- •106. Тимчасове застосування положень договору
- •107. Норми jus cogens та дійсність міжнародних договорів
- •108. Поняття та джерела права міжнародних організацій та конференцій
- •109. Поняття та види міжнародних організацій. Правосуб’єктність міжнародних організацій
- •110. Порядок створення, діяльності та припинення міжнародних організацій
- •111. Членство в міжнародних організаціях
- •112. Поняття та ознаки міжнародних конференцій
- •113. Загальна характеристика оон.
- •114. Компетенція та структура рє
- •115. Компетенція та структура обсє
- •116. Компетенція та структура оад
- •117. Снд
- •118. Міжрегіональні організації (оік)
- •119.Правова природа неурядових міжнародних організацій.
- •120. Поняття та джерела права зовнішніх зносин
- •121. Органи зовнішніх зносин держави.
- •122. Поняття дипломатичного права та його джерела.
- •123. Порядок встановлення дипломатичних зносин
- •124. Склад та функції дипломатичного представництва.
- •125. Поняття та джерела консульського права.
- •126. Порядок встановлення консульських зносин між державами.
- •127. Консульські функції
- •128. Дипломатичні та консульські привілеї та імунітети. (сильно много текста???))
- •129. Спеціальні місії. Конвенція про спеціальні місії 1969.
- •130. Привілеї та імунітети оон.
- •131. Інститут почесних консулів.
- •132. Розрив дипломатичних та консульських відносин та їх вплив на дію міжнародного
- •133. Законодавство України про дипломатичну службу
- •134. Законодавство України про консульську службу України
- •135. Поняття та джерела права міжнародної безпеки. Принципи міжнародної безпеки.
- •136. Система міжнародно-правових засобів забезпечення міжнародної безпеки.
- •137. Система підтримання миру та безпеки за Статутом оон
- •138. Операції оон по підтриманню миру та безпеки
- •139. Багатонаціональні сили поза межами оон, їх правовий статус
- •140. Регіональна безпека, її співвідношення, із всесвітньою системою безпеки Міжнародно-правове регулювання безпеки в рамках обсє, оаг, оає, лад, снд
- •141. Нато, цілі, принципи і система
- •142. Право Женеви і право Гааги
- •143. Поняття міжнародної протидії боротьби із злочинністю і об’єктивні передумови, які визначають спільну боротьбу держав
- •144. Міжнародні злочини та злочини міжнародного характеру та їх негативний вплив на міжнародні відносини
- •145. Співробітництво держав у боротьбі із злочинністю і його основні міжнародно-правові
- •146. Координація діяльності держав у боротьбі із злочинами міжнародного характеру
- •147. Роль оон і її органів у боротьбі із злочинністю, функціональні комісії екосор та їх діяльність
- •148. Повноваження рб оон по підтриманню міжнародного миру та безпеки
- •149. Міжнародна боротьба з тероризмом і її значення на сучасному етапі
- •150. Боротьба з незаконним оборотом наркотичних засобів і психотропних речовин
- •151. Екстрадиція як інститут правової допомоги між державами
- •152. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол)
- •153. Міжнародно-правові засади роззброєння
- •154. Поняття, джерела міжнародного гуманітарного права
- •155. Початок та закінчення війни.
- •156. Законні учасники війни
- •157. Незаконні учасники війни
- •158. Заборонені засоби ведення війни та їх характеристика
- •159. Заборонені методи війни та їх характеристика
- •142. Міжнародно-правовий захист жертв війни ( тоже как-то многовато)(((
- •161. Захист цивільних об’єктів і культурних цінностей під час збройних конфліктів
- •162. Правовий статус військових розвідників та шпигунів
- •163. Правовий режим військової окупації
- •164. Правові наслідки закінчення війни
- •165. Поняття та джерела міжнародного морського права
- •166. Види морських просторів
- •167. Правовий режим внутрішніх морських вод
- •168. Поняття та правовий режим територіального моря
- •169. Прилегла зона. Поняття, види та правовий режим
- •170. Правовий режим суден в іноземних портах
- •171. Поняття держави-архіпелагу. Архіпелажні води.
- •172. Виключна економічна зона.
- •173. Континентальний шельф.
- •174. Відкрите море.
- •175. Принцип свободи відкритого моря та його елементи
- •176. Правовий режим суден у відкритому
- •177. Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного морського права
- •178. Протоки, які використовують для міжнародного судноплавства
- •179. Міжнародні канали
- •180. Історичні затоки та історичні води.
- •181. Умови здійснення мирного проходу через територіальне море. Кримінальна та цивільна юрисдикція прибережної держави щодо суден, які здійснюють право мирного проходу через територіальне море
- •182. Правовий режим Чорноморських проток.
- •183. Правовий режим Суецького, Панамського та Кільського каналів (много)
- •184. Міжнародний район морського дна (район)
- •185. Поняття міжнародного повітряного права
- •186. Прогресивний розвиток та кодифікація мпп
- •187. Повітряний простір як територія
- •188. Види і міжнародно-правовий режим частин повітряного простору
- •189. Принципи мпп: виключного та повного суверенітету держави над їх повітряним простором, свободи польотів у відкритому повітряному просторі, забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації
- •190. Міжнародні польоти, визначення та класифікація
- •191. Підстави та умови виконання регулярних та нерегулярних міжнародних польотів в межах іноземної території
- •192. Підстави та умови виконання польотів в межах міжнародної території загального користування (над відкритим морем)
- •193. Міжнародні повітряні сполучення: поняття, система
- •194. Комерційні право або “свободи повітря”
- •195. Повітряне судно як різновид літального апарату, визначення
- •196. Правовий статус повітряного судна
- •197. Цивільні і державні повітряні судна
- •198. Авіація загального призначення
- •199. Акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації: поняття та види
- •200. Міжнародні авіаційні організації ікао єкак, Європейська Організація щодо забезпечення безпеки аеронавігації (Євро контроль)
149. Міжнародна боротьба з тероризмом і її значення на сучасному етапі
Ось уже кілька десятків років, як боротьба з тероризмом є однією із серйозних і поки, на жаль, недозволених проблем міжнародного співтовариства. Основою того, що ми маємо зараз у сфері тероризму, можуть служити факти хоча б останніх ста років і особливо факти терору стосовно перших осіб найбільших держав.
Тероризм швидкими темпами активізується і набуває міжнародного характеру. Розгул міжнародного тероризму висуває перед міжнародним співтовариством гостру необхідність рішуче покінчити з цим явищем. Одним з дієвих засобів боротьби з міжнародним тероризмом є сучасне міжнародне право, що відповідно до вимог Статуту ООН покликане забезпечити безпеку життєдіяльності міжнародного співтовариства. Важливою рушійною силою у сфері розвитку міжнародно-правової боротьби з тероризмом являє собою розвиток і зміцнення міжнародного співробітництва.
У загальному плані міжнародний тероризм можна охарактеризувати як сукупність суспільно небезпечних у міжнародному масштабі діянь, які спричинили трагічні наслідки (загибель людей, руйнування і знищення матеріальних і інших цінностей).
У 1977 р. прийнята Європейська Конвенція про боротьбу з тероризмом. Є значна кількість резолюцій, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН. Серед них Декларація Г. А. ООН 1994 р. про заходи для ліквідації міжнародного тероризму і Декларація Г. А. ООН 1996 р., що доповнює Декларацію 1994 р. З-поміж останніх документів можна назвати Міжнародну Конвенцію про боротьбу з бомбовим тероризмом. З вступом у силу цієї Конвенції пакет міжнародно-правових актів, спрямованих на боротьбу з тероризмом, виглядає досить солідно: у нього входить 14 універсальних і регіональних договорів. Крім прийняття резолюцій і декларацій, спрямованих на боротьбу з міжнародним тероризмом ООН, почала і ряд організаційних заходів у цій сфері. Зокрема, в 1972 р. Генеральна Асамблея ООН створила Спеціальний Комітет з боротьби з міжнародним тероризмом. У 1994 р. ООН створила ще один Спеціальний Комітет, перед яким було поставлене завдання розробки комплексу заходів, спрямованих на ліквідацію тероризму. Загальний аналіз заходів, вжитих ООН по боротьбі з тероризмом свідчать про рішучість міжнародного співтовариства покінчити з ним явищем, однак проблема поки не вирішена і необхідність її вирішення досить актуальна.
Важливе місце в загальній системі боротьби з міжнародним тероризмом займає боротьба з одним з його частих проявів - морським тероризмом.
Коротко визначення поняття "морський тероризм" можна охарактеризувати як сукупність суспільно-небезпечних діянь, вчинюваних у водах Світового океану, які викликають важкі наслідки і являють собою істотну загрозу дії загальновизнаного принципу "свобода відкритого моря".
http://readbookz.com/book/175/5680.html
150. Боротьба з незаконним оборотом наркотичних засобів і психотропних речовин
151. Екстрадиція як інститут правової допомоги між державами
Екстрадиція - процесуальна дія, що полягає в передачі особи державою, на території якої вона перебуває, іншій державі (на її вимогу) з метою притягнення такої особи до кримінальної відповідальності або для виконання обвинувального судового вироку.
Види екстрадиції:
- видача особи для притягнення її до кримінальної відповідальності;
- видача особи для приведення судового вироку до виконання - полягає у передачі особи, яка засуджена іноземним судом і переховується від відбуття покарання, але затримана на території іншої держави;
- видача на певний термін (наприклад, для розгляду справи в суді, в якій співучасниками є громадяни різних держав).
Екстрадиція є суверенним правом кожної держави. Обов'язок екстрадиції виникає лише на підставі взятих державою на себе міжнародних зобов'язань.
Вимогу про видачу особи може пред'явити держава:
- громадянином якої є злочинець;
- на території якої вчинено злочин;
- якій завдано шкоду злочином.
Принципи, згідно з якими має здійснюватись екстрадиція:
- злочин передбачений у міжнародному договорі про видачу;
- принцип подвійної злочинності (злочин є караним як за законом держави, що вимагає видачі, так і за законом держави, до якої звернено вимогу);
- покарання тільки за той злочин, який був юридичною підставою видачі.
Джерелами правового регулювання екстрадиції є як багатосторонні, так і двосторонні договори. Зокрема, Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 p., Додатковий протокол 1975 р. та Другий додатковий протокол 1978 р. до Конвенції 1957 р. (підписані в межах Ради Європи), Конвенція про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р. (підписана в межах СНД), учасником яких є й Україна166.
