177. Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного морського права

Перша кодифікація міжнародного морського права відбулася в 1958 р. в Женеві на І Конференції ООН з морського права, коли були прийняті такі конвенції: · Про відкрите море; · Про територіальне море і прилеглу зону; · Про континентальний шельф; · Про риболовство і охорону живих ресурсів моря.

        В результаті було кодифіковано низку принципів і норм морського права, що мали звичаєву основу, зокрема, принцип свободи мореплавання; свободи риболовства; прокладки кабелів та трубопроводів; польотів над відкритим морем; право мирного проходу іноземних держав через відкрите море тощо.

        Зазначені конвенції зберігають юридичну силу і сьогодні для держав, що надали згоду на їх обов’язковість. Положення конвенцій в частині закріплених у них загальновизнаних норм міжнародного права повинні поважатися й іншими державами. Однак історичний розвиток, перш за все, поява багатьох нових самостійних країн, що розвиваються, науково-технічний прогрес та ін., зумовили необхідність формування нового міжнародного морського права. Крім того, на І Конференції з морського права не були вирішені з достатньою визначеністю такі питання створення і межі риболовних зон, переважні права прибережної держави щодо добування морських ресурсів та ін. ІІ Конференція ООН з морського права, що відбувалася в 1960 р. не була вдалою і не досягла поставленої мети – модернізації міжнародного морського права.

        ІІІ Конференція тривала з 1973 по 1982 рр. і завершилася прийняттям Конвенції ООН з морського права 1982 р., яку підписали представники 159 суб’єктів міжнародного права. Конвенція набрала чинності в 1994 р. Україна ратифікувала її Законом від 03.06.1999 р. № 728-XIV. Конвенція представляє собою великий кодифікований документ, який місить більше 300 статей та 9 додатків і регулює майже всі питання використання морських просторів. Конвенція 1982 р. підтвердила і істотно доповнила положення конвенцій 1958 р. Зокрема, було визначено статус міжнародного району морського дна за межами континентального шельфу та режим розробки його ресурсів; введено нові види морських просторів: виключна економічна зона та архіпелажні води; розроблено інститут транзитного проходу суден через міжнародні протоки, які перекриваються територіальними водами держав та ін.

        Незважаючи на прийняття Конвенції ООН з морського права 1982 р., роль Женевських конвенцій 1958 р. як джерела міжнародного морського права не зменшується, оскільки досить значна кількість держав, в т.ч. і найбільша моська держава світу – США, Конвенцію 1982 р. не ратифікували, тому відносини з ними регулюються саме Женевськими конвенціями.

178. Протоки, які використовують для міжнародного судноплавства

Морські протоки мають важливе значення для морського судноплавства, значно скорочуючи час в дорозі і витрати. Велике їх значення і для військового судноплавства, особливо це зачіпає інтереси крупних морських держав. Не випадково США практично в ультимативній формі поставили на Конференції ООН з морського права питання про максимальну свободу проходу військових кораблів через протоки. Найбільш важливі для судноплавства такі протоки, як Гібралтар, Ла-Манш та ін. Для наший країни особливе значення мають чорноморські протоки. У Конвенції з морського права мова йде про міжнародні протоки.

Під міжнародними протоками розуміють природні водні шляхи, що з’єднують моря і океани, які використовуються для міжнародного судноплавства. Конвенція з морського права не зачіпає проток, режим яких визначений спеціальними конвенціями. Прикладом можуть служити чорноморські протоки.

Визначальним чинником віднесення проток до даної категорії є їх використання для міжнародного судноплавства. Часто води проток є територіальним морем прибережних держав. Виключення з режиму цього моря робиться для міжнародного судноплавства.

Прибережні держави здійснюють свій суверенітет відносно вод, дна і надр протоки, а також повітряного простору над ним. Проте здійснення суверенітету відбувається відповідно до положень Конвенції. Прибережні держави приймають закони і правила щодо транзитного проходу також з урахуванням Конвенції з морського права. Іноземні судна зобов'язані дотримуватись цих правил. Цивільна і кримінальна юрисдикція відносно транзитних судів здійснюється прибережною державою в тому ж обсязі, що і при транзиті через територіальне море.