Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Administrativne_pravo_pidruchnik__za_zag_red.pdf
Скачиваний:
31
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
11.27 Mб
Скачать

особлива частина

строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.

Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування працівника у відпустці, відрядженні або його тимчасової непрацездатності. Особа рядового або начальницького складу вважається такою, яка не має дисциплінарного стягнення, якщо її заохочено шляхом дострокового зняття дисциплінарного стягнення, нагороджено державною нагородою чи відзнакою Президента України або минув рік з дня накладення дисциплінарного стягнення. Працівник, на якого накладено дисциплінарне стягнення, не може бути призначений на вищу посаду доти, поки це стягнення не буде знято.

Працівник органів внутрішніх справ має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника — аж до міністра внутрішніх справ України або до суду. Якщо вирішення питань, порушених у скарзі, не належить до повноважень начальника, який її отримав, скарга не пізніше ніж протягом п’яти днів надсилається за належністю, про що повідомляється заявникові. Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Запитання до самоконтролю

1.Визначте поняття сфери внутрішніх справ як об’єкта управління.

2.Основні види управління в органах внутрішніх справ.

3.Організаційна структура Міністерства внутрішніх справ України.

4.Міліція та основні види її діяльності.

5.Кримінальна міліція та її організаційна структура.

6.Міліція громадської безпеки та її організаційна структура.

7.Міліція охорони, місцева, судова, спеціальна і транспортна міліція, державна автомобільна інспекція.

8.Основні завдання та права громадських формувань в охороні громадського порядку.

9.Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України,

їх призначення, основні завдання і права.

10. Прийняття на службу в органи внутрішніх справ.

534

Розділ ІХ. Управління адміністративно-політичноюдіяльністю

11.Які обмеження, пов’язані зі службою, передбачено для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ?

12.Правові засади проходження служби в органах внутрішніх справ.

13.Що розуміється під службовою дисципліною в органах внутрішніх справ?

14.Які види заохочень можуть бути застосовані до працівників органів внутрішніх справ?

15.Які види дисциплінарних стягнень можуть накладатися на працівників органів внутрішніх справ?

535

особлива частина

Глава 40

Адміністративно-правові засади забезпечення безпеки у надзвичайних ситуаціях

§1. Поняття та види надзвичайних ситуацій.

Правові основи забезпечення безпеки в надзвичайних ситуаціях

Територія України, її населення, як і території та населення інших країн світу, не убезпечені від ризику надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, які можуть зумовити людські втрати і заподіяти значну матеріальну шкоду.

Надзвичайною ситуацією (НС) у законодавстві України вважається порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України, розрізняють надзвичайні ситуації:

природного характеру — небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні,морськітапрісноводніявища,деградаціяґрунтівчинадр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів і біосфери тощо;

техногенного характеру — транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд і будівель, аварії на інженерних мережах іспорудахжиттєзабезпечення,гідродинамічніаваріїнагреблях,дамбах тощо;

536

Розділ ІХ. Управління адміністративно-політичноюдіяльністю

соціально-політичного характеру — пов’язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: вчинення або реальна загроза вчинення терористичного акту (збройний напад, захоплення і утримання важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку і телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо;

воєнного характеру — пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження, під час яких виникають вторинні чинники уражен­ ня населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектростанцій, складівісховищрадіоактивнихтатоксичнихречовинтавідходів,нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Залежно від територіального поширення обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків кількість людей, які загинули, за кваліфікаційнимиознакамивизначаютьчотирирівніНС:загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

Правове регулювання забезпечення безпеки в НС має комплексний характер і поєднує норми різних галузей права (конституційного, адміністративного,кримінального,господарчого,фінансовоготощо).Але відносини, які виникають під час здійснення виконавчо-розпорядчої та іншої діяльності щодо забезпечення безпеки за НС, здебільшого регулюються адміністративно-правовими нормами.

Правову основу забезпечення безпеки за НС становлять Конституція України, закони України «Про правовий режим території, що зазналарадіоактивногозабрудненнявнаслідокЧорнобильськоїкатастрофи», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про пожежну безпеку» та ін.

§ 2. Державна система запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій

Для забезпечення безпеки населення, довкілля, об’єктів та споруд і уникнення або зменшення можливих економічних, соціальних та інших витрат суспільства від аварій, катастроф та інших НС техногенного і природного походження в Україні створено єдину державну

537

особлива частина

систему запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації.

Згідно з Концепцією створення єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 1995 р., основними завданнями єдиної системи запобігання є: розроб­ лення перспективної політики в справі запобігання і реагування на НС та прийняття відповідних рішень, планування і керування процесами досягнення визначених показників техногенно-екологічної безпеки, прогнозуваннятавиявленняпотенційних джерелвиникнення НС; розроблення можливих сценаріїв розвитку подій і відповідних планів реагування на них, своєчасне інформування населення, органів державної виконавчої влади та виконкомів міських, районних у містах рад про загрозу виникнення НС; здійснення заходів щодо запобігання таким ситуаціям або пом’якшення їх наслідків; створення підтримки

ізабезпеченнянеобхідногорівняготовностісистемиреагуваннянаНС тощо.

Єдина система запобігання забезпечує виконання відповідних зав­ дань на державному, регіональному, місцевому та об’єктному рівнях згідно з Положенням «Про єдину державну систему запобігання і реа­ гування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серп-

ня 1998 р.1

Єдина державна система запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру — це центральні і місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи і організації з відповідними силами та засобами, які організовують проведення роботи із запобігання НС техногенного та природного походження іреагування в разі їх виникнення зметою захисту населення та довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Функціональні підсистеми створюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади для організації роботи, пов’язаної із запобіганням НС і захистом населення і території від їх наслідків. Си­ ли та засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого

іоб’єктного рівнів підпорядковуються в межах, визначених законодавством, органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної державної системи.

1 Офіц. вісн. України. – 1998. – № 31. – Ст. 1175.

538

Розділ ІХ. Управління адміністративно-політичноюдіяльністю

Організаційну структуру і порядок діяльності функціональних підсистем єдиної державної системи та підпорядкованих їм сил

ізасобів визначено в положеннях про них, які затверджують відповідні міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням із Міністерством надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України).

Територіальні підсистеми єдиної державної системи створюють у АРК, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання і реагування на НС у межах відповідних регіонів. Структуру та порядок їх діяльності і підпорядкованих їм сил і засобів визначено в положеннях про них, які затверджують Голова Ради міністрів АРК, голови обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Кожен рівень єдиної державної системи має координуючі та постійні органи управління щодо розв’язання завдань у сфері запобігання НС, захисту населення і територій від їх наслідків, систему повсякденногоуправління,силитазасоби,резервиматеріальнихіфінансових ресурсів, системи зв’язку та інформаційного забезпечення. Координуючими органами єдиної державної системи є:

1)на загальнодержавному рівні — Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення. В окремих випадкахдляліквідаціїНСтаїїнаслідківрішеннямКабінетуМіністрів України утворюють спеціальну урядову комісію;

2)на регіональному рівні — комісії Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань техногенно-екологічної безпеки та НС;

3)на місцевому рівні — комісії районних державних адміністрацій

івиконавчих органів рад з питань техногенно-екологічної безпеки та НС;

4)на об’єктному рівні — комісії з питань НС об’єкта.

Державні, регіональні, місцеві та об’єктні комісії, залежно від рівня НС, забезпечують безпосереднє керівництво реагуванням на НС чи на загрозу НС або на загрозу їх виникнення.

Постійними органами управління зпитань техногенно-екологічної безпеки, цивільної оборони та з НС є:

539

особлива частина

на загальнодержавному рівні — Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

на регіональному рівні — Рада міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, уповноважені органи з питань НС та цивільного захисту населення, Рада міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

на місцевому рівні — районні державні адміністрації і виконавчі органи рад, уповноважені органи з питань НС та цивільного захисту населення;

на об’єктному рівні — структурні підрозділи підприємств, установ і організацій або спеціально призначені особи з питань НС.

До системи повсякденного управління єдиною державною системою входять оснащені необхідними засобами зв’язку, оповіщення, збирання, аналізу та передання інформації: центри управління в НС, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань НС та цивільного захисту населення всіх рівнів; диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств

іорганізацій.

До складу сил і засобів єдиної державної системи можуть також залучатися добровільні рятувальні формування.

Військові і спеціальні цивільні аварійні (пошуково-рятувальні) формування, з яких складаються зазначені сили і засоби, укомплектовують із урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі протягом не менше трьох діб і перебувають у стані постійної готовності.Силипостійноїготовностізгідноіззаконодавствомможуть залучатисядлятерміновогореагуваннявразівиникненняНСзповідом­ ленням про відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, керівників державних підприємств, установ і організацій.

Спеціально підготовлені сили і засоби Міноборони у виключних випадкахзалучаютьдляліквідаціїНСупорядку,визначеномуЗаконом України «Про правовий режим надзвичайного стану». Сили і засоби МВС України, Держкомкордону та СБУ залучають до ліквідації НС та їх наслідків у межах, що не суперечать законодавству.

Режим діяльності в надзвичайному стані запроваджують в Україні або на окремих її територіях у порядку, визначеному Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану».

540

Розділ ІХ. Управління адміністративно-політичноюдіяльністю

§3. Міністерство України

зпитань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і сфера його управління

МіністерствоУкраїниз питаньнадзвичайнихситуаційтау справах захистунаселеннявіднаслідківЧорнобильськоїкатастрофиєголовним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільної оборони, рятувальної справи, створення і функціонування систем страхового фонду, документації поводження з радіоактивними відходами, захисту населення і території від НС, запобіганням цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків і наслідків Чорнобильської катастрофи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління та несе відповідальність за її стан і розвиток.

МНС України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України,атакожПоложеннямпроМНСУкраїни,затвердженимУказом Президента України від 28 жовтня 1996 р.

МНС України в установленому порядку в межах своєї компетенції вирішує питання, що випливають із загальновизначених норм міжнародного права і укладених Україною міжнародних договорів.

Основними завданнями МНС України є: розроблення і реалізація заходів щодо захисту населення від наслідків НС та Чорнобильської катастрофи; керівництво діяльністю органів управління штабів, військ цивільної оборони і підпорядкованих спеціальних формувань; координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади,РадиміністрівАРК,місцевихдержавнихадміністрацій,підприємств,установіорганізаційусіхформвласностізрозв’язанняпроблем захисту населення й території від НС та ліквідації їх наслідків; визначення основних напрямків роботи у сфері захисту населення і територій від НС, соціального захисту населення, реабілітації забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи територій; державний нагляд

іконтроль­ за станом цивільної оборони і техногенної безпеки, готовністю дій у НС та проведення заходів щодо запобігання їм; організація

ікоординація здійснення всіх заходів на території зони відчуження та

зони безумовного (обов’язкового) відселення, вирішення питання їх фінансування, охорони громадського порядку і здоров’я персоналу,

541