3.4. Соціальна стратифікація і соціальна мобільність у суспільстві.

Соціальна стратифікація - це поняття, що визначає, по-перше, структуру суспільства, по-друге, систему ознак соціального розшарування, нерівності. Нерівність відстаней між статусами - основна властивість стратифікації. У неї чотири вимірювальні лінійки, або вісь координат.

1) Прибуток вимірюється у грошових одиницях, що отримує окремий індивід (індивідуальний прибуток) або родина (сімейний прибуток) протягом певного періоду часу, скажімо одного місяця або року.

2) Влада вимірюється кількістю людей , на яких поширюється прийняте особою рішення.

3) Освіта вимірюється кількістю років навчання у навчальному закладі для отримання професійних знань.

4) Престиж, статус, що склалися в суспільній думці. У соціології виділяють три базисні стратифікації:

1) економічну (прибуток);

2) політичну (влада);

3) професійну (престиж) і безліч небазисиих, наприклад культурну, мовну й вікову.

Приналежність до страти вимірюється суб'єктивними й об'єктивними показниками:

1) суб'єктивний показник - відчуття причетності до даної групи, ідентифікація з нею;

2) об'єктивні показники - прибуток, влада, освіта, престиж. У соціології відомі такі історичні типи стратифікації - рабство, касти, стани і класи. Перші три характеризують закриті суспільства, а останній тип - відкриті.

Важливе значення для поняття закритості або відкритості суспільства має соціальна мобільність, під якою розуміється перехід, переміщення людей з одних соціальних верств, прошарків в інші соціальні спільноти (соціальні переміщення), а також їх просування на позиції з більш високим престижем, прибутком і владою (соціальне сходження), або ж просування більш низькими ієрархічними позиціями (соціальний спад, деградація).

65

Тема 4. Особисть у системі соціальних зв'язків

4.1. Поняття і теорії особистості. Предмет соціології особистості.

Соціологія особистості - галузь знань соціології, що має предметом вивчення особу - об'єкта і суб'єкта соціальних відносин у межах соціально-історичного процесу і ціннісних суспільних систем на рівні взаємозв'язків особи і соціальних спільнот. Під особистістю розуміється стійка система соціально значимих властивостей, якостей та рис, що характеризують індивіда як продукт суспільного розвитку, і залучення його до системи соціальних відносин через активну предметну діяльність і спілкування.

Предметом соціології особистості є дослідження особистості як об'єкта й суб'єкта соціальних відносин та дій на рівні взаємозв'язків з різноманітними соціальними спільнотами (групами).

Поняття «особистість» під кутом зору соціології має кілька значень. З одного боку, воно означає конкретного індивіда як суб'єкта діяльності в єдності його індивідуальних властивостей та соціальних ролей, що виконуються ним у суспільстві. З іншого боку, особистість розуміється як суто соціальна властивість індивіда, як сукупність інтегрованих у ньому соціально важливих якостей і рис, що виникли у процесі взаємодії цієї особи з іншими людьми і роблять її, таким чином, суб'єктом праці, пізнання та спілкування.

Соціологічний підхід до особистості робить акцент саме на її належності до певної соціальної спільноти, яка, у свою чергу, накладає на неї відбиток, що впливає на світогляд людини, її ідеали, цінності, настанови, норми поведінки, риси характеру та форми діяльності.

Соціологічні теорії особистості складаються з численних соціологічних концепцій особистості, серед яких найголовнішими є марксистська теорія особистості; теорія соціального характеру особистості; теорія інтегрального синтезу особистості тощо.

У сучасній соціології окреслились два головні підходи до аналізу соціологічної структури особистості. Зміст першого

70