34.Темперамент і характер

Характер –сукупність якостей особистості, які проявляються по відношенню до об»єктів та предметів оточуючого світу. Характер також обумовлений роботою психіки, але на відміну від темпераменту, яким наділена людина від природи, він формується та змінюється впродовж життя. На характер людини вливають такі фактори як: соціум, виховання, професія тощо.

Співвідношення темпераменту и характера можно уявити таким чином:

- характер - це сукупність набутих якостей, рис, а темперамент – вроджених;

- характер може змінюватись під впливом життєвих обставин, а темперамент залишається незмінним;

- донині не вироблено класифікації характеру, на відміну від темпераменту.

35. Поняття та риси характеру

Характер — це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які формуються і виявляються в діяльності і спілкуванні, зумовлюючи типові для індивіда способи поведінки.

Загальні риси характеру проявляються у відношенні особистості до:

- суспільних обов»язків-виявляється у відношенні людини до суспільної праці.Видіялють такі риси характеру як: працелюбність, добросовісність, наполегливість, бережливість та прямо протилежні їм – лінь, пасивність, марнотратство та ін.

- до інших людей, що проявляється у таких рисах характеру як: коммунікабельність, ввічливість, доброзичливість. протилежні риси: замкнутість, безтактність, недоброзичливість;

- до самої себе-риси характеру як: скромність, принциповість, самодисципліна, самоорганізованість.

Негативними рисами характеру є : висока самооцінка, хвалькуватість.

За вольовою активністю характери поділяють на сильні та слабкі. Найзагальніші властивості характеру: - сила характеру ,- твердість,- цільність або суперечливість .

36.Види акцентуацій характеру

Акцентуація характеру — це крайні варіанти норми як наслідок посилення окремих рис характеру. Існують різні типології акцентуацій характеру:

- інтровертивний–якому властиві замкненість, утруднення у спілкуванні;

- екстравертивний – якому притаманна жага спілкування та діяльності, балакучість, поверхневість;

- невротизований – імпульсивний, конфліктний, категоричний, підозрілий;

- неврастенічний– домінування хворобливого самопочуття, подразливості, підвищеної втомлюваності;

- тривожний – у всьому вбачає небезпеку, проявляє надмірну чутливість, боязливість, сором’язливість, розгубленість, вразливість;

- демонстративний – йому притаманний егоцентризм, амбіційність, хизування, зухвалість, лицемірство, прагнення до лідерства, влади і похвали;

-застряваючий – тривало перебуває в стані збудження чи впертості, недовірливості, нетерпимості до заперечень;

- педантичний – виявляється у крайньому, нічим не виправданому формалізмі при вирішенні справи, в дотриманні “букви”, хоча це і шкодить справі.

37.Психічні стани особистості

Людина, аналізуючи свої вчинки, часто вживає поняття "стан". Суттєвою особливістю психічного стану є те, що він характеризує психічну діяльність, надаючи їй специфічності. Специфічність стану означає специфічність перебігу психічних процесів.

Психічний стан тісно пов'язаний з індивідуальними властивостями особистості, він характеризує психічну діяльність не загалом, а індивідуально. Стан страху в однієї людини може виявлятися у психічному збудженні, а в іншої - у психічному заціпенінні, гальмуванні психічної діяльності. Так само, як психічні властивості відбиваються на психічних станах, психічні стани можуть переходити у психічні властивості. Психічні стани можуть позитивно впливати на виконувану діяльність (трудову, навчальну, спортивну), на процес спілкування, а можуть і дезорганізовувати їх, тобто здійснювати регулюючий вплив, оскільки виникнення того чи іншого стану пов'язане зі зміною діяльності, що, власне, і зумовило виділення такої категорії психічного, привернуло до неї увагу.