Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Kamyanets

.pdf
Скачиваний:
37
Добавлен:
23.02.2015
Размер:
11 Mб
Скачать

бути достатньо прозорими для розуміння й не створювати “культурних казусів”.

У цьому розділі ми проаналізуємо конкретні приклади інтертекстуальної іронії в текстах, що не перекладені українською мовою (однак перекладені багатьма іншими мовами), і спробуємо запропонувати оптимальні тактики для відтворення цієї іронії в українському перекладі з урахуванням відповідного культурного контексту.

Ми розглядаємо сучасні популярні твори художньої літератури, для авторів яких інтертекстуальна іронія є одним з основних естетичних принципів. Сучасному перекладачеві корисно знати, які тактики теоретично можуть бути застосовані для відтворення цієї іронії в перекладі та які чинники зумовлюють ефективність/неефективність кожної з цих тактик.

Дослідження, проведене в попередньому розділі, засвідчило, що складність відтворення інтертекстуальної іронії в перекладі зумовлена передусім неоднаковою інтегрованістю творівпрототекстів у культуру-джерело та цільову-культуру. Відтак, у подальшому аналізі ми класифікували приклади інтертекстуальної іронії залежно від імовірного ступеня ознайомленості цільової аудиторії з творами-прототекстами, що використані для її створення, зокрема – від наявності їхніх перекладів цільовою мовою.

Із творів-прототекстів, що їх англомовні автори використовують для створення іронії, на перше місце за інтегрованістю в українську культуру можна беззастережно поставити Біблію як прецедентний текст усіх переважно християнських культур. У попередньому розділі ми не торкалися іронічних алюзій на Біблію не тому, що в романі “Лоліта” таких алюзій немає, а лише у зв’язку з тим, що за значущістю – і в літературному, і в перекладному аспекті – вони там значно поступаються алюзіям на твори західної класики, які ми, власне, детально розглянули. В англомовному світі Біблія – невичерпне джерело алюзій. Для англомовних людей Біблія багато сторіч була найбільш читаною і цитованою книгою. Біблія посідає чільне місце в культурі більшості західних суспільств, однак в англійській мові вислови зі свідомими алюзіями на біблійні сюжети значно поширеніші, ніж в інших мовах католицьких країн [див. напр. Bradley, 1957, с. 219]. Сучасні автори дедалі частіше цитують Біблію іронічно.

111

На другому місці за рівнем доступності для цільової аудиторії, очевидно, перебуває інтертекстуальна іронія, створена алюзіями на літературні твори, що перекладені цільовою мовою. Варто наголосити, що при виборі тактики значення має не лише наявність перекладу відповідного твору-прототексту цільовою мовою, а й інтегрованість цього твору в цільову культуру, зокрема, через переклад. З іншого боку, наявність перекладу дає підстави припускати, що принаймні якийсь відсоток цільової аудиторії (“втаємничені” за У. Еко) знає відповідний твір-прототекст. Очевидно, що при перекладі прихованих цитат передусім варто розглянути можливість цитування відповідної фрази/уривка з існуючого перекладу твору-прототексту й оцінити ефективність такої тактики, а вже тоді розглядати, якщо потрібно, інші тактики.

На третьому місці в нашій класифікації перебувають іронічні алюзії на літературні твори, що не перекладені цільовою мовою – тобто, по суті, не інтегровані в цільову культуру (винятком в українській культурі можуть бути твори російської літератури). Звичайно, завжди існує імовірність, що якийсь відсоток цільової аудиторії ознайомився з тим чи іншим твором-прототекстом в оригіналі чи в іншому перекладі (напр. російському). Однак відсутність перекладу твору-прототексту цільовою мовою автоматично унеможливлює цитатний переклад, що істотно ускладнює завдання перекладача.

При виборі тактики перекладу важливе значення має також тип, чи рівень, літератури (детектив, якісний бестселер, інтелектуальна проза тощо), оскільки кожний такий тип передбачає певну читацьку аудиторію відповідного рівня освіченості (а отже, порізному ознайомлену з творами-прототекстами). Ми досліджуємо твори рівня, принаймні не нижче від якісного бестселера – передусім це романи відомого британського письменника і літературознавця Д. Лоджа, для якого інтертекстуальна іронія, як і для В. Набокова, – основний естетичний принцип. В одному з інтерв’ю Д. Лодж сказав так: “Як більшість літераторів, я не виставляю всіх своїх товарів напоказ. Мої книжки мають багато шарів змісту, але написані так, що розповідь зв’язна і зрозуміла вже на поверхні... Вони запрошують читачів у світ, можливо не зовсім знайомий, однак достатньо зрозумілий, щоб принести насолоду” [Thompson,http://www.lib.rochester.edu/Camelot/intrvws/lodge.htm].

Крім творів Д. Лоджа, ми розглядаємо романи ще кількох сучасних авторів, які вдаються до інтертекстуальної іронії здебільшого на мікро-рівні.

Ефективність деяких застосованих тактик ми апробували за допомогою опитування студентів, аспірантів та пошукачів спеціальності “англо-український переклад” Львівського

112

національного університету імені Івана Франка, Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Київського національного лінгвістичного університету. Усього було опитано 209 осіб, у тому числі 135 магістрантів, 62 студентів четвертого курсу і 12 аспірантів та пошукачів. Анкета, яку використано в опитуванні, міститься в додатку. Опитування проводилося в 2007/08 і 2008/09 навчальних роках.

1. АЛЮЗІЇ НА БІБЛІЮ

Іронічні алюзії на Біблію, на перший погляд, не мали б становити проблеми для перекладу – принаймні на мови країн християнського світу, де переклади Біблії існують віддавна й тісно інтегровані в культуру. Однак, як слушно зазначає О. Дзера, “первинна поетика давньогебрейської Біблії... у перекладах одомашнюється, асимілюючи елементи стилістики та поетики мови і культури-сприймача. Кожна така одомашнена Біблія сприймається як невід’ємний, майже автентичний компонент рідної культури, і є неоднаковою для різних націй” [Дзера, 1999, с. 7]. Відтак, перед перекладачем твору з біблійними алюзіями “постають такі проблеми, зумовлені дивергентною фоновою інформацією у мові-джерелі та цільовій мові: різні принципи одомашнення Біблії, різні позамовні алюзії, викликані біблійним мотивом, різні підходи до сакральної ролі Біблії (від суворої заборони нових тлумачень до атеїстичного пародіювання), навіть різні апокрифічні традиції” [ibid].

Коли біблійна алюзія звучить іронічно, то аби відтворити цей ефект у перекладі, очевидно, передусім треба передати серйозну, чи навіть пафосну, тональність біблійної цитати – явної чи прихованої – яка б контрастувала з загальною тональністю метатексту.

Із англійських перекладів Біблії ми цитуємо Біблію Короля Якова, що вважається канонічним перекладом Святого Письма в англомовному світі.

Як джерело для відтворення біблійних цитат в українських перекладах художніх творів, ми використовуємо український переклад І. Огієнка, як один із двох найпоширеніших українських перекладів Біблії (другий – переклад І. Хоменка).

Отже, першим прикладом у нашому аналізі є уривок із роману Д. Лоджа “Small World”, у якому один із героїв, приїхавши в Італію на розкішну віллу серед мальовничої природи для участі в черговій академічній “тусовці” (“a kind of scholar’s retreat”), профінансованій одним із численних фондів для науковців, розмірковує про переваги академічної кар’єри:

113

He felt sure he was going to enjoy his stay here. Not the least of its attractions was that it was entirely free. All you had to do, to come and stay in this idyllic retreat… was to apply.

Of course, you had to be distinguished by, for instance, having applied successfully for other, similar handouts, grants, fellowships and so on, in the past. That was the beauty of the academic life, as Morris saw it. To them that had had, more would be given. All you needed to do to get started to write one really damned good book which admittedly wasn’t easy when you were a young college teacher just beginning your career, struggling with a heavy teaching load on unfamiliar material, and probably with the demands of a wife and a young growing family as well [Lodge, 1990, c. 381-382].

“To them that had had, more would be given” – алюзія на Євангеліє від Матвія. У Біблії Короля Якова відповідна сентенція звучить так: “For whosoever hath, to him shall be given, and he shall have more abundance: but whosoever hath not, from him shall be taken away even that he hath” (Matt. 13:12). Це – мораль “Притчі про таланти” (Мт. 25:14-30), і розуміти її належить, звичайно ж, у переносному значенні: не закопуй у землю свої таланти. Тим часом Моріс Зепп, герой роману Д. Лоджа, вживає біблійну сентенцію радше у прямому значенні, іронічно: чим більше формальних наукових здобутків має університетський викладач, тим легше йому одержувати нові стипендії та ґранти, тим частіше його запрошують на конференції і тим менше в нього навантаження.

Показово, що Моріс Зепп – американець, університетський викладач, літературознавець-структураліст, мовлення якого загалом рясніє літературними алюзіями. З огляду на його офіційну релігію (юдаїзм), алюзія на Святе Письмо, по-перше, стає іронічним штрихом до його образу, а по-друге, ілюструє інтегрованість біблійних текстів в англомовну культуру.

В українському перекладі Біблії І. Огієнка відповідна сентенція звучить так:

Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, – забереться від нього й те, що він має (Мт. 13:12).

Очевидно, що саме цей текст і варто зацитувати в українському перекладі роману Д. Лоджа для відтворення інтертекстуальної іронії: по-перше, він стилістично маркований – у його формулюваннях відчувається серйозність і певна архаїчність, а подруге, ця сентенція достатньо відома в українському контексті і доволі чітко асоціюється зі Святим Письмом, що підтверджують результати опитувань: переважна більшість опитаних (182 особи) ідентифікували її саме як цитату з Біблії. Отже, український переклад відповідного уривку “Small World” звучатиме так:

114

…Звичайно, для цього треба мати якісь заслуги – наприклад, одержувати в минулому гранти, стипендії чи інші винагороди. Саме цим, на думку Моріса, і приваблива наукова кар’єра. Хто має, то дасться йому і додасться. Для початку треба лишень написати одну страшенно розумну книжку – щоправда, це не так просто, якщо ти молодий і тільки-но розпочав академічну кар’єру, тобто тягнеш повне викладацьке навантаження, опановуєш незнайомий матеріал, ще й на додаток маєш певні сімейні обов’язки (переклад А. К.).

Щодо інтертекстуальної іронії такий цільовий текст майже повністю симетричний оригіналові, тож застосовану тактику складно кваліфікувати як очуження чи одомашнення. Вона, по суті, нейтральна. Це той рідкісний випадок, коли фрагмент творупрототексту, практично, однаково присутній укультурі-джерелі та в цільовій культурі. Єдина розбіжність у культурній ситуації полягає в тому, що в англомовному світі, як уже було зазначено, Біблію цитують значно частіше, ніж в українській культурі; і тільки в цьому сенсі застосовану тактику можна розглядати як різновид очуження.

У романі американської письменниці Ш. МакЛеод “The Family Vault” молоде подружжя, помирившись після сварки, лежить у ліжку, як раптом на сходах, що ведуть до спальні, чуються важкі кроки матері чоловіка:

‘Alexander, where are you? Didn’t you hear me calling?’

‘The voice of the turtle is heard in the land,’ Sarah murmured. ‘Let’s hide under the covers.’ [MacLeod, 1980, c. 108].

“The voice of the turtle is heard in the land” – цитата з “Пісні над Піснями”:

The flowers appear on the earth; the time of the singing of birds is come, and the voice of the turtle is heard in our land (Sol. 2:12). У

розглянутому уривкові ця цитата, поза сумнівом, звучить іронічно – про це свідчить хоча б те, що невістка називає свекруху архаїчним словом turtle – горлиця. Проте, навряд чи правомірно розглядати в даному випадку це слово окремо від усього словосполучення “the voice of the turtle”, яке в англомовній культурі вже набуло чітких конотацій і наблизилося до фразеологізму – про це свідчить зокрема варіант перекладу в англо-російському словнику: зов любви [Multilex, 1987]. Тож іронія у словах героїні Ш. МакЛеод англомовному читачеві очевидна. Про поширеність виразу “the voice of the turtle” в англомовному світі свідчить, зокрема, п’єса Дж. Ван Друтена з такою назвою (1943), фільм за участю Р. Рейгана (1947), а також алюзії на цей біблійний текст у художніх творах, наприклад, у відомій повісті-казці Л. Керрола “Alice in Wonderland”. Один із віршів у ній починається так:

115

“ ‘Tis the voice of the lobster; I heard him declare…” [Кэрролл, 1979, c. 150].

До цього рядка в кінці книжки, виданої англійською мовою в Радянському Союзі, подається такий коментар: “Перший рядок нагадує слова з Біблії “the voice of the turtle” (Пісн. 2, 12)” [Головчинская, 1979, c. 226]. Натяк на біблійний текст у Л. Керролла підсилює присутність персонажа з назвою “Mock Turtle” – “своєрідний, побудований на омонімії каламбур; у Біблії слово turtle означає горлиця (зазвичай turtle-dove), у Л. Керролла ж ідеться про черепаху” [ibid].

Українських перекладів “Аліси” є декілька. Перший (переклад Г. Бушиної) вийшов друком 1960 року; вірші до нього переклав М. Лукаш. Наступний, сьогодні найпопулярніший переклад – переклад В. Корнієнка з тими самими віршами в перекладі М. Лукаша – з’явився 2001 року під назвою “Аліса в Країні Чудес”; 2005 року його перевидано вже як “Алісу в Країні Див”, а 2007 року – як “Алісині пригоди у Дивокраї”. Зазначену алюзію на Біблію в цих перекладах не відтворено: початок вірша “’Tis the voice of the lobster…” звучить “Обізвався омар…”; “Mock Turtle” в

перекладі В. Корнієнка – “Казна-Що-Не-Черепаха” [Керрол, 2001, c. 101]. 2008 року вийшов іще один український переклад “Аліси”

– переклад В. Наріжної з назвою “Аліса в Дивокраї”. У цьому перекладі “’Tis the voice of the lobster…” перекладено як “Ось вам голос омара; вперся він навідруб…” [Керрол, 2008, c. 109], а “Mock Turtle” – як “Фальшивий Черепаха” [ibid]. До вірша в кінці книжки надано примітку: “Тут Льюїс Керрол пародіює вірш Ісаака Вотса “Нероба”: Ось вам голос нероби; він так бубонить…”

[Керрол, 2008, c. 135].

Отже, українські переклади повісті-казки Л. Керролла не посприяли популяризації біблійного вислову “the voice of the turtle” в українській культурі і ніяк не допомагають відтворити алюзії на цей фрагмент Святого Письма в інших англомовних творах. У найпопулярнішому російському перекладі – точніше переказі – “Алисы в Стране Чудес” Б. Заходера (1979), виконаному в радянську добу і також доступному українській аудиторії, біблійну алюзію, зрозуміло, теж не відтворено: “the voice of the turtle” перекладено “говорил Вареный Рак”, а “Mock Turtle” “Делікатес” [Кэрролл, 1979, c. 134].

Одна з можливих тактик перекладу українською мовою біблійної цитати в романі Ш. МакЛеод – цитатний переклад, тобто використання відповідної цитати з українського перекладу Біблії. В українському перекладі І. Огієнка зазначений уривок “Пісні над Піснями” звучить так: Показались квітки на землі, пора соловейка

116

настала, і голос горлиці в нашому краї лунає! (Пісн. 2, 12). У

підкресленому тексті доволі відчутний піднесений стиль: речення починається з “і”, слова “горлиця” та “лунає” належать до поетизмів, нарешті, порядок слів у цьому уривкові теж типовий передусім для поезії. Тобто, тональність біблійної цитати в українському перекладі відчутна навіть без зв’язку із джерелом, що важливо для відтворення іронічного ефекту; текстова “різнооформленість” стає маркером інтертекстуальності:

Александре, де ти? Ти що не чуєш, що я тебе кличу?

І голос горлиці в нашому краї лунає, – пробурмотіла Сара. – Сховаймося під ковдру (переклад А. К.).

Результати опитування підтвердили правомірність такого припущення: всі опитані інтерпретували репліку героїні як іронічну, хоч і не розпізнали в ній цитати зі Святого Письма. Утім, такий український переклад не можна вважати повністю відповідним оригіналові: в українській культурі зазначена біблійна цитата значно менше відома й уживана, ніж в англійській, і аж ніяк не наближена до фразеологізму; отже, цю тактику ми кваліфікуємо як очуження. В українському перекладі твору героїня, що так висловлюється в доволі буденній ситуації, може здатися освіченішою, ніж в оригіналі (бо цитує якийсь, на перший погляд, маловідомий поетичний твір).

Теоретично, в цьому випадку можна вдатися й до одомашнення

зокрема, замінити біблійну цитату іншою, відомішою в українській культурі цитатою, яка б у конкретній ситуації звучала так само іронічно. Такою цитатою міг би стати, наприклад, рядок із вірша Л. Костенко (що водночас є й його назвою), у якому теж згадується горлиця: “Я вранці голос горлиці люблю”. Недолік цієї

тактики полягає в тому, що героїні-американці з роману Ш. МакЛеод навряд чи личить вживати цитату з української літератури.

З іншого боку, зазначену біблійну цитату можна трактувати як фразеологізм і знайти український відповідник – іронічну репліку, яка б пасувала до конкретної ситуації, щось на кшталт: “Цей голос

– просто музика небесна”. Проте така тактика, очевидно, дещо “огрубить” іронію в перекладі і водночас примітивізує образ героїні.

Іншу біблійну алюзію вжито в романі Д Лоджа “Nice Work”: коли герої роману Робін і Чарльз закінчують університет у Брайтоні, один із викладачів, передчуваючи погіршення економічної ситуації в державі і, як наслідок, занепад другорядних університетів, радить їм продовжити наукову роботу в Оксфорді або Кембриджі:

117

‘Look, this place hasn’t got a proper research library, and it’s not going to get one. Go to Oxbridge.’ He had seen the writing on the wall: after the oil crisis of 1973 there wasn’t going to be enough money to keep all the universities enthusiastically created or expanded in the booming sixties in the style to which they had become accustomed

[Lodge, 1990, с. 613].

“The writing on the wall” – алюзія на п’яте оповідання “Книги пророка Даниїла” “Даниїл відчитує таємного написа” (Дан. 5:25), у якому описано бенкет і смерть царя Валтасара. У самий розпал бенкету “вийшли пальці людської руки і писали навпроти свічника на вапні стіни царського палацу, і цар бачив зарис руки, що писала” (Дан. 5:5). Коли ніхто з мудреців не зміг “прочитати писання”, цар наказав привести Даниїла, і Даниїл пояснив йому суть написаного:

And this is the writing that was written, MENE, MENE, TEKEL, UPHARSIN.

This is the interpretation of the thing: MENE; God hath numbered thy kingdom, and finished it. TEKEL.

Thou art weighed in the balances, and art found wanting.

PERES; Thy kingdom is divided, and given to the Medes and Persians (Dan. 5:25-28).

Англійський вислів “the writing on the wall” став фразеологізмом, хоч це не дослівна цитата з Біблії. У тлумачному словнику його значення пояснено так: the writing is on the wall also see/read the writing on the wall – used to say that it seems very likely that something will not exist much longer or someone will fail [Longman, 2005]. Тут навіть не зазначене біблійне походження цього вислову. Про його ідіоматичність свідчить також другий варіант перекладу в англо-російському словнику: the writing on the wall 1) библ. письмена на стене (Дан. 5-5, 28 о словах, написанных на стене во дворце Валтасара) 2) зловещее предзнаменование

[Multilex, 1987].

У романі Д. Лоджа – чиїм творам взагалі властивий добродушно-іронічний тон – ця біблійна алюзія звучить як іронічне перебільшення: адже насправді не йдеться про якийсь майбутній крах чи закриття університетів, а лише про можливе скорочення фінансування.

В українському перекладі І. Огієнка відповідний уривок із

“Книги пророка Даниїла” звучить так:

А оце писання, що написане: Мене, мене, текел упарсін11 11Виноска: Пораховане: пораховане, поважене та поділене. Ось розв’язка цієї речі: “Мене” – порахував Бог царство твоє і

покінчив його.

118

“Текел” – ти зважений на вазі і знайдений легеньким22 22Виноска: Дослівно: знайдений недостатнім, бракуючим. “Перес” – поділене царство твоє і віддане мідянам та персам”

(Дан. 5:25-28).

В український мові немає фразеологізму “напис на стіні” чи якогось іншого, пов’язаного з розглянутим уривком Святого Письма. Більше того, в українській культурі вислів “напис на стіні”, чи навіть “писання на стіні”, насправді має зовсім інші конотації, ніж його дослівний англійський відповідник; отже, про використання цього вислову як іронічної алюзії на “Книгу пророка Даниїла” в українському перекладі роману Д. Лоджа не може бути й мови.

Мабуть, єдиний вислів, що в українській культурі міг би бути алюзією на біблійну історію про царя Валтасара, – це назва вірша Дж. Ґ. Байрона “Vision of Belshazzaar” в українському перекладі – “Валтасарове видіння” (переклади Д. Паламарчука і В. Богуславської). Із цим висловом розглянутий уривок роману Д. Лоджа в українському перекладі міг би звучати так:

“Послухайте, тут немає доброї наукової бібліотеки і найближчим часом не буде. Їдьте в Оксфорд або Кембридж.” Він мав “валтасарове видіння”: після нафтової кризи 1973 року в уряду не буде достатньо коштів, щоб підтримувати всі ті університети, які так завзято створювали чи розширювали в благодатні шістдесяті, на тому рівні, до якого вони звикли

(переклад А. К.).

Утім, в українському контексті таке формулювання надто незвичне й недостатньо прозоре: аби його “розшифрувати”, треба, як мінімум, знати біблійну історію про царя Валтасара, а цього навряд чи правомірно очікувати від більшості цільової аудиторії. В українській культурі конкретний фрагмент Святого Письма значно менше популярний, ніж в англійській – про це свідчить, зокрема, відсутність пов’язаних із ним афоризмів, а також посилань на нього в літературі. Отже, таке очуження в перекладі розглянутого уривка роману “Nice Work” не виправдане – цільовий текст, по суті, не когерентний – і тому краще вдатися до іншої тактики – замінити цю біблійну алюзію іншим іронічним висловом, наприклад, таким:

Він відчув вітер змін: після нафтової кризи 1973 року в уряду не стане коштів, щоб підтримувати всі університети...

“Вітер змін” теж можна вважати алюзією – первинно цей вислів належить поету А.Ч.Свінберну (вірш “Тіресій” із збірки

1871 р. “Передсвітні пісні”):

The wind of change is soft as snow, and sweet The sense thereof as roses in the sun

119

Однак активно цитувати його почали лише після того, як Гарольд Макміллан, прем’єр-міністр Британії, назвав так своє історично важливе звернення до парламенту ПівденноАфриканської Республіки від 3 лютого 1960 року, в якому йшлося про те, що Британія планує надати незалежність більшості своїх колоній в Африці. Відтоді цей вислів – і англійською, і українською – вживали неодноразово (зокрема, є кілька відомих пісень із такою назвою), і завжди в позитивному значенні; його зв’язок із першоджерелом уже, по суті, втратився, і це дає підстави трактувати його сьогодні як мертву алюзію, тобто як фразеологізм. У перекладеному уривкові роману Д. Лоджа іронія зумовлюється вживанням цього фразеологізму у несподіваному для нього негативному значенні. Можна підкреслити це негативне значення за допомогою епітета: “Він відчув холодний вітер змін…” Хоч як це парадоксально, таку тактику (заміну біблійної алюзії алюзією на текст з британської культури) належить трактувати як одомашнення, оскільки вона, фактично, наближає цільовий текст до цільової культури, вилучаючи з нього алюзію на маловідомий у цій культурі біблійний сюжет.

Як засвідчив аналіз цих кількох прикладів, іронічні алюзії на Біблію в українських перекладах не завжди можна відтворити цитуванням відповідного уривка українського перекладу Біблії, оскільки ті самі фрагменти Біблії неоднаково інтегрувалися в англомовну і в українську культуру. Англомовні автори апелюють переважно до тих фрагментів Святого Письма, що в їхній культурі стали загальновідомими чи навіть перетворилися на фразеологізми. Тим часом, в українській культурі багато з цих фрагментів маловідомі й непрозорі для розуміння, що не дозволяє використовувати їх в українських перекладах для відтворення інтертекстуальної іронії і змушує перекладача шукати інших тактик.

2. АЛЮЗІЇ НА ТВОРИ, ЩО ПЕРЕКЛАДЕНІ УКРАЇНСЬКОЮ

Як випливає з аналізу, проведеного в попередньому розділі, приховані цитати з творів, що перекладені цільовою мовою, доцільно відтворювати в цільових текстах – принаймні якщо йдеться про інтелектуальну прозу – цитуванням наявних, передусім хрестоматійних перекладів відповідних творівпрототекстів. У більшості випадків цільовий текст, щодо доступності інтертекстуальної іронії, неминуче буде асиметричний текстові-джерелу у зв’язку з неоднаковою інтегрованістю творів-

120

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]