42.Розвиток особистості

Розвиток особистості - одна з головних категорій в психології та педагогіці. В науці є формула: людиною народжуються, а особистістю стають. Тому особистісних якостей людина набуває саме в процесі розвитку.  Зміни особистості відбуваються у напрямах: 

- фізіологічний розвиток (скелетно-м»язова та інші системи організму);

- психічний розвиток (процеси мислення, сприймання тощо);

- соціальний розвиток (формуються моральні почуття). У психологічній теорії розрізняють два напрями, які по-різному розглядають джерела психічного розвитку дитини:

1) біологічний – його представники вважають, що спадковість визначає особливості розвитку особистості.

2) соціальний – розвиток дитини визначається соціальними умовами – в якому середовищі народилася та виховується дитина, у такому напрямі і відбувається її розвиток.

До закономірностей розвитку особистості належать: а) розвиток особистості має наслідувальний характер; б) особистість людини розвивається під впливом середовища; в) людська особистість розвивається внаслідок впливу на всі сторони її психіки; г) людина розвивається в діяльності; ґ) зміна особистості вимагає зміни ставлення до неї.

43.Соціалізація особистості

Соціалізація особистості — процес перетворення людської істоти на суспі­льний індивід, утвердження її як особистості, залучення до суспільного життя як активної, дієвої сили.

Соціалізація є процесом двобічним: з одного боку, індивід засвоює соціальний досвід, цінності, норми; а з другого — активно входить у систему соціальних зв'язків і набуває соціального досвіду. Мета соціалізації-допомогти людині вижити в суспільному потоці криз і революцій — екологічній, енергетичній, інформаційній, оволодіти досвідом старших, зрозуміти своє покликання.

Групи соціалізації: : макрофактори (суспільство, держава, планета, світ), мезофактори (етнокультурні умови і тип поселення, в яких живе і розвивається людина), мікрофактори (сім'я, дитячий садок, школа,).

44.Поняття здібності

Здібності – індивідуально-психологічні особливості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, науковій та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху.

Рівень розвитку здібностей залежить від:

1) якостей знань і умінь, від міри їхнього об»єднання у єдине ціле(люди, які спочатку не можуть виконувати певну роботу, в результаті спеціального навчання починають оволодівати певними вміннями та навичками);

2) природніх задатків людини(Здібності мають спадково закріплені передумови розвитку – задатки);

3) більшої чи меншої тренованості самих мозкових структур, які беруть участь у здійсненні пізнавальних процесів.

Здібностей людини:

1) природні (сприймання, пам’ять, мислення);

2) специфічні людські здібності (успіхи людини в найрізноманітніших видах діяльності):

- теоретичні та практичні (визначають схильність людини до абстрактно-логічних міркувань, до конкретних, практичних дій).

- навчальні та творчі ( перші визначають успішність навчання та виховання, інші - створення предметів матеріальної та духовної культури);

- здібності до спілкування, взаємодії з людьми(мовлення людини як засіб спілкування).