Kamyanets

145.Lurie A. Foreign Affairs. ─ N.-Y.: Random House, 2006.

146.MacLeod Ch. The Family Vault. ─ N.-Y.: Avon Books, 1980.

147.Marlow Ch. The Tragical History of Doctor Faustus (1616 Quatro) / [ed. by A. Dyce]:

http://www.gutenberg.org/dirs/8/1/811/811.txt

148.Nabokov V. The Annotated Lolita / [edited, with preface, introduction and notes by A. Appel]. – N.-Y.: Vintage Books, 1991.

149.Shakespeare W. The Complete Works of William Shakespeare. ─ New Lanark: Geddes&Grosset, 2002.

150.St. Vincent-Millay E. Flowers of Evil. ─ N.Y.: Harper and Brothers, 1936.

151.The Oxford Book of the Twentieth Century English Verse / [chosen by Philip Larkin]. ─ Oxford: Oxford University Press, 1988.

152.Tweedie J. Letters from a Faint-hearted Feminist and More from Martha. ─ L.: Robson Books, 2003. – 128 p.

153.Wagner G. Selected Poems of Charles Baudelaire. ─ N.-Y.: Grove Press, 1974.

171

Додаток

АНКЕТА

Визначте, з яких джерел походять приховані цитати (виділені курсивом) у наведених нижче перекладених уривках з англомовних творів. Що, на вашу думку, кожна із цитат вносить у текст?

1.

Звичайно, для цього треба мати якісь заслуги – наприклад, одержувати в минулому гранти, стипендії чи інші винагороди. Саме цим, на думку Моріса, і привабливе життя науковця. Хто має, то дасться йому і додасться. Для початку треба лишень написати одну страшенно розумну книжку – щоправда, це не так просто, якщо ви молоді і тільки-но розпочали академічну кар’єру, тобто тягнете повне викладацьке навантаження, опановуєте незнайомий матеріал, ще й на додаток маєте певні сімейні обов’язки.

2.

Подружжя, помирившись після сварки, лежить у ліжку, як раптом на сходах, що ведуть до спальні, чуються важкі кроки матері чоловіка.

–Александре, де ти? Ти що не чуєш, що я тебе кличу?

–І голос горлиці в нашому краї лунає, – пробурмотіла Сара. –

Сховаймося під ковдру.

3.

Тож Моріс так ніколи й не переступав порогу жодного стрипклубу на Саут-Стренді, хоча частенько дорогою до ресторану чи кінотеатру його мучила хтива цікавість; і от тепер, стоячи на чужому лані розпусти в Сохо за шість тисяч миль від дому, довкола лише незнайомці, та й тих небагато (бо ніч волога й холодна), він думає: “А чому б і ні?” і швиденько заходить у перший-ліпший стрип-заклад повз сумовитого індійця, що чатує на дверях

4.

–Сучасні комп’ютери надто повільні. Щоб переглянути всі триста п’ятдесят тисяч відбитків, може знадобитися до десяти днів. Але якийсь геній вже працює над новим комп’ютером, якому достатньо буде для цього лише дня.

–Завжди варення на завтра, – зітхнув МакМейгон.

172

5.

Коли у квітні теплі, щедрі зливи зросили березневий ґрунт жаждивий і напоїли квіти і листки, і до життя наснажили бруньки, коли зефіру ніжний, чистий подих ковзнув нечутно по гаях і водах і, знак Овна минувши, сонце юне лило проміння на тендітні вруна, а птах малий, забувшись у півсні, всю ніч співав свої дзвінкі пісні, вітаючи оновлену природу, – тоді, як багато-

багато років тому зауважив поет Джеффрі Чосер, найблагочесніші з народу рушають в мандри на далекі прощі. Тільки в наш час люди інтелігентних професій називають ці прощі конференціями.

Сучасна конференція нагадує паломництво середньовічних християн тим, що дає змогу її учасникам повною мірою насолодитися всіма радощами подорожі, водночас зберігаючи видимість, наче вони серйозно налаштовані лише на самовдосконалення...

6.

Того вечора на вулицях Лозанни панувало незвичне пожвавлення, що видалося Персі дивним, адже він завжди вважав, що швейцарці – народ дисциплінований і стриманий. На тротуарах було повно люду, багато хто одягнений ошатно й постаромодному. Здавалося, до Лозанни повернулась мода початку двадцятих років: на жінках – обтислі жакети й довгі спідниці, на чоловіках – піджаки з маленькими вилогами, вузькі штани й жилетки. З терас ресторанів, прикрашених різнокольоровими ліхтариками, на Персі дивилися усміхнені обличчя, йому привітно махали руками. Від столиків доносився багатомовний гомін, що змішувався з репліками перехожих. Персі нашорошив вуха, сподіваючись почути голос Анджеліки, і йому здавалося, наче він навмання крутить регулятор потужного радіо, натрапляючи то на одну іноземну станцію, то на іншу. “Я не росіянка, я з Литви – справжня німкеня … О ці дитячі голоси, що співають під куполом!

... І зник в очисного вогню лавині...” Він майже не знав іноземних мов – добре говорив лише англійською та ірландською – однак ці фрази дивним чином видавалися йому знайомими, так само як і слова пісні, що линула з відчиненого вікна у виконанні оперного тенора:

Свіжо вітер віє В краї батьківщинні,

Дитя моє ірландське, Де ж ти нині?

173

Персі зупинився під вікном, щоб послухати. Десь на сусідній вулиці годинник відбив дев’яту з мертвим звуком на останнім ударі – тим часом, на руці в Персі годинник показував вже двадцять п’ять на десяту. Повз нього пройшли попід руку жінка в довгій сукні і чоловік у смокінгу й циліндрі. Персі почув уривок розмови: “Дитиною гостила я в ерцгерцога, мого кузена. Він брав мене на саночки, а я тремтіла з ляку”. Він різко повернувся й витріщився услід дивній парі, уже й не розуміючи, чи це все йому сниться, чи він збожеволів. Якийсь молодик пхнув йому в руку візитку: “Мадам Созостріс. Ясновидиця. Гороскоп і Таро. Наймудріша жінка в Європі”.

– Стетсоне!

Відірвавши здивований погляд від візитки, Персі побачив чоловіка в уніформі офіцера часів Першої Світової війни – в портупеї та обмотках. Той тицьнув у нього тростиною: “Ми ж були з тобою у флоті під Мілами! Той труп, що ти закопував у садку ще торік, чи вже він покільчився? Чи заквітне весною?”

Персі злякано позадкував. У пивному барі неподалік відвідувачі голосно засміялися й зааплодували; вони були одягнені буденно й по-сучасному. Божевільний в уніформі кинувся далі й зник у натовпі. Незабаром Персі, почув, як він гукає когось іншого: “Стетсоне!” Годинник знову відбив дев’яту. Вулицею промарширувала шеренга чоловіків в однакових ділових костюмах у смужку та в капелюхах, зі складеними парасольками в руках; усі як один втупили погляди в бруківку перед собою. За ними з радісними вигуками валив веселий натовп у джинсах та літніх сукнях; він потягнув спантеличеного Персі за собою, і невдовзі той знову опинився біля залізничного вокзалу. Побачивши неоновий напис “Англійський паб”, Персі рушив було туди, однак всередині юрмилося стільки люду, що він навіть не зміг протиснутися в двері. На стіні висіло оголошення: “Сьогодні з 20 до 22 год пиво продається за цінами 1922 року”. У приміщенні що кілька хвилин хтось хрипло вигукував: “МЕРЩІЙ БУДЬ ЛАСКА ВЖЕ ПОРА!”, а потім чулися стогони й благання тих, кого ще не обслужили. Персі відчув на плечі чиюсь руку, озирнувся й побачив засмагле зморшкувате обличчя, очі з товстими повіками й улесливу посмішку.

– Професор Тардьє! – вигукнув він, зрадівши знайомому обличчю, хай навіть і такому.

Чоловік, далі посміхаючись, покрутив головою і відповів французькою:

174

– Мене звуть Евгенідес, я гендляр зі Смірни. Скуштуйте, будьласка, мого краму. – Витягнув руку з кишені і простягнув на долоні кілька родзинок.

–Заради Господа, – застогнав Персі, – поясніть мені, що тут відбувається.

–Здається, це називають вуличним театром, – відповів Тардьє бездоганною англійською. – Але ж про це написано в програмі конференції.

–Якої конференції? – здивувався Персі. – Я щойно сюди приїхав.

Якусь хвилину Тардьє мовчки дивився на нього, а тоді гучно розреготався.

175

Науково-популярне видання.

КАМ’ЯНЕЦЬ Анжела Богданівна, НЕКРЯЧ Тетяна Євгенівна Інтертекстуальна іронія і переклад. Монографія.

Рецензенти:

Бацевич Ф.С., д. філол. н., професор Стріха М.В., д. фізико-мат. н., перекладач, перекладознавець Воробйова О.П., д. філол. н., професор

Випуск у світ:

Олександр БАБИЧ

ВидавецьКарпенкоВадим Миколайович

04210, Київ, пр. Героїв Сталінграда, 14/44; тел. (044) 419 89 22, 414 94 93

E-mail: korekta@ukr.net, korekta@ipnet.ua

http://www.vadym-karpenko.uaprom.net

http://www.korekta.io.ua

http://www.marko-ta-harko.io.ua

Свідоцтво про реєстрацію суб’єкта видавничої справи

Серія ДК №518 від 05.07.2001р.

Надруковано на власному обладнанні. Підписано до друку3.09.2010. Зам.№210/14

176