34. Детермінанти групової злочинності

Специфіка соціально-психологічних детермінант групової злочинності полягає насамперед в особливостях механізму входження особистості в злочинну групу, а також у механізмі розвитку самої злочинної групи [4]. Особистість може увійти до злочинної групи, по-перше, добровільно, в силу сформованого у неї відчуження від суспільства. Саме відчуження є результатом відсутності в особистості емоційних зв'язків у малих групах, де протікає її позитивна життєдіяльність (сім'я, школа, трудовий колектив і т.д.). В одних випадках відчуження особистості виражається в стані тривожності індивіда за свій біологічний чи соціальний статус. Якщо людина відчуває загрозу смерті, він суб'єктивно захищає своє життя і робить насильницькі злочини. Якщо людина відчуває загрозу своєму соціальному статусу, він здійснює корисливі та корисливо-насильницькі злочини [5]. В інших випадках, прагнучи знайти емоційний комфорт, індивід вступає в злочинні групи або інші антигромадські групи, перебування в яких формує в нього негативні морально-психологічні властивості, що лежать в основі злочинного, в тому числі і групової поведінки [6].

Відзначимо, що відчуження особистості від основних сфер людського спілкування є не просто результатом відсутності в індивіда емоційних контактів з іншими людьми в цих сферах, а результатом відсутності позитивних емоційних зв'язків. Крім того, входження індивіда у злочинну чи криміногенну групу неможливо без наявності в нього певних якостей, які можуть бути затребувані в цих спільнотах. Зокрема, мотиви діяльності групи повинні бути хоч у якійсь мірі співзвучними мотиваційній сфері індивіда.

По-друге, особистість може втягуватися в злочинні групи змушене, а саме: або під впливом примусу учасників груп, або під впливом і інших конкретних життєвих обставин.

Вивчення механізму розвитку груп показує, що одні з них відразу формуються як групи, що переслідують злочинні цілі, інші трансформуються в злочинні групи з криміногенних, що виникають на різних умовах, наприклад на основі спілкування. Внутрішня логіка розвитку цих груп, панівні в них цінності і норми, зовнішні обставини (наприклад, входження до їх складу осіб з кримінальним минулим) тягнуть переростання криміногенних груп у злочинні. Переростання криміногенних груп в злочинні характерно для неповнолітніх, які спочатку об'єднуються не для скоєння злочинів, а для задоволення своєї підвищеної потреби в спілкуванні з однолітками. Така ж динаміка характерна і для багатьох релігійних сект, що виникли на основі нетрадиційних релігій. Спочатку ці секти приваблюють людей, які або шукають нових форм духовності, або екзотичних відчуттів. І секти дійсно здатні виконувати певні світоглядні та компенсаторні функції. Проте доведена до крайності замкнутість сект на своїх внутрішньогрупових інтересах, догмати їхньої віри, відчуженість від інтересів держави і суспільства, протиставлення секти всьому соціуму тягнуть перетворення їх у злочинні групи.

При розгляді психологічних детермінант групової злочинності особлива увага звертається на весь спектр морально-психологічних якостей особистості (насамперед на мотивацію), які при взаємодії з проблемною ситуацією обумовлюють злочинну поведінку. Антигромадські властивості особистості є причиною злочинного поведінки, так як саме вони є основним джерелом її кримінальної активності. Ситуація вчинення злочину грає роль умови злочинної поведінки і складається з обставин, що грають роль умов, що формують причину злочинної поведінки - антигромадські властивості особистості (причини злочинності в цілому, які трансформуючись через спосіб життя макро-і мікрогруп, негативно впливають на соціалізацію особистості), а також з обставин, що полегшують прояв причини індивідуального злочинного поведінки, які безпосередньо впливають на поведінку особистості в даний момент [7].

Вплив конкретної життєвої ситуації на злочинну поведінку полягає в тому, що вона об'єктивно ставить особистість перед необхідністю вибору певного варіанту поведінки (правомірної або злочинного); обумовлює зміст і форму обраного варіанта поведінки, розкриває ступінь (рівень) готовності людини діяти певним чином. Цілком очевидно, що такий вплив на особистість може надавати не просто життєва ситуація, а ситуація, що припускає прояв особистісної активності в пошуках вибору можливих варіантів поведінки, тобто проблемна життєва ситуація

Особливою різновидом проблемної ситуації є фронтальна ситуація, особливість якої полягає у впливі на індивіда певної малої групи. Належність особи до певної групи або бажання належати до неї вимагають від нього повсякденно певних стандартів поведінки, прийнятих у групі. У результаті особа, що перебуває під впливом групи, спільно з іншими її учасниками скоює злочин. Фронтальне ситуація, як і будь-яка ситуація вчинення злочину, грає роль умови злочинної поведінки в двох аспектах: по-перше, злочинна група формує або посилює наявну кримінальну мотивацію своїх учасників, по-друге, полегшує її прояв у певний момент. Залучення індивіда до злочинної групи ставить перед ним необхідність вибору певного варіанта поведінки, обумовлює його зміст і форму. Однак для залучення індивіда саме в груповий злочин повинна бути перш за все його причина, тобто ті соціальні якості особистості, які необхідні для спільної злочинної діяльності [8].

Таким чином, детермінанти конкретного групового злочину складаються з криміногенної мотивації особистості, необхідної для спільної злочинної діяльності, і з фронтальної ситуації скоєння цього злочину. Засобами реалізації групового впливу є, по-перше, внутрішньогрупові норми, що вимагають від особистості певної поведінки, а також санкції за їх недотримання або заходи заохочення за дотримання цих норм. По-друге, соціально-рольова стратифікація учасників групи, що припускає певний стандарт поведінки особи, що виконує в групі певну функцію. По-третє, конформізм, що передбачає зміну поведінки або внутрішньої мотивації особистості під впливом групи. Підставою конформізму є психологічна залежність індивіда від групи. Причому, чим більше ця залежність, тим конформний є поведінка особистості.

Найбільш часто фронтальні ситуації мають місце при вчиненні злочинів неповнолітніми, особами, які страждають психічними відхиленнями, засудженими, що знаходяться в місцях позбавлення волі, членами тоталітарних релігійних сект і терористичних груп.

Стосовно до неповнолітніх, дане обставина пов'язана з підвищеною потребою підлітків у неформальному середовищі однолітків, думка яких для кожного підлітка дуже важливо. Не випадково більшу частину злочинів підлітки роблять або в складі груп, або під сильним впливом неформального оточення однолітків.