Розділ VІI. Управління економікою

Запитання до самоконтролю

1.Назвіть систему органів управління промисловістю в Україні.

2.Які місце і роль підприємств та об’єднань у промисловості?

3.Хто здійснює безпосереднє управління державним промисловим підприємством?

4.Як взаємодіють органи місцевого самоврядування та промислові підприємства, що розташовані на їх території?

5.Хто здійснює державний контроль за діяльністю державних підприємств та об’єднань?

323

особлива частина

Глава 24

Управління агропромисловимкомплексом

§1. Організаційно-правові засади управління агропромисловим комплексом

Агропромисловийкомплекспокликанийзабезпечуватисуспільство продовольствомі сировиноюдляпромисловоговиробництва,охоплює виробництвосільськогосподарськоїпродукції,їїзаготівлю(закупівлю) і перероблення. З урахуванням виняткової значущості цієї сфери для народного господарства її віднесено до пріоритетних1.

Агропромисловийкомплекс(сільськегосподарство,харчоваі переробна промисловість) забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність країни, формує 17 % валового внутрішнього продукту та близько60%фондуспоживаннянаселення.Крімтого,аграрнийсектор є одним з основних бюджетоутворювальних секторів національної економіки, частка якого у зведеному бюджеті України за останні роки становить 8–9 %, а також посідає друге місце серед секторів економіки у товарній структурі експорту.

Значення агропромислового комплексу в процесі розвитку економіки України важко переоцінити. Він сприяє розвитку інших галузей, які поставляють засоби виробництва та споживають продукцію сільського господарства як сировину, а також надають транспортні, торговельні та інші послуги.

Особлива роль агропромислового комплексу в соціально-еко­ номічному житті країни зумовлюється унікальним поєднанням сприятливих природно-кліматичних умов та геостратегічним положенням, спроможністю України посісти вагоме місце на міжнародному продовольчому ринку.

1 Пропріоритетністьсоціальногорозвиткуселатаагропромисловогокомплексувнародномугосподарстві[Текст]:ЗаконУкраїнивід17жовт.1990р. (уред.Законувід15трав. 1992 р. зі змінами та допов.) // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 32. – Ст. 453.

324

Розділ VІI. Управління економікою

Сільськогосподарська діяльність провадиться майже на всій території країни. У сільській місцевості проживає третина загальної кількості населення. У галузі зайнято 4 млн осіб із числа сільського населення.

Пріоритетністьсоціальногорозвиткуагропромисловогокомплексу держава забезпечує проведенням різних організаційно-економічних

іправових заходів. На це спрямовано Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 р., затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р.1 Реалізація завдань цієї програми передбачає: створення організаційно-правових та соціально-економічних умов для комплексного розвитку сільських територій; підвищення рівня ефективної зайнятості, посилення мотивації сільського населення до розвитку підприємництва у сільській місцевості; підтримку конкурентоспроможності аграрного сектору в умовах інтеграції України у світовий економічний простір; подолання стихійності та тінізації аграрного ринку; створення екологічно безпечних умов для життєдіяльності населення, збереження довкілля та раціонального використання природних ресурсів, особливо земель сільськогосподарського призначення; вдосконалення та реформування системи управління в аграрному секторі.

Реалізувати зазначені завдання неможливо без удосконалення та реформування системи управління в аграрному секторі. Необхідне реформування планується виконати в три етапи, які доповнюють один одного і базуються на єдиній концептуально-методологічній основі: перший — вдосконалення методів управління; другий — підготовка дореформування;третій—проведенняадміністративно-управлінської реформи.

Вдосконалення методів управління включає аналітичне обстеження системи управління в аграрному секторі, унормування структурних

іфункціональних показників організації чинної системи управління: центр—регіон—район;запровадженняметодівуправління,якіспри- яють підвищенню конкурентоспроможності аграрного сектору в умовах вступу до СОТ, удосконалення контрольно-інспекційної діяльності, а також структури і визначення функцій Міністерства аграрної політики України (Мінагрополітики) тощо.

Підготовка до реформування передбачала реалізацію до кінця 2008 р. проекту «Розробка моделі та інструментів проведення адміні­

1 Офіц. вісн. України. – 2007. – № 73. – Ст. 2715.

325

особлива частина

стративно-управлінської реформи в аграрному секторі» як окремої бюджетної програми.

Проведення адміністративно-управлінської реформи передбачає: формування функцій з державного і недержавного управління за визначеною моделлю управління аграрним сектором і стратегічним планом його розвитку; налагодження конструктивної співпраці Мін­ агрополітики, інших органів влади у сфері агропромислового виробництва з громадськими професійними і міжпрофесійними організаціями з питань формування аграрної політики і запровадження відповідальності за її ефективне проведення; вдосконалення структури органів управління, що здійснюють державне регулювання аграрного сектору, в частині розвитку сільських територій1.

Сучасну політику у сфері агропромислового комплексу формують такі органи.

Верховна Рада України визначає державну політику у сфері агропромислового комплексу, встановлює правові основи його функціонування,затверджуєнаціональнітаіншіпрограмиекономічного,науковотехнічного, соціального і культурного розвитку села, визначає обсяги бюджетного фінансування, напрямки інвестиційної політики.

КабінетМіністрівУкраїнивизначаєпотребидержавивсільськогосподарській продукції і сировині, забезпечує захист та підтримку національного виробника сільськогосподарської продукції, забезпечує проведення державної аграрної політики, продовольчу безпеку держави та ін. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції визначає статусцентральнихімісцевихорганівдержавногоуправлінняагропромисловимкомплексом.Так,постановоюКабінетуМіністрівУкраїнивід 1листопада2006р.затвердженоПоложенняпроМіністерствоаграрної політики України2, постановою Кабінету Міністрів України від 25 лип- ня2007р.—ТиповеположенняпроГоловнеуправлінняагропромисло- вого розвитку обласної, управління агропромислового розвитку Севастопольської міської, районної державних адміністрацій3.

Органи АРК здійснюють правове регулювання відносин у сфері сільськогогосподарства,затверджуютьі реалізуютьпрограмиз питань соціально-економічного і культурного розвитку агропромислового комплексу та села АРК.

1Офіц. вісн. України. – 2007. – № 73. – Ст. 2715.

2Там само. – 2006. – № 45. – Ст. 2999.

3 Тамсамо. – 2007. – № 55. – Ст. 2224.

326

Розділ VІI. Управління економікою

Відповідні функції у сфері управління агропромисловим комплексом виконують на підвідомчій їм території обласні, районні місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування. Так, органи місцевого самоврядування вирішують питання передання земельних ділянок у власність; надання їх у користування, утому числі на умовах оренди; погоджують будівництво житлових, виробничих, культурнопобутовихтаіншихбудинківіспорудженьназемельнихділянках.Вони такожорганізовуютьіздійснюютьдержавнийконтрользадодержанням земельного і природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, лісів, надр, вод, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів, вирішують земельні спори у порядку, встановленому законом.

§2. Система органів управління агропромисловим комплексом та їх компетенція

Систему спеціалізованих органів державного управління агропромисловим комплексом очолює Мінагрополітики.

Мінагрополітики є центральним органом виконавчої влади, діяльністьякогоспрямовуєтьсяікоординуєтьсяКабінетомМіністрівУкраїни. Мінагрополітики — головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної аграрної політики,продовольчоїбезпекидержави,державногоуправлінняусферісільськогогосподарства,садівництва,виноградарства,харчовоїіпереробної промисловості та комплексного розвитку сільських територій.

Мінагрополітики у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законівУкраїни,актамиКабінетуМіністрівУкраїни,атакожПоложенням про Міністерство аграрної політики України, затвердженим постановоюКабінетуМіністрівУкраїнивід1листопада2006р.1,умежах­ своїх повноважень організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Основними завданнями Мінагрополітики є: формування та реалізація державної аграрної політики, організація розроблення та здій-

1 Офіц. вісн. України. – 2006. – № 45. – Ст. 2999.

327

особлива частина

снення заходів щодо забезпечення продовольчої безпеки держави; здійснення державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової і переробної промисловості; розроблення і здійснення заходів, спрямованих на комплексний розвиток галузей агропромислового виробництва і сільських територій; участь у формуванні та реалізації інноваційної, інвестиційної і соціальної політики у сільській місцевості; координація діяльності органів виконавчої влади з питань реалізації державної аграрної політики; забезпечення продовольчої безпеки держави та вдосконалення структури галузей агропромислового виробництва.

З метою виконання покладених на нього завдань Мінагрополітики: розробляє основні напрямки державної аграрної політики, стратегію та механізм її реалізації; разом з іншими органами виконавчої влади розробляє проекти нормативно-правових актів, що стосуються регулювання відносин у галузях агропромислового виробництва; бере участь у розробленні і реалізації в галузях агропромислового виробництва бюджетної, цінової, податкової, фінансово-кредитної, лізингової, інвестиційної, страхової та митно-тарифної політики; розробляє тазабезпечуєвиконаннядержавнихцільовихтаіншихпрограмрозвит­ ку галузей агропромислового виробництва, комплексного розвитку сільських територій, вдосконалення системи управління агропромисловим комплексом; забезпечує у випадках, передбачених законодавством, ліцензування окремих видів господарської діяльності; бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення; погоджує призначення на посаду і звільнення з посади керівників управлінь,відділів,іншихструктурнихпідрозділівобласнихтаСевастопольської міської держадміністрацій та ін.

Крім того, Мінагрополітики організовує і здійснює державний контроль та нагляд за якістю і безпекою сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства, їх зберіганням і продажем, а також у сфері закупівель товарів, виконання робіт і надання послуг за державні кошти.

Мінагрополітики в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Рішення, прийняті в межах його повноважень, є обов’яз­ ковими до виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

328

Розділ VІI. Управління економікою

Важливі функції виконує Державний департамент ветеринарної медицини(Держкомветмедицини),компетенціюякоговизначеноуПоложенні про Державний комітет ветеринарної медицини України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р.1 Держкомветмедицини є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики. Держкомветмедицини: розробляє та вносить пропозиції щодо формування державної політики у галузі ветеринарної медицини та забезпечує її реалізацію; здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за тваринами, харчовими продуктами, неїстівними продуктами тваринного походження, репродуктивним матеріалом, ветеринарними препаратами,субстанціями,кормовимидобавками,преміксамитакормами, штамами мікроорганізмів, патологічним матеріалом, засобами ветеринарної медицини, засобами догляду за тваринами, а також потужностями (об’єктами), що використовуються для їх виробництва, переробки, зберігання та обігу; розробляє, затверджує та здійснює в межах своїх повноваженьсанітарнііветеринарно-санітарнізаходизметоюохорони територіїУкраїнивідзанесенняособливонебезпечнихзбудниківхвороб, включених до списку МЕБ, з територій інших держав або карантинних зон;визначаєветеринарно-санітарнийстатусУкраїнитавідповіднихзон у межах її території; установлює за погодженням з Держкомпідприємництвом порядок видачі ветеринарних документів тощо.

Держкомветмедициниздійснюєсвоїповноваженнябезпосередньо та через головні управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління ветеринарної медицини в містах обласного значення, районах, регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю і наглядунадержавномукордонітатранспорті,іншідержавніустанови ветеринарної медицини.

Держветмедициниєюридичноюособою,йогоочолюєголова,який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України.

Голова Держкомветмедицини призначає на посаду та звільняє з посади керівників самостійних структурних підрозділів за погодженням з Міністром аграрної політики, інших працівників структурних підрозділів Комітету, керівників територіальних органів Комітету, начальників та заступників начальників регіональних служб державного

1 Офіц. вісн. України. – 2007. – № 66. – Ст. 2547.

329

особлива частина

ветеринарно-санітарного контролю і нагляду на державному кордоні та транспорті.

У галузі карантину рослин державне управління здійснює Головна державна інспекція з карантину рослин України (Укрголовдержкарантин), у віданні якої перебувають Центральна науково-дослідна карантинналабораторіятаЦентральнийфумігаційнийзагін1.Укрголовдержкарантин є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України. Йому підпорядковані інспекції з карантину рослин АРК, областей, міст Києва та Севастополя, обласні фумігаційні загони, зональні, обласні карантинні лабораторії, прикордонні пункти карантину рослин у морських, річкових портах (на пристанях), на залізничних станціях, в аеропортах (на аеро­ дромах),на підприємствах поштового зв’язку,шосейних шляхах, автовокзалах, автостанціях.

Основними завданнями цих органів є: охорона території України від занесення карантинних організмів; своєчасне виявлення, локалізація і ліквідація карантинних організмів; запобігання проникненню карантинних організмів з карантинної зони в регіони України, де вони відсутні; здійснення державного контролю за додержанням карантинного режиму і проведенням заходів з карантину рослин при вирощуванні,заготівлі,вивезенні,ввезенні,транспортуванні,зберіганні,переробленні, реалізації та використанні підкарантинних матеріалів.

Місцевими органами управління в аграрній сфері є Головне управління агропромислового розвитку обласної, управління агропромислового розвитку Севастопольської міської, районної державних адміністрацій. Типові положення про ці управління затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р.2

Державну політику в галузі земельних відносин здійснює Державний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем), який є центральним органом виконавчої влади. Його діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держкомзем вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення,охоронитамоніторингуземель,веденнядержавногоземель-

ного кадастру здійснення землеустрою, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища та забезпечення її реаліза- ції,проведенняземельноїреформи,провадженнятопографо-геодезичної

1Офіц. вісн. України. – 2006. – № 3. – Ст. 115.

2Там само. – 2007. – № 55. – Ст. 2224.

330

Розділ VІI. Управління економікою

та картографічної діяльності та подання їх Кабінетові Міністрів України. Держкомзем координує роботу з проведення земельної реформи, а також здійснює державний контроль за використанням та охороною земель1.

§3. Державний контроль

вагропромисловому комплексі

Крім функцій управління агропромисловим комплексом, держава здійснює також функції контролю за додержанням чинного законодавства в цій сфері через відповідні структурні підрозділи.

Державна інспекція з контролю якості сільськогосподарської продукціїтамоніторингуїїринку(Держконтрольсільгосппрод)згіднозположенням про неї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Українивід23липня2009р.2, єурядовиморганом,що функціонуєусистемі Мінагрополітики, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові аграрної політики.

Основними завданнями Держконтрольсільгосппроду є: участь у межах компетенції в реалізації державної політики у сфері державного контролю якості сільськогосподарської продукції; участь в організації контролю за формуванням державних та регіональних ресурсів сільськогосподарської продукції; здійснення державного контролю за додержанням вимог стандартів, технічних умов, інших нормативних документів, пов’язаних з якістю, безпекою, сертифікацією сільськогосподарської продукції під час її заготівлі, зберігання, перероблення, реалізації та здійснення експортно-імпортних операцій.

Держконтрольсільгосппрод, відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує виконання нормативно-правових актів з питань контролю якості та безпеки сільськогосподарської продукції; забезпечує контроль та координацію роботи з визначення показників якості сільськогосподарської продукції; здійснює захист прав суб’єктів ринку та споживачів щодо забезпечення їх якісною сільськогосподарською продукцією; розглядає пропозиції, заяви і скарги товаровиробників, переробних підприємств, закупівельних та інших організацій, а також громадян із спірних питань щодо оцінювання кількісних та якісних показників продукції і вживає заходів щодо об’єктивного їх вирішення та ін.

1Офіц. вісн. України. – 2008. – № 23. – Ст. 698.

2Там само. – 2009. – № 61. – Ст. 2163.

331

особлива частина

УмежахсвоїхповноваженьДержконтрольсільгосппродмаєправо: проводити перевірку з питань, що належать до його компетенції; одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та господарювання інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань; відвідувати підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та господарювання,якіздійснюютьзакупівлю,зберіганняіперероблення сільськогосподарської продукції для державних та регіональних потреб, і видавати приписи про усунення порушень та недоліків у забезпеченні її якості тощо.

З метою забезпечення ефективної діяльності та вирішення інших питань у Держконтрольсільгосппроді утворюється колегія в складі голови, його заступників та керівників структурних підрозділів.

Інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції обласної, Севастопольської міської державної адміністрації відповідно до Типового положення про них від 20 жовтня 2000 р.1 здійснюютьдержавнийконтрользадодержаннямсільськогосподарськи­ ми, закупівельними та переробними підприємствами і організаціями вимог стандартів, технічних умов та інших нормативних документів, пов’язаних з якістю і сертифікацією сільськогосподарської продукції; беруть участь в організації роботи щодо формування державних та регіональнихресурсів,закупівлінаконкурснихзасадах(черезсистему інфраструктури аграрного ринку) сільськогосподарської продукції та сировини за державні кошти для забезпечення потреб внутрішнього і зовнішнього ринку тощо.

Відповідно до покладених на них завдань такі інспекції беруть участь у формуванні обсягів сільськогосподарської продукції та сировини, що поставляються для державних і регіональних потреб; здійснюють інспекційний контроль за якістю та екологічною чистотою продукції, що реалізується на внутрішньому і зовнішньому ринках, контролюютьпроцесїїсертифікації;контролюютьправильністьприй­ мання сільськогосподарської продукції закупівельними та переробними підприємствами і організаціями, визначення якості цієї продукції, додержання правил зберігання при закладанні її до державних ресурсів, державного резерву та регіональних фондів; перевіряють правиль-

1 Офіц. вісн. України. – 2000. – № 43. – Ст. 1829.

332

Розділ VІI. Управління економікою

ність визначення і своєчасність нарахування та виплати дотацій сільськогосподарським виробникам за продану ними переробним підприємствам тваринницьку продукцію, а також здійснюють нагляд за їх цільовимвикористанням;готуютьтадаютьвисновкиізспірнихпитань, які виникають у процесі приймання продукції між закупівельними та переробнимипідприємствамиіорганізаціямитасільськогосподарськимивиробникамивсіхформвласностістосовнооцінюванняїїкількісних і якісних показників та ін.

Державні інспектори якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції мають право: перевіряти додержання сільськогосподарськими, закупівельними та переробними підприємствами і організаціями вимог стандартів, технічних умов та інших нормативних документів під час здавання-приймання, відвантаження, транспортування, зберігання сільськогосподарської продукції; передавати до правоохоронних органів матеріали стосовно порушень, за які передбачено адміністративну чи кримінальну відповідальність; забороняти здавання-приймання і відвантаження сільськогосподарської продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, технічних умов та інших нормативних документів, пов’язаних з якістю і сертифікацією сільськогосподарської продукції; давати керівникам сільськогосподарських, закупівельних та переробних підприємств і організацій незалежно від форм власності розпорядження про усунення виявлених порушень; здійснювати безоплатний відбір зразків сільськогосподарської продукції у сільськогосподарських, закупівельних та переробних підприємств і організацій для перевірки її на відповідність вимогам стандартів, технічних умов та інших нормативних документів, пов’язаних з якістю і сертифікацією сільськогосподарської продукції.

Інспекції державного технічного нагляду обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до Типового положення про них від 12 січня 1996 р.1 реалізують державну політику у сфері здійснення нагляду за технічним станом тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-бу­ дівельнихімеліоративнихмашин,сільськогосподарськоїтехніки,інших механізмівпідприємствами,установамитаорганізаціямиігромадянами, а також забезпечують додержання законодавства з питань експлуатації машин та нагляд за їх технічним станом.

1 ЗП України. – 1996. – № 5. – Ст. 170.

333

особлива частина

Державний інспектор під час виконання покладених на нього обов’язків має право: безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації для проведення перевірок з питань, що належать до компетенції інспекції; зупиняти і забороняти експлуатацію машин у разі наявності ознак, що свідчать про їх технічну несправність; ро- битиупередбаченихзаконодавствомвипадкахтрактористам-машиністам попередження(компостернупросічку)вталоніпопереджень,азагрубе порушення правил техніки безпеки та дорожнього руху порушувати питанняпропозбавленняїхправакеруваннямашинами;даватипосадовим особам та громадянам обов’язкові до виконання приписи про усунення виявлених порушень правил, норм та стандартів, що стосуються безпеки технічної експлуатації машин, дорожнього руху, а у разі невиконання таких приписів — передавати матеріали до правоохоронних органів для притягнення винних осіб до відповідальності.

Державнийветеринарно-санітарнийконтрольвідповіднодоЗакону України від 25 червня 1992 р. «Про ветеринарну медицину» (у редакції Законувід16листопада2006р.)1 являєсобоюфункції,щовиконуються державними інспекторами ветеринарної медицини та/або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини і полягають у постійному забезпеченні виконання встановлених чинним законодавством ветери­ нарно-санітарних заходів та технічних регламентів. Державний вете­ ринарно-санітарнийнагляд—цефункції,щовиконуютьсядержавними інспекторамиветеринарноїмедицинита/абоуповноваженимилікарями ветеринарної медицини і полягають у періодичній перевірці додержання вимог чинного законодавства в галузі ветеринарної медицини.

Державнийветеринарно-санітарний контрольздійснюютьдержавні інспектори ветеринарної медицини.

Державніінспекториветеринарноїмедицинитауповноваженілікарі ветеринарної медицини, які здійснюють державний ветеринарносанітарнийконтроль,маютьправо:перевірятипідчастранспортування об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду додержання ветеринарно-санітарних заходів і наявність відповідних супровіднихветеринарнихдокументів;перевірятибезпечністьнеїстівних продуктів тваринного походження; проводити відбір зразків товарів та інших об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду для проведення ветеринарно-санітарної експертизи; перевіряти ветеринарно-санітарнийстанвиробничихприміщеньтаумовизберіган-

1 Офіц. вісн. України. – 2006. – № 51. – Ст. 3382.

334

Розділ VІI. Управління економікою

ня репродуктивного матеріалу; перевіряти додержання ветеринарносанітарнихзаходівнапотужностях(об’єктах),яківикористовуютьсядля утримання тварин, виробництва та обігу неїстівних продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок,преміксів,кормівтваринногопоходження,готовихкормів,репродуктивногоматеріалу,засобівдоглядузатваринами;вноситипропозиції щодо призупинення, поновлення або анулювання (скасування) експлуатаційних дозволів; здійснювати інспектування та в разі необхідності видавати розпорядження або приписи щодо дезінфекції транспортних засобів, які переміщувалися через карантинні зони хвороб, що підлягаютьповідомленню;здійснюватистандартнийприкордоннийветеринарно- санітарнийконтрользаоб’єктамидержавноговетеринарно-санітарного контролютанагляду,щоперевозятьсятранзитом;здійснюватистандартний прикордонний ветеринарно-санітарний контроль, а в разі необхід- ності—вибірковийаборозширенийконтрользаоб’єктамидержавного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що імпортуються або експортуються;видаватиміжнародніветеринарнісертифікатинатовари, що експортуються.

Державнийветеринарно-санітарнийнаглядздійснюєтьсяГоловним державним інспектором ветеринарної медицини України, головними державнимиінспекторамиветеринарноїмедициниАРК,областей,міст Києва та Севастополя, міст, районів, головними державними інспекторами ветеринарної медицини регіональних служб, їх заступниками та державними інспекторами ветеринарної медицини.

Державних інспекторів ветеринарної медицини, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, наділено правом: з метою здійснення ветеринарно-санітарного нагляду протягом робочого часу матибезперешкоднийдоступдопотужностей(об’єктів),яківикористовуютьсядлявиробництва,переробленнятаобігутоварів,ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів; перевіряти стан здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю; видавати накази, розпорядження та приписи про обов’язкові до виконання ве­ теринарно-санітарнізаходи(включаючизабій,вимушенийзабійтварин, знешкодження, утилізацію або знищення товарів тощо); забороняти експорт, імпорт, транзит та інший обіг товарів і засобів догляду за тваринами, які не відповідають ветеринарно-санітарним заходам та/або технічним регламентам; обмежувати, забороняти або припиняти відповіднодозаконодавствагосподарськудіяльністьюридичнихабофізичних

335

особлива частина

осіб у разі порушення ними ветеринарно-санітарних заходів, установлених законодавством, якщо такі порушення можуть спричинити безпосередню загрозу життю та/або здоров’ю людей і тварин; накладати адміністративні стягнення згідно із законом.

Відповідно до Закону України від 30 червня 1993 р. «Про карантин рослин» (у редакції Закону від 19 січня 2006 р.)1 Державна служба

зкарантину рослин України включає: Головну державну інспекцію

зкарантину рослин України, що знаходиться у сфері управління центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики і підпорядковується йому; Центральну науково-дослідну карантинну лабораторію, яка знаходиться у віданні Головної державної інспекції з карантину рослин України; державні інспекції зкарантину рослин Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, пункти карантину рослин у районах, морських, річкових портах (на пристанях), на відповідних залізничних станціях, в аеропортах (на аеродромах), на підприємствах поштового зв’язку, шосейних шляхах, автовокзалах, автостанціях, пунктах пропуску на державному кордоні України, зональні та обласні карантинні лабораторії.

Державні інспектори з карантину рослин у межах своїх повноважень мають право: проводити фітосанітарні процедури до об’єктів регулювання; затримувати об’єкти регулювання для інспектування та фітосанітарної експертизи, якщо вони переміщуються без відповідних фітосанітарних документів або не відповідають фітосанітарним вимогам; здійснювати державний контроль та нагляд, інспектування та моніторинг відповідної території, об’єктів регулювання; видавати в межах своїх повноважень розпорядження, що підлягають обо­ в’язковому виконанню, на здійснення фітосанітарних заходів; накладати у порядку, встановленому законом, адміністративні стягнення на осіб,виннихупорушеннізаконодавствапрокарантинрослин;безперешкодного доступу до потужностей (об’єктів) виробництва та обігу об’єктів регулювання рослин за наявності підстав для проведення перевірок, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання особам офіційного направлення на перевірку.

Державний контроль у насінництві та розсадництві відповідно до ЗаконуУкраїнивід26грудня2002р.«Пронасінняісадивнийматеріал»2 здійснюють Українська державна насіннєва інспекція, Державна на-

1Офіц. вісн. України. – 2006. – № 7. – Ст. 340.

2Тамсамо. – 2003. – № 4. – Ст. 96.

336

Розділ VІI. Управління економікою

сіннєва інспекція Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, міжрайонні державні насіннєві інспекції, Українська державна помологічно-ампелографічна інспекція, Українська державна лісонасіннєва інспекція, державні зональні лісонасіннєві інспекції, Українська державна квітково-декоративна насіннєва інспекція.

Головний державний інспектор України, головні державні інспекториАРК,областей,районів,місттадержавніінспекторизнасінництва та розсадництва, здійснюючи контроль за додержанням вимог цього Закону, інших нормативних актів насінництва і випробування сортів рослин, у межах своїх повноважень мають право: контролювати додержання суб’єктами насінництва і розсадництва незалежно від форм власності методичних і технологічних вимог; давати обов’язкові до виконання суб’єктами насінництва та розсадництва вказівки щодо усунення порушень у порядку ведення насінництва і розсадництва та визначати строк усунення виявлених порушень; безперешкодного доступу в будь-яке місце вирощування, оброблення і зберігання насіння і садивного матеріалу; накладати на винних осіб адміністративні стягнення за порушення вимог цього Закону та інших нормативних актів; призупиняти або забороняти реалізацію будь-якого насіння і садивного матеріалу, якщо під час перевірки виявлено невідповідність їх якісних показників нормативним документам, та ін.

§4. Адміністративна відповідальність за правопорушення в агропромисловому комплексі

Відносно фізичних осіб (громадян, посадових осіб) у сфері агропромислового комплексу КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за такі основні адміністративні правопорушення: потрава посівів, зіпсуття або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, пошкодження насаджень колективних сільськогосподарськихпідприємств,іншихдержавнихігромадськихчифермерських господарств (ст. 104); порушення порядку і умов ведення насінництва та розсадництва (ст. 1041); порушення вимог щодо виконання фітосанітарних заходів (ст. 105); ввезення в Україну, вивезення з України, транзит через її територію, вивезення з карантинних зон або ввезення до них об’єктів регулювання, які не пройшли фітосанітарного конт­

337

особлива частина

ролю (ст. 106); невжиття заходів щодо забезпечення охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць їх зберігання та переробки (ст. 1061); незаконні посів та вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 1062); порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог (ст.107); порушення законодавства про племінну справу у тваринництві (ст. 1071); грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації сільськогосподарських машин і техніки безпеки (ст. 108); невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері захисту рослин (ст. 18812).

Крім того, передбачено адміністративну відповідальність за псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52); порушення правил використання земель (ст. 53); самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 531); перекручення або приховування даних земельного кадастру (ст. 532); зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу (ст. 533); незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель (ст. 534) порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст. 54); порушення правил землеустрою (ст. 55); знищення межових знаків (ст. 56); а також за порушення інших вимог природоохоронного законодавства.

Справи про адміністративні правопорушення в агропромисловому комплексірозглядаютьадміністративнікомісіїпривиконкомахміських рад (статті 104, 1041); сільських, селищних рад (ст. 104); виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад (ст. 104); районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді) (ч. 1 ст. 1061, статті 1062, 1071); органи внутрішніх справ (ч. 2 ст. 1061); державні органи ветеринарної медицини, підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів (ст. 107); органи державного контролю за використанням та охороною земель (статті 52–56); органи Державної служби з карантину рослин України (статті 105, 106); органи державного контролю в галузі насінництва та розсадництва (ст. 1041); спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері захисту рослин (ст. 18812); органи Міністерства аграрної політики України

(ст. 108).

Законом України «Про ветеринарну медицину» встановлено, що за правопорушення в галузі ветеринарної медицини на фізичних, юри-

338