72. Дебіторська заборгованість, як напрямок розміщення о.К. Її склад і структура. Зміст і задачі управління д.З.

Виникнення Д.З. представляє собою об’єктивний процес в госп діяльності при системі безготівкових розрахунків. Д.З. не завжди виникає в результаті порушення порядку розрахунків і не завжди погіршує фін стан.

Сучасний стан ек розвитку хар-ся уповільненням платіжного обороту, що супроводжується збільшенням Д.З. управління нею повинно бути спрямоване на її оптимізацію та забезпечення своєчасної інкасації Д.З.[її погашення] - це важлива частина заг політики управління активами, яка тісно пов’язана з маркетингової політикою п-в.

Види Д.З.:

Д.З. за товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги, термін оплати яких не настав.

Д.З. за товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги, не оплачені в установлений термін.

Д.З. по отриманим векселям.

Д.З. по розрахункам з бюджетом.

Д.З. по розрахункам з персоналом.

тощо.

Управління Д.З.:

Аналіз Д.З. за попередній період;

Формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців;

Визначення розміру фін ресурсів: частини О.К., яка може бути спрямована на формування Д.З.

Формування системи кредитних угод[надання товарного кредиту]: термін, вартість пов’язані із знижками дебіторам.

Система штрафних санкцій за прострочку платежів покупцями.

Визначення вимог до оцінки покупців і диференціація надання умов товарного кредиту:

а) кредитоспроможність покупців;

б) експертиза і формування інформаційної бази для оцінки кредитоспроможності[інформація, надана покупцями - внутрішні джерела, зовнішні джерела - комерційний банк, податкова адміністрація. ]

в) диференціація кредитних умов, надання товарного кредиту у відповідністю з кредитоспроможністю.

Д.З. буває виправдана і невиправдана. До виправданої належить та, строк якої не наступив, чи менше місяця. До невиправданої - прострочена, відволікання коштів. Ця заборгованість створює загрозу неплатоспроможності і послаблює ліквідність його балансу.

Управління Д.З. в умовах розвитку ринкових відносин дозволяє використовувати ряд нових форм: шляхом рефінансування Д.З. - трансформаціїї її в інші форми оборотних активів: грошові кошти, високоліквідні короткострокові Ц,П..

Осн форми рефінансування Д.З.:

акторинг - в Україні не дуже поширений;

облік векселів виданих покупцями продукції - продажа векселів банкам, іншим фін інститутам за певну плату - використовується ставка дисконту.

73. Зміст і значення інвестиційної діяльності. Напрямки інвестиційної діяльності і їх характеристика.

Інвестиційна діяльність – це послідовна сукупність дій її суб’єктів (інвесторів та учасників) по здійсненню інвестицій з метою отримання доходів або прибутку. До об’єктів інвестиційної діяльності відносяться: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно та інші матеріальні цінності; майнові права, які витікають із авторського права, досвіду та інших інтелектуальних цінностей; сукупність технологічних, технічних, комерційних та інших знань, які оформлені у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау”); права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права та інші цінності. По формам інвестиції поділяються на: фінансові; реальні; інновації; інтелектуальні.

Виділяють також валові та чисті інвестиції. Валові інвестиції характеризують загальний обсяг коштів, спрямованих у виробництво. Чисті інвестиції являють собою вкладення коштів у новостворювані виробничі фонди та оновлюємий виробничий аппарат. Валові інвестиції = Чисті інвестиції + Амортизація.

В залежності від джерел фінансування розрізняють: власні кошти інвестора, запозичені (різні кредити) та залучені кошти (кошти інших інвесторів та вкладників). По формам власності інвестиції поділяються на державні, приватні, іноземні. По строкам освоєння інвестиції можуть бути довгостроковими, середньостроковими, короткостроковими. Бувають прямі та портфельні інвестиції.