117. Снд

Співдружність Незалежних Держав, СНД — регіональна міжнародна організація, до якої входять більшість пострадянських країн.

СНД засновано на засадах суверенної рівності всіх його членів, тому всі держави-члени є самостійними суб'єктами міжнародного права. Співдружність не є державою і не володіє наднаціональними повноваженнями.

Основні цілі організації:

-Співпраця в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній та інших галузях;

-Всебічний розвиток держав-членів в рамках єдиного економічного простору, міждержавної кооперації та інтеграції

-Забезпечення прав і свобод людини;

-Співпраця в забезпеченні міжнародного миру і безпеки, досягнення загального і повного роззброєння;

-Взаємна правова допомога;

-Мирне вирішення суперечок і конфліктів між державами організації^].

До сфер спільної діяльності держав-членів відносяться:

-Забезпечення прав і основних свобод людини

-Координація зовнішньополітичної діяльності;

-Співпраця у формуванні і розвитку спільного економічного простору, митної політики;

-Співпраця в розвитку систем транспорту, зв'язку;

-Охорона здоров'я та навколишнього середовища;

-Питання соціальної і міграційної політики;

-Боротьба з організованою злочинністю;

-Співпраця в галузі оборонної політики і охорони зовнішніх кордонів.

118. Міжрегіональні організації (оік)

Організація ісламського співробітництва міжнародна організація ісламських країн.

Організація Ісламська Конференція є найбільшою й найвпливовішою офіційною урядовою мусульманською міжнародною організацією. У цей час об'єднує 57 країн із населенням близько 1,2 млрд. людей. Спочатку в її склад входили 25 держав Азії й Африки та Організація звільнення Палестини. Мета створення ОІК: співробітництво між мусульманськими державами, спільна участь у діяльності на міжнародній арені, досягнення стабільного розвитку країн-учасниць.

Керівні органи ОІК: зустріч королів, глав держав і урядів (саміт), конференція міністрів закордонних справ, генеральний секретаріат і допоміжні органи (Стаття 3 Статуту ОІК). Зустріч королів, глав держав і урядів (саміт) обумовлює спільну політику мусульманських держав. Подібні зустрічі проводяться раз на три роки. Конференція міністрів закордонних справ проводиться щорічно. При необхідності скликаються позачергові конференції. Генеральний секретаріат є виконавчим органом ОІК. Головою секретаріату є Генеральний секретар, що обирається конференцією Міністрів закордонних справ на чотирирічний термін. Повноваження Генерального секретаря можуть бути продовжені тільки один раз. У генерального секретаря чотири заступники: з політичних питань, з науки й технологій, з економічних питань, із соціальних, культурних та інформаційних питань. Крім заступників є директор кабінету, що організує чисто технічну роботу секретаріату.

119.Правова природа неурядових міжнародних організацій.

Дотепер тривають дискусії щодо визначення поняття МНУО. Деякі фахівці намагаються віднести їх до різновиду транснаціональних корпорацій. Широке міжнародне визнання отримало визначення МНУО, зафіксоване в резолюції ЕКОСОР прийнята РЄ в 1986 p., виокремлює три ознаки МНУО:

а) некомерційний характер діяльності; б) створення відповідно до внутрішнього акта будь-якої держави; в) здійснення діяльності у двох і більше державах.

На підставі викладеного можна дати таке визначення: міжнародна неурядова організація — це організація некомерційного характеру, створена не на основі міжурядової угоди, однак відповідно до нормативного акта держави-місцеперебування для здійснення діяльності у двох і більше державах відповідно до основних принципів і норм міжнародного права.

З метою підвищення ефективності роботи багато міжурядових організацій, як універсальних, так і регіональних, активно співпрацюють із МНУО. Наприклад, у РЄ і ОАД є спеціальний механізм співробітництва з МНУО. Існують певні організаційні форми взаємодії з МНУО і у ЄС.

У системі ООН, напевно, найбільший обсяг співробітництва з МНУО має ЮНЕСКО. У статуті цієї спеціалізованої установи передбачене запрошення МНУО для виконання певних завдань, які стосуються сфери їх діяльності. Це співробітництво може також здійснюватися шляхом участі представників МНУО в роботі дорадчих комітетів, створених Генеральною конференцією ЮНЕСКО. У ЮНЕСКО, як і в ЕКОСОР, існують певні категорії консультативного статусу МНУО (А, В і С).

Така відома МНУО, як Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ), виявила значну активність у розробленні і прийнятті Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. Інша досить авторитетна МНУО — Міжнародна амністія прикладає чимало зусиль у справі дотримання прав людини, особливо в місцях позбавлення волі, збираючи інформацію про порушення прав людини в різних державах і повідомляючи її ООН і міжнародній громадськості. Екологічна МНУО “Грінпіс” активно сприяє забезпеченню екологічної безпеки на нашій планеті. Сфери діяльності МНУО постійно розширюються.

Логічним є питання: чи є МНУО суб’єктами міжнародного права? Однозначної відповіді на це питання юристи-міжнародники не дають. Однак, оскільки МНУО отримують консультативний статус при міжурядових організаціях, а також мають певні права й обов’язки відповідно до міжнародних договорів, необхідно визнати, що вони беруть участь у міжнародних відносинах, урегульованих нормами міжнародного права. Іншими словами, вони мають міжнародну правосуб’єктність, щоправда, правозастосовного характеру. У міжнародно-правовій літературі така правосуб’єктність іменується функціональною, на відміну від універсальної, властивої державам.

Постійне зростання ролі й активності МНУО на міжнародній арені потребує більш чіткої регламентації статусу й діяльності цих учасників міжнародних відносин, що буде сприяти їх позитивному і стабілізуючому впливу на ці відносини.