59. Психологія великої соціальної групи.

Великі групи — це спільноти людей, які існують у масштабах сус­пільства та розвиваються за соціально-психологічними закономірностями виявів масової психіки і, на відміну від малих груп, не вимагають обов'язкових особистих контактів. У великих групах, як правило, формуються загальноприйняті норми поведінки, культурні цінності і традиції, спільна думка і масові рухи. До великих груп належать класи, соціальні прошарки, етноси (нації і народності), конфесії, іноді великі партії та громадські організації, вікові й професійні групи тощо.

Традиційно як провідну ознаку великих соціальних груп розглядають їхні потреби й інтереси. У цьому разі потреби й інтереси постають не як індивідуальні, а як групові психологічні й соціально-психологічні явища.Причини об'єднання людей у партії пов'язані з психологією потягу до влади. Не випадково під партією розуміють будь-яку політичну групу, яка бере участь у виборах і спроможна через вибори привести своїх кандидатів до влади.До великих соціальних груп належать також масові рухи. Варто зазначити, що масові рухи — це об'єднання людей, як правило, неміцні й нестійкі, членів яких єднає тільки присутність в одному місці в один час. Взаємодія між ними має характер взаємного посилення емоцій. Соціально-психологічні ознаки масових рухів такі: а) відсутність організованості; б) слабка взаємодія між членами; в) анонімність.Люди об'єднуються для захисту навколишнього середовища. 6 рухи за цивільні, споживчі та інші права. Існують політичні, релігійні і расові рухи.

60. Мала соціальна група як об»єкт вивчення соціальної психології.

Феномен малої групи безпосередньо стосується індивіда. Саме в малій групі відбуваєтеся формування людини як особистості, індивідуальності, набуття нею досвіду соціальної взаємодії, реалізується її вплив на процеси в різних ситуаціях соціуму. Мала група — невелика за чисельністю спільність, в якій індивіди безпосередньо контактують між собою, об'єднані спільною метою та завданнями, що є передумовою їх взаємодії, взаємовпливу, спільних норм, процесів та інтересів, міжособистісних відносин і тривалості їх існування.

Мала група розвивається на основі спільної мети, яка породжує спільну діяльність, спільні цінності і способи взаємодії, а також за безпосереднього контакту осіб у групі, що створює можливості для міжособистісного спілкування.

Дискусійним залишається питання стосовно кількісних характеристик малої групи. Тривалий час дослідники вважали, що мала група не може об'єднувати більше семи осіб. Такі міркування мали в своїй основі обґрунтування американського психолога Джеймса Міллера “магічного числа” 7 плюс/мінус 2, що означає кількість предметів, котрі одночасно утримуються пам'яттю.

61.Внутрішньогрупова згуртованість

Групова «згуртованість» - утворення, розвиток і формування зв»язків у групі, які забезпечують перетворення зовні задану структуру на психологічну спільність людей(наскільки члени цієї групи задоволені спільною роботою).Почав досліджувати Леон Фестінгер.

Чинники:

1.Рівень емоційної привабливості-що чим більше членів групи подобаються одне одному, тим вища її згуртованість.

2.Ступінь привабливості групи для її членів-чим більша кількість людей, які задоволені своїм перебуванням у групі, тим вища згуртованість.

3.Спосіб взаємодії в групі і мотиваційна сфера згуртованості її членів- має більше переваг стати згуртованою та група, в якій діяльність заснована на кооперації, співробітництві.

4.Особливості та характеристики, які вказують на подібність членів групи між собою- людина більш за все тягнеться до групи, погляди й цінності якої вона поділяє і де знаходять підтримку її власні погляди.

5.Спосіб прийняття рішення-колегіальний стиль керівництва, який надає можливість кожному членові групи брати участь у розв'язанні тієї чи іншої проблеми є найбільш ефективним.

6.Статевовікова структура групи-згуртованість спостерігаються там, де склад групи неоднорідний, де є різновікові особливості членів групи.