Запитання і завдання для самоконтролю

1. Проаналізуйте причини виникнення, джерела формування та сутність українського козацтва.

2. Якими були особливості організації реєстрових козаків?

3. Визначте територію та адміністративно-політичний устрій Запорізької Січі.

4. Охарактеризуйте заняття, побут, звичаї, військове мистецтво та духовний світ запорізьких козаків.

5. У чому полягало значення політичної, військової та просвітницької діяльності Петра Конашевича-Сагайдачного?

6. Розкрийте наслідки участі українського козацтва в Хотинській війні.

7. Прослідкуйте причини та перебіг козацьких повстань кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст.

8. Що передбачала Ординація Війська Запорізького реєстрового 1638 р.?

Лекція vі українська національна революція під проводом богдана хмельницького

1. Причини та передумови нацiонально- визвольних змагань українцiв

Різке загострення соціально-економічних суперечностей в Україні наприкінці 40-х років XVII ст. привело до великого повстання 1648 р., яке невдовзі переросло в Національно-визвольну революцію українсь­кого народу 1648–1676 рр.

Причини революціїНайголовніші причини національно-визволь­них змагань українців проти польсько-шляхетського режиму в Україні такі.

1. «Ординацiя» 1638 р., у результатi якої правлячi кола Речi Посполитої обрали курс на обмеження прав, а в перспективi – на лiквiдацiю козацтва як стану українського суспiльства. Реєстрове вiйсько втратило давнє самоврядування: на його чолi мав стояти не виборний гетьман, а польський комiсар; так само полковники мали бути зi шляхти i для їх охорони служила прибiчна ґвардiя з найманцiв. Реєстр було зменшено до 6000 чол., а решта мала повернутися в пiдданство до своїх панiв. Мiщанам i селянам заборонено зватися козаками i вiддавати своїх доньок замiж за козакiв. На Запорiжжя можна було переходити лише за окремим дозволом. Так козаччина дiйшла до критичного моменту – бути чи не бути.

2. Зростання експлуатацiї українського селянствавнаслiдок стрiмкого поширення фiльварково-панщинної системи господарства, особливо в південних i східних реґiонах України. Сучасник зазначав: «Селяни тут надзвичайно бідні, бо мусять тричі на тиждень відбувати панщину своїми кіньми і працею власних рук. Крім того, залежно від розмірів наділу повинні давати відповідну кількість зерна, безліч каплунів, курей, гусей і качок перед Великоднем, Зеленими Святами і на Різдво. До того ж мають возити своєму панові даром дрова та відбувати багато інших робіт, яких не мали б робити. Ще вимагають від них грошових податків, крім того, десятину з баранів, поросят, меду, усіляких плодів, – а щотри роки – й третього волика. Одне слово, селяни змушені віддавати своїм панам усе, що тим лише заманеться вимагати. Не дивно, що цим злидарям у таких тяжких умовах не залишається нічого для себе. Але це ще не все: пани мають безмежну владу не тільки над селянським майном, а й над їхнім життям; такою великою є необмежена свобода польської шляхти (яка живе наче в раю, а селяни наче в чистилищі), що коли селяни потрапляють у ярмо до такого пана, то опиняються у гіршому становищі, ніж каторжани на ґалері...»

Справжнім лихом для українського народу були орендарі, як правило євреї, що «обліпили» своїми шинками всі села й міста. Особливонещадної експлуатації зазнавало українське селянство, передусім бідніше, яке вони безжально споювали і обдирали, перетворюючи в деморалізовану, безземельну масу. Московський посол Кунаков, аналізуючи причини повстання 1648 р., у своєму донесенні урядові серед іншого зазначав: «Крім того, була черкасам (українцям – Авт.) руїна від жидів, що держали в їх сторонах аренди від панів. Ті жиди черкасів грабували і всяко над ними знущалися. Як тільки котрий черкашенин викурить горілки, або зварить пиво або мід, не сказавши жидові, або перед жидом почне говорити, не знявши шапки, – жиди чіплялися до цього, як за зневагу, грабували і руйнували, маєток відбирали, жінок і дітей силоміць забирали на роботу».

3. Посилення нацiонально-релiгійного гноблення українського народу.Польськi маґнати, особливо пiсля Берестейської унiї, силою насаджували в Українi католицизм i унiатство, утискували православних i їхню вiру, захоплювали й руйнували церкви та монастирi, проводили дискримінаційну політику в сфері мови, освіти, культури. Православних українців послідовно усували від участі в міському самоврядуванні, їм чинили постійні перешкоди при вступі до цехів, у заняттях ремеслами, промислами, торгівлею. В умовах загострення національно-визвольної боротьби польські каральні органи вдавалися до елементів етнічних чисток, винищуючи українців тільки тому, що вони були українцями.

Отже, антиукраїнська полiтика польських правлячих кiл призвела до загального незадоволення усiх верств українського суспiльства. Головною рушійною та керівною силою революції виступило козацтво. Активну участь у боротьбі взяли селянство, міське населення, значна частина української шляхти й православного духовенства.

Богдан ХмельницькийВизвольну боротьбу українського народу очолив Богдан Хмельницький (1595–1657). Вiн походив iз сiм’ї дрiбної української шляхти. Був освiченою людиною, закiнчив Львівський єзуїтський колеґіум. Знав кiлька мов, історію, юриспруденцію, військову справу тощо. Деякий час служив у реєстровому козацькому вiйську, воював з турецько-татарськими ордами i пiсля битви пiд Цецорою (1620) два роки перебував у полонi в Туреччинi. Повернувшись, Хмельницький займав посаду вiйськового писаря, потiм сотника Чигиринського полку. Він володiв невеликим маєтком – хутором Суботовим поблизу Чигирина. Був одружений з донькою заможного переяславського купця Ганною Сомко, мав четверо дітей: Катерину, Олену чи Степаниду, Тимоша та Юрка.

У 1646 р. Хмельницький на запрошення французького уряду разом з Iваном Сiрком i запорiзькими козаками брав участь у воєнних дiях на боцi Францiї проти Габсбурґiв.

Безпосереднім приводом до виступу Хмельницького проти Польщі була особиста образу, якої йому завдав чигиринський підстароста Данило Чаплінський. Він захопив родинний хутір Хмельницького в Суботові, майже до смерті побив його наймолодшого сина та викрав кохану жінку Богдана Олену, з якою той збирався одружитися (на цей час перша дружина Хмельницького Ганна Сомко померла). Намагання Хмельницького знайти управу на Чаплінського в польському суді не дали ніяких результатів. Король також нічим не допоміг Богданові, але принагідно вказав на роль шаблі при самообороні.

На думку дослідників, вже починаючи з 1646 р. група козаків, очолювана чигиринським сотником Б.Хмельницьким, розпочала підготовку повстання. Протягом 1646–1647 рр. до керівного центру входили сотники Вешняк, Бурляй, Гиря, Топига, колишні полковники Нестеренко і Клиша, Кривоніс, брати Нечаї та ін. Для реалізації задуму Б.Хмельницький та його соратники намагалися скористатися намірами короля Владислава ІV залучити козаків до війни з Туреччиною та Кримом. У серпні–вересні 1647 р. проводятьсятаємні радидля обговорення планів повстання. Приймається рішення розпочати його в листопаді, коли коронний хорунжий А.Конєцпольський мав вирушити у пониззя Дніпра проти татар. Однак раптова поява Очаківської Орди та зрада з боку чигиринського осавула Пешти зірвали виступ. Хмельницького було ув’язнено. Вирвавшись за сприяння свого кума Михайла Кричевського на волю, він наприкінці грудня з кількома десятками осіб негайно подався на Запорізьку Січ. В історії України розпочиналася нова доба.