1. Сутність і зміст податкової системи

Податкова система є складною багаторівневою структурою Основна сутнісна характеристика системи - взаємозв’язок між її елементами. У податковій системі елементами є податки, збори та інші обов’язкові платежі. За економічним змістом податки відображають відносини між платниками та державою з приводу вилучення частини створеного ВВП для формування централізованого фонду держави, необхідного для виконання покладених на неї функцій. За формою прояву податки – це обов’язкові платежі юридичних та фізичних осіб до бюджету. Виходячи з наведених визначень, податкова система:в абстрактно-теоретичному аспекті - це сукупність відносин між платниками та державою;на рівні безпосереднього сприйняття форм реалізації зазначених відносин – це сукупність взаємопов’язаних, взаємоузгоджених податків, зборів та інших обов’язкових платежів, побудована на визначених принципах.

Відносини між платниками та державою реалізуються через діяльність уповноважених органів та платників податків і підлягають обов’язковому регламентуванню. Їх можна поділити на кілька груп:

між органами державної влади і платниками: стосовно визначення елементів оподаткування (платників, ставок, об’єкта оподаткування, пільг, податкової бази тощо); порядку обчислення і сплати податків; правового статусу платників; їхньої відповідальності за порушення податкового законодавства;

між органами державної влади і органами місцевого самоврядування: щодо розмежування їхніх повноважень і законодавчої компетенції цих органів в податковій сфері (право встановлювати органами місцевого самоврядування місцеві податки і отримувати закріплені загальнодержавні податки);

між органами державної законодавчої влади і контролюючими органами: щодо визначення правового статусу контролюючих органів, порядку адміністрування податків, відповідальності за дотримання законодавства в процесі адміністрування (при стягненні податків);

між контролюючими органами і платниками: щодо взаємних прав і обов’язків та механізму їх реалізації.

Отже, існує організаційно-управлінський рівень податкової системи. Вся діяльність щодо збору і сплати податків спирається на систему нормативних актів. Тому податкову систему можна також розглядати і як систему податкового законодавства.

Поєднуючи різні підходи до розуміння змісту податкової системи (а саме, абстрактно-теоретичний, рівень безпосереднього сприйняття форм ) нормативний, організаційно-управлінський) маємо таке узагальнююче визначення податкової системи - це сукупність законодавчо закріплених у даній державі податків, зборів і платежів, процедур їх встановлення, зміни чи скасування; дій, що забезпечують їхню сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

2.Передумови формування системності в оподаткуванні

Системність характеризує певний рівень зрілості оподаткування. Вона означає, що сукупність податків набуває нової якості, що досягається завдяки їх взаємодії та формування особливого типу зв’язків.

Критеріями набуття оподаткування системності є:

• Перетворення податків на основне і постійне джерело державних доходів;

• Проникнення основних ідей податкової науки у податкову практику;

• Підвищення мистецтва оподаткування;

• Формування доцільних способів утримання податків, що полегшує розв’язання проблеми узгодження та забезпечення їх сумісності.

Вимога системності полягає в тому, що всі податки мають бути взаємопов’язаними між собою, органічно доповнювати один одного, не вступати в суперечність із системою загалом та окремими її елементами. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись обидві функції податків. З фіскального погляду подат­кова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне над­ходження доходів у бюджет. З регулюючого погляду — забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.

При формуванні податкової системи досить важливим є не лише мінімізація витрат держави на утримання податків, а й обмеження ви­трат платників податків на обліково-обчислювальну роботу з оподат­куванняЕтапи становлення та розвитку оподаткування

	Види доходів держави	Особливості оподаткування
Стародавній світ – початок середніх віків	Доходи від власності правителя (експлуатація земель, промислів, майна) Данина, здобич, контрибуція, дар, Громадянський трибут Державне мито як плата за послуги	Переважали приватноправові доходи, податки існували в нерозвиненій, примітивній зародковій формі Податки мають тимчасовий, випадковий, надзвичайний характер.Стягувалися переважно з переможених іноземців, громадяни у вільні часи звільнялися від більшості податків.Питання оподаткування вирішувалися колегіально (крім Римської імперії) Відкупна система збору податків
XVI – XVIII ст.	Специфічні акцизи Подушний, поземельний, домовий, Особисто-прибутковий	Звичайне і постійне джерело доходів. Право запровадження належить монархам. Значно збільшується кількість податків, переважно непрямих. Прямі утримуються переважно у формі реальних податків. Оподаткування здійснюється за зовнішніми ознаками, що спрощує контроль. Формується мережа фінансових установ, відповідальних за збір податків. Відкупна система збору податків зберігається
XIX – XXІ ст.	Індивідуальний прибутковий податок, Соціальні податки,податок на прибуток корпорацій, акцизи, мито	Основне джерело державних доходів. Зменшується кількість податків. Розвивається оподаткування промислових, торговельних, транспортних підприємств загальність і справедливість - основні принципи оподаткування Перехід від оподаткування за зовнішніми ознаками до оподаткування за чистим доходом платника. Запровадження органами законодавчої влади. Формується інститут місцевого оподаткування. Перехід до бюрократичного способу стягнення податків