особлива частина

готує висновки щодо доцільності імпорту товарів і послуг, залучення кредитів із держави перебування тощо.

Для виконання цих завдань торговельно-економічна місія вивчає загальний стан економіки, тенденції розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, технічний рівень виробництва і рівень якості продукції, кон’юнктуру ринку товарів і послуг держави перебування та інформує про це зацікавлені органи виконавчої влади, установи й організації України; здійснює заходи щодо захисту інтересів України, прав і законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності України в державі перебування.

Запитання до самоконтролю

1.Положенняякихдокументівстановлятьосновунормативноправової бази державного управління у сфері зовнішньо­ економічної діяльності?

2.Проаналізуйте повноваження Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України у сфері зов­ нішньоекономічної діяльності.

3.У чому виявляються повноваження Міністерства економіки України в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності?

4.Які завдання виконує торговельно-економічна місія?

400

Розділ VІI. Управління економікою

Глава 30

Управління митною справою

§1. Організаційно-правові засади управління митною справою

Усучасних умовах економічного розвитку України, розширення зовнішньоекономічних зв’язків особливого значення набуває митна справа, основу якої становить митне законодавство. Останнє визначає принципи організації митної справи в Україні з метою, з одного боку, створення сприятливих умов для розвитку економіки, зовнішньоекономічних зв’язків, а з другого — захисту та забезпечення конституційних прав і свобод громадян, держави, суб’єктів підприємницької діяльностівсіхформвласностіідодержаннянимиправил,установлених

уцій галузі.

Митне законодавство України спрямоване на розв’язання таких завдань: забезпечення організації та функціонування єдиної, узгодженої, стабільної митної системи, закріплення правових механізмів взаємодії всіх її елементів; визначення загальних принципів регулювання митних відносин; захист економічних інтересів України, забезпечення виконання зобов’язань, що випливають із міжнародних договорів України стосовно митної справи; встановлення правових норм, які б забезпечували захист інтересів споживачів ідодержання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на зовнішньому ринку; створення умов для ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, контролю за валютними операціями; підвищеннярівняорганізаційнихіправовихгарантійсуб’єктівмитних відносин, удосконалення системи їх відповідальності.

Митну політику України визначає Верховна Рада України. Основними принципами митного регулювання є: верховенство права; законність і верховенство митного закону; захист економічних і політичних інтересів держави; збалансованість інтересів держави, фізичних і юридичних осіб — принцип справедливості; неприпустимість подвійногооподаткування;однаковістьмитнихрежимів;єдністьрегулювання митних відносин, стабільність митного законодавства; додер-

401

особлива частина

жання митними органами (посадовими особами) прав юридичних та фізичних осіб і відповідальність їх за незаконні рішення та дії; гласність. Згідно з Митним кодексом України, прийнятим 11 липня 2002 р., митна справа включає: порядок переміщення через митний кордон товарів та інших предметів; митне регулювання, пов’язане з встановленням мит і митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики. До складових частин митної справи належать митна статистика і ведення товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, боротьба з контрабандою тапорушеннямимитнихправил,розглядсправпропорушеннямитних правил.

Загальна характеристика митної справи пов’язана з визначенням термінів і категорій, таких, зокрема, як митні органи, митниця, митна територія, митний кордон, митний контроль, зона митного контролю, митне оформлення, митна декларація.

1.Митні органи — спеціально уповноважені органи виконавчої владив галузімитноїсправи,наяківідповіднодоМКтаіншихзаконів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

2.МитнатериторіяУкраїни —зайнятасушею,територіальнеморе, внутрішні води та повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоніУкраїни,наякіпоширюєтьсявиключнаюрисдикціяУкраїни.Вони становлять єдину митну територію України.

Території спеціальних митних зон, розташованих в Україні, вважаютьсятакими,щоперебуваютьпозамежамимитноїтериторіїУкраїни, крім випадків, визначених законами України.

3.Митний кордон України — межі митної території України є митнимкордономУкраїни.МитнийкордонУкраїнизбігаєтьсяздержавним кордономУкраїни,за виняткоммежтериторіїспеціальнихмитнихзон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

4.Митний контроль — сукупність заходів, які здійснюють митні органи в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання нормМК,законівтаіншихнормативно-правовихактівз питаньмитної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

5.Зона митного контролю — місце, визначене митними органами

впунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях

402

Розділ VІI. Управління економікою

митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури.

6.Митний режим — сукупність норм, установлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення і обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

7.Митне оформлення — виконання митними органами дій (процедур), які пов’язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

8.Митна декларація — письмова заява встановленої форми, яку подають митному органу. Містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

9.Предмети — особисті речі, товари, транспортні засоби та окремі номерні вузли до них, що переміщуються через митний кордон України.

Правові, економічні та організаційні основи митної справи визначено в Конституції, законах України (серед них особливе місце нале- житьМК—комплексномузаконуусферімитноїсправи),нормативних актахПрезидентаУкраїниіКабінетуМіністрівУкраїни,актахДержавної митної служби України (Держмитслужби України) та інших центральних органів виконавчої влади. Виключно законами України визначаються засади митної справи.

МК становить основу митного законодавства України. За своїм характером він є комплексним законом, що регулює різноманітні відносини, які зачіпають різні галузі права — адміністративне, цивільне, фінансове, кримінальне та у певній частині міжнародне. У МК визначено: функції митних органів; служба в митних органах; принципи переміщення товарів і транспортних засобів (право на ввезення та вивезення, заборона на ввезення та вивезення, обмеження на ввезення та вивезення; митні режими; митні платежі; митне оформлення; митний контроль; митні пільги; митна статистика; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; відповідальність за порушення митних правил, а також правила провадження у справах про такі порушення та їх виконання).

403

особлива частина

Джерелами митного права є також закони, основним змістом яких є саме митні питання, та інші закони, в яких містяться норми митного права. До першої групи належать закони України від 5 лютого 1992 р. «Про Єдиний митний тариф»1, від 5 квітня 2001 р. «Про митний тариф України»2,від16квітня1991р.«Прозовнішньоекономічнудіяльність»3, від 3 вересня 2001 р. «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення і оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»4.

У механізмі правового регулювання фінансової діяльності митних органів важливу роль відведено саме Закону «Про Єдиний митний тариф». Він установлює на єдиній митній території України порядок обкладання митом предметів, які переміщуються. Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розміщення, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами. Єдиний митний тариф України базується на міжнародно-визначених нормах і розвивається в напрямку максимальної відповідальності загальноприйнятим у світовій практиці принципам і правилам митної справи.

До другої групи належать, наприклад, закони України від 21 вересня 1999 р. «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей»5, від 22 жовтня 1999 р. «Про гуманітарну допомогу»6, від 7 жовтня 2001 р. «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»7.

Оперативне регулювання митних відносин забезпечують укази Президента і постанови Кабінету Міністрів України, наприклад, Указом Президента України від 10 лютого 1996 р. затверджено Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Здійснюючи регулювання митної справи, Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження, якими затверджує різні

1Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 19. – Ст. 259.

2Там само. – 2001. – № 24. – Ст. 125.

3 Відом. Верхов. Ради Укр. РСР. – 1991. – № 29. – Ст. 337. 4 Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 2.

5 Там само. – 1999. – № 48. – Ст. 405. 6 Там само. – № 51. – Ст. 451.

7 Там само. – 2002. – № 6. – Ст. 70.

404

Розділ VІI. Управління економікою

правила. Відповідно до МК України постановами Кабінету Міністрів України затверджено порядок застосування режимів тимчасового ввезення (вивезення), реімпорту, реекспорту, відмову на користь держави й знищення або руйнування, що перебувають під митним контролем, митного складу та інше1. Постановами Кабінету Мініс­ трів України затверджено перелік шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України і пунктів на митному кордоні, через які здійснюються ввезення та вивезення цих товарів, а також граничні строки транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України (від 6 травня 1996 р.)2. Щорічно Кабінет Міністрів України визначає перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та встановлює на них квоти.

Значне місце в регулюванні питань митної справи посідають накази Держмитслужби України, положення, правила, інструкції, у деяких випадках — методичні рекомендації, вказівки, розпорядження, інформаційні листи, які вона видає. Наказом Держмитслужби від 17 березня 2008 р. затверджено Правила митного контролю та митногооформленнятранспортнихзасобів,щопереміщуютьсягромадянами через митний кордон України. Актами Держмитслужби врегульовано порядок ведення обліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах; порядок транзиту зовнішньоторговельних вантажів залізничним транспортом; порядок декларування іноземної валюти тощо.

У разі, коли необхідно встановити норми і правила, що мають значення не тільки для митного регулювання, а й для інших галузей, прий­мають спільні акти митної служби із зацікавленими міністерствамитавідомствами.Такіактиєобов’язковимидовиконанняякумитній системі,таківіншихструктурахвиконавчоївлади.Так,наказомДержмитслужби та Міністерства юстиції України відповідно до МК України та Закону України «Про виконавче провадження» встановлено порядок передання органам державної виконавчої служби майна, що вилучено митними органами і щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію3.

1Офіц. вісн. України. – 2003. – № 51. – Ст. 2291, 2311, 2302; № 52.– Ч. 2. – Ст. 2871, 2872.

2ЗП України. – 1996. – № 10. – Ст. 316.

3 Офіц. вісн. України. – 2003. – № 49. – Ст. 2567.

405

особлива частина

§ 2. Органи управління митною справою

Безпосереднє керівництво митною справою здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади — Державна митна служба України (Держмитслужба), яку було створено Указом Президента України від 29 листопада 1996 р. «Про державну митну службу України»1 (в редакції від 23 березня 1998 р.). Держмитслужба стала правонаступником ліквідованого Державного митного комітету України.

Правовий статус Держмитслужби закріплено в Положенні про неї, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня

2007 р.2

Держмитслужба, здійснюючи безпосереднє керівництво митною справою в Україні, захищає економічні інтереси України, сприяє розвиткові зовнішньоекономічних зв’язків, забезпечує додержання законодавства про митну справу, здійснює заходи щодо запобігання конт­ рабанді та порушенням митних правил, веде разом з іншими уповноваженимиорганамивиконавчоївладиУкраїнськукласифікаціютоварів зовнішньоекономічної діяльності, здійснює верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України, співпрацює відповідно до міжнародних договорів і законодавства України з митними та іншими органами іноземних держав, міжнародними організаціями в митній сфері, керує діяльністю органів митної служби, створює, реорганізує та ліквідує в установленому порядку регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління і організації, установи та навчальні заклади, реалізує в межах своєї компетенції державну кадрову політику.

Держмитслужба підчасвиконання покладених на неїзавданьвзає­ модіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами іноземних держав.

Держмитслужба в межах своїх повноважень на основі та виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством України, її рішення є обов’язковими до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування,

1Офіц. вісн. України. – 1998. – № 12. – Ст. 446.

2Там само. – 2007. – № 53. – Ст. 2163.

406

Розділ VІI. Управління економікою

підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Держмитслужбу очолює Голова, якого призначає та звільняє з посади Президент України за поданням Прем’єр-міністра України. Голова має своїх заступників, розподіляє між ними обов’язки, визначає ступінь відповідальності заступників Голови та керівників підрозділів центрального апарату Держмитслужби.

Голова Держмитслужби в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади працівників центрального апарату Держмитслужби, керівників регіональних митниць і структурних підрозділів, митниць, спеціалізованих митних управлінь і організацій, установ і навчальних закладів.

Для погодженого розв’язання питань, що належать до компетенції Держмитслужби, обговорення найважливіших напрямків її діяльності в Держмитслужбі утворюють дорадчий орган — колегію. До складу колегії входять Голова (голова колегії), заступники голови за посадою, інші працівники Держмитслужби.

Складовою частиною системи митних органів є регіональні митниці. Регіональна митниця на території закріпленого за нею регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митноїсправи, керівництвоікоординацію діяльностіпідпорядкованих їй митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Регіональна митниця є юридичною особою та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України і положення, яке затверджується наказом Держмитслужби. Кордони діяльності регіональних митних органів можуть як збігатися, так і не збігатися з кордонами адміністративно-територіальних одиниць.

Наступною ланкою митної системи є митниці. Митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Митниця є юридичною особою та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України і положення, яке затверджується наказом Держмитслужби.

МитницяпідпорядковуєтьсярегіональніймитницітаДержмитслуж­ бі або Держмитслужбі безпосередньо. Держмитслужба створює, реор­ ганізує,ліквідуємитниці,визначаємежітериторіїдії.Керівникамитниці призначає на посаду та звільняє з посади керівник Держмитслужби.

407

особлива частина

Безпосередньо здійснюють митний контроль та оформлення товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митні пости. Митні пости створюються у міру необхідності в населених пунктах, на залізничних станціях, в аеропортах, морських і річкових портах та інших об’єктах, розташованих у зоні діяльності регіональної митниці чи митниці. Митний пост є структурним підрозділом регіональної митниці, митниці. Створення, реорганізацію та ліквідацію митних постів здійснює Держмитслужба за поданням відповідноїрегіональноїмитниці,митниці.Держмитслужбапризначаєна посаду, звільняє з посади керівника митного поста, затверджує типове положення про митний пост.

У межах бюджетних коштів, передбачених для утримання митної служби України, виключно для забезпечення виконання завдань, покладенихнамитніоргани,можутьстворюватисяексплуатаційні,транс­ портні, інформаційно-аналітичні, кінологічні спеціалізовані установи та освітні організації.

Створення, реорганізацію та ліквідацію спеціалізованих митних установ і організацій здійснює Держмитслужба. Зокрема, в митній службіУкраїнистворюютьсяЦентральнамитналабораторія,якає спеціалізованою митною установою, та митні лабораторії, які є структурними підрозділами регіональних митниць, митниць. Положення про лабораторії затверджує Держмитслужба.

Центральна митна лабораторія, митні лабораторії мають право на здійснення експертної діяльності в межах питань, віднесених до компетенції митної служби.

Центральна митна лабораторія здійснює також науково-методичне керівництво митними лабораторіями.

Спеціальним підрозділом митних органів, який здійснює боротьбу з порушенням митних правил, охороняє територію, будівлі, споруди та приміщення митних органів, охороняє і супроводжує товари та транс­ портні засоби, забезпечує охорону зон митного контролю, є митна варта. Підрозділи митної варти мають право:

1)розташовувати тимчасові пости, пересуватися будь-якими ділянками місцевості іводного простору в межах митної території України,авмежахконтрольованогоприкордонногорайону —запогоджен- ням із відповідними органами охорони державного кордону України;

2)затримувати та проводити в установленому МК порядку огляд товарів, транспортних засобів громадян, які перетинають митний кор-

дон України в пунктах пропуску;

408

Розділ VІI. Управління економікою

3)проводити за рішенням керівника Держмитслужби або його заступника, керівника регіональної митниці (митниці) або його заступникавустановленомупорядкуоглядіпереоглядоформленихмитними органами транспортних засобів і товарів, у тому числі тих, що переміщуються транзитом через територію України;

4)супроводжуватиіохоронятитовари,якіперебуваютьпідмитним контролем, у тому числі ті, що переміщуються через територію України транзитом;

5)запрошувати осіб до митних органів для з’ясування обставин порушення митних правил. У невідкладних випадках з’ясування обставиніпервиннедокументуваннятакогопорушенняможутьздійснювати в інших придатних для цього місцях.

§ 3. Митний контроль

Відповідно до МК митний контроль проводять посадові особи митних органів України шляхом:

1)перевірки документів і відомостей, необхідних для такого конт­

ролю;

2)митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);

3)обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

4)усного опитування громадян та посадових осіб;

5)перевірки системи звітності і обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляють під час переміщення товарів через митний кордон України;

6)огляду території та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи проводиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом.

Митні органи самостійно визначають форму і обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань

409

особлива частина

митної справи та міжнародних договорів України, укладених у встановленомузакономпорядку,контрользадодержаннямякихпокладено на митні органи.

Товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку та до закінчення згідно із заявленим митним режимом. Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем установлюють відповідно до технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб, товарів і транспортних засобів.

Порядок створення зон митного контролю та їх функціонування, надання дозволу на розміщення в зонах митного контролю споруд і об’єктів інфраструктури, що належать іншим, ніж митні, органам державної влади, які здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р.1

Звільнення від окремих форм митного контролю встановлюють МК, інші закони України, також міжнародні договори, укладені в передбаченому законом порядку. Незастосування митного контролю не означає звільнення від обов’язкового додержання порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Митномуоглядунепідлягаютьручнапоклажатасупроводжуваний багаж Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр- міністра України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Міністра закордонних справ України, Генерального прокурора України та членів їх сімей, які прямують разом з ними.

§4. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил

Митнезаконодавствоміститьзначнукількістьзагальнообов’язкових правил, яких мають додержуватися і виконувати фізичні та юридичні особи. Особи, які вчинили порушення митних правил, підлягають відповідальності згідно з МК, а в частині, не врегульованій ним, — відповідно до чинного законодавства України.

1 Офіц. вісн. України. – 2003. – № 52. – Ст. 2370.

410