- •1.Поняття про предмет психологічної науки
- •2. Загальна характеристика принципів психологічної науки
- •3.Методи наукової психології.
- •4.Психіка – провідний феномен психології.
- •5.Психологія Стародавнього світу і Середніх віків
- •6.Психологічні погляди в епоху Відродження
- •7.Психологічні вчення хуіі-хуііі ст.
- •8. Основні школи і спрямування сучасної психології
- •9.Основні ідеї біхевіоризму.
- •10.Відчуття як психічний пізнавальний процес.
- •11.Види відчуттів
- •12.Властивості і закономірності відчуттів.
- •13.Сприймання та його сутність
- •14.Види сприймання
- •15.Властивості і закономірностісприймання
- •16.Взаємодія відчуттів та сприймання
- •17.Поняття про уяву
- •18.Види і прийоми уяви.
- •19.Розвиток уяви
- •20. Уява і творчість
- •21.Поняття про увагу
- •22.Види уваги
- •23.Властивості уваги
- •24.Поняття про пам'ять
- •25.Теорії памяті
- •26.Види і процеси памяті
- •27.Умови продуктивного запамятовування.Забування
- •28.Поняття про мислення,його форми
- •29.Види мислення. Основні мислительні операції.
- •30. Емоції та почуття. Мотивація та воля людини.
- •31.Історичні аспекти вчення про темперамент
- •32.Теорії темпераменту та його типи
- •33.Темперамент і діяльність
- •34.Темперамент і характер
- •35. Поняття та риси характеру
- •36.Види акцентуацій характеру
- •37.Психічні стани особистості
- •38.Поняття і структура особистості
- •39.Сфери особистості та її джерела
- •40.Спрямованість особистості.
- •41.Потреби як джерело активності особистості
- •42.Розвиток особистості
- •43.Соціалізація особистості
- •44.Поняття здібності
- •45. Природні передумови розвитку здібностей.
- •46.Структура здібностей
- •47.Характер, задатки та здібності
- •48.Спостережливість
- •49.Особливості розвитку штучного інтелекту
- •50.Теорії діяльності
- •51.Психомоторика у складі діяльності
- •52.Мета і мотиви діяльності
- •53.Передумови виникнення соціальної групи
- •54.Основні характеристики соціальної групи
- •55.Класифікація і функції соціальних груп
- •56.Колектив як виший рівень розвитку спільності
- •57.Рівень розвитку колективу
- •58.Групові норми і нормативно-групова поведінка
- •59. Психологія великої соціальної групи.
- •60. Мала соціальна група як об»єкт вивчення соціальної психології.
- •61.Внутрішньогрупова згуртованість
- •62.Поняття про лідерство і керівництво.
- •63.Стилі лідерства і керівництва.
- •64.Явище впливу меншості на малу групу
- •65.Явище внутрішньогрупового тиску
- •66.Спілкування як соціально-психологічний феномен
- •67.Розвиток спілкування в онтогенезі
- •68.Спілкування як форма впливу активності особи
- •69.Спілкування як міжособистісна взаємодія
- •70. Спілкування як обмін інформацією
- •71.Спілкування та діяльність
- •72.Поняття та етапи протікання конфліктів
- •73.Причини виникнення конфліктів
- •74.Класифікація конфліктів
- •75.Основні шляхи розвязання конфліктів
20. Уява і творчість
Уява — це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду. Мимовільною-коли створення нових образів не скеровується спеціальною метою уявити певні предмети чи події. Коли людина ставить собі спеціальну мету створити образ того чи іншого об’єкта, можливої ситуації, уявити чи передбачити сценарій розвитку подій, уява набуває довільного характеру. Залежно від характеру діяльності людини:творча(включ творчу діяльність і допомагає людині ств нові образи),репродуктивна(включ процес засвоєння того, що вже ств і описали інші люди).
Залежно від змісту діяльності і хар праці людини:художня(проявляється перевага зорових, слухових образів),технічна(ств образ просторових відношень у вигляді геометричних фігур з мисленєвим застосув їх у різних комбінаціях), наукова(проявл у плануванні й проведені експерементальних досліджень).
Процеси уяви здійсн. за способами:алютинація(ств нового образу шляхом сполучення елементів), гіперболізація(збільшення предмета), літота(зменш предмета),підкреслення(акцентування якоїсь част образу, йог якості), схематизація(образ уяви, коли розбіжності зменшуються, а риси схожості виступають на перший план).
21.Поняття про увагу
Увага-форма організації свідомості та умова успішного протікання психічних процесів і станів.
Вона проявляєтьсб всередині психічних процесів і невіддільна від них.«Увага це - саме ті двері, через які проходить все, що тільки входить в душу людини із зовнішнього світу»,-Ушинський.
Увага є вибірковою спрямованістю та зосередженістю свідомості особистості на об»єктах, що відповідають її потребам, інтересам та цілям діяльності або поведінки. Функції уваги полягають у тому, що людина серед безлічі подразників, що діють на неї, обирає потрібні, важливі, а інші гальмує.
22.Види уваги
Довільна увага — це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах та явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Основним компонентом довільної уваги є воля. Характерними особливостями довільної уваги є цілеспрямованість, організованість діяльності, усвідомлення послідовності дій.
Мимовільна увага виникає несподівано, незалежно від свідомості, непередбачено, вона не потребує вольових зусиль. Мимовільна увага є короткочасною, але за певних умов залежно від сили впливу сторонніх подразників, що впливають на нас, вона може виникати досить часто, заважаючи основній діяльності.
23.Властивості уваги
1) спрямованість та зосередженість. Спрямованість-вибірковий характер свідомої діяльності(людина, зосереджуючись на одному, не помічає іншого). Зосередженість-це утримування уваги на одному обєкті, повязана інтенсивність, або напруження уваги.
2) зосередженість та інтенсивність(концентрація) є умовою успішного виконання діяльності, у тому випадку, коли поєднується з іншими властивостями.
3) стійкість уваги – це її властивість, яка полягає у тривалому утриманні уваги на предметі чи якійсь діяльності. Стійкість уваги залежить від особливостей обєктів, на які вона спрямована.
4) відволікання (розсіяність) — це перестрибування від одного зовнішнього об'єкта до іншого. Вона виникає в умовах нецікавої, важкої діяльності;
5) коливання уваги – періодична короткочасна зміна напруження уваги; це короткочасне посилення або послаблення уваги;
6) переключення — це навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього потребує діяльність(робота водія машини, педагог, який проводить урок у класі)