6.4. Основні тенденції розвитку сучасної сім'ї. Демографічна політика.

Демографічна політика - соціальна політика, яка ураховує якісний склад населення того чи іншого регіону. Це система соціальних заходів, які направлені на формування бажаної для суспільства свідомої демографічної поведінки. Демографічна політика передбачає й систему заходів з регулювання народжуваності, турботу про всі статєвовікові категорії (дітей, жінок, чоловіків, літніх людей та інших).

У сучасних умовах більш помітнішою стає криза сім "і як соціального інституту суспільства. Ця криза виявляється в тому, що сім'я слабко реалізує свої основні функції. Сучасна сім'я в Україні розвивається через переборювання ряду протиріч:

•скорочення народжуваності;

•збільшення кількості жінок у порівнянні з кількістю чоловіків;

•зменшення середнього розміру сімей;

•збільшення смертності;

• спад продуктивності праці;

•зростаючі потреби сім'ї та обмеження можливості їх задоволення;

•легковажне ставлення до шлюбу та сім'ї;

•відкидання принципів честі, цинізм;

•відсутність самодисципліни й статева розбещеність;

•високий відсоток кількості розлучень (кожен третій шлюбний союз).

Визначальне значення для стабільності шлюбу та сім'ї мають внутрішні фактори. В основі розлучень лежить конфлікт між подружжям. Існують різні рівні подружніх відносин, на яких виникають конфлікти:

- психофізіологічний рівень (сексуальна дисгармонія);

- психологічний рівень;

- соціально-рольовий рівень;

- соціокультурний (духовний) рівень.

Причини сімейного конфлікту соціологи поділяють на: причини, що існували до створення шлюбу, сім'ї або фактори ризику:

106

1) велика різниця у віці чоловіка і жінки (особливо якщо старшою є жінка;

2) різниця в освіті чоловіка і жінки;

3) алкоголізм одного з подружжя;

4) легковажне ставлення до шлюбу й сім'ї;

5) ранній вік вступу в шлюб;

6) імовірність швидкого народження дитини;

7) короткий термін знайомства;

8) різка незгода батьків на шлюб;

9) шлюб за примусом.

- причини, що виникли протягом спільного життя:

1) побутові (житлові, матеріальні й інші);

2) міжособистісні конфлікти;

3) зовнішні фактори (зрада, утручання родичів і інші). Демографічна політика в Україні поки є безсистемною, це

набір порадників і пільг, розмір яких визначається не потребами сім'ї, а можливостями державної казни. Від політики порадників і пільг треба переходити до політики прибутків. Ідеальною сім'єю, що стосується кількості членів, можна вважати сім'ю, яка складається з чоловіка, дружини та трьох дітей. У сучасній Україні мало сімей, які мають чи планують мати трьох, навіть двох дітей. Основними причинами зниження народьсуваності але до малодітності є: 1) втрачання сім'ями, перш за все, виробничої функції, 2) відсутність передачі досвіду від батьків до дітей, 3) зниження влади батьків над дітьми, 4) забезпечення у старості, 5) у малодітних більш широкі перспективи.

Сім'я з декількома дітьми повинна бути спроможною сама себе утримувати. Допомога у деяких екстремальних ситуаціях (молодій сім'ї на початку її існування, у випадках хвороби чи втрати годувальника, самотнім старим та інші) повинна бути, але поряд з матеріальними факторами велике значення належить факторам моральним. Треба підняти престиж сімейного життя, домашніх занять, підвищенню ролі матері й батька.

Головна роль у демографічній політиці належить державі. У сучасних умовах охорона сім'ї підноситься до рангу державної політики, тому що:

• по-перше, молодь - єдине джерело поповнення робочої сили у державі;

107

• по-друге, прогрес у науці й техпці збільшує кількість видів кваліфікованої праці, яка вимагає швидкої перепідготовки під час трудового процесу. Саме молодь володіє в значній мірі якостями, які необхідні для робітника нового тигу.

•по-третє, важливим напрямком зміцнювання сім'ї є засоби, які стимулюють народжуваність, охорону материнства й дитинства, збереження здорової сім'ї;

• по-четверте, важливим об'єктом демографічної політики є молодь і студентство. Основні соціальні проблеми молоді пов'язані з «життєвим стартом» - придбанням освіти, початком трудової діяльності, формуванням сім'ї, професійним зростанням і просуванням;

• по-п'яте, індиферентність трудових колективів до вирішення соціально-побутових проблем сімейних робітників часто виступає фактором дестабілізації сім'ї: конфлікти, незадоволеність сімейним життям.

Таким чином, ефективність соціально-демографічної політики буде залежати від того, наскільки вона сприяє вирішенню проблем сім'ї, дитинства, материнства, тому що сучасна сім'я є сферою формування й прояву ідеалів, поглядів, інтересів.

Тому невипадково, що Українська держава приділяє багато уваги питанням сім'ї, правам і обов'язкам подружжя, проблемам виховання, обов'язків і прав дітей, але сам інститут сім'ї для народження і виховання дітей не є обов'язковим. Ця проблема є дуже важливою та суперечливою для сучасного українського суспільства. Так, Стаття 51 Конституції України визначає, що «кожен із подружжя має рівні права та обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою».

Щодо дітей, то вони «рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над ДИТИНОЮ та її експлуатація переслідуються за законом. Утримання та виховання дітей - сиріт і дітей, позбавлених батьківського пікнув:.....я, покладається на

108

державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей» (Стаття 52 Конституції України).