особлива частина
якийпрацюєнаційтериторії,захистунауковихіекономічнихінтересів України тощо.
МНС України очолюєміністр, якогопризначаєна посадуі звільняє
зпосади в установленому порядку Верховна Рада України.
Зметою вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків НС техногенного та природного характеру згідно з Указом Президента України від 27 січня 2003 р. «Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій наслідків надзвичайних ситуацій»1 до складу МНС України передано державнийдепартаментпожежноїбезпекитапідпорядкованійомуоргани управління, заклади, установи та підрозділи.
Органамиуправліннявідповіднихтериторіальнихпідсистемєдиної державної системи з питань запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, які утворено з метою забезпечення реа лізації державної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення ітериторій від надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню цих ситуацій, реагування на них, а також забезпечення реалізації державної політики з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на відповідній території, є управління та відділи з питань НС та в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Управління та відділи є структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міської і районної, районної у містах Києві та Сева стополі держадміністрацій. Свої завдання вони виконують відповідно до Типового положення про управління з питань НС та в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації і про відділ
зпитаньНСтацивільногозахистунаселеннярайонної,районноїумістах Києві та Севастополі держадміністрації, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2000 р.2
Запитання до самоконтролю
1.Які розрізняють надзвичайні ситуації?
2.Назвіть координуючі органи єдиної державної системи запобігання надзвичайним ситуаціям та реагування на них.
3.Назвіть основні завдання Міністерства надзвичайної ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
1Офіц. вісн. України. – 2003. – № 5. – Ст. 174.
2Там само. – 2000. – № 36. – Ст. 154.
542
Розділ ІХ. Управління адміністративно-політичноюдіяльністю
Глава 41
Управління закордонними справами
§1. Організаційно-правові засади управління закордонними справами
Державнеуправліннязакордоннимисправами— цедіяльність органівдержави,спрямовананаздійсненнязовнішньоїполітикиУкраїни.
Правове регулювання зовнішньої політики України закріплено в Конституції України, чинних нормативно-правових актах нашої держави та міжнародних договорах. Стаття 18 Конституції України безпосередньо регулює конституційні засади зовнішньої політики України. В ній закріплено, що зовнішньополітична діяльність України спрямовананазабезпеченняїїнаціональнихінтересівібезпекишляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародногоспівтовариствазазагальновизнанимипринципамиінормами міжнародного права.
Метою зовнішньої політики України є забезпечення національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співробітництва за загальновизначеними принципами і нормами міжнародного права. Основні принципи міжнародного права, закріплені у Статуті ООН, вважаютьсязагальновизнаними.ЗаконодавствоУкраїнимаєвідповідати загальновизнаним нормам міжнародного права. Згідно із Статутом ООН (1945 р.) Україна взяла на себе відповідні зобов’язання, що вона є миролюбивою державою, які відображено в Декларації про державнийсуверенітетУкраїни.Уст.ХДеклараціїзакріплено,що«Українська РСР виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах». Крім цього, в Декларації передбачено, що «загальновизнані норми міжнародного права є частиною права України». ІззмістувідповіднихнормКонституціїУкраїнивипливаєзаборонадля
543
особлива частина
державних органів укладати міжнародні договори, що суперечать загальновизнаним нормам міжнародного права.
Засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності визначаються виключно законами України (п. 9 ст. 92 Конституції України). Крім цього, зовнішня політика України здійснюється згідно з актами національного законодавства: Основними напрямками зовнішньої політики України1, законами України від 20 вересня 2001 р. «Про дипломатичну службу України»2, від 21 січня 1994 р. «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»3, від 4 лютого 1994 р. «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»4, від 21 червня 2001 р. «Про біженців»5, «Про державну таємницю»6 в редакції Закону від 21 вересня 1999 р., Правилами оформлення і видання паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення від 31 березня 1995 р. (у редакції 24 березня 2004 р.)7, Правилами в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію від 29 грудня 1995 р.8, Положенням про посвідчення особи на повернення в Україну 25 серпня 2004 р.9, Положення про дипломатичне представництво України за кордоном від 22 жовтня 1992 р.10, Консульським статутом України від 2 квітня
1994 р.11 та ін.
Зовнішньополітична діяльність України є офіційною діяльністю, яку здійснюють уповноважені органи України і яка спрямована на виконання зовнішньої функції держави. У сфері офіційних міжнародних відносинУкраїнивсіуповноваженіорганиздійснюютьсвоюдіяльність від імені держави в цілому. Повноваженнями у цій сфері згідно з Конституцією України наділені Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство закордонних справ України та інші міністерства (наприклад, Міністерство економіки України),
1Системат. зібр. чин. законодавства України. – 2003. – № 2. – Ст. 243.
2Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 5. – Ст. 29.
3 Там само. – 1994. – № 18. – Ст. 101. 4 Там само. – № 23. – Ст. 161.
5 Там само. – 2001. – № 47. – Ст. 250. 6 Там само. – 1999. – № 49. – Ст. 428.
7 Офіц. вісн. України. – 2004. – № 12. – Ч. 1. – Ст. 752. 8 ЗП України. – 1996. – № 4. – Ст. 148.
9 Офіц. вісн. України. – 2004. – № 34. – Ст. 2247.
10Збірник законодавства України [Текст]. – К., 2000. – Т. 5. – С. 5 (РП) 2.
11Укази Президента України [Текст]. – К., 1997. – Т. 1. – С. 844.
544
Розділ ІХ. Управління адміністративно-політичноюдіяльністю
а також зарубіжні органи (дипломатичні представництва, консульські установи, торговельні представництва).
У сфері зовнішніх зносин представницькі функції виконує Президент України. Згідно зі ст. 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені, представляє державу у сфері міжнародних відносин, відвідує з офіційними і неофіційними візитами зарубіжні країни, бере участь у роботі міжнародних форумів тощо, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави,ведепереговориіукладаєміжнароднідоговориУкраїни.Президент України і Кабінет Міністрів України вживають заходів щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України, приймають рішення про визнання іноземних держав. Крім цього, за п. 5 ст. 106 Конституції України Президент України призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, затверджує положення про них, приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав. Надзвичайний і Повноважний Посол України, Постійний представник України при міжнародній організації призначаються на посади і звільняються з посад Президентом України за поданням МЗС України. Президент прий має рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства, що передбачено Законом України від 18 січня 2001 р. «Про громадянство»1.
До повноважень Верховної Ради України у сфері зовнішніх відносин належать: визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України; оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від імені держав, банків і міжнародних організаційпозик,непередбаченихДержавнимбюджетомУкраїни,здійснення контролюза їхвикористанням;схваленнярішеньпронаданнявійськової допомоги іншим державам, направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи допуск підрозділів збройних сил інших
1 Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
545
особлива частина
держав на території України та надання у встановлений законом строк згоди на обов’язковість міжнародних договорів України і денонсація міжнародних договорів України.
Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України відіграє важливу роль у здійсненні зовнішньої політики. Він забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України у сфері державного управління закордонними справами.
§2. Міністерство закордонних справ України та його органи за кордоном
Центральниморганомвиконавчоївладиу сферізакордоннихсправ є Міністерство закордонних справ України (МЗС України). Воно є го-
ловним(провідним)органомусистеміцентральнихорганіввиконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зовнішніх зносин України та координації заходів у цій сфері. У своїй діяльності МЗС України керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, а також ПоложеннямпроМіністерствозакордоннихсправ України,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р.1
Основними завданнями МЗС України є: участь у забезпеченні захисту національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства;забезпеченняпроведеннязовнішньополітичногокурсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманітарних,науковихтаіншихзв’язківзіноземнимидержавами,міжнародними організаціями; забезпечення дипломатичними засобами захисту суверенітету, безпеки, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її політичних, торгово-економічних та інших інтересів; координація заходів, здійснюваних органами виконавчої влади, щодо проведення єдиного зовнішньополітичного курсу України, зокрема реалізації стратегічних цілей і пріоритетних напрямів державної політики у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції; здійснення
1 Офіц. вісн. України. – 2006. – № 28. – Ст. 2022.
546
Розділ ІХ. Управління адміністративно-політичноюдіяльністю
загального нагляду за виконанням міжнародних договорів України, в тому числі іншими сторонами, забезпеченням реалізації прав, що випливають з таких договорів для України; внесення в установленому порядку пропозицій щодо основних напрямів діяльності у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції; забезпечення прозорості процесу реалізації стратегії європейської та євроатлантичної інтеграції; сприяння входженню України до світового інформаційного простору; сприяння забезпеченню стабільності міжнародного становища України, піднесенню її міжнародного авторитету, формуванню позитивного іміджу держави як надійного і передбачуваного партнера; реалізація державної політики інтеграції України до ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки; створення зовнішніх умов для зміцнення незалежності, державного суверенітету, економічної самостійності та збереження територіальної цілісності України; забезпечення у межах своїх повноважень послідовності та узгодженості зовнішньополітичного курсу України; захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном; забезпечення розвитку зв’язків із закордонними українцями та їх громадськими організаціями, координація заходів, здійснюваних органами виконавчої влади у цій сфері.
Відповіднодозавдань,покладенихнаМЗСУкраїни,воноздійснює такі функції: бере участь у провадженні зовнішньополітичної діяльностідержави;розробляєпропозиціїщодовизначеннязасадзовнішніх зносин; розробляє і подає Президенту України та Кабінету Міністрів України пропозиції щодо ініціатив міжнародного характеру здійснення заходів, спрямованих на підвищення ефективності співпраці України з іноземними державами і міжнародними організаціями; проектів нормативно-правових актів з питань зовнішньої політики і дипломатичної служби; реалізації державної політики у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції з питань зовнішньої політики та безпеки; проводить і координує заходи, здійснювані органами виконавчої влади у цій сфері, тощо.
МЗСУкраїнизабезпечуєпідтриманнядипломатичнихзносинзіноземними державами, представництво України у міжнародних організаціях, органах та спеціальних місіях; сприяє діяльності іноземних дипломатичнихпредставництвтаконсульськихустанов,представництв міжнародних організацій в Україні, а також здійснює контроль за забезпеченням дипломатичних і консульських привілеїв та імунітетів; здійснює функції дипломатичного протоколу у сфері забезпечення
547
особлива частина
зовнішніх зносин з іноземними державами та міжнародними організаціями.
Під час виконання покладених на нього функцій МЗС України координує заходи, здійснювані органами виконавчої влади у сфері зов нішніх зносин; сприяє міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади у здійсненні ними міжнародних зв’язків, надає їм відповідну методичну, консультаційну та інформаційну допомогу; погоджує у встановленому порядку директиви, вказівки і технічні зав дання міністерствам, іншим органам виконавчої влади, а також делегаціям, уповноваженим брати участь у роботі сесій органів міжнароднихорганізацій,конференцій,упереговорах,консультаціях,засіданнях міжурядових комісій та інших органів; вносить у встановленому порядку пропозиції щодо організації діяльності дипломатичної служби України, забезпечує реалізацію єдиної кадрової політики, підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів дипломатичної служби.
Важливі функції пов’язані з керівництвом закордонними дипломатичними установами України. Для цього воно вносить на розгляд Президента України пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації закордонних дипломатичних установ України. Крім того, МЗС України вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації представництв МЗС на території України; розробляє кошториси закордонних дипломатичних установУкраїнитаздійснюєконтрользавикористаннямнимибюджетних коштів; здійснює відповідно до законодавства заходи щодо поточного фінансування закордонних дипломатичних установ України, забезпечення їх приміщеннями тощо; фінансує витрати, пов’язані з утриманням працівників закордонних дипломатичних установ України;здійснюєінформаційнезабезпеченняПрезидентаУкраїни,Верхов ної Ради України, Кабінету Міністрів України із зовнішньополітич них питань тощо.
МЗС здійснює свої повноваження безпосередньо і через закордонні дипломатичні установи України, представництва МЗС на території України, організації та установи, що належать до сфери його управління. МЗС у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, а також з відповідними ор-
548
Розділ ІХ. Управління адміністративно-політичноюдіяльністю
ганами інших держав. МЗС у межах своїх повноважень та відповідно до законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання, в разі потреби МЗС видає спільні акти з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади. Згідно з Конституцією України МЗСУкраїнирозробляєівноситьПрезидентуУкраїнипропозиціїщодо визнання іноземних держав та встановлення дипломатичних зносин зіноземнимидержавами.МЗСочолюєМіністр,якийзаподаннямПрезидента України призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України. Міністр має перших заступників та заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади в установленому законодавством порядку за пропозицією Міністра, що подається Прем’єр-міністру України. Міністр розподіляє обов’язки між своїми першими заступниками та заступниками, вносить Президенту України подання щодо кандидатур про призначення на посади Надзвичайного і Повноважного Посла України, Постійного представника при міжнародній організації після консультацій у Комітеті Верховної Ради України в закордонних справах щодо кандидатур на ці посади.
Дипломатичне представництво України є постійно діючою уста-
новою України за кордоном, що покликана підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати інтереси України, права та інтереси її громадян і юридичних осіб.
Керівництво дипломатичним представництвом здійснює МЗС України, діяльність якого базується на положеннях Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р., двосторонніх та іншихбагатосторонніхміжнароднихдоговорівУкраїни,законодавства України та держави перебування, а також Положенні про дипломатичнепредставництвоУкраїнизакордоном,затвердженерозпорядженням Президента України від 22 жовтня 1992 р.
Правовий статус дипломатичного представництва врегульовано наведеним Положенням. До його функцій належать: представництво України в державі перебування та підтримання з цією державою офіційних відносин; захист інтересів України, прав і інтересів її громадян та юридичних осіб у державі перебування; ведення переговорів з урядом держави перебування; з’ясування всіма законними засобами становища і подій у державі перебування та інформуванням про них відповіднихорганівУкраїни,поширенняудержавіперебуванняінфор-
549
особлива частина
мації про становище в Україні і події міжнародного життя; заохочення дружніх відносин між Україною і державою перебування та розвиток співробітництва в галузі економіки, культури і науки. Дипломатичні представництва України за дорученням Міністра закордонних справ України можуть виконувати і консульські функції, для чого в їх складі утворюються консульські відділи на чолі з генеральними консулами, консулами.
Главою дипломатичного представництва України є посол або посланник,абоповіренийусправах.Він є головним представником України в державі перебування, здійснює загальне керівництво та координацію діяльності всіх установ України, спеціалістів, делегацій, посадових та інших осіб, які перебувають у цій державі.
Посол або посланник призначається Указом Президента України за поданням Міністра закордонних справ України в разі одержання згоди (агреману) на це призначення іноземної держави, до якої він призначається. Повірений у справах України, а також інші члени дипломатичногоперсоналупризначаютьсянаказомМіністразакордонних справ України.
Посол або посланник України приступає до виконання своїх службових обов’язків у державі перебування після вручення вірчої грамоти главі держави, до якої він призначений, або після повідомлення про своє прибуття і вручення завірених копій вірчої грамоти Міністру закордонних справ цієї держави залежно від практики, яка існує в державі перебування.
Повірений у справах України приступає до виконання своїх службових обов’язків з моменту вручення листа Міністра закордонних справ України Міністру закордонних справ держави, до якої він призначений.
Місія глави дипломатичного представництва України припиняється у таких випадках: його відкликання у встановленому порядку; його відставки; його смерті; оголошення його persona non grata в державі перебування.
Главою дипломатичного представництва України, членами дипломатичного персоналу дипломатичного представництва України в іноземній державі можуть бути тільки громадяни України, а членами адміністративно-технічного і обслуговуючого персоналу — як громадяни України, так і, в окремих випадках, громадяни держави перебування при відповідному повідомленні МЗС держави перебування про
550
Розділ ІХ. Управління адміністративно-політичноюдіяльністю
їх прийняття на роботу до цього представництва. Клас, до якого повинен належати глава дипломатичного представництва України, і в разі необхідності кількісний склад персоналу дипломатичного представництва України в іноземній державі, встановлююєься двосторонньою угодою України з цією державою. Указом Президента України за поданням Міністра закордонних справ України може бути призначений глава дипломатичного представництва або член дипломатичного персоналу дипломатичного представництва одночасно представником України при будь-якій міжнародній організації. Разом із тим вони не можуть займатися в державі перебування професійною або комерційною діяльністю з метою особистої користі. Крім цього, дипломатичне представництво України в іноземній державі може одночасно представляти інтереси України в інших державах за їх згодою.
У складі дипломатичних представництв України можуть утворюватися консульські відділи на чолі з генеральними консулами, консулами для виконання консульських функцій.
Фінансування діяльності дипломатичного представництва України здійснюється Кабінетом Міністрів України, а забезпечення приміщеннями та вирішення інших питань діяльності регулюються угодою між Україною та державою перебування.
Консульські установи України (генеральні консульства, консульства, віце-консульства, консульські агентства, консульські відділи дипломатичних представництв України — далі консульські установи) захищають за кордоном права та інтереси України, юридичних осіб
ігромадян України, сприяють розвитку дружніх відносин України
зіншимидержавами,розширеннюекономічних,торговельних,науковотехнічних, гуманітарних, культурних, спортивних зв’язків і туризму, а також сприяють вихідцям з України та їх нащадкам у підтриманні контактів з Україною.
Консульські установи здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, Консульського статуту України. Керівництво консульськими установами здійснюється МЗС України. Загальне керівництво діяльністю консульської установи в державі перебування здійснюється відповідним дипломатичним представництвом України. Генеральні консульства, консульства, віце-консульства, консульські агентства очолюються відповідно генеральними консулами, консулами, віце-консулами, консульськими агентами. Останні призначаються на
551
особлива частина
посади відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про дипломатичну службу». МЗС України за погодженням з державою перебування визначає місцезнаходження консульської установи, її клас і консульський округ.
Статутом встановлено порядок виконання консульських функцій. Так, у державах, де немає дипломатичних представництв України, за згодою держави перебування на консула можуть бути покладені також дипломатичні функції. Якщо консул з якоїсь причини не може виконувати свої функції або посада консула є тимчасово вакантною, виконання обов’язків консула покладається на іншу консульську посадову особу цієї чи іншої консульської установи в державі перебування або на одного з членів дипломатичного персоналу дипломатичного представництва України в цій державі. Консул виконує покладені на нього функції особисто або доручає їх виконання іншій консульській посадовій особі. Виконання консулом консульських функцій іншої держави може мати місце тільки за окремою вказівкою МЗС України і за згодою держави перебування. Консул може звертатися до властей держави перебування в межах свого консульського округу з усіх питань, пов’язаних з діяльністю консульської установи. Консул зобов’язаний не менш як раз на рік провадити об’їзд свого округу. Рішення, дії чи бездіяльність консульських посадових осіб і консульських службовців можуть бути оскаржені в порядку підлеглості або до суду.
Консул (генеральний консул, консул, віце-консул або консульський агент,якийєглавоюконсульськоїустанови—даліконсул)зобов’язаний вживати відповідних заходів для того, щоб усі юридичні особи та громадяни України користувалися в повному обсязі всіма правами, наданими їм законодавством держави перебування і міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держава перебування, а також міжнародними звичаями; вживати заходів щодо відновлення порушених прав юридичних осіб і громадян України. У разі, якщо після звернення консула до властей держави перебування не будуть відновлені порушеніправаюридичнихосібігромадянУкраїни,консулзобов’язаний повідомити про це МЗС України та главу дипломатичного представництва України в державі перебування. Консул веде облік громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають у його консульськомуокрузі,приймаєписьмовііуснізверненняякюридичних осіб і громадян України, так і іноземних юридичних осіб і громадян, сприяєпроведеннювідповіднодозаконодавстваУкраїниреферендумів,
552
Розділ ІХ. Управління адміністративно-політичноюдіяльністю
виборів Президента України, народних депутатів України; надає допомогу у виконанні службових обов’язків членам державних делегацій України, народним депутатам України, представникам міністерств, інших органів виконавчої влади України, органів місцевого самоврядування, а також керівникам державних підприємств та наукових установ, які перебувають у межах його консульського округу.
Консул також інформує громадян України, які тимчасово перебувають у його консульському окрузі, про законодавство держави перебування, а також про місцеві звичаї; здійснює ведення військового обліку громадян України, виконує доручення слідчих або судових органів України, проводить реєстрацію укладення та розірвання шлюбу, усиновлення (удочеріння), встановлення батьківства, опіки і піклування, реєстрації актів громадянського стану; вживає заходів щодо охорони і розпорядження майном громадянина України у разі його смерті; вживає заходів щодо додержання законодавства держави перебування і договорів, укладених Україною з цією державою, та міжнародних договорів, учасниками яких є Україна і держава перебування, щодо громадян України, які перебувають під арештом, затримані чи позбавлені волі в іншій формі, відбувають покарання або зникли безвісті. Крім цього, консул видає паспорти громадян України для виїзду за кордон, подовжує строк їх дії та вносить до них зміни; видає, погашує візи на в’їзд в Україну, виїзд з України і транзитний проїзд через територію України; вирішує питання, пов’язані із громадянством; вчиняє нотаріальні дії; легалізує документи і акти, складені за участю властей консульського округу, або такі, що виходять від цих властей. Слід зазначити, що легалізації не підлягають документи і акти, які суперечать законодавству України або можуть за своїм змістом завдати шкоди інтересам України, або містять відомості, що порочать честь
ігідність громадян. За консульські дії, що виконуються за кордоном
іна території України, справляється консульський збір.
Консул може виконувати й інші функції, які не забороняються законами і правилами держави перебування та проти яких вона не має заперечень, або які передбачені договорами, що діють між Україною і державою перебування.
Консул зобов’язаний всіляко сприяти українським військовим кораблям і військово-допоміжним суднам, які знаходяться в портах, територіальних і внутрішніх водах держави перебування в межах його консульського округу, в питаннях зв’язку з берегом, взаємовідносин
553
особлива частина
змісцевимивластями,матеріально-технічногозабезпеченнятав інших питаннях. У разі необхідності консул видає капітану судна свідоцтво, в якому зазначаються час прибуття і відплиття судна, день з’явлення капітана в консульську установу, порт призначення, кількість пасажирів, а також кількість, вид і місце призначення вантажу; у разі корабельної катастрофи або аварії судна консул зобов’язаний вживати всіх залежних від нього заходів для врятування пасажирів, екіпажу, судна і вантажу. У разі хвороби когось із членів екіпажу судна в період плавання чи перебування в іноземному порту консул зобов’язаний надати допомогу у влаштуванні хворого члена екіпажу до лікувального закладу держави перебування. Крім цього, він повинен надавати допомогу командиру екіпажу і пасажирам цивільного повітряного судна України у зносинах із властями держави перебування, а також вживати всіх заходів щодо повернення у разі необхідності повітряного судна, його екіпажу і пасажирів в Україну або ж для продовження польоту. При виконанні консульських функцій щодо засобів автомобільного, залізничного транспорту і суден річкового флоту консул керується положеннямивідповіднихрозділівСтатуту.Консултакожздійснюєфункції щодо санітарної, фітосанітарної і ветеринарної охорони.
МЗС України за погодженням з державою перебування може доручити виконання окремих консульських функцій нештатним (почесним) консулам. Нештатними (почесними) консулами можуть бути як громадяни України, так і іноземні громадяни з числа осіб, які займають помітне становище в суспільстві держави перебування і мають необхідні особисті якості. Вони не повинні бути на державній службі у державі перебування або брати активну участь у її політичному житті.
Відносини,щовиникаютьузв’язкузпроходженнямдипломатичної служби, регулюються Конституцією України, законами України «Про дипломатичну службу» та «Про державну службу», КЗпП України, Консульським статутом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Систему органів дипломатичної служби складають: МЗС України, представництва МЗС України на території України, закордонні дипломатичні установи України.
МЗС України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення зовнішньої політики держави і координацію ді-
554
Розділ ІХ. Управління адміністративно-політичноюдіяльністю
яльності у сфері зовнішніх зносин України та здійснює свої повноваження безпосередньо і через інші органи дипломатичної служби.
Слід зазначити, що дипломатичні представництва та консульські установи України за кордоном є постійно діючими установами України, основними завданнями яких є представництво України в державі перебуваннятапідтриманняофіційнихміждержавнихвідносин,захист інтересів України, прав та інтересів її громадян і юридичних осіб за кордоном. Крім того, постійно діючими установами України за кордономєпостійніпредставництваУкраїниприміжнароднихорганізаціях, основними завданнями яких є представництво України при міжнародних організаціях, підтримання з такими організаціями офіційних відносин та захист інтересів України за кордоном.
Статус, завдання та функції дипломатичного представництва України за кордоном, постійного представництва України при міжнародній організаціївизначаютьсяЗакономУкраїни«Продипломатичнуслужбу», атакожПоложеннямпродипломатичнепредставництвоУкраїнивіншій державі, Положенням про постійне представництво України при міжнародній організації, які затверджуються Президентом України.
§3. Адміністративно-правове регулювання в’їзду в Україну і виїзду з України
Уст. 33 Конституції України закріплено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будьякий час повернутися в Україну.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює питання виїзду із України і в’їзду в Україну громадян України, є Закон України від 21 січня 1994 р. «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»1. Відповідно до нього громадяни України мають право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в’їхати в Україну. На громадян України, які звернулися з клопотанням
про виїзд з України, поширюються всі положення чинного законодав-
1 Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101.
555
особлива частина
ства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов’язки, за ними зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Не допускається будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав.
Порядок в’їзду до іноземної держави регулюється законодавством відповідної держави. Громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в’їзд в Україну. Громадянам України, які мають право виїзду з України і в’їзду в Україну, необхідно одержати відповіднідокументи,якідаютьправона виїздзУкраїниів’їздв Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами. Такими документами є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка. Ці документи є власністю України і за умови їх належного оформлення є дійсними для виїзду в усі держави світу. В разі втрати громадянином України зазначених документів документом, що дає право на в’їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається закордонними дипломатичними установами. У випадках, передбачених міжнародними договорами України, замість названих документів для виїзду за кордон можуть використовуватися інші документи. Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред’явлення одного із зазначених документів.
Порядок і строки оформлення документів для виїзду громадян України за кордон встановлюються названим Законом та Правилами оформлення та видання паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасової затримки та вилучення1, затвердженими постановою Кабінету Міністрів Україні від 31 березня 1995 р.
Громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виданні паспорта або проїзного документа, якщо: він обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю, — до закінчення строку, встановленого Законом України «Про державну таємницю»; діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання, — до виконаннязобов’язань;вінсвідомосповістивпросебенеправдивівідомості, — до з’ясування причин і наслідків їх подання; він ухиляється
1 ЗП України. – 1995. – № 6. – Ст. 158.
556
Розділ ІХ. Управління адміністративно-політичноюдіяльністю
від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням,— до виконання зобов’язань та ін.
За наявності зазначених підстав раніше виданий паспорт або проїзний документ може бути тимчасово затримано або вилучено, а також у разі його підроблення, використання для вчинення злочину на території України чи за кордоном або припинення громадянства України. Крім цього, втрачений паспорт чи проїзний документ оголошується недійсним, власнику не повертається, а надсилається до органу, що його видав, для знищення.
Тимчасове затримання та вилучення паспортів чи проїзних документів здійснюються за рішенням суду, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки, охорони державного кордону, військових комісаріатів, дипломатичних представництв чи консульських установ України. Рішення про відмову в оформленні, виданні паспорта чи проїзногодокументаабойоготимчасовезатриманнятавилученняможуть бути оскаржені громадянином до вищого територіального органу або підрозділу, Державного департаменту в справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, суду.
Нормативно-правовимиактами,щорегулюютьв’їздвУкраїнуіви- їзд з України іноземців та осіб без громадянства, є Закон України від 4 лютого 1994 р. «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р.1 Ці акти діють щодо іноземців і осіб без громадянства незалежно від їх статусу іметиприїзду.Іноземцітаособи безгромадянствав’їжджають в Україну, виїжджають з України та прямують транзитом територією України через пункти пропуску на державному кордоні за дійсними паспортними документами і за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в’їзду і виїзду не встановлено законодавством України. Громадяни держав, з якими Україною укладено міжнародні договори про взаємні безвізові поїздки, в’їжджають в Україну за дійсним національним паспортом, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законнійпідставі,можутьтимчасовоперебуватинаїїтериторіїзадійсним паспортним документом, який подається ними для реєстрації у пункті
1 ЗП України. – 1996. – № 4. – Ст. 148.
557
особлива частина
пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби, у МЗС України та його представництвах щодо певної категорії іноземців. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності. Деякі категорії іноземців звільняються від такої реєстрації (глави держав
іурядів зарубіжних країн, члени парламентських та урядових делегацій, технічний персонал, який готує ці делегації, іноземці та особи без громадянства, які не досягли 18-річного віку, та інші особи).
Іноземці та особи без громадянства можуть в установленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений строк, а також тимчасово перебувати на її території. Крім цього, їм може бути надано статус біженця в Україні. Закон України від 21 червня 2001 р. «Про біженців»1 визначає порядок надання, втрати та позбавлення статусу біженця, встановлює державні гарантії захисту біженця.
МЗС України, дипломатичні представництва і консульські установи України за кордоном беруть участь у підготовці документів та вносятьвустановленомупорядкупропозиціїКабінетуМіністрівУкраїни щодо укладення міжнародних договорів з питань, пов’язаних із захистом соціальних, економічних та інших прав і інтересів біженців, у тому числі з компенсацією збитків, завданих біженцям, витратами на їх приймання та облаштування; видають в’їзні візи членам сім’ї осіб, яким надано статус біженця в Україні; сприяють добровільному поверненню біженців у країну їх походження чи переселенню у держави, які погоджуються надати їм притулок. МЗС України здійснює загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, у сфері захисту біженців.
В’їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства не дозволяється, якщо це необхідно в інтересах забезпечення безпеки України абоохоронигромадськогопорядку,дляохорониздоров’я,захиступрав
ізаконних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, якщо підроблено паспортні документи і візу, та в інших випадках. Транзитний проїзд іноземців та осіб без громадянства через територію України дозволяється за наявності у них транзитної української візи, проїзних квитків або інших документів, що підтверджують
1 Офіц. вісн. України. – 2001. – № 47. – Ст. 250.
558
Розділ ІХ. Управління адміністративно-політичноюдіяльністю
транзитний характер поїздки, якщо інше не передбачено законодавством України.
Відповідно до Конституції та Закону України «Про громадянство України» іноземці та особи без громадянства можуть набувати громадянство України (натуралізуватися).
Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах. За порушення ними встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недодержання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення строку перебування, а також за недодержання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України. Крім цього, іноземцю та особі без громадянства, який порушує законодавство України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримінальної відповідальності, може бути скорочено визначений йому строк перебування в Україні. Такий строк може бути також скорочено, якщо в іноземця та особи без громадянства відпали підстави для його подальшого перебування в Україні. Рішення про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства в Україні приймається органами внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України.
Слід зазначити, що іноземець чи особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про його видворення за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в’їзду в Україну строком до п’яти років. Строки заборони подальшого в’їзду в Україну обчислюються з дня винесення цього рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в’їзду в Україну визначається законодавством України.
559
особлива частина
Крім зазначених випадків, іноземець чи особа без громадянства може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, затриманих у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 го дин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інте ресів громадян України.
Іноземець та особа без громадянства зобов’язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення їх за межі України. У разі прийняття рішення про видворення їх за межі України в паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Таким особам може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
За санкцією прокурора підлягають затриманню органами внутрішніх справ та органами охорони державного кордону і адміністративному видворенню у примусовому порядку іноземці та особи без громадянства, які ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення, або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що вони ухилятимуться від виїзду. Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в’їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та осо-
560