45. Поняття рецидивної злочинності та її стан

кримінальний рецидив — поняття міждисциплінарне. Теорія кримінального права розглядає його як різновид множинності злочинів поряд із сукупністю та повторністю. Чинне кримінальне законодавство не дає загального визначення рецидиву, хоча вказує на умови, що можуть стати підставою для визнання неодноразово засудженої особи особливо небезпечним рецидивістом. Саме це й призвело до того, що серед багатьох правників, особливо практиків, поширилося помилкове ототожнювання рецидиву з поняттям особливо небезпечного рецидивіста. Стаття 33 нового Кримінального кодексу України поняття рецидиву визначає так: "Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин".

Рецидивна злочинність, загалом, є сукупністю злочинів, учинених рецидивістами. Термін "рецидив" розуміється в різних значеннях: як кримінально-правовий, кримінологічний, пенітенціарний.

Кримінально-правовий рецидив охоплює випадки вчинення повторного умисного злочину особами, що мають непогашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисного злочину.

Кримінологічний рецидив передбачає вчинення особою повторного злочину незалежно від наявності судимості після її засудження чи іншого впливу кримінально-правового характеру.

Кримінологічний рецидив ґрунтується на факті неодноразовості вчинення злочинного діяння й охоплює злочин, учинений особами:

- зі знятою чи погашеною судимістю;

- які мають судимість;

- що відбувають кримінальні покарання;

- до яких за раніше вчинений злочин покарання не застосовувалося з різних причин.

Пенітенціарний рецидив — учинення нового злочину особами, котрі відбувають покарання у виді позбавлення волі, або повторне засудження особи до покарання у виді позбавлення волі.

За кількістю раніше вчинених злочинів виділяють:

- простий (одноразовий) рецидив — учинення двох злочинів;

- складний (багаторазовий) рецидив - учинення трьох і більшої кількості злочинів.

Співвідношення одноразового та багаторазового рецидивів характеризується стійкою залежністю: частка вдруге засуджених у 2,5-3 рази більша від частки засуджених утретє, частка останніх у стільки ж разів більша, ніж засуджених у четвертий раз.

За однорідністю злочинів розрізняють загальний і спеціальний рецидиви. Загальний рецидив - це повторне вчи--нення різнорідних злочинів. Спеціальний рецидив характеризується повторним учиненням однорідних або тотожних злочинів. Серед форм спеціального рецидиву виділяють рецидив умисних та рецидив необережних злочинів.

Для структури рецидиву за видом злочинів характерна перевага корисливих і корисливо-насильницьких злочинів. Питома вага таких злочинів - дві третини усієї рецидивної злочинності.

Питома вага групової злочинності у структурі рецидиву менша, ніж у структурі злочинності загалом (відповідно 20 % і 30 %).

Динаміка рецидивної злочинності свідчить про неухильне її зростання. Погіршення стану та несприятливий прогноз рецидивної злочинності значною мірою зумовлені вкрай негативними тенденціями в кримінально-виконавчій системі України.

У 2004 р. було зареєстровано злочинів, які вчиняються рецидивістами:

- за всіма видами спрямованості - 85 293;

- загальнокримінальної спрямованості - 83 413;

- тяжких й особливо тяжких - 44 423;

- бандитизм — 25;

- умисне вбивство та замах -1016, із них:

- учинених на замовлення - 1;

- із застосуванням вогнепальної зброї - 27;

- умисне тяжке тілесне ушкодження - 1016;

- зґвалтування - 260;

- розбій - 1946;

- грабіж - 5210;

- шахрайство -1895;

- вимагання - 300;

- хуліганство - 1696;

- крадіжка приватного майна-41098, з них із квартир - 11565;

- незаконне заволодіння транспортними засобами -1231;

- дорожньо-транспортні пригоди зі смертельними наслідками - 52;

- незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами чи вибуховими речовинами – 2280