181. Умови здійснення мирного проходу через територіальне море. Кримінальна та цивільна юрисдикція прибережної держави щодо суден, які здійснюють право мирного проходу через територіальне море

Мирний прохід – це плавання суден з метою перетнути територіальне море без заходу до внутрішніх вод або пройти у внутрішні води чи вийти з них.

У межах територіального моря діють норми як національного, так і міжнародного права. Про це свідчить закріплення в міжнародному праві права мирного проходу через територіальне море іноземних суден всіх типів (і військових, і торговельних).

У ст. 17 Конвенції 1982 р. встановлюється: “За умови дотримання цієї Конвенції судна всіх держав, як прибережних, так і тих, що не мають виходу до моря, користуються правом мирного проходу через територіальне море”. Прохід повинен бути безперервним і швидким. Разом з тим він може включати зупинку та стоянку на якорі, але лише настільки, наскільки вони пов’язані зі звичайним плаванням або необхідні внаслідок непереборної сили, або лиха, або з метою надання допомоги потерпілим від лиха. Прохід може вважатися мирним тільки в тому випадку, якщо ним не порушується мир, правопорядок або безпека прибережної держави. Підводні човни при здійсненні мирного проходу повинні підійматися на поверхню і піднімати свій прапор.

       Прохід вважається мирним, якщо іноземне судно не порушує мир, порядок і безпеку прибережної держави. Прохід має бути безперервним, зупинки та стоянки можливі тоді, коли вони є звичайними за умовами плавання, або стали результатом дії непереборної сили, чи коли необхідно надати допомогу. Підводні човни мають проходити у надводному стані. Прибережна держава має право тимчасово призупинити прохід у разі коли це необхідно з міркувань безпеки, однак таке призупинення має стосуватися суден всіх іноземних держав без дискримінації.

       Іноземні судна при здійсненні мирного проходу повинні додержуватися правил, встановлених міжнародним правом і законодавством прибережної держави щодо безпеки судноплавства, збереження ресурсів, охорони морського середовища, морських наукових досліджень, а також митного, санітарного, фіскального та імміграційного режимів. До суден-порушників можуть бути застосовані заходи, необхідні для припинення правопорушення і притягнення правопорушника до відповідальності.

Кримінальна юрисдикція прибережної держави не розповсюджується на іноземне судно, що проходить через територіальне море. Виняток становлять випадки, коли:

а) наслідки злочину розповсюджуються на прибережну державу;

б) злочином порушується спокій в країні або порядок в територіальному морі;

в) капітан судна, дипломатичний представник або консул держави прапора звертаються за допомогою;

г) необхідно прийняти заходи для припинення торгівлі наркотичними засобами.

Інша справа, коли судно проходить через територіальне море після виходу з внутрішніх вод. У такому разі прибережна держава має право робити будь-які заходи, що вирішуються його законодавством для арешту або розслідування на борту іноземного судна. Якщо іноземне судно проходить через територіальне море, не заходивши у внутрішні води, то прибережна держава не може здійснювати на борту судна арешт якої-небудь особи або проводити розслідування. Виняток становлять випадки, що стосуються захисту морського середовища і порушень норм про захист виключної економічної зони і континентального шельфу.

Цивільна юрисдикція. Прибережна держава не може зупиняти іноземне судно, що проходить через територіальне море, з метою здійснення цивільної юрисдикції відносно будь-якої особи, що знаходиться на його борту.

Заходи стягнення або арешт у цивільній справі можуть бути застосовані по зобов'язаннях або через відповідальність, які виникли під час проходу або для проходу судна через води прибережної держави.

Прибережна держава також має право застосовувати заходи стягнення або арешт у цивільній справі відносно іноземного судна, що знаходиться на стоянці в територіальному морі або що проходить через нього після виходу з внутрішніх вод.

Чіткі правила про юрисдикцію далеко не прості в застосуванні на практиці. Тому при застосуванні вказаних правил доводиться використовувати також інші норми міжнародного і внутрішнього права держави.