Kamyanets

важливо лише знати “історію Кармен”. І тільки ті “втаємничені”, що знають цю історію детально, у тому числі знають про розбіжності між новелою П. Меріме і оперою Ж. Бізе, вловлять усі іронічні натяки й паралелі – і на рівні окремих ситуацій та образів, і на рівні загальної сюжетної лінії. А “невтаємниченим” можуть допомогти в цьому пояснення у примітках.

2.3. Іронічні алюзії на інших неангломовних авторів

Цитати з інших неангломовних авторів у російській версії “Лоліти” та в українському перекладі переважно залишено теж без перекладу, як і цитати з “Кармен”.

Розповідаючи, як йому доводилося завжди бути насторожі й пильнувати, щоб Лоліту бува не звабив якийсь залицяльник, котрих зазвичай вешталось чимало в тих місцях, де вони зупинялися, Гумберт Гумберт описує сцену, яку якось застав біля басейну, і цитує при цьому Ш. Бодлера:

…[Lolita] dipping and kicking her long-toed feet in the water on the stone edge of which she lolled, while, on either side of her, there crouched a brun adolescent whom her russet beauty and the quicksilver in the baby folds of her stomach were sure to cause to se tordre – oh Baudelaire! – in recurrent dreams for months to come [Nabokov, 1991, c. 162].

До цього уривка А. Аппель подає примітку такого змісту: “Шарль Бодлер (1821–1867) – французький поет. Сновидіння та французькі фрази взято з Бодлерового “Le Crepuscule du matin”

(1852): C’etait l’heure ou l’essaim des reve malfaisant // Tord sur leur oreillers les bruns adolescents...” [Appel, 1991, c. 393]. У дужках подано дослівний англійський переклад цих віршованих рядків

(“It was an hour when a swarm of evil dreams contorts [or twists] dark [or swarthy] adolescents on their pillows”[Appel, 1991, c. 393]),

попри те, що римовані англійські переклади, безумовно, існують ─ це, наприклад, переклад Е. Ст. Вінсент-Міллей із назвою “Dawn”:

It was that hour when tortured dreams of stealthy joys // Twist in their beds the thin brown bodies of growing boys… [St. Vincent-Millay, 1936, c. 57], чи переклад Р. Кемпбелла з назвою “Morning Twilight”: It was the hour when evil dreams in swarms // On pillows twist brown, adolescent forms… [Campbell, 1952, c. 87] та інші.

Щоправда, існує й декілька неримованих англійських перекладів цього вірша ─ наприклад, переклад В. Аґґелера з назвою “Dawn”:

It was the hour when swarms of harmful dreams // Make the sun-tanned adolescents toss in their beds… [Aggeler, 1954, c. 128], чи переклад Дж. Вагнера з назвою “Morning Twilight”: It was the hour when those swarms of unwholesome dreams // Twist on their pillows the brown adolescents… [Wagner, 1974, c. 138]. Однак очевидно, що

71

А. Аппель не цитує жодного з них, а просто подає підрядковий переклад – про це, зокрема, свідчать синоніми, подані в квадратних дужках (twists, swarthy).

В. Набоков не випадково згадує Ш. Бодлера. Вірш, до якого він апелює, входить до знаменитої збірки “Квіти зла”, яку сучасники поета трактували як поетизацію аморальності. Після опублікування “Квітів зла” Ш. Бодлера звинуватили у грубому реалізмі, який ображає цнотливість. Його вірші часто сповнені жахливих, гидких, відвертих картин пороку, бруду й розбещеності. Власне на ці ниці, порочні сторони людської душі натякає В. Набоков, цитуючи Ш. Бодлера.

Уросійській версії цитати з Ш. Бодлера залишено французькою:

…меж тем, как с каждой стороны от нее полулежал un brun adolescent, которого русая ее красота и ртуть в младенческих складочках живота несомненно – думал я, о Бодлер! – заставят se tordre в повторных снах в течении многих ночей… [Набоков, 1989, c. 187].

Упримітках після тексту надано переклад самих цитат без жодних коментарів. Оскільки Ш. Бодлер, безумовно, займає неоднакове місце в західній і російській культурі, таку тактику належить розцінювати як “абсолютне” очуження: аби зрозуміти натяк Гумберта Гумберта, читач просто мусить мати уявлення про поезію Ш. Бодлера; перекладач ніяк не намагається компенсувати для нього брак відповідних фонових знань.

В українському перекладі П. Таращука цитати теж залишено французькою, у виносках надано їхній переклад, а в примітці після тексту зазначено джерело алюзії й подано дослівний переклад тих двох рядків, з яких взято цитати:

...а з кожного боку від неї напівлежав un brun adolescent, що його її руса краса і ртуть у дитячих складочках живота безперечно, – гадав я, о Бодлер! – змусять se tordre у повторюваних сновиддях протягом багатьох ночей... [Набоков, 2008, c. 212].

Виноска: Чорнявий підліток (фр.) [Набоков, 2008. c. 212].

Виноска: Корчитись (фр.) [Набоков, 2008, c. 212].

Примітка: Ремінісценція вірша Ш. Бодлера “Le Crepuscule du matin” (Досвітні сутінки) із книги “Квіти зла”: “Це була година,

коли від рою дурних снів корчаться на подушках темноволосі підлітки” [Бабай, 2008, c. 409].

Цікаво, що переклад словосполучення un brun adolescent у

виносці і в примітці різний (чорнявий підліток ─ темноволосі підлітки) ─ це явна непослідовність або ж неузгодженість дій перекладача і коментатора.

72

Щоб відчути в українському перекладі “Лоліти” інтертекстуальну іронію – і загалом хоч якось “розшифрувати” алюзію на Ш. Бодлера – український читач, очевидно, мусить мати хоча б загальне уявлення про творчість цього французького поета. Ш. Бодлер – аж ніяк не чужа постать в українській культурі. Його поезії перекладали українською П. Грабовський, В.Щурат, М.Драй-Хмара, М.Зеров, М.Терещенко, М. Яцків, І.Світличний, Д.Павличко, І.Драч, М.Москаленко, М.Ільницький, І.Петровцій та ін. Зокрема, вірш, що його цитує В. Набоков, переклав М. Москаленко, і в українському перекладі він має назву

“Передранковий смерк” (а не “Досвітні сутінки”, як назвав його П. Бабай, автор приміток до українськомовної “Лоліти”). Початок вірша звучить так:

Вказармених дворах зорю ранкову грали, І віяв вітерець на ліхтарі, оспалий.

Був час, коли рої гріховних мрій і снів

Впостелях болісно тривожать юнаків; Коли, здригаючись, розплющене широко, Вдивляється у день криваве лампи око…

[Бодлер, http://ukrlife.org/main/minerva/bodler2.htm].

Отже, замість того, щоб давати в примітці підрядковий переклад уривка з поетичного твору, можна знову ж таки звернутися до наявного віршованого перекладу, зазначивши його

[Павличко, 1990]; і така тактика, як уже було зазначено, по-перше, допомагає тим читачам, які читали українські переклади Ш. Бодлера, упізнати конкретний вірш і зрозуміти значення конкретної алюзії в романі В. Набокова; по-друге, дає змогу хоча б якоюсь мірою відтворити стиль і тональність прототексту, що важливо для відтворення іронії; а по-третє, сприяє інтеграції українських перекладів – а через них і самих творів-прототекстів – у цільову культуру, що, своєю чергою, є найважливішою передумовою для відтворення в перекладі інтертекстуальної іронії. Тим часом, тактика, яку застосовано в українському перекладі “Лоліти”, навряд чи спирається на чітку логіку: не зрозуміло, на яких читачів орієнтований такий цільовий текст – хіба що на тих, що читали Ш. Бодлера в оригіналі, адже лише вони можуть зрозуміти французькі цитати в тексті і пов’язати їх із джерелом, а також “перекласти назад” дослівний український переклад двох рядків із вірша й упізнати оригінал; однак таким “втаємниченим” додаткові підказки не потрібні. Якби ж перекладач і коментатор орієнтувалися на тих українських читачів, які або читали

73

Ш. Бодлера в українському перекладі, або не читали взагалі (а таких, безумовно, більшість), то вони, мабуть, зацитували б переклад М. Москаленка, який перші могли б упізнати, а останнім він, мабуть, дав би таки краще уявлення про поезію Ш. Бодлера, ніж підрядник.

У наступному епізоді міститься іронічна алюзія на баладу Й. В. Ґете Erlkönig: відвозячи небезпечно хвору Лоліту до лікарні, стривожений Гумберт Гумберт висловлюється, що його немов переслідує “heterosexual Erlkönig”:

With a heterosexual Erlkönig in pursuit, thither I drove, half-blinded by a royal sunset on the lowland side and guided by a little old woman, a portable witch, perhaps his daughter… [Nabokov, 1991, c. 240].

До цього уривка А. Аппель надає таку примітку: Алюзія на вірш Й. В. Ґете “Erlkönig” (“Лісовий цар”, король ельфів), у якому видіння Лісового царя переслідує хлопчика, що їде з батьком верхи через темний ліс. Лісовий цар не може заволодіти хлопчиком, якого вподобав, і тому прагне його смерті. Коли батько “щасливо” приїжджає додому, дитина в нього на руках уже мертва [Appel, 1991, c. 420].

Цитований вірш Й. В. Ґете у культурі-джерелі і загалом у західній культурі вважається хрестоматійним. Його мотив запозичений із данського твору “Донька Короля ельфів”, який переклав німецькою Й. Гердер, і в його версії злий дух зветься вже

“Erlkönig”, тобто вільшаний король, король вільх. Припускають,

що “Erlkönig” – це помилковий переклад з данського ellerkonge або ж elverkonge, що насправді означає король ельфів. До цього часу не відомо достеменно, чи знав Й. В. Ґете про помилку Й. Гердера, чи може він схилявся до народних повір’їв, пов’язаних із болотяними землями, зарослими вільхою та вербою. Їх мали населяти духи, що випробовували свою смертоносну силу на людях. Багато легенд і чуток було пов’язано з болотами, але так само і з вільхою, котра, якщо її розітнути, червоніє, немов стікає кров’ю.

У данському й німецькому фольклорі Король ельфів асоціюється зі смертю. Ця істота буцімто приходить до тих, хто вмирає.

Отже, алюзія на вірш Й. В. Ґете, тональність якого різко контрастує з тональністю “Лоліти”, іронічна. Іронія очевидна вже в самому словосполученні “heterosexual Erlkönig”; тобто цього разу Erlkönig вподобав не хлопчика, а дівчинку – “донечку” Гумберта Гумберта. Далі в англійському оригіналі герой В. Набокова згадує ще й “доньку лісового царя”, однак іронічно викривляє образ з вірша Й. В. Ґете, перетворивши юне створіння на стару відьму.

74

У російській версії розглянутий уривок дещо перефразовано і традиційно доповнено підказкою про джерело алюзії:

Словно меня преследовал лесной царь, как в гётевском “Короле Эльфов” (но на сей раз любитель не мальчиков, а девочек), я с ней поскакал прямо в слепящий закат, пробивавшийся со стороны низменности. Моим проводником была маленькая старушка вроде портативной ведьмы (может-быть, одна из кузин Erlkönig’а)…

[Набоков, 1989, c. 274].

Донька лісового царя в перекладі перетворюється на “одну из кузин Erlkönig’а”: вживання галліцизму кузина щодо фольклорного персонажу підсилює іронічну тональність тексту.

У примітці після тексту надано лише переклад німецького слова: Король эльфов (“лесной царь”) [Набоков, 1989, c. 365] без жодних коментарів. Ця тактика загалом аналогічна тактиці, застосованій щодо алюзії на Ш. Бодлера. Відмінність полягає лише в тому, що експліцитного посилання на Й. В. Ґете в англійському оригіналі немає, воно з’являється лише в російській версії; тим часом, Ш. Бодлер в англійському оригіналі згаданий так само, як і в російській версії. Така відмінність, очевидно, пояснюється більшою популярністю твору “Erlkönig” Й. В. Ґете в культурі-джерелі, порівняно з поезією Ш. Бодлера.

Для аналізу перекладацької тактики важливе місце конкретного прототексту в цільовій культурі, і саме в цьому полягає найбільша відмінність між алюзіями на Й. В. Ґете і Ш. Бодлера в сенсі їхнього відтворення в російському перекладі: “Erlkönig”, безумовно, популярніший у російській культурі, ніж поезія Ш. Бодлера, тож алюзія на Й. В. Ґете у вигляді назви одного з його найвідоміших віршів має високі шанси бути зрозумілою для російської аудиторії навіть без додаткових пояснень. “Erlkönig” Й. В. Ґете неодноразово перекладали російською мовою. Хрестоматійним вважається переклад В. Жуковського з назвою “Лесной царь”, який детально аналізується у відомому есеї М. Цвєтаєвої “Два Лесных Царя” [Цветаева, http://www.kostyor.ru/student/?n=50]. В. Набоков переклав назву вірша як “Король Эльфов”, однак у тексті згадує й “лесного царя”, тож розпізнати й “розшифрувати” алюзію, орієнтуючись на хрестоматійний російський переклад шедевру Й. В. Ґете, мабуть, нескладно.

Український переклад П. Таращука майже дослівно повторює

російську версію:

Мене немов переслідував лісовий цар, як у творі Ґете (але цього разу як любитель не хлопчиків, а дівчаток), і я помчав із нею просто на сліпуче призахідне сонце, яке пробивалося з боку долини.

75

Моїм провідником була маленька стара, щось на кшталт портативної відьми (може, одна з кузин Erlkönig’а)... [Набоков, 2008, c. 305].

Переклад німецького слова подано у виносці: Лісового царя (нім.). Примітки з поясненням цієї алюзії немає.

Словосполучення “heterosexual Erlkönig” не збережене ні в російській версії, ні, відповідно, в українському перекладі, а перекладене описово. У російській версії В. Набоков удався до однієї зі своїх звичних тактик – додав інформацію про джерело цитати у сам текст. Цю тактику сумлінно скопіював український перекладач. Таке перекладацьке рішення, як уже було зазначено раніше, дещо примітивізує іронію. Водночас ця тактика передбачає, що цільова аудиторія знає конкретний твірпрототекст, або ж хоча б чула про нього й має можливість із ним ознайомитися.

Вукраїнській культурі “Erlkönig” – теж доволі відомий твір, як

ів російській. Українською його перекладали різні перекладачі, серед яких П. Куліш, Б. Грінченко, Д. Загул, М. Рильський та інші. Перший переспів Й. Левицького із назвою “Богиня“ датується 1838 роком. Українські перекладачі по-різному перекладали назву цієї балади: “Лісовий цар” (Б. Грінченко, Д. Ревуцький),

(М. Рильський), “Лісовий король” (П. Тимочко) [Йоганн Вольфґанґ фон Ґете, 2001]. Утім, найвідоміша вона в українській культурі, як зокрема засвідчили опитування студентів, саме як “Вільшаний король” – бо саме під такою назвою, в перекладі М. Рильського, цей твір включено до шкільних хрестоматій із зарубіжної літератури. З огляду на це, в українському перекладі “Лоліти” краще було б перекласти “Erlkönig” як “Вільшаний король”, замість того щоб дослівно перекладати назву німецької балади з російської версії, яку запропонував В. Жуковський

(“Лесной царь”).

Аналіз останніх двох прикладів у поєднанні з аналізом алюзій на Е. По дозволяє зробити деякі попередні висновки. Підрядковий переклад прихованих цитат, що виконують функцію іронічних алюзій, – навряд чи ефективна тактика, особливо якщо йдеться про цитати з поетичних творів. Адже суть іронічного цитування полягає в тому, що якийсь відомий вислів (у тому числі поетичний) влучно пасує до нової ситуації, у якій він, зі своїми первинними конотаціями, набуває нового – іронічного – звучання. За умови існування в цільовій культурі хрестоматійних перекладів творів-прототекстів, цитати з цих творів, перекладені дослівно, не

76

можуть сприйматися як відомі вислови і мають мало шансів асоціюватися з конкретними контекстами, тобто функціонувати в цільовій культурі як знаки з чіткими смислами, якими вони переважно вже стали в культурі-джерелі. Саме можливість сприймати приховану цитату як знак, аналогічний тому, яким вона є в культурі-джерелі, – основна умова для відтворення інтертекстуальної іронії. Цитування наявних перекладів, по-перше, підвищує шанси на впізнаваність конкретної алюзії в цільовому тексті і сприяє інтеграції цих перекладів у цільову культуру, а подруге, іноді дає змогу відтворити потрібні конотації (і контраст між тональностями) стилістичними засобами. У примітках доцільно надавати інформацію про українські переклади творівпрототекстів задля їх популяризації.

2.4. Іронічні алюзії на інших англомовних авторів, чиї твори перекладено українською мовою

У романі “Лоліта” є ціла низка іронічних алюзій на англомовних авторів, окрім Е. По, чиї твори перекладено і російською, і українською мовами, у тому числі В. Шекспіра, Дж. Ґ. Байрона, Т. С. Еліота, Л. Керролла та інших. Ми розглядаємо тут лише найпоказовіші приклади і водночас найтиповіші в сенсі перекладацьких проблем. Дотримуючись усталеної традиції, В. Набоков перекладає російською мовою суцільний англійський текст, у тому числі й усі англомовні цитати, тимчасом як іншомовні й іншокультурні цитати залишає мовою оригіналу. У цьому простежується певна логіка: стосовно третьої мови (французької, німецької) цільовий читач опиняється в становищі читача оригіналу.

Гумберт Гумберт уявляє, як одружившись із Шарлоттою (матір’ю Лоліти), він зможе необмежено спілкуватися з Лолітою, і подумки цитує уривок з твору Дж. Ґ. Байрона “Childe Harold’s Pilgrimage”:

I imagined (under conditions of new and perfect visibility) all the casual caresses her mother’s husband would be able to lavish on his Lolita. I would hold her against me three times a day, every day. All my troubles would be expelled, I would be a healthy man. “To hold thee lightly on a gentle knee and print on thy soft cheek a parent's kiss…” Well-read Humbert! [Nabokov, 1991, c. 70].

А. Аппель називає в примітці джерело цитати і пояснює, що зацитовані рядки Дж. Ґ. Байрона в поемі адресовано Аді, доньці Гарольда, з якою той розлучений. Повністю строфа, що її цитує В. Набоков, звучить так:

77

To aid thy mind's development, -- to watch Thy dawn of little joys, -- to sit and see Almost thy very growth, -- to view thee catch Knowledge of objects, -- wonders yet to thee! To hold thee lightly on a gentle knee,

And print on thy soft cheek a parent's kiss, -- This, it should seem, was not reserved for me; Yet this was in my nature: as it is,

I know not what is there, yet something like to this

[Byron, 1975, c. 192].

Алюзія на Дж. Ґ. Байрона в “Лоліті” явно іронічна: Гарольд щиро сумує за донькою, тимчасом як Гумберт Гумберт мріє, як удаючи люблячого вітчима, він матиме певний фізичний контакт із Лолітою.

У російській версії “Лоліти” В. Набоков переклав цитату з Дж. Ґ. Байрона самостійно, намагаючись цього разу надати їй форми білого вірша, і додав, що ці слова належать англійському поетові, однак не уточнив, якому саме:

Мне бы удалось всласть прижаться к ней три раза в день – каждый день. Испарились бы все мои заботы. Я бы стал здоровым человеком.

“Легко и осторожно на коленях Тебя держать и поцелуй отцовский На нежной щечке запечатлевать”

– как когда-то сказал английский поэт. О начитанный Гумберт!

[Набоков, 1989, c. 89].

Здебільшого ця перекладацька тактика аналогічна тактикам, застосованим щодо іронічних алюзій на Е. По, отже її ми теж кваліфікуємо як очуження. Іронія в цьому випадку доволі відчутна навіть без ідентифікації цитати – адже з тексту зрозуміло, що “англійський поет” висловлюється так про доньку щиро, тимчасом як Гумберт Гумберт розраховує скористатися статусом вітчима, щоб мати доступ до Лоліти. Однак якщо читач таки розпізнає алюзію, то йому відкриється інший контекст (контекст поеми Дж. Ґ. Байрона) і, можливо, інші іронічні паралелі. У час написання третьої пісні поеми, до якої належать зацитовані рядки, Дж. Ґ. Байрон був в Італії, розлучений із дружиною, з якою свого часу оженився про людське око. А. Аппель пише, що цей жест Гумберт Гумберт неодмінно оцінив би; крім того, він співчував би палкому поетові через труднощі, що виникли в нього через любовний зв’язок зі зведеною сестрою [див. Appel, 1991, c. 370].

78

На час написання російськомовної “Лоліти” поема Дж. Ґ. Байрона була неодноразово перекладена російською, зокрема, її переклав В. Лєвік, тож можна припустити, що якась частка російськомовної аудиторії знала цей твір достатньо, щоб розпізнати цитату з нього. У перекладі В. Лєвіка строфа, яку цитує В. Набоков, звучить так:

Следить, как начинаешь ты расти, Знакомишься с вещами в удивленье,

Ипервые шаги твои вести,

Ивидеть первых радостей рожденье, Ласкать тебя, сажая на колени, Целуя глазки, щечки - таково, Быть может, и мое предназначенье?

Исердце шепчет: да! Но что с того? Я это счастье знал - я потерял его

[Байрон, 1985, c. 211].

Текст цього перекладу цілком можна було зацитувати в конкретному уривкові російської версії “Лоліти”. Можна було навіть дещо розширити цитату:

Ласкать тебя, сажая на колени, Целуя глазки, щечки - таково, Быть может, и мое предназначенье?

– как когда-то сказал английский поэт. О начитанный Гумберт!

Така тактика дала б змогу краще відтворити ритмомелодику поеми Дж. Ґ. Байрона (настільки, наскільки її відтворив у перекладі В. Лєвік) і, можливо, збільшила б упізнаваність алюзії.

Український перекладач П. Таращук переклав цитату дослівно з російської версії “Лоліти”, не звертаючись до українських перекладів Дж. Ґ. Байрона, разом із приміткою про те, що так “сказав англійський поет”:

Я мав би змогу вволю пригорнутися до неї тричі на день – щодня. Випарувався б увесь мій клопіт. Я став би здоровою людиною.

Легенько й обережно на колінах Тебе тримати і батьківський поцілунок До щічки ніжної прикласти, –

як сказав колись англійський поет. О начитаний Гумберт!

[Набоков, 2008, c. 107].

79

Донедавна існував лише один повний український переклад поеми Дж. Ґ. Байрона – переклад П. Куліша з назвою “ЧайльдГарольдова мандрівка”, що вийшов друком 1905 року у Львові. За роки радянської влади й дотепер цей переклад жодного разу не перевидавався і вважається раритетним виданням, тож розраховувати на ознайомленість із ним цільової аудиторії немає підстав. П. Куліш переклав поему Дж. Ґ. Байрона білим віршем. Ось як звучить у нього строфа, яку цитує В. Набоков:

Розвити ся уму твойому помагати, Дивитись, як мала ти гратись починаєш, Постерігати, як ба й більшатимеш навіть, І бачити, як ти умом хапаєш знаннє, Те диво ще тобі, тебе гойдати стиха На лонї у себе, і на лицї печатать

Цілунок батьківський, сього мені не дано. Та бачу, щось таке єсть у моїй натурі, А що воно таке, не знаю й не вгадаю. Такий собі я вдавсь, так серденько віщує

[Байрон, 1905, c. 113, правопис оригіналу збережено].

Очевидно, що цей переклад навіть частково не відтворює ритмомелодики оригіналу, написаного спенсеровою строфою, і сьогодні має здебільшого історичне значення. З уваги на це й на раритетність самого видання, текст цього перекладу навряд чи доцільно розглядати як матеріал для відтворення іронічних алюзій на Дж. Ґ. Байрона: по-перше, цитати з нього мають мало шансів бути впізнаними сучасною українською аудиторією, а по-друге, сама поетична форма цього тексту не асоціюється з Дж. Ґ. Байроном.

У журналі “Всесвіт” за 1998 рік було надруковано першу пісню “Паломництва Чайльд-Гарольда” у перекладі, чи точніше,

переспіві Р. Чумака. Р. Чумак переклав поему чотиристопним амфібрахієм, що за словами перекладача, “дало йому змогу передати всю красу Байронового вірша” [Чумак, 1998, c. 114], однак готовою до друку вважав лише першу пісню. Продовження поеми так і не було опубліковано. Тому використати переклад Р. Чумака для відтворення цитати з Дж. Ґ. Байрона в романі “Лоліта”, на жаль, неможливо навіть теоретично, оскільки ця цитата походить із третьої пісні поеми.

Для нашого дослідження важливо, що поема Дж. Ґ. Байрона входить до шкільної програми із зарубіжної літератури – це дає підстави припустити, що українська аудиторія якоюсь мірою ознайомлена з цим твором; однак донедавна українські школярі

80