 4. Правопис сполучників
- •§ 1. Частка як окремий функціональний клас слів. Структурні різновиди часток
- •§ 2. Функціональні різновиди часток
- •§ 1. Проблема мовного статусу вигуків
- •§ 2. Семантична класифікація вигуків
- •§ 3. Інтер’єктивація в українській мові
§ 4. Форми ступенів порівняння якісних прикметників
Ступінь порівняння – це здатність вияву ознаки в різних кількісних вимірах. Він завжди визначається «кількістю» переважальної ознаки. На відміну від словозмінних прикметникових форм роду, числа й відмінка, що мають залежний синтаксичний характер, ступені порівняння мають іншу лінгвістичну мотивацію. Вони творяться з потреби вираження міри ознаки. «Причому не безвідносної, а такої, що виникає в результаті зіставлення, порівняння кількох предметів, явищ або дій»51. На думку А.П.Грищенка та деяких інших мовознавців, існує вихідна форма, інакше – звичайний (позитивний) ступінь, від якого утворюються вищий (компаратив) та найвищий (суперлатив) ступені. Більшість мовознавців виділяють усього два ступені порівняння – вищий і найвищий. Звичайний (нульовий) ступінь прикметників передає ознаку як таку, свідчить про її наявність у предметі, але не вказує на її кількість чи міру: зелена трава, блакитне небо. Виділяють просту, складну і складену форму ступенів порівняння.
Проста форма вищого ступеня (синтетична) твориться додаванням до основи якісного прикметника суфіксів -ш- (-ч-), -іш-. У зв’язку з використанням суфікса -ш- виникає низка морфонологічних змін, які виявляються у спрощенні прикметникової твірної основи й асимілятивно-дисимілятивному чергуванні приголосних, а саме: а) суфікси -ок-, -ек-, -к-, як правило, випадають при творенні вищого ступеня: глибокий – глибший ; б) кінцеві приголосні основи [г], [ж], [з] у сполученні з суфіксом -ш- перетворюються на звукосполучення [жч]: дорогий – дорог-ш-ий – дорожчий; низький – низь-ш-ий – нижчий; в) поєднання кінцевого [с] з суфіксом дає звукосполучення [шч] (орфографічно щ): високий – висший – вишший – вишчий (вищий). Деякі прикметники мають паралельні форми вищого ступеня на -ш- та -іш-: багатий – багатший – багатіший; старий – старший – старіший; товстий – товщий – товстіший та ін. Крім того, проста форма вищого ступеня може творитися суплетивним способом: добрий – кращий (ліпший), поганий – гірший та ін.
Вживання форм вищого ступеня у сталих словосполученнях, які виражають цілісну назву і фактично збігаються у функціональному плані з одиничними лексемами, призводить до втрати ними первісного значення вищої міри ознаки. Наприклад: старший викладач, нижчий тип тварин, вища школа та ін.
Складена (аналітична) форма вищого ступеня твориться поєднанням слів більш, менш із вихідною прикметниковою формою: більш гарний, менш сильний.
Найвищий ступінь порівняння має просту, складну і складену форми52.
Проста форма найвищого ступеня твориться додаванням префікса най- до прикметника у формі вищого ступеня: дорожчий – найдорожчий, кращий – найкращий. Складна форма найвищого ступеня твориться ускладненням простої форми префіксами (за походженням частками) якнай-, щонай-: найкращий – щонайкращий, найліпший – щонайліпший. Складена форма найвищого ступеня твориться поєднанням вихідної прикметникової форми із словами найбільш, найменш: вагомий – найбільш вагомий, активний – наменш активний. Крім того, найвищий ступінь прикметника, що передає властивості живих істот, утворюється за допомогою прикметника вищого ступеня у поєднанні його з словосполученням за (від) + усіх, наприклад: щедріший за всіх, веселіший від усіх 53.
Як відомо, ступені порівняння здатні творити лише якісні прикметники. Проте у їх складі є одиниці, які цієї здатності не виявляють. Сюди належать:
Прикметники, що виражають абсолютні, не порівнювані щодо міри вияву ознаки: сліпий, кривий, лисий, німий, босий, голий, хворий, мертвий, живий, порожній, готовий, сивий, русий.
Прикметники із суфіксами безвідносної міри якості: білявий, чорнявий, премудрий, худющий, ріднесенький, завеликий, надзвичайний, величезний, придуркуватий.
Складні прикметники: темно-червоний, червоно-чорний.
Прикметники, що означають масть тварин: чалий, гнідий, буланий.
Прикметники – назви кольорів, що перейшли з розряду відносних: оранжевий, вишневий, абрикосовий, бузковий, баклажановий та ін.
Прикметники з префіксами без-, пре-, над-, за-, архі-, супер-, ультра-, екстра-: архіскладний, безмежний, ультрафіолетовий, екстрачорний, надлегкий.