55.Класифікація і функції соціальних груп

Первина група - невелика асоціація людей, між якими існують стійкі зв’язки неформальногохарактеру (сім»я).  

Вторинна группа, де соціальні контакти мають неособистісний, характер( трудовий союз).

Малі групи –нечисленне за складом об»єднання людей, об»єднаних спільною метою.

Великі групи – члени якої об»єднані за якоюсь умовною ознакою – віком, статтю, національністю.

Залежно від рівня згуртованості членів групи:

1) дифузна група – вона майже не згуртована, існує короткий час, склад членів – випадковий.

2) асоціація – згуртована, має постійний основний склад, існує протягом відносно тривалого часу.

3) колектив– об»єднання у спільній життєдіяльності, а не тільки у праці.

Існують різні підходи до класифікації функцій соціальних груп:

1) соціалізації - тільки в групі людина може забезпечити своє виживання і виховання підростаючих поколінь;

2) інструментальна - полягає у здійсненні тієї чи іншої діяльності людей;

3) експресивна - полягає у задоволенні потреб людей у ​​схваленні, повазі та довірі;

4) підтримуюча - полягає в тому, що люди прагнуть до об'єднання у важких для них ситуаціях. 

56.Колектив як виший рівень розвитку спільності

Колектив- це група людей, об´єднаних загальною метою, які досягли високого рівня розвитку в ході соціально-значущої діяльності. Для колективу притаманний високий рівень згуртованості його членів, високий рівень авторитетності членів цієї групи одне для одного.

Групові процеси в колективі мають кількарівневу структуру:

1) перший рівень структури колективу утворює ставлення його членів до змісту та цінностей колективної діяльності, які об´єднують їх в єдине ціле;

2) другий рівень структури колективу визначається міжособистісними стосунками, які обумовлені спільною діяльністю. 

3) третій рівень структури колективу складається із міжособистісних стосунків опосередкованих ціннісніми орієнтаціями, які не пов´язані зі спільною діяльністю.

57.Рівень розвитку колективу

Колектив- це група людей, об´єднаних загальною метою, які досягли високого рівня розвитку в ході соціально-значущої діяльності. Для колективу притаманний високий рівень згуртованості його членів, високий рівень авторитетності членів цієї групи одне для одного.

Групові процеси в колективі мають кількарівневу структуру:

1) перший рівень структури колективу утворює ставлення його членів до змісту та цінностей колективної діяльності, які об´єднують їх в єдине ціле;

2) другий рівень структури колективу визначається міжособистісними стосунками, які обумовлені спільною діяльністю. 

3) третій рівень структури колективу складається із міжособистісних стосунків опосередкованих ціннісніми орієнтаціями, які не пов´язані зі спільною діяльністю.

58.Групові норми і нормативно-групова поведінка

У процесі життєдіяльності групи виникають і розвиваються певні групові норми і цінності.

Норма - стандартні правила поведінки, вироблені групою та прийняті її більшістю, які регулюють взаємовідносини між членами групи. Дотримання норм забезпечується відповідними санкціями, які можуть мати заохочувальний або заборонний характер.

Нормативність поведінки індивіда є важливою ознакою функціонування групи. У нормах фіксується форми діяльності та поведінки індивіда у певних ситуаціях. Цілі, які ставить пе­ред собою індивід, багато в чому визначаються саме груповими нор­мами.

Американські психологи М. Дойч і Г. Джерард виявили, що нормативний вплив групи на індивіда є причиною такого явища як конформність. Конформність вони розуміли як особливість індивіда, що виявляється у його схильності піддаватися реальному чи уявному тиску групи. Конформізм може означати відсутність у людини власних поглядів, переконань, слабкість характеру; результат тиску групових норм на індивіда, який внаслідок цього починає діяти, думати.