150. Основні напрями і методика контролю стану бо і достовірності звітності бюджетних установ.

Основні напрями: 1) перевірка організації облікової і контрольної роботи на під-ві; 2) перевірка стану БО; 3) перевірка стану податкового обліку; 4) перевірка достовірності звітності і стану звітної дисципліни. При здійсненні перевірки стану БО спочатку ревізор вивчає особливості технології облікового процесу, враховуючи специфіку ПД ревізованого під-ва. Послідовність та напрями контролю: 1. Перевірка правильності застосування діючого Плану рахун­ків БО, повноти наявності складу облікових реєстрів СО та АО, повноти деталізації об'єктів АО по кожному синтетичному рахунку. 2. Контроль дотримання методики ведення облікових записів у поточному СО (журналах-ордерах, машино­грамах, групувальних відомостях) та АО здійс­нюється за методом нормативної перевірки на відповідність чин­ному законодавству щодо систематизації і узагальнення інф-ї первинних документів за поточний місяць. Відповідність даних СО АО контролюється за методом порівняння даних Книги головних рахунків і оборот­них відомостей по аналітичних рахунках. 3. Поглиблене вивчення стану обліку по окремих розділах облікового процесу: ТМЦ і ОЗ, витрати на вир-во і реалізація, грошові кошти і розрахунки з бюджетом, по ОП, з постачальниками і покупцями, інші. Вибірково перевіряється наявність повноти первинних документів. 4. При контролі стану первинного обліку перевіряється: а) дотримання застосування типових форм документів (метод обстеження); б) правильність оформлення документів (методи нормативної перевірки, візуальної перевірки реквізитів док-тів); г) дотримання правил внесення виправлень у первинні доку­менти (метод нормативної перевірки); д) перевірка стану обліку в МВО (методи обстеження, порівняння з даними бухгалтерії). Основні порушення: запущеність обліку через відста­вання у відображенні інф-ї, невідповідність даних СО даним АО; 2) порушення в застосуванні Плану рахунків; 3) недостовірність даних АО розрахунків з постачальниками, покупцями, іншими дебіторами і кредиторами; 4) порушення методики ведення облікових реєстрів; 5) наявність бухгалтерських записів, необґрунтованих належно оформленими первинними документами; 6) порушення правил внесення виправлень у документи та об­лікові реєстри, особливо за минулі періоди; 7) порушення методики ведення податкового обліку по ПДВ, валових доходах і валових витратах для оподаткування податком на прибуток.

Контроль достовірності звітності починається з вивчення складу звітності ревізовано­го під-ва: 1. Перевірка наявності документів про реєстрацію його як платника податків, обсягів по формах установленої звітності, ураховуючи специфіку ПД (методи об­стеження, нормативної перевірки). 2. Перевірка дотримання термінів здачі звітності податковим органам. 3. Перевірка достовірності звітності проводиться за формами бу­х., статистичної і податкової звітності на підставі даних поточного БО і ПО. 4. Дані балансу перевіряються за методом порівняння окремих показників з даними Книги головних рахунків про залишки на балансових рахунках станом на кінець звітного періоду, а на по­чаток звітного періоду вони додатково звіряються з балансом за минулий рік станом на кінець року. Достовірність і реальність залишків по рахунках розрахунків перевіряються за методом пе­ревірки даних, інвентаризації цих розрахунків. При підозрі на недостовірність даних проводиться зустрічна перевірка з дебітора­ми та кредиторами. 5. Обов’язково перевіряється правильність відображення в по­точному БО і внесення змін у податкову звітність, зроблених на підставі попередніх актів перевірок, поста­нов органів державного контролю при виявленні порушень чин­ного законодавства з оподаткування, встановлення нестач зло­вживань і т. п. При встановленні запущеності обліку ревізор складає акт, установлює термін для поновлення обліку і тільки після цього здійснює документальну перевірку, ревізію.