- •1.Поняття про предмет психологічної науки
- •2. Загальна характеристика принципів психологічної науки
- •3.Методи наукової психології.
- •4.Психіка – провідний феномен психології.
- •5.Психологія Стародавнього світу і Середніх віків
- •6.Психологічні погляди в епоху Відродження
- •7.Психологічні вчення хуіі-хуііі ст.
- •8. Основні школи і спрямування сучасної психології
- •9.Основні ідеї біхевіоризму.
- •10.Відчуття як психічний пізнавальний процес.
- •11.Види відчуттів
- •12.Властивості і закономірності відчуттів.
- •13.Сприймання та його сутність
- •14.Види сприймання
- •15.Властивості і закономірностісприймання
- •16.Взаємодія відчуттів та сприймання
- •17.Поняття про уяву
- •18.Види і прийоми уяви.
- •19.Розвиток уяви
- •20. Уява і творчість
- •21.Поняття про увагу
- •22.Види уваги
- •23.Властивості уваги
- •24.Поняття про пам'ять
- •25.Теорії памяті
- •26.Види і процеси памяті
- •27.Умови продуктивного запамятовування.Забування
- •28.Поняття про мислення,його форми
- •29.Види мислення. Основні мислительні операції.
- •30. Емоції та почуття. Мотивація та воля людини.
- •31.Історичні аспекти вчення про темперамент
- •32.Теорії темпераменту та його типи
- •33.Темперамент і діяльність
- •34.Темперамент і характер
- •35. Поняття та риси характеру
- •36.Види акцентуацій характеру
- •37.Психічні стани особистості
- •38.Поняття і структура особистості
- •39.Сфери особистості та її джерела
- •40.Спрямованість особистості.
- •41.Потреби як джерело активності особистості
- •42.Розвиток особистості
- •43.Соціалізація особистості
- •44.Поняття здібності
- •45. Природні передумови розвитку здібностей.
- •46.Структура здібностей
- •47.Характер, задатки та здібності
- •48.Спостережливість
- •49.Особливості розвитку штучного інтелекту
- •50.Теорії діяльності
- •51.Психомоторика у складі діяльності
- •52.Мета і мотиви діяльності
- •53.Передумови виникнення соціальної групи
- •54.Основні характеристики соціальної групи
- •55.Класифікація і функції соціальних груп
- •56.Колектив як виший рівень розвитку спільності
- •57.Рівень розвитку колективу
- •58.Групові норми і нормативно-групова поведінка
- •59. Психологія великої соціальної групи.
- •60. Мала соціальна група як об»єкт вивчення соціальної психології.
- •61.Внутрішньогрупова згуртованість
- •62.Поняття про лідерство і керівництво.
- •63.Стилі лідерства і керівництва.
- •64.Явище впливу меншості на малу групу
- •65.Явище внутрішньогрупового тиску
- •66.Спілкування як соціально-психологічний феномен
- •67.Розвиток спілкування в онтогенезі
- •68.Спілкування як форма впливу активності особи
- •69.Спілкування як міжособистісна взаємодія
- •70. Спілкування як обмін інформацією
- •71.Спілкування та діяльність
- •72.Поняття та етапи протікання конфліктів
- •73.Причини виникнення конфліктів
- •74.Класифікація конфліктів
- •75.Основні шляхи розвязання конфліктів
9.Основні ідеї біхевіоризму.
Біхевіоризм - провідний напрям в американській психології, яка надала значний вплив на всі дисципліни, пов'язані з вивченням людини.
Його «батьком» прийнято вважати Дж. Уотсона. Він вважав, що кінцева мета науки про поведінку полягає в тому, щоб зрозуміти і пояснити. Для досягнення цієї мети цілком достатньо виконати три умови: точно описати саму поведінку, з'ясувати ті фізичні стимули, від яких вона залежить, та встановити зв'язки, які існують між стимулами і поведінкою.
З точки зору біхевіористи, поведінка тварини і людини принципово однакова. Тому цілком припустимо, вивчаючи поведінку тварин, безпосередньо переносити на людину результати відповідних досліджень і, навпаки, «по-людськи» трактувати види і форми поведінки тварин. Стверджувалося, то людина відрізняється від тварини тільки більшою складністю своїх поведінкових реакцій і великою різноманітністю стимулів, на які він здатний реагувати.
10.Відчуття як психічний пізнавальний процес.
Пізнавальна діяльність – процес відображення в мозку людини предметів та явищ дійсності. Пізнавальна діяльність людини включає цілий комплекс пізнавальних психічних процесів – відчуття, сприймання, увага, пам»ять, уява, мислення і мовлення.
Відчуття – психічний пізнавальний процес відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ внаслідок їх безпосередньої дії на органи чуття.
Для відчуттів характерне їх позитивне або негативне емоційне забарвлення. І. Сєченов та І. Павлов своїми дослідженнями показали, що фізіологічним підгрунтям відчуттів є нервові процеси, що виникають у результаті впливу подразників на органи чуття (аналізатори).
Аналізатори – це органи людського і тваринного організму, які аналізують навколишню дійсність і виокремлюють у ній ті чи інші різновиди енергії. У кожному аналізаторі є периферійна (аналізуюча) частина, або рецептор, тобто орган чуття (око, вухо, язик, шкіра).
11.Види відчуттів
Людина володіє цілою системою відчуттів, що дає їй змогу орієнтуватися у навколишньому світі. За розміщенням рецепторів в організмі розрізняють відчуття:
- екстероцептивні, які відображають властивості предметів та явищ зовнішнього світу (зорові, слухові, смакові, нюхові);
- інтероцептивні, що несуть інформацію про стан внутрішніх органів (відчуття голоду, спраги, втоми);
- пропріоцептивні, що відображають рухи органів тіла і його стан.
12.Властивості і закономірності відчуттів.
Якість – це особливість якою одне відчуття відрізняється від інших. Наприклад, відчуття червоного кольору якісно відрізняється від слухових відчуттів (відчуттів іншого виду) і від відчуттів синього, жовтого (відчуттів одного виду) кольорів. Інтенсивність – це кількісна характеристика відчуттів, тобто більша чи менша сила їх виявлення. Тривалість – це часова характеристика, що залежить насамперед від тривалості дії подразника. Інертність відчуттів проявляється у тому, що відчуття подразника продовжується якийсь час після припинення його дії.
13.Сприймання та його сутність
Сприймання - це психічний процес відображення в мозку людини предметів та явищ у цілому, у сукупності всіх їх якостей та властивостей при безпосередній дії на органи чуття.
Сприймання - результат психологічних процесів , суб»єктивна оцінка індивіда, що ґрунтується на зафіксованому в його пам»яті досвіді. Сприймання є результатом осмислення, кодування попереднього досвіду індивіда.
Процес сприймання відбувається у взаємозвязку з іншими психічними процесами особистості: мисленням (ми усвідомлюємо обєкт сприймання), мовою (називаємо його словом), почуттями (виявляємо ставлення до нього), волею (свідомими зусиллями формуємо цілісний образ предмета).