Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Administrativne_pravo_pidruchnik__za_zag_red.pdf
Скачиваний:
31
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
11.27 Mб
Скачать

Розділ VІI. Управління економікою

ганізаціями в межах їх компетенції незалежно від форм власності та господарювання, стан організації та ефективності роботи відомчого контролюзацінами;координуєроботуєдиноїсистемиорганівдержавного контролю за цінами з іншими контролюючими органами та громадськими об’єднаннями.

З цією метою Державна інспекція України з контролю за цінами має право проводити у будь-яких суб’єктах підприємництва, розташованихнатериторіїУкраїни,перевіркибухгалтерськихдокументів,книг, звітів, калькуляцій та ін.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва діє відповідно до Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженогопостановоюКабінетуМіністрівУкраїнивід26квітня2007р.Зметою виконання покладених на нього завдань і функцій Комітет має право:залучатиспеціалістівцентральнихімісцевихорганіввиконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; представлятиКабінетМіністрівУкраїнизайогодорученнямуміжнародних організаціяхтапідчасукладенняміжнароднихдоговорівУкраїни;одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевихорганіввиконавчоївлади,органівАРК,органівмісцевогосамоврядуванняінформацію,документиіматеріали,необхіднідлявиконання покладених на нього завдань; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції; засновувати друкованівиданнядлявисвітленнявнихпитаньєдиноїдержавноїрегуляторної політики у сфері підприємництва, ліцензування підприємницької діяльності,державноїреєстраціїпідприємництва.Комітетумежахсвоїх повноважень, на основі та на виконання актів законодавства видає накази та приймає рішення, організовує і контролює їх виконання1.

Запитання до самоконтролю

1.Назвіть основні напрямки державного управління економікою.

2.Назвіть та проаналізуйте нормативно-правові акти у сфері державного управління економікою.

1 Офіц. вісн. України. – 2007. – № 32. – Ст. 1296.

311

особлива частина

3.Наведіть визначення та проаналізуйте завдання, функції, методи державного управління економікою.

4.Яка система органів державного управління у сфері економіки?

5.Проаналізуйте повноваження у сфері державного управління економікою Міністерства економіки України, місцевих державних адміністрацій та інших органів.

6.Дайтевизначеннядержавногоуправлінняу сферіекономіки та розкрийте його сутність.

312

Розділ VІI. Управління економікою

Глава 23

Управління промисловістю

§1. Організаційно-правові засади управління промисловістю

Промисловість провідна галузь господарського комплексу держави, яка має за мету добування та перероблення природних ба-

гатств.Від стану та розвитку промисловості залежать стан і розвиток іншихгалузейгосподарства,соціально-культурноготаадміністративно- політичного будівництва, а отже, й рівень життя громадян, розвитку суспільства, держави в цілому.

Промисловість підрозділяють на важку (виробництво засобів виробництва) та легку (виробництво предметів споживання), а також на нафтову, вугледобувну, текстильну, харчову та інші види (залежно від кінцевого продукту), які становлять підгалузі промисловості. У свою чергу, підгалузі промисловості поділяються на ще більш дрібні — так звані субгалузі промисловості. Наприклад, підгалузь текстильної промисловості поєднує текстильні, швейні та інші підприємства; підгалузь гірничої промисловості — гірничодобувні, гірничо-збагачувальні, гірничо-металургійні та інші підприємства тощо.

Як об’єкт управління промисловість є досить складною системою, що поєднує різні підгалузі. Галузева організація промисловості визначає наперед складну структуру органів державного управління в цій галузі, їх різноманітні повноваження.

Правові засади організації та управління промисловістю в Україні відображено в Конституції, законах України, таких як «Про електро­ енергетику»1, «Про нафту і газ»2, «Про охорону прав на промислові

1Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 1. – Ст. 1.

2Там само. – 2001. – № 50. – Ст. 262.

313

особлива частина

зразки»1 таін.,актахПрезидентаУкраїни2,КабінетуМіністрівУкраїни3, відомчих актах4.

Управління промисловістю здійснюється за галузевим принципом зурахуваннямтериторіальноготаміжгалузевогоуправління.Вономає за мету: координацію та подальший розвиток виробничих сил суспільства і держави; зростання ефективності праці; зниження собівартості продукції; підвищення її якості та конкурентоспроможності на світовому ринку; захист та наповнення внутрішнього ринку вітчизняними товарами, послугами та ін.

Порядзпромисловимипідприємствамидержавногосекторувнових економічних умовах подальшого розвитку набувають промислові підприємства недержавних форм власності: акціонерні, приватні, спільні (втомучислізміжнароднимкапіталом)таін.Державнеуправлінняними має свої, досить істотні відмінності від управління промисловими підприємствами загальнодержавної та комунальної власності і зводиться в основному до впливу на них економічними заходами (податковою, митною, фінансовою політикою та ін.) та контролю за їх діяльністю.

§2. Система органів управління промисловістю

Система органів управління промисловістю складається із: промислових міністерств; інших центральних органів державної виконав-

1Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 34.

2Напр.: Про заходи вдосконалення державного управління вугільної промисловості [Текст] : указ Президента України від 25 лип. 2006 р. // Офіц. вісн. України. – 1996. – № 27–28. – С. 2; Концепція державної промислової політики [Текст] : схвал. Указом Президента України від 12 лют. 2003 р. // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 7. – Ст. 278.

3 Про впорядкування торгівлі на ринку окремих видів нафтопродуктів [Текст] :

постанова Кабінету Міністрів України від 31 жовт. 1997 р. // Бизнес. – 1997. – №46.–С.9;Концепціядержавноїпромисловоїполітики;Концепціярозвиткувугільної промисловості / схвал. розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 лип. 2005 р. // Офіц. вісн. України. – 2005. – № 27. – Ст. 1578.

4 Напр.: Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів [Текст] : затв. наказом Держ. ком. України з питань регуляторної політики та підприємництва, від 23 жовт. 2007 р. // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 86. – Ст. 3182; Про затвердження форм документів у сфері державних закупівель [Текст] : затв. наказом Мінекономіки України № 108 від 4 квіт. 2008 р. // Офіц. вісн. України. – 2008. – № 32. – Ст. 1065 та ін.

314

Розділ VІI. Управління економікою

чої влади, які мають свої промислові об’єкти; управлінь промисловості місцевих державних адміністрацій; місцевих рад та їх виконавчих комітетів (з питань, делегованих їм державою); адміністрацій промислових об’єднань та промислових підприємств.

ВстановленнязасадуправлінняпромисловістювУкраїніналежить до компетенції Верховної Ради України, яка визначає державну політику,здійснюєзаконодавчерегулюваннявідносин,щовиникаютьу цій сфері (галузі).

Загальнеуправлінняпромисловістюв України,здійсненнядержавної політики в цьому напрямку покладено на КабінетМіністрівУкраїни, який управляє об’єктами державної власності, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади та ін.

Близькі за обсягом та напрямком діяльності повноваження з управління промисловістю має Рада міністрів АРК у межах автономії.

Центральне місце серед органів управління промисловістю належить Міністерству промислової політики України, промисловим міністерствам та іншим центральним органам державної виконавчої влади, на які покладено завдання щодо безпосередньої практичної реалізації державної політики у відповідних галузях. До промислових центральних органів виконавчої влади належать Міністерство палива та енергетики України, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва та ін. Вони управляють промисловими підприємствами (або регулюють їх діяльність), які входять до відповідної галузі. Слід зазначити, що поділ міністерств та державних комітетів на суто промислові та інші є досить умовним, оскільки промислові підприємства мають і деякі інші міністерства та державні комітети, а також недержавні (громадські та ін.) утворення. Це Міністерство економіки України, Міністерство транс­порту та зв’язку України, різні товариства, об’єднання (профспілкові, релігійні) тощо.

ЗгідноізЗагальнимположеннямпроміністерство,іншийцентральний орган державної виконавчої влади ці органи беруть участь у формуванні та реалізації державної політики як у цілому, так і за відповідними напрямками; розробляють та застосовують механізм реалізації такої політики; забезпечують всебічний розвиток підпорядкованої їм підгалузі; підвищують ефективність виробництва та якість продукції на підпорядкованих їм підприємствах; здійснюють у межах повноважень, визначених законодавством, функції управління майном підпри-

315

особлива частина

ємств, що належать до сфери управління міністерства; розробляють відповідніфінансово-економічнітаіншінормативи,механізмиїхвпро- вадження;затверджуютьгалузевістандартитастежатьзаїхдодержанням тощо.

До системи органів управління промисловістю входять також ор-

гани міністерств, державних комітетів та відомств на місцях, відповідні управління місцевих (обласних та районних, міських, міст Києва та Севастополя) державних адміністрацій (наприклад, управ-

ління промисловості, енергетики, транспорту та зв’язку, управління агропромислового комплексу та ін.), які діють на підставі відповідних положень про них, і адміністрації державних промислових об’єднань,

промислових підприємств. Це говорить про те, що управління галузями та підгалузями промисловості організується, як правило, за триланковою системою: міністерство — обласне управління — підприємство. У деяких випадках (при управлінні великими промисловими утвореннями —об’єднаннямиабо приуправлінніпідприємствами,які мають особливо важливе для господарства чи галузі значення) використовується дволанкова система: міністерство — промислове підприємство або об’єднання. При управлінні невеликими підприємствами кількість управлінських ланок може зростати.

Безпосереднє керівництво основною виробничою ланкою промисловості — промисловим підприємством здійснює вищий (відносно нього) орган — адміністрація об’єднання — для підприємства, яке входить до його складу, або безпосередньо міністерство — для об’єднань і деяких важливих підприємств та казенних підприємств, які прямо підпорядковані міністерству.

До ланки управління підприємством, яке розташоване на території АРК, може включатися ще й відповідний керівний орган автономії.

§3. Підприємства та їх об’єднання

впромисловості. Правове становище їх адміністрації

Промислові підприємства та їх об’єднання — це основні (первинні) ланки промисловості. Вони є безпосередніми виробниками промислової продукції. Їх діяльність поєднує в собі централізоване керів-

316

Розділ VІI. Управління економікою

ництво та самостійність і ініціативу в прийнятті конкретних рішень у межах своїх повноважень та відповідно до прогнозів економічного і соціального розвитку галузі, установ вищих органів.

Промислове підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідаютьцілям,передбаченимстатутомпідприємства.Державагарантує додержання прав і законних інтересів підприємства.

Управління промисловим підприємством здійснюється відповідно до його статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати.

Власник здійснює свої права з управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Власник або уповноважені ним органи можуть делегувати ці права раді підприємства (правлінню) чи іншому органу, який передбачено статутом підприємства і представляє інтереси власника та трудового колективу.

Найняття(призначення,обрання)керівникапідприємстває правом власника(власників)майнапідприємстваіреалізуєтьсябезпосередньо або через уповноважені ним органи.

Вищим керівним органом колективного промислового підприємства є загальні збори (конференція) власників майна. Виконавчі функції з управління колективним підприємством здійснює правління.

Адміністрацію промислового підприємства відповідно до принципу єдиноначальності очолює його керівник. При найнятті (призначенні, обранні) власником або уповноваженим ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якому визначаються права, строки найняття, обов’язки і відповідальністькерівникапідприємствапередвласникомтатрудовимколективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом (договором, угодою) та законодавством України.

Керівник підприємства (як правило, це генеральний директор (директор) або начальник, управляючий) самостійно без довіреності діє від імені підприємства, вирішує питання господарської, фінансової, соціальноїтаіншихвидівдіяльності(завиняткомвіднесенихстатутом до компетенції інших органів управління даного підприємства). Його повноваження є похідними від завдань та прав підприємства, яке він

317

особлива частина

очолює. В межах своєї компетенції керівник видає обов’язкові до виконання накази по підприємству, зараховує до штату та звільняє працівників, застосовує до них заходи заохочення та накладає на них дисциплінарністягнення.Члениадміністраціїпідприємства —заступ- ники керівника підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів апарату управління і структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділів, відділень, дільниць та інших аналогічних підрозділів підприємств), а також майстри і старші майстри теж призначаються на посаду і звільняються з посади керівником підприємства.

Повноваженнявиробничихпідрозділівтаїхкерівниківрегулюються статутом промислового підприємства, положеннями про них.

Промислові підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України, тобто утворювати об’єднання.

До об’єднань підприємств, зареєстрованих в Україні, можуть входити і підприємства інших держав.

Промисловеоб’єднанняєюридичноюособою,можематисамостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку з своїм найменуванням і діє на основі договору або статуту, який затверджується його засновником або власником. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи. Об’єднання не відповідає за зобов’язаннямипідприємств,яківходятьдойогоскладу,апідприємства не відповідають за зобов’язаннями об’єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом). Підприємство при здійсненні господарської та іншої діяльності має право за власною ініціативою приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України.

Безпосереднє управління державним промисловим об’єднанням здійснює, як правило, адміністрація головного промислового підприємства, яку очолює генеральний директор (директор, президент). Як і директор промислового підприємства, він діє на підставі принципу єдиноначальності,несеповнувідповідальністьзадіяльністьоб’єднання. Від імені об’єднання він розпоряджається фінансами, основними та оборотними засобами виробництва, іншим майном об’єднання, представляє його зовні та ін.

Генеральний директор видає накази, які є правовою формою його діяльності.

318

Розділ VІI. Управління економікою

До структури апарату виробничого об’єднання входять підрозділи, на які покладено виконання спеціалізованих функцій: фінансовий відділ, планово-економічний відділ (або відділ збуту та постачання продукції, сировини тощо), відділи кадрів, організації праці, технічного контролю, комерційний відділ, відділ по будівництву (реконструкції) та розвитку, бухгалтерія та ін., які очолюють заступники директора (комерційний директор та ін.) або головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер та ін.). Повноваження цих підрозділів закріплено у статуті виробничого об’єднання.

§4. Місцеве самоврядування

іпромисловість

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює,щовідносини органів місцевогосамоврядуваннязпромисловими підприємствами,якіперебуваютьукомунальнійвласностівідповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Останні виконують усі функції власника таких підприємств, тобто розпоряджаються їх майном, призначають на посаду та звільняють з посади керівників підприємств, визначають стратегічний напрямок розвитку та діяльності підприємств та ін.

Відносини з промисловими підприємствами, що не перебувають укомунальнійвласностівідповіднихтериторіальнихгромад,будуються на договірній основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом. З питань здійснення делегованих їм органами виконавчої влади повноважень органи місцевого самоврядування можуть виступати з ініціативою щодоперевірок,атакожорганізовуватипроведенняперевірокнатаких промислових підприємствах, передусім з питань додержання земельного, екологічного законодавства та ін.

Органи місцевого самоврядування можуть об’єднувати на договірній основі кошти промислових підприємств, розташованих на відповідній території, з коштами інших підприємств, установ, організацій, населення,атакожбюджетнимикоштамидлябудівництва,реконструкції, ремонту та утримання на пайових засадах об’єктів соціальної і виробничоїінфраструктури,шляхівмісцевогозначеннятаназаходищодо

319

особлива частина

охоронидовкілля;затверджуватидляпромисловихпідприємствліміти викидів і скидів забруднюючих речовин у довкілля; залучати промислові підприємства некомунальної власності до участі в обслуговуванні населення відповідної території, координувати цю роботу та ін.

§5. Державний контроль і нагляд

вуправлінні промисловістю

Усі підприємства промисловості у встановленому законодавством порядку здійснюють оперативний та бухгалтерський облік своєї діяльності (як господарської, так і іншої), за правильність якого посадові особи цих підприємств несуть передбачену законодавством України дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Державний контроль у промисловості відповідно до чинного законодавства здійснюють перш за все власники цих підприємств. Їх контрольні повноваження закріплено в різних нормативних актах: ГК України, положеннях про відповідні міністерства, відомства, державні комітети, актах, що визначають статути об’єднань, підприємств, та ін. Надгалузевий контроль також здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК (на території автономії), управління промисловості місцевих державних адміністрацій.

Державний контроль у промисловості здійснюють і спеціальні контролюючі органи за відповідними напрямками своєї діяльності.

Державна контрольно-ревізійна служба України ревізує і перевіряє правильність ведення грошової та бухгалтерської документації, звіти, кошториситаіншідокументи,щопідтверджуютьнадходженняівитрачання коштівтаматеріальнихцінностей;станїхзбереження;повнотуоприбуткування;правильністьвитрачанняізбереженнявалютнихкоштівтощо.

Державна податкова служба України здійснює контроль за до-

держаннямпромисловимипідприємствамизаконодавствапроподатки: обчисленням і сплатою промисловими підприємствами податків та інших обов’язкових платежів у бюджет; сплатою інших платежів; валютними операціями; порядком розрахунків зі споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем і товарно-касових книг; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності тощо.

320

Розділ VІI. Управління економікою

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (в особі своїх спеціалізованих контролюючих органів) конт­ ролює додержання промисловими підприємствами природоохоронного законодавства. Посадові особи Державної інспекції України з охорони навколишнього природного середовища складають протоколи та притягують винних у порушенні природоохоронного законодавства осіб до адміністративної відповідальності.

Міністерство праці та соціальної політики України здійснює контроль за виконанням органами управління промисловістю законодавствапропрацю,зайнятістьісоціальнийзахистнаселеннятавносить їмпропозиціїщодоприпиненнядіїнаказівірішеньзцихпитань, якщо вони суперечать чинному законодавству, а в необхідних випадках — пропозиції щодо їх скасування.

Державна інспекція праці Міністерстві праці та соціальної полі-

тики України здійснює контроль за додержанням законодавства про працю на промислових підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності з таких основних питань: про трудовий договір і ведення трудових книжок; про робочий час і час відпочинку; про оплату праці, гарантії її компенсації; про укладення та виконання галузевих

ірегіональних угод, колективних договорів; про трудову дисципліну

іматеріальну відповідальність працівників та ін.

Важливе місце серед контролюючих органів у промисловій сфері належить Антимонопольному комітету України1 — державному ор-

гану, який покликаний забезпечувати відповідно до його компетенції державнийконтрользадодержаннямантимонопольногозаконодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень, сприяти розвитку добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки.

Державнийконтрользадіяльністюпромисловихпідприємствздійснюють також інші спеціальні контролюючі органи, а саме органи: державної статистики, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, державного контролю за цінами та ін.

Наглядзадіяльністюпромисловихпідприємствздійснюєпрокуратура України. Предметом нагляду з цього питання з її боку є відповідність актів,яківидаютьсяорганамиуправлінняпромисловістю,їхпосадовими особами, вимогам Конституції, інших законодавчих актів України.

1 Про Антимонопольний комітет України [Текст] : Закон України від 26 листоп. 1993 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 50. – Ст. 472.

321

особлива частина

§6. Адміністративна відповідальність за правопорушення в промисловості

Адміністративна відповідальність за правопорушення в промисловості передбачено главою 8 КУпАП «Адміністративні правопорушення в промисловості, будівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії», де містяться статті, що встановлюють відповідальність за: порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості (ст.93); порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових матеріалів у галузях промисловості (ст.94); марнотратне витрачання паливноенергетичних ресурсів (ст. 98); порушення Правил охорони електричних мереж (ст. 99); порушення, пов’язані з використанням газу (ст. 101); непідготовленість до роботи резервного паливного господарства (ст. 103) та ін.

Оскількинапромисловіпідприємствапоширюютьсяправиластандартизації, метрології та сертифікації, користування природними ресурсами, охорони природи та ін., то порушення цих правил можуть мати місце і в промисловості. Наприклад, випуск і реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів (ст. 167); випуск у продаж нестандартної продукції (ст. 168); введення в обіг продукції щодо якої немає сертифіката відповідності (ст. 1701); порушення правил водокористування (ст. 60); недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (ст. 79); порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення (ст. 82) та ін.

Відповідальність за адміністративні правопорушення в промисловості несуть відповідні посадові особи.

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями, органами Міністерства праці та соціальної політики України, органами охорони водних ресурсів, органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та ін.1

1 Перелік і повноваження цих та інших органів адміністративної юрисдикції закріплено в главі 17 КУпАП.

322