154. Поняття, джерела міжнародного гуманітарного права

Міжнародне гуманітарне право - галузь міжнародного права, принципи і норми якої з метою обмеження лиха війни визначають неприпустимі методи і засоби ведення військових дій і захищають жертв війни.

Доводиться констатувати, що, не дивлячись на просування людства по шляху цивілізації, збройні конфлікти відрізняються все більшою жорстокістю.Тому міжнародне право містить комплекс принципів і норм, які направлені на регулювання поведінки держав і інших суб'єктів міжнародного права в період збройних конфліктів з метою гуманізації даних правил і швидкого припинення конфлікту. Цей комплекс принципів і норм міжнародного права складає його окрему галузь — міжнародне гуманітарне право.

Міжнародне гуманітарне право — галузь міжнародного права, що є сукупністю принципів і норм, що регулюють відносини держав в період збройних конфліктів.

В Консультативному висновку Міжнародного суду ООН у справі про правомірність погрози або застосування ядерної зброї 1996р. йдеться, що комплекс "норм, який спочатку називався "Закони і звичаї війни"... надалі почав іменуватися "міжнародне гуманітарне право".

Міжнародне гуманітарне право має істотні особливості як у формуванні, так і в реалізації норм.Основним принципом міжнародного гуманітарного права є принцип гуманності, людяності.У згаданому Консультативному висновку Міжнародний суд вказав два основні принципи міжнародного гуманітарного права: а) захист мирного населення і цивільних об'єктів, відмінність між комбатантами і некомбатантами; мирне населення не повинно бути об'єктом нападу, і відповідно неприпустимо застосування зброї, яка своєю дією охоплює не тільки військові, але і мирні об'єкти; б) заборона спричинення зайвих страждань комбатантам; відповідно заборонено застосування зброї, що заподіює їм такі страждання або страждання, що безглуздо підсилює їх.Характерна риса міжнародного гуманітарного права - захист прав і інтересів людини в екстремальних умовах збройного конфлікту.

Іншими принципами міжнародного гуманітарного права, можна вважати наступні: 1) в період збройних конфліктів головною турботою тих, що воюють залишається захист жертв війни; 2) воюючі обмежуються у виборі методів і засобів ведення військових дій; 3) цивільні об'єкти і культурні цінності мають охоронятися і захищатися; 4) воюючим належить захищати інтереси нейтральних держав.Названі принципи витікають із змісту міжнародно-правових актів, що регулюють ведення збройних конфліктів. Їх повинні дотримувати держави, міжнародні організації, і всі хто воюють.Основним джерелом міжнародного гуманітарного права є звичай, оскільки тільки він забезпечує загальнообов'язковий характер норм. Той факт, що основним джерелом гуманітарного права є звичай, жодною мірою не принижує значення договорів в загальному процесі прогресивного розвитку цього права. Договори є необхідним інструментом цього процесу. Багато норм спочатку формулюються в договорах і лише потім отримали визнання як звичаєвих.

Основними конвенціями гуманітарного права є Гаазькі конвенції 1899 і 1907 рр. про закони і звичаї війни, Женевські конвенції 1949 р. про захист жертв війни і два додаткові протоколи до них 1977 р.

Існує значна кількість міжнародних договорів, що складають міжнародно-правову базу галузі міжнародного гуманітарного права, а саме: 1) Петербурзька декларація про відміну використання вибухових і запальних куль 1868 г.; 2) Гаазька декларація про заборону застосовувати кулі, що легко розгортаються або що сплющуються в людському тілі 1907р.; 3) Гаазька конвенція про закони і звичаї сухопутної війни 1907 р.; 4) Конвенція про статус ворожих торгових судів при початку військових дій 1907р.; 5) Конвенція про звернення торгових судів в судна військові 1907 р.; 6) Конвенція про постановку підводних, автоматично вибухаючих від зіткнення мін; 7) Конвенція про бомбардування морськими силами під час війни 1907р. 8) Конвенція про деякі обмеження в користуванні правом захоплення у морській війні 1907 г.; 9) Женевський протокол про заборону застосування на війні задушливих і отруйних або інших подібних газів і бактеріологічних засобів 1925 г.; 10) Правила про дії підводних човнів по відношенню до торгових суден у військовий час;