Загальна частина

порядокдоступугромадяндодержавноїтаємниці;спеціальнийпорядок здійсненнясудових,наглядових,контрольно-ревізійнихтаіншихфунк- ційорганівдержавноївладистосовнопідприємств,установіорганізацій, діяльність яких пов’язана з державними таємницями; відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю тощо.

Зметою технічного захисту інформації підприємства, установи

іорганізації, які здійснюють діяльність, пов’язану здержавними таємницями, зобов’язані використовувати захищені засоби оброблення, передавання, збереження інформації та технічні пристрої її захисту, сертифіковані на відповідність цих засобів і пристроїв нормативам технічної захищеності, вживати криптографічних заходів щодо охорони такої інформації. Оперативні заходи охорони державної таємниці застосовуютьуходіконтррозвідувальної,розвідувальноїтаоперативнорозшукової діяльності, яку здійснюють органи Служби безпеки України та інші державні органи згідно з чинним законодавством.

Державну політику щодо державної таємниці забезпечують Президент України, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, інші органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

Запитання до самоконтролю

1.Назвіть основні елементи адміністративного режиму.

2.Наведіть класифікацію адміністративно-правових режимів.

3.Яка процедура введення надзвичайного стану?

4.Назвітьпідставиоголошеннязонинадзвичайноїекологічної ситуації і введення воєнного стану.

294

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VІI

Управління

економікою

Глава 22

Правові засади управління економікою

§1. Правове регулювання управління економікою

Зміни, що відбулися останнім часом в економічній сфері, тісно пов’язані з оновленням законодавства, визнанням закону головним актомуправовомурегулюванні,трансформацієюекономічнихфункцій держави, системи і повноважень органів виконавчої влади всіх рівнів. Однакреформаправовогорегулюванняуційсферідіяльностіздійснюється повільно, в окремих випадках неузгоджено. Недостатньо ефективною є і реалізація прийнятих нормативно-правових актів.

У цілому адміністративно-правове регулювання ринкової економіки здійснюється у декількох напрямках. З одного боку, воно включає розроблення та реалізацію системи заходів програмного керівництва, прогнозування,державнупідтримкуекономічногоінауково-технічного потенціалів, а з другого — створення правової та економічної основ соціально орієнтованого функціонування підприємств, господарських об’єднань, інших організаційно-господарських структур, ефективного управління державним майном.

295

особлива частина

Конституція України створила базу для подальшого розвитку економічних відносин у ринковому напрямку, урівнявши всіх суб’єктів права власності перед законом. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Основною правовою формою реалізації державної політики в різнихсферахекономікиєзатвердженіВерховноюРадоюУкраїнизагальнодержавні програми економічного, науково-технічного, національнокультурногорозвитку,охоронидовкілля.Головноютенденцієюрозвит­ ку законодавства у сфері економіки стає комплексний характер регулювання суспільних відносин.

Програми мають за мету створення господарсько-управлінського механізму, який відповідає ринковій економіці: гнучких організаційних структур управління і господарювання, підприємництва, демонополізації, функціонування комерційних банків, фінансового оздоровлення економіки, зміцнення фінансово-кредитної системи. Починаючи з Концепції переходу Української РСР до ринкової економіки, в нашій державі прийнято низку програм — Програму розвитку інвестиційної діяльності на 2002–2010 роки від 28 грудня 2001 р.1, Державну цільову економічну програму розвитку економіки в Україні від 1 червня 2009 р.2 та ін.

Крім того, ЦК України, ГК України, закони України «Про підприємництвовУкраїні»3,«Прозагальнізасадистворенняіфункціонування спеціальних (вільних) економічних зон»4, «Про державне прогнозуваннятарозробленняпрограмекономічногоісоціальногорозвиткуУкраїни»5 та інші також передбачають збереження регулятивної ролі держави в галузях суспільного виробництва, розвиток і посилення контрольнонаглядових функцій держави. Важливим є й розроблення публічноправових норм для надійного захисту прав громадян, господарюючих суб’єктів. Прикладом цього можуть слугувати накази Мінекономіки України від 26 грудня 2003 р. «Про затвердження порядку взаємодії Державної митної служби та Міністерства економіки України з питань застосування спеціальних санкцій»6, від 27 січня 2007 р. «Про затвер-

1Офіц. вісн. України. – 2001. – № 22. – Ст. 983.

2Там само. – 2009. – № 11. – Ст. 1007.

3 Там само. – 2006. – № 4. – Ст. 142. 4 Там само. – 2009. – № 5. – Ст. 120. 5 Там само. – 2008. – № 7. – Ст. 176. 6 Там само. – 2003. – № 12. – Ст. 557.

296

Розділ VІI. Управління економікою

дженняПоложенняпропорядокроботивМіністерствіекономікиУкраїни з матеріалами, що подані суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на отримання документів дозвільного характеру»1 та ін.

Важливими у системі правових приписів, що регулюють економічні відносини, є акти Президента України. Вони певною мірою заповнюють­ правовий вакуум у цій сфері діяльності, сприяють ринковим перетворенням, проведенню економічної реформи. Прикладом цьому можуть слугувати укази Президента України від 10 квітня 2006 р. «Про деякі заходи щодо поліпшення стану сектору економіки»2, від 12 травня 2009 р. «Про заходи щодо забезпечення подання інформації з питань соціально-економічної ситуації в Україні»3. Актами Президента України затверджуються положення про спеціально уповноважені органи в галузі економіки та вирішуються інші важливі питання у цій сфері, наприклад, Указ Президента України від 28 листопада 2000 р. «Про Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України»4.

Проблеми розвитку економіки перебувають у центрі уваги Кабінету Міністрів України. Свідченням цього є нормативно-правові акти Кабінету Міністрів з економічних питань, наприклад, постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2008 р. «Про програму наукового дослідження у сфері демонополізації економіки і розвитку конкуренції в Україні»5 та ін.

Питанняздійсненняекономічноїдіяльностізнаходятьсяв полізору міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що тією чи іншою мірою мають відношення до сфери управління економікою, місцевих державних адміністрацій. Вони також вирішуються на рівні державних підприємств, їх асоціацій (об’єднань, комплексів).

Органи місцевого самоврядування теж здійснюють відповідні функції у сфері управління економікою. Вони управляють майном, що є у комунальній власності, затверджують програми соціальноекономічного розвитку, бюджети відповідних адміністративнотериторіальних одиниць, контролюють їх виконання, утворюють і ліквідовують комунальні підприємства, організації, здійснюють контроль за їх діяльністю.

1Офіц. вісн. України. – 2007. – № 1. – Ст. 54.

2Там само. – 2006. – № 4. – Ст. 145.

3 Там само. – 2009. – № 5. – Ст. 121. 4 Там само. – 2000. – № 11. – Ст. 423. 5 Там само. – 2008. – № 6. – Ст. 1499.

297

особлива частина

§2. Завдання, функції та методи державного управління економікою

Основною метою державного управління економікою є виконання завдань, які сприяють організації ринку та ринково-конкурентних відносин, досягнення економічних, політичних, соціальних і фіскальних цілей, спрямованих на підтримання і забезпечення ринкових відносин

удержаві, розподіл ресурсів з метою впливу на господарську структуру і структуру національного продукту.

До завдань державного управління економікою України в умовах її переходу до ринкових відносин належать: здійснення податкової політики; активізація виробництва промислових товарів народного споживання за допомогою економічних важелів; забезпечення раціонального природокористування; соціальний захист населення; збалансованість усіх галузей господарського комплексу; забезпечення високогорівнязайнятостінаселення;стимулюваннярозвиткуенергетичної промисловості; захист економічних інтересів української економіки; підтримка цивілізованої конкуренції та ін.

Функції державного управління економікою — це та роль, яку виконує державний апарат для того, щоб організувати суспільну життєдіяльність, вплинути на неї для досягнення поставлених цілей. Через функції державного управління розкривається його сутність.

Функціїдержавногоуправлінняекономікоювизначаютьсязалежно від напрямків економічного розвитку держави. Існують такі функції державного управління економікою:

–законодавча функція. Пов’язана з розробленням системи законів щодоекономічнихпитань.Вонаєправовоюосновоюринковоїекономіки, а отже, гарантом рівних прав і можливостей для підприємств усіх форм власності та господарювання. Розробляючи і реалізуючи таке законодавство, держава захищає конкуренцію як основну умову і регуляторринковоїекономіки.Економічнезаконодавствовиконуєрольарбітра

усфері адміністративно-правових відносин, дає змогу виявляти незаконну діяльність та вживає відповідних заходів до порушників;

–стабілізуюча функція. Передбачає підтримання високого рівня зайнятості, цінової рівноваги, стимулювання економічного зростання підприємств. Для цього держава визначає цілі, напрямки і пріоритети економічного розвитку, виділяє відповідні ресурси для їх реалізації,

298

Розділ VІI. Управління економікою

забезпечує зайнятість і стабільний рівень цін, здійснює відповідну кредитно-грошову політику, спрямовану на подолання інфляції і безробіття. Визначені державою основні цілі та пріоритети становлять основу економічних планів, програм;

–розподільча функція. Передбачає, що держава здійснює справедливий розподіл доходів та ефективніше розміщення ресурсів у ринковій економіці. Для реалізації цієї функції вона перерозподіляє частину доходів заможних верств населення на користь малозабезпечених і непрацездатних;

–функціядослідженняекономіки.Полягаєв оцінюванніекономіки

зметоювиявленняфактичногостануекономічноїсистеми.Цяфункція здійснюється шляхом систематичного моніторингу і безпосереднього дослідження економічних процесів на підприємствах з урахуванням дій чинників ринкового регулювання. До таких чинників належать: рентабельність, співвідношення попиту і пропозицій, капітальні вклади, кількість безробітних, працівників та ін.;

–функціяпрогнозування.Донеїналежитьпередбаченнятенденцій розвитку економіки, яка ґрунтується на всебічному аналізі соціальноекономічних (у тому числі світових) тенденцій;

–функція планування економіки. Її метою є визначення, обґрунтуванняіприйняттярішеньзвиборуприоритетнихнапрямківпозитивних змін динаміки економіки шляхом здійснення заходів антикризового регулювання для забезпечення курсу економічного росту. Пріоритетне значенняналежитьтакимнапрямкам,якприватизація,розвитокінформаційних, інноваційних та інших інфраструктур. Функція регулювання складається з організації процесів економічного регулювання, тобто це практична діяльність з розроблення та поліпшення економічних механізмів. Економічні механізми виражають економічну технологію, тобто послідовність операцій, впливів на процеси в економіці;

–функція реалізації проектних рішень. Сутність цієї функції полягає в розробленні і затвердженні програм уведення нових господарських механізмів і коригування існуючих. Такі рішення з необхідним інформаційним, методичним, програмним забезпеченням після відповідного затвердження вводяться в дію. Ця функція є підставою для контролю за процесом реалізації рішень і відповідної корекції іншої важливої функції — функції аналізу й оцінювання економіки.

Важливе значення в економіці мають методи. Під методами державного управління економікою в Україні треба розуміти засоби, спо-

299

особлива частина

соби, прийоми впливу держави в особі законодавчого органу і органів виконавчоївладинасферувиробництва,торгівлі,підприємництватощо з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної економічної політики.

Методи управління економікою слід класифікувати за характером впливу на адміністративні та економічні.

Адміністративні методи — це способи впливу спеціально уповноважених органів на діяльність підприємств, установ, організацій, посадових осіб шляхом прямого окреслення їх прав та обов’язків через систему наказів, які спираються на владні повноваження та суб’єктів управління. Методи економічного впливу передбачають використання засобів держави (державних фінансів), створення економічних умов, стимулів та ін. Об’єкту управління не надають накази, як і що він повинен робити. Крім того, методи впливу також можна поділити на методи прямого і непрямого (опосередкованого) впливу держави на економіку.

Методи прямого впливу на економіку застосовуються державою до об’єктівдержавноївласності.Якправило,цетігалузі,якімаютьнизьку рентабельність, не цікавлять приватних підприємців або вимагають великих витрат коштів, не приносять швидкого або значного прибутку, тобто соціальна сфера (оборона, наука, освіта, медицина, атомна енергетика та ін.). Серед методів прямого державного впливу треба назвати такі:державнізамовленняіконтрактинапоставкупродукції;визначення завдань розвитку економіки, їх відображення в планах, державних програмах; ліцензування операцій по експорту й імпорту товарів та ін.

Методи непрямого впливу на економіку полягають у застосуванні опосередкованого впливу на об’єкти державного керівництва через створення керівними суб’єктами механізмів стимулювання та зацікавленості. Прикладами методів непрямого впливу є: пільгове кредитування, зменшення податкових зборів, інвестування будь-якої діяльності, заохочення державних службовців тощо.

Прямі методи державного управління не передбачають створення додатковогоматеріальногостимулювання,незагрожуютьфінансовими збитками і спираються на підтримку держави. Методи непрямого впливу, навпаки, використовують такі важелі, за допомогою яких держава впливає на майнові інтереси суб’єктів господарювання. Це важеліподаткової,кредитної,зовнішньополітичної,валютної,амортизаційної політики.

300

Розділ VІI. Управління економікою

§3. Організація державного управління

усфері економіки

Одним з головних напрямків державного управління економікою залишається вдосконалення системи органів виконавчої влади у цій сфері, їх правового статусу на всіх рівнях. Процес формування системи цих органівізаконодавствавідбуваєтьсяпідвпливомрозмежуванняпредметів віданняміжцентромімісцями,підприємствами,установами,організаціями, підвищення ефективності управління в галузях економіки.

Органивиконавчоївладиздійснюютьорганізуючу,цілеспрямовану діяльність щодо забезпечення пропорційного розвитку економіки України.

Верховна Рада України в межах своїх повноважень, встановлених ст. 85 Конституції України, здійснює законодавче регулювання і конт­ роль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері економіки. Крім того, до її повноважень належать: прийняття законів (зокрема, у сфері економіки); затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; затвердження загальнодержавних програм економічного розвитку;розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетомУкраїни, здійсненняконтролюзаїхвикористанням; призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України та ін.

Президент України відповідно до ст. 106 Конституції України визначає основні напрямки зовнішньої і внутрішньої, у тому числі економічної, політики, впливає на розстановку кадрів і утворення управлінських структур у цій сфері, забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України щодо внутрішнього і зовнішнього становища України; представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України та ін.

301

особлива частина

У системі органів управління економікою найвищим є Кабінет МіністрівУкраїни.Його правовий статус у системі органів виконавчої влади визначено Конституцією України (статті 113–117) та Законом України від 16 травня 2008 р. «Про Кабінет Міністрів України»1. Відповідно до них Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони довкілля, екологічної безпеки і природокористування; розроблює і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України та ін.

Серед міністерств, які істотно впливають на державне управління економікою є Міністерство економіки України та Міністерство промислової політики України.

МіністерствоекономікиУкраїни.Цейорганвиконавчоївладиєвуз-

ловоюланкоюуправлінняекономікоюівиступаєкоординуючимцентром щододіяльностівсіхіншихуправлінськихструктурцієїсферитавжиття заходів, спрямованих на реалізацію економічної політики держави. Йогоосновнимизавданнямиє:участьуформуваннідержавноїполітики економічноготасоціальногорозвиткуУкраїни,розробленнямеханізмів їїреалізації,прогнозівекономічногоісоціальногорозвиткунасередньота короткостроковий періоди і відповідних програмних документів; створеннясприятливихекономічнихумовдляфункціонуваннясуб’єктів господарювання всіх форм власності, розвитку ринкових відносин, конкурентного середовища; участь у реалізації антимонопольної політики та ін. Рішення Міністерства з питань реалізації економічної волі, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для органів виконавчоївлади,атакожпідприємств,установіорганізацій.Міністерство за необхідності видає спільно з іншими центральними органами виконавчої влади та місцевими державними адміністраціями спільні акти (Указ Президента України від 23 жовтня 2000 р. «Про Міністерство економіки України»2).

1Відом. Верхов. Ради України. – 2008 – № 25. – Ст. 241.

2Офіц. вісн. України. – 2000. – № 43. – Ст. 1826.

302

Розділ VІI. Управління економікою

СередосновнихзавданьМіністерствапромисловоїполітикиУкра-

їни у контексті державного керівництва економікою необхідно вирізнити: підготування пропозицій щодо формування державної промислової політики, а також розроблення механізмів її реалізації; розроб­ лення пропозицій щодо вдосконалення механізму державного регулювання функціонування промислового сектору економіки; розроблення та реалізацію державних програм розвитку промисловості України; визначення напрямків розвитку науково-технічного потенціалу промислового сектору економіки; розроблення прогнозів виробничотехнічного та фінансово-економічного розвитку промислового виробництва; створення сприятливих умов для розбудови високорозвиненого промислового сектору економіки; участь у формуванні та реалізації державної регіональної промислової політики; забезпечення реалізації державної інноваційної політики у сфері промисловості (постанова Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. «Про затвердження Положення про Міністерство промислової політики України»1).

На рівні областей та районів, а також міст Києва та Севастополя та районівмістКиєваі Севастополяадміністративно-правоверегулюван-

ня здійснюється місцевими державними адміністраціями.

Основні повноваження обласних, Київської і Севастопольської державних адміністрацій полягає в тому, що адміністрація: розроблює проекти програм соціально-економічного розвитку відповідної території та подає їх на схвалення відповідній раді, організує їх виконання; забезпечуєефективневикористанняприродних,трудовихі фінансових ресурсів;забезпечуєздійсненнявідповіднодозаконодавстваконтролю застаномфінансовоїдисципліни,облікутазвітностінапідприємствах,

вустановах, організаціях незалежно від форм власності та ін.

Уструктурі обласних, міських Київської та Севастопольської державних адміністрацій згідно з Типовим положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 р., діє

Головне­ управління економіки обласної, Київської міської державної адміністрації та управління економіки Севастопольської міської державної адміністрації2.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: аналізує стан і тенденції економічного і соціального розвитку області

1Офіц. вісн. України. – 2006. – № 11. – Ст. 1589.

2Там само. – 2001. – № 12. – Ст. 1019.

303

особлива частина

(міста), бере участь у визначенні його пріоритетів, проведенні структурних змін, а також формуванні напрямків інвестиційної політики та готує голові відповідної місцевої держадміністрації і Міністерству економікиУкраїнипропозиції,спрямованіназабезпеченняекономічної безпеки держави, сталого розвитку і детінізації економіки; виконує роботи з прогнозування та підготовки програм економічного і соціальногорозвитку:розроблюєпрогнозиекономічногоі соціальногорозвит­ ку на середньостроковий період та програми економічного і соціального розвитку на короткостроковий період області (міста); бере участь у розробленні проектів прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньота короткостроковий період; розроблює і подає Міністерству економіки України, іншим центральним органам виконавчої влади пропозиції щодо проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період, забезпечує виконання завдань, визначених цією Програмою, на відповідній території; забезпечує стратегічне планування, програмування та прогнозування економічного і соціального розвитку області (міста); розроблює у межах проекту Програми діяльності своєї компетенції пропозиції до Кабінету Міністрів України, заходи щодо її реалізації, здійснює контроль за їх виконанням та ін.

Уструктурірайонної,районноїумістахКиєвітаСевастополідерж­ адміністрацій відповідно до Типового положення, затвердженого постановоюКабінетуМіністрівУкраїнивід10вересня2003р.,діє Управ-

ління економіки районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації. Воно має такі повноваження: реалізує державнуполітикиекономічногоісоціальногорозвиткуУкраїни;реалізує державну регуляторну політику і державну політику у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму; формує і проводить державну регіональну політику; забезпечує в межах своїх повноважень захист економічних прав і законних інтересів України, вітчизняних та іноземних суб’єктів господарювання; забезпечує реалізацію державної політики у сфері розвитку торгівлі та послуг та ін.

Адміністрація державного підприємства, організації, що діють у сфері економіки, здійснюють управління відповідно до законів, статутів (положень). Виконуючи економічні функції з метою задоволення матеріальних і духовних потреб громадян, суспільства, держави, вона має такі повноваження: веде оперативний і бухгалтерський обліки результатівсвоєїдіяльності;здійснюєстатистичну,податковузвітність;

304

Розділ VІI. Управління економікою

на добровільній договірній основі бере участь у роботі з комплексного економічногоісоціальногорозвиткутериторії,щопроводитьсядержавнимиорганамиабоорганамимісцевогосамоврядування;здійснюєприродоохоронні заходи, спрямовані на зменшення і компенсацію негативного впливу їх діяльності на природне середовище, здоров’я, власність людей;здійснюєзовнішньоекономічнудіяльність;самостійноорганізовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізацію її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; застосовує процедури закупівель, визначені Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»; здійснюєконтрользавикористаннямтазбереженнямналежногопідприємству майна і має право розпоряджатися ним у межах своїх повноважень; одержує кредити для виконання статутних завдань та ін.1

§4. Зміст державного управління

усфері економіки

Економічні відносини регулюються нормами майже всіх галузей права—цивільного,фінансового,господарського,екологічного,однак саме норми адміністративного права регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації органами виконавчої влади управлінських повноважень у сфері економіки.

Сучасний розвиток України як незалежної, демократичної, соціальної,правовоїдержавихарактеризуєтьсяоновленнямвідносину сфері економіки. Це пов’язано зі змінами форм власності, демонополізацією, розвитком ринкових відносин, побудованих на принципах доб­ росовісноїконкуренції.Ефективнанаціональнаекономіка,яка єгарантією незалежності, вимагає поступового, обґрунтованого переходу від державного управління економікою до державного керівництва в цій сфері, подальшого розвитку законодавства з питань економіки.

За нових умов держава вже не одноособово управляє економікою України, а лише бере участь у цьому процесі як один із суб’єктів, що впливає на економіку. Таким чином, вона є важливим, але не єдиним суб’єктом, що впливає на економічну складову та визначає її подальший розвиток. Тому мета сучасного адміністративного права— визначити завдання, функції, методи державного керівництва економікою.

1 Господарський кодекс України. – Х., 2009. – С. 52.

305

особлива частина

Високоцентралізоване державне управління економікою було притаманне СРСР, економіка якого ґрунтувалася на державній власності на засоби виробництва. Така централізація стала запорукою створення складних за структурою загальносоюзних і республіканських систем управління економікою з дублюванням управлінських функцій ланками системи як у горизонтальній, так і у вертикальній площині. Державне управління економікою передбачає пряме втручання органів виконавчої влади в діяльність господарюючих суб’єктів, безпосереднє управління шляхом здійснення оперативно-розпорядчих дій. Держава бере на себе функції прогнозування, організації господарської діяльності суб’єктів економіки.

Як уже зазначалося, в сучасній Україні сталися зміни в системі господарювання економічної сфері, змінилися форми власності, відбувся розвиток підприємницької, зовнішньоекономічної діяльності, виникли можливості для здійснення приватизації значної частини державногомайна,з’явилисяконкуренція,економічнаінфраструктура, вільний товарообіг, значна інформатизація економічної діяльності. Вводяться нові адміністративні регулятори — ліцензування, квотування, здійснюється структурна перебудова господарства. Ці зміни вимагаютьпоступовогопереходувіддержавного управлінняекономікою до державного керівництва нею.

Державним управлінням економікою називають адміністративноправове регулювання в галузі економічних відносин, яке здійснюється на підставі законодавства шляхом прямого впливу на господарську діяльність суб’єктів економічних відносин, видання управлінських актів (правил, інструкцій, стандартів), яких мають додержуватися всі учасники суспільних економічних відносин, створення і забезпечення ефективного функціонування фінансової і податкової систем, тарифного і позатарифного регулювання товарообігу, обмеження монополізму, — з метою забезпечення стабільного функціонування і послідовного розвитку тієї чи іншої галузі економіки в напрямку розширення промислової могутності, впровадження нових технологій і інформатизації промислового процесу, створення гарантій здійснення соціальноекономічних прав громадян (наприклад, збільшення кількості робочих місць і забезпечення належних умов праці). Держава здійснює управління, але теж має державно-владний характер.

Управління з боку держави застосовується для забезпечення безпеки громадян щодо можливих небезпечних наслідків господарської

306

Розділ VІI. Управління економікою

діяльності, захисту прав громадян від неправомірних дій недержавних підприємств,установ,організацій, стабільностіекономічнихпроцесів, формування матеріального державного резерву.

Держава створює умови для вільного використання своїх можливостей і майна фізичними і юридичними особами в економічній, підприємницькій та будь-якій іншій законній діяльності. Ця діяльність має межі своєї реалізації, визначені необхідністю забезпечення прав інших суб’єктів права. Перевага надається публічним інтересам, які забезпечують цілісність, стабільність, економічний розвиток підприємств, установ, організацій усіх форм власності та держави в цілому.

Зміст державного управління у сфері економіки полягає в: удосконаленні взаємодії центральних органів виконавчої влади і органів державної виконавчої влади на місцях, органів місцевого самоврядування, організацій і об’єднань роботодавців; чіткому закріпленні компетенції центральних і місцевих органів виконавчої влади в економічній сфері; поглибленні децентралізації в управлінні економікою, гарантуванні реалізації економічних прав місцевих органів виконавчої влади, підприємств і установ, невтручанні в питання, віднесені до їх компетенції та компетенції органів місцевого самоврядування; удосконаленні правового статусу міністерств і відомств, що здійснюють управління галузями народного господарства; конкретизації в нормативних актах (статутах) завдань і функцій центральних органів виконавчоївлади,їхповноваженьзкоординаціїірегулюванняувідповідних галузях і сферах управління; підготовці фахівців для галузей народного господарства, недержавних структур, їх перепідготовці та перекваліфікації та ін.

На сучасному етапі формування ринкової економіки в Україні можна виділити два головні напрямки державної економічної політики: 1) формування нової системи відносин власності (на цьому етапі держава створює умови для приватизації державного майна); 2) розвиток малого та середнього підприємництва (фермерських господарств). Це тривалий процес, який вимагає державної підтримки підприємців, застосування та надання державою пільгових кредитів, звільнення підприємців від податків та ін. Держава сприяє формуванню фінансового ринку, інститутів регулювання ринку праці, зайнятості населення та ін.

307

особлива частина

§5. Державний контроль

усфері економіки

Державний контроль у сфері економіки — сукупність дій щодо спостереження за функціонуванням відповідного об’єкта контролю з метою: одержання об’єктивної та достовірної інформації про стан справ на ньому, застосування заходів щодо попередження правопорушень у сфері економіки, надання допомоги підконтрольній структурі упоновленнізаконностіідисципліни,встановленняпричині умов,що сприяють порушенню вимог правових норм, вжиття заходів щодо притягнення до правової відповідальності винних осіб. Система державного контролю у сфері економіки складається з: контролю законодавчого органу (Верховна Рада України); контролю органів виконавчої влади загальної компетенції (Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації та ін.); контролю спеціалізованих органів виконавчої влади (Міністерство економіки України, Державне казначейство України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України, Державна контрольно-ревізійна служба в Україні, Державна податкова адміністрація України та ін.).

Сутність контролю спеціалізованих органів виконавчої влади полягає в специфічному предметі контролю, а також у відсутності відомчої зацікавленості в його результатах, у тому, що він здійснюється висококваліфікованими фахівцями своєї справи, які добре обізнані зі слабкими сторонами підконтрольних їм структур.

Основними напрямками контролю спеціалізованих органів виконавчої влади ними є контроль за додержанням загальнообов’язкових правил у сфері економіки, господарського становища підприємств, зокрема тих, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави і є монополістами на загальнодержавному ринку товарів та послуг, формуванням цін та ціноутворення; додержання умов реалізації програм та проектів міжнародної технічної допомоги, одержання кредитів, грантів, іноземних інвестицій; аналіз стану економічної конкуренції на ринку; державного оборонного замовлення; норм і стандартів у сфері надання транспортних послуг, організації транспортних перевезеньпасажирів,вантажів,багажу;додержаннявласникамисуден правилтанорм,пов’язанихіззабезпеченнямїхбезпечноїексплуатації;

308

Розділ VІI. Управління економікою

використання паливно-енергетичних ресурсів; розвитку зовнішньо­ економічних зв’язків, ефективності експортно-імпортних операцій, додержання суб’єктами господарювання зобов’язань, що випливають із зовнішньоекономічних договорів; сплати суб’єктами господарських відносин податків, зборів та інших обов’язкових платежів; надходження і витрачання коштів, матеріальних цінностей, їх збереження, стану і достовірність обліку та звітності; охорони довкілля; використання та охорони земель; якості продукції, товарів, послуг; додержання законодавства у сфері регулювання виробництва та ін.

Так,Контрольно-ревізійнаслужбаУкраїнипроводитьревізіїтапере-

вірки в міністерствах, відомствах, інших органах державної виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, що одержують кошти з бюджету та державних валютнихфондів;здійснюєконтрользаусуненнямнедоліківіпорушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками та ін.1

Головномуконтрольно-ревізійномууправліннюта його підрозділам на місцях надається право безперешкодного доступу на підконтрольні об’єкти для з’ясування питань, пов’язаних з ревізією або перевіркою; припиняти на розрахункових та інших рахунках у банках, інших фі­ нансово-кредитних установах операції у випадках, коли керівництво об’єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку, перешкоджає працівнику державної контрольно-ревізійної служби виконувати своїобов’язки;одержувативідпосадовихіматеріально-відповідальних осіб об’єктів, що ревізуються або перевіряються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході ревізій перевірок, та ін.

ЗгіднозположеннямпроДержавнумитнуслужбуУкраїниїїоснов­ ними контрольними повноваженнями є: забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи; захист економічних інтересів України;контроль за додержанням законодавства України про митну справу; використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів; удосконалення митного контролю, митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; здійснення разом з Національним банком України комплексного контролю за валютними операціями; здійснення разом

1 Про контрольно-ревізійну службу в Україні [Текст] : Закон України від 26 січ. 1993 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 13. – Ст. 110.

309

особлива частина

з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на зов­ нішньому ринку; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної справи (Указ Президента України від 24 серпня 2000 р. «Питання Державної митної служби України»).

Державна служба експортного контролю України має такі конт­ рольні повноваження: бере участь у розробленні проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, пов’язаних із регулюванням діяльностіусферідержавногоекспортногоконтролю;здійснюєвмежахсвоєї компетенції заходи щодо розвитку співробітництва з відповідними органами іноземних держав та організаціями міжнародних режимів експортногоконтролю(УказПрезидентаУкраїнивід17квітня2002р.«Питання Державної служби експортного контролю України»).

Державна податкова служба в Україні призначена для виконання діяльності щодо реалізації державної політики у сфері здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів та неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України, а також внесення пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства і прийняття нормативно-правових актів та рекомендацій з питань оподаткування, ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та Єдиного банку даних платників податків — юридичних осіб, роз’яснення податкового законодавства. Все це є завданнями органів державної податкової служби1.

Державна інспекція України з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань та наданих їй повноважень, закріплених у Положенні про Державну інспекцію зконтролю за цінами2, здійснює державний контроль за додержанням встановленого порядку затвердження та застосування цін і тарифів у міністерствах і відомствах, державнихтаіншихформвласностіпідприємствах,організаціяхіустановах;перевіряєобґрунтованістьцінітарифів,затвердженихміністерствами і відомствами України, об’єднаннями, підприємствами та ор-

1Про Державну податкову службу в Україні [Текст] : Закон України від 4 груд. 1990 р. (у ред. Закону від 24 груд. 1993 р. з подальшими змінами) // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 84.

2Офіц. вісн. України. – 2000. – № 50. – Ст. 2162.

310