7.2. Соціологічний аналіз основних молодіжних проблем: стан, тенденції, перспективи.

До основних молодіжних проблем належать:

- соціальні проблеми освіти;

- проблеми молоді у сфері праці та зайнятості;

- проблеми любові, сексу, сім'ї як об'єкту соціологічного та соціально-психологічного дослідження;

- проблеми формування громадянськості молоді;

- проблеми, пов'язані з девіантною поведінкою молоді, злочинністю;

- проблеми молодіжної субкультури й міжнаціональних відносин;

- проблеми, пов 'язані з релігійністю молоді.

Розглянемо і проаналізуємо більш детально деякі з цих проблем.

Соціальні проблеми освіти. На самому загальному рівні соціологія освіти порушує соціальні, економічні та культурні напрямки, які так чи інакше пов'язані з освітою. Соціальні аспекти освіти знаходять відображення у розгляданні таких проблем, як освіта й стратифікація суспільства, ставлення до освіти різних верств суспільства (у тому числі й молоді), зміни у системі освіти, які пов'язані з соціальним замовленням і соціальними потребами та інші.

Соціологія освіти - галузь соціології, яка вивчає освіту як соціальний інститут (її функції у суспільстві та взаємозв'язок з іншими інститутами), її заклади (школи, вузи та інші) як соціальні організації, а також; соціальну політику в галузі освіти.

На різних етапах свого розвитку освіта може мати різні значення, вагу та привабливість для молоді у тому віці, в якому вибір освіти є життєвим вибором. Саме це питання сьогодні є достатньо актуальним для України у зв'язку зі змінами, які відбулися протягом останніх років.

У ті довгі роки, коли життя у нашій країні відрізнялося відносною стабільністю для різних верств молоді освіта була привабливою метою, до якої вона прагнула (високі конкурси у вузи, реальні можливості просування у жипі, які забезпечувала, як правило, вища освіта, соціальний престиж освіти й науки в очах суспільства). Усі ці фактори формували соціальну установку

III

на навчання як засіб подальшого руху в житті, затвердження особистісного статусу, отримання цікавої роботи. Причому остання довго тримала першість у шкалі цінностей багатьох людей. Сьогодні можна констатувати, що життєві позиції, ідеали та прагнення і суспільства у цілому, і молоді сильно змінилися. Найбільш сильно ці зміни торкнулися молоді: її орієнтації змінюються у межах року, навіть півроку. Головними цінностями сучасної молоді є:

- виконувати цікаву роботу;

- мати свою сім'ю;

- заробити багато грошей;

- оволодіти значними знаннями;

- зробити що-небудь для збереження природи, захисту миру;

- бути політично активними.

Соціологи умовно поділили всю студентську молодь за принципом обраної ними професії на три групи:

1) студенти, які орієнтовані на освіту як па професію (інтерес до майбутньої роботи, бажання реалізувати себе в ній саме головне);

2) студенти, які орієнтовані на бізнес (освіта виступає у якості інструменту (чи можливої стартової сходинки) для того, щоб у подальшому спробувати зробити власний бізнес);

3) студенти, які не можуть вибрати свого шляху, «пливуть за течією» (освіта й професія не є головними, на перший план ставлять побутові, особисті, житлові, сімейні проблеми).

Досвід дослідників і практиків у галузі освіти дає нам ряд висновків про принципи, на яких повинен базуватися подальший розвиток освіти:

демократизація (доступність вищої освіти, свобода вибору типу освіти, спеціальності, характеру навчання, науково-педагогічної школи, сфери творчої та суспільної діяльності; демократизація означає рішучу відмову від командно-бюрократичної моделі вищої освіти й перехід до моделі нового типу - суспільно-державній та повністю суспільній);

гуманізація та гуманітаризація (створення сприятливих можливостей для самовиявлення та розвитку особистості викладача й студента, реалізація пізнавальних запитів і духовних потреб особистості, її професійного зростання та залучення до

115

1) посиленням тривожного стану тривоги, який пов'язаний з погіршенням соціального стану та падінням рівня та якості життя;

2) втратою звичного середовища й сприятливого соціуму, які необхідні для скорішого виходу з кризи;

3) збільшенням кількості молоді серед безробітних;

4) процесом маргіналізації молоді, що без ефективної системи соціального захисту визиває такі негативні явища, як розповсюдження алкоголізму, наркоманії, проституції;

5) переважанням «доринкового» менталітету, який відкидає самостійність та винахідливість, конкуренцію та професійне зростання протягом всього періоду трудової діяльності.

Міра участі молоді на ринку праці залежить від:

- політики, яка здійснюється у сфері освіти;

- політики кадрів на підприємствах і закладах;

- ступені розвиненості систем соціального забезпечення;

- економічної кон'юнктури.

У молоді, яка раніше вступає у ринок праці, вище нестійкість її зайнятості: висока плинність, безробіття, що призводе до прямих моральних і матеріальних втрат як самої молоді, так і у суспільстві в цілому;

■ по-перше, у молодих робітників, які починають своє трудове життя, продуктивність праці, як правило, нижче, ніж у робітників зрілого віку (тому необхідні міри, яки б сприяли прискоренню процесу адаптації молоді на виробництві: допомога у придбанні трудових навичок, оптимальний розподіл та використання молодих кадрів);

■ по-друге, молодь найбільш сприймає все нове, у неї попереду довгий період трудової діяльності, протягом якого створюються матеріальні блага (потрібно більш радикально вирішувати питання використання праці молоді).

Професійна кар'єра, яка не склалася на початку життя, практично завжди негативно відбивається на всьому життєвому шляху людини. Таким чином, і практика, і проведені дослідження дозволили соціологам Зробити наступні висновки щодо проблем молоді у сфері праці й зайнятості;

118

1) робота для людини є однією з головних цінностей і соціальних реальностей. Завдяки праці здійснюються соціальна взаємодія та процес соціалізації людини;

2) система трудових мотивацій, яка сформульована у людини, визначає поведінку людини у момент втрати роботи;

3) система мотивів праці визначає потреби безробітних до очікуваного місця роботи;

4) страх перед безробіттям не зводиться до страху залишитися без матеріальних благ; крім економічного безробіття має й соціальний «портрет».

Спостерігається:

-зростання аномійних явищ;

-зростання психологічних і психічних розладнань;

-зниження адаптивних якостей людини;

-погіршення здоров'я;

-зміна взаємовідношень з оточуючими й близькими людьми.

Економічні та соціальні витрати, які несе суспільство у зв'язку зі зростанням безробіття, є неминучими супутниками переходу до ринку. Тенденції до зростання безробіття може бути протипоставлений комплекс заходів наступного характеру: