111. Ревізія додаткового і резервного капіталу.

Резервний і додатковий капітал – це елементи статутного капіталу будь-якого підприємства, організацій, установи. Приступаючи до перевірки додаткового і резервного капіталу, ревізор повинен ознайомитися з особливостями виробничо-господарської ді-сті, засновницькими документами, балансом під-ва, звітом про власний капітал, Книгою головних рахунків з рахунків 42 “Додатковий капітал” та 43 “Резервний капітал”. Перевіряючи правильність формування додаткового і резервного капіталу, треба враховувати специфічні особливості, встановлені законодавством щодо порядку формування і руху елементів власного капіталу залежно від організаційної форми підприємства. Крім цього, резервний і додатковий капітал відносяться до не реєстрованого власного капіталу, але операції з їх утворення та використання, хоча і не фіксуються в його засновницьких і організаційних документах, повинні здійснюватися у розмірі та за напрямками, передбаченими установчими документами і затвердженими фінансовими планами товариства. Так, при перевірці акціонерного товариства ревізор повинен встановити, чи передбачене його установчими док-тами створення резервного капіталу у визначеному розмірі, але не менше ніж 25% від розміру статутного капіталу. У ході перевірки застосовуються методи порівняння, візуального, нормативного і логічного документального контролю. Ревізор також повинен перевірити кореспонденцію рахунків стосовно правильності та обов’язковості ведення окремого обліку додаткового і резервного капіталу. Крім цього, перевіряється дотримання методики АО елементів власного капіталу і відповідності звітності про величину кожного елемента ВК в балансі, звіті про ВК, Журналі 7 і Книзі головних рахунків.

112. Перевірка цільового фінансування і цільових надходжень.

Спец.цільові фонди: статутний фонд, фонди ек.стимулювання (фонд розвитку, фонд матер-го стимулювання і соц.розвитку), резервні фонди. Джерела інформації для контролю: договори; програми; кошториси цільового фінансув-я; первинні док-ти, які відображають витрати та їх відшкод-я за рах.коштів держ.бюджету та ін.цільових надходжень; облікові реєстри (Ж 7 за кредитом рах.48 «Цільові фінанс-я і цільові надход-я»; Ж 6 за кредитом рах.71 «Інший операційний дохід»; Ж 3 за кредитом рах.69 «Доходи майбутніх періодів»; Ж 1 за кредитом рах.30, 31); Кни­га гол-х рах-ів; фін.звітність. Основні напрями і послідовність контролю: 1).Перевірка обґрунтованості і доцільності отримання коштів цільового фін-ня і цільових надходжень. Починаючи ревізію треба з’ясувати, від кого та на які цілі ревізованим під-вом заплановано цільове фін-я і надходж-я коштів, а також чи є кошториси щодо їх витрачання. 2). Здійснюючи контроль своєчасності і повноти зарахування коштів цільового фін-ня, ревізор встановлює відповідність даних первинних док-тів, що підтверджують отримання під-вом таких коштів (розрахунково-палтіжних док-ів по касі та рах-ам у банках), даним договорів і кошторисів цільового фін-ня (методи зустрічної перевірки). Це можуть бути кошти, отримані як субсидії та асигнування з бюджетів та позабюд-х фондів, цільові внески фіз. та юр.осіб. 3). Перевірка викор-я коштів цільового фін-ня за призначенням. За кожним видом цільових надходжень ревізор встановлює хар-р здійсн-я цільових витрат, обгрунтованість їх проведення в планових і фактич-х обсягах та відповідність обсягів витрачених коштів наявним джерелам фінанс-я. Методами нормативно-правової, зустрічної і арифметичної перевірки первинних док-тів і облікових записів про виконані роботи і отримані на їх фін-ня кошти, контрольні заміри виконаних робіт і опитування окремих посадових осіб, визнач-ся реальність облікових даних щодо обсягів вик-х робіт, фактичні витрати та їх відшкод-ня за рах.відпов-х джерел цільових надходжень. 4). Перевірка прав-ті відображ-я операцій з коштами цільового фінан-я в системі рах. БО проводиться методом аналізу кореспонденцій рах. у Ж. № 7. Звертається увага на дотримання ревізованим під-вом діючого порядку щодо відображ-я цільових витрат і джерел фін-ня у фін. звітності.

114. Методичні прийоми контролю, які застосовуються при оцінці фін.стану під-ва: аналітичні групування показників балансу та приведення їх у порівняльний вигляд; тематичні обстеження наявності власних і позичених джерел коштів; прийоми аналітичних і структурних групувань показників зобов’язань і поточних активів (використовується при оцінці платоспроможності під-ва); узагальнення даних щодо причин напруженого фін.стану; структурні групування показників майна і джерел його утворення; групування і порівняння даних балансу і звіту про фінансові результати (використовується при оцінці використання власних оборотних коштів); систематизація даних по термінах виникнення заборгованості у формі аналітичних таблиць; порівняння наявності власних оборотних коштів з їх нормативами і обсягами іммобілізації; прийоми аналізу обсягів платіжних зобов’язань і поточних активів; розрахунково-аналітичні методи визначення показників оборотності оборотних коштів; оцінка динаміки і складу дебіторської і кредиторської заборгованості; аналіз кореспонденції рахунків і тематичні обстеження даних щодо використання оборотних коштів не за призначенням; балансові зіставлення показників власних і позичених джерел коштів; балансовий і розрахунковий методи визначення показників фінансової стійкості; оцінка співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості (викор-ся при перевірці розрахунково-платіжної дисципліни); узагальнення результатів контролю у формі аналітичних таблиць, графіків (діаграм). На підставі узагальнення наведених у таблицях даних ревізор робить висновок щодо фінансової стабільності ревізованого під-ва та його можливості своєчасно і повністю розрахуватися за своїми зобов’язаннями перед державою та іншими під-вами.

117. Вказати основні напрями ревізії стану БО і показати методику контролю стану АО матеріалів.

Метою ревізії стану бух. обліку є встановлення відповідності технології отримання і змісту облікових і звітних показників ревізованого під-ва діючим законодавчим і нормативним актам та засновницьким документам. Для досягнення даної мети і вирішення завдань контролю стану БО у робочих планах ревізорів передбачаються такі основні напрями ревізії: 1) перевірка організації облікової і контрольної роботи на підприємстві; 2) перевірка стану внутрішньогосподарського контролю; 3) контроль стану бухгалтерського і податкового обліку; 4) перевірка стану звітної дисципліни і достовірності звітності. Джерелами ревізії є: статут, засновницькі документи, протоколи зборів засновників, реєстри акціонерів, виписки з протоколів зборів акціонерів; накази про облікову політику, первинні док-ти, порядок проведення інвентаризацій на під-ві, реєстри аналітичного, оперативного, синтетичного і податкового обліку, звітність. Спочатку ревізор вивчає особливості технології облікового процесу, враховуючи специфіку ПД ревізованого під-ва. Послідовність і напрямки контролю: 1) Загальна оцінка рівня забезпечення матеріальними ресурса­ми виробничої програми. 2. Перевірка стану оперативного обліку і контролю у відділах постачання за виконанням угод постачальниками матеріальних ресурсів. 3. Вибіркова перевірка наявності і відповідності даних пер­винних документів на оприбуткування бухгалтерським записам у поточних бухгалтерських реєстрах. 4. Перевірка відповідності підсумкових даних за місяць у відомостях обліку матеріальних цінностей записам у журна­лах-ордерах чи машинограмах по дебету субрахунків до рахунків матеріальних цінностей. 5. Перевірка узгодженості записів синтетичного та АО по МВО. 6. Перевірка повноти оприбуткування матеріальних цінностей. Як свідчать матеріали проведених ревізій, до основних по­рушень слід віднести: запущеність АО, «вуа­лювання» операцій про отримання мат. цінностей (ма­теріали в дорозі, на відповідальному зберіганні), несвоєчасність оприбуткування мат. цінностей; завищення договірних цін, необґрунтованість включення до складу ТЗВ, які відносяться на с/в придбання окремих видів мат. цінностей; наявність прихованих нестач, крадіжок, втрат і псування матеріальних цінностей, по­рушення податкового обліку витрат на придбання матеріальних цінностей.