37

ВСТУП

В умовах ринкової економіки суб'єкти господарської діяльності удаються до аналізу бухгалтерського стану підприємства періодично в процесі регулювання контролю, спостереження за станом і роботою фірми, складання бізнес планів і програм. Аналіз фінансової звітності – це процес, за допомогою якого ми оцінюємо минуле і поточне фінансове положення і результати діяльності організації.

Проте при цьому головною метою є оцінка бухгалтерсько – господарській діяльності нашої організації відносно майбутніх умов існування. Бухгалтерський аналіз представляє систему певних знань, пов'язану з дослідженням бухгалтерського положення організації і її фінансових результатів, що складаються під впливом об'єктивних і суб'єктивних чинників, на основі даних бухгалтерської звітності.

Мета аналізу бухгалтерської звітності є здобуття ключових параметрів, що дають об'єктивну і найбільш точну картину фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства. Прибуток – один з основних фінансових результатів плану і оцінки господарської діяльності підприємств. Фінансовий аналіз вирішує наступні завдання:

1) додержання Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 1-6 (накази Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 р. і № 137 від 28.05.99 р.) та ін.;

2) облік, аналіз і контроль за необоротними активами;

3) облік, аналіз і повсякденний контроль за виконанням завдань виробництва в розрізі кількості, якості та асортименту продукції згідно з вимогами ;

4) облік, аналіз і контроль за оборотними активами, за правильними й економними витратами ресурсів;

5) облік, аналіз і контроль за власним капіталом, за забезпеченням наступних витрат і платежів;

6) облік, аналіз і визначення витрат за елементами та витрат діяльності підприємства;

7) облік, аналіз і контроль за мірою праці та її оплати;

8) своєчасне документальне оформлення випущеної з виробництва продукції;

9) облік, аналіз і контроль за довгостроковими зобов'язаннями:

10) облік, аналіз і контроль за поточними зобов'язаннями;

11) облік, аналіз і контроль за коштами, розрахунками та іншими активами;

12) облік, аналіз і контроль за формуванням доходів і результатів діяльності підприємства;

13) контроль за станом рентабельності виробництва продукції і рентабельності підприємства;

14) виявлення резервів подальшого збільшення ефективності виробництва;

15) ведення обліку кожного виду господарських коштів, закріплених за матеріально відповідальними особами.

Залежно від поставлених завдань об'єктами аналізу бухгалтерської звітності виступають: фінансовий стан організації, фінансові результати і ділова активність організації.

Аналіз спирається на показники проміжні і річній бухгалтерській звітності. На основі даних підсумкового аналізу бухгалтерсько – господарського стану здійснюється вироблення майже всіх напрямів економічної політики підприємства. Від того, наскільки якісного він проведений, залежить ефективність управлінських рішень, що приймаються.

Якість же самого бухгалтерського аналізу залежить від вживаної методики, достовірності даних бухгалтерської звітності, а також від компетентності особи, що приймає управлінське рішення. Мета виробничої практики:

1. Закріплення теоретичних знань і здобуття навиків практичної роботи, опанування методів і прийомів аналізу, регулювання, планерування, стимулювання і іншими питаннями, пов'язаними з діяльністю даного підприємства;

2. Збір, узагальнення і аналіз матеріалів.

Розділ І. Законодавчо-нормативна база організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні.

1. Організація та ведення бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Процес реєстрації, накопичення, узагальнення та збереження інформації про діяльність підприємства ведеться безперервно від створення юридичної особи і до дати припинення юридичної особи.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Саме власник підприємства як особа, найбільш зацікавлена в результатах діяльності підприємства та їх визначенні, має пріоритетне право у вирішенні питання організації бухгалтерського обліку.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Керівник підприємства (власник підприємства або уповноважений ним орган) несе відповідальність як за організацію бухгалтерського обліку, так і за збереження відповідної документації протягом встановлених законодавством строків.

Таблиця 1.1

Терміни зберігання документів бухгалтерського обліку та звітності

Документи бухгалтерського обліку та звітності	Термін зберігання
Річні бухгалтерські звіти, примітки до звітності, спеціалізовані форми	до ліквідації підприємства
Первинні документи, які фіксують факт виконання господарської операції, що є підставою для запису в регістрах бухгалтерського обліку та податкових записів	3 роки (за умови завершення перевірки податковими органами з питань додержання податкового законодавства)
Облікові регістри (головна книга, журнали тощо)

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

— введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

— користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

— ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

— самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Керівник підприємства має право обрати одну з дозволених форм організації ведення бухгалтерського обліку. Незалежно від обраної форми ведення бухгалтерського обліку, відповідальність за його організацію, ведення і зберігання документації залишається на керівнику підприємства. Керівник підприємства (власник чи уповноважений орган) несе відповідальність за те, що бухгалтерський облік повинен забезпечити складання фінансової звітності, в якій вся інформація є вільною від упередженості, повною з усіх суттєвих аспектів та доречною для потреб користувачів.

Не дозволяється ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності самими власниками чи керівниками установ та організацій незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється:

— комерційних банків;

— відкритих акціонерних товариств;

— підприємств — емітентів облігацій;

— інвестиційних фондів;

— довірчих товариств;

— валютних та фондових бірж;

— інвестиційних компаній;

— кредитних спілок;

— недержавних пенсійних фондів;

— страхових компаній та інших фінансових установ.

Підприємство самостійно:

— визначає облікову політику підприємства;

— обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

— розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контро­лю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

— затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

— може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Перелічені правила оформляються наказом керівника підприємства про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства, додатками до якого можуть бути:

— списки осіб, які мають право підписувати бухгалтерські документи та надавати дозвіл на здійснення господарських операцій, які пов’язані з перерахуванням (виплатою) грошових коштів, витратами товарно-матеріальних цінностей та іншого майна;

— правила документообороту, регламент та графіки проходження документів;

— наказ про організацію відокремлених підрозділів та затвердження положень про них;

— затвердження посадових інструкцій.

При визначенні облікової політики в наказі підприємства також розкривається інформація шляхом описання принципів, які застосовуються для обчислення оцінки статей балансу, в тому числі визнання активів, а також застосування методів і процедур обліку за окремими статтями звітності, зокрема застосування методів амортизації необоротних активів, установлюються пороги суттєвості облікової інформації.

Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Таблиця 1.2

Поріг суттєвості для різних об’єктів обліку

Об’єкти обліку	Поріг суттєвості
— окремі об’єкти обліку активів, зобов’язань і власного капіталу	5% відповідно всіх активів, зобов’язань і власного капіталу
— окремі види доходів і витрат	2% чистого прибутку (збитку)
З метою відображення переоцінки або зменшення корисності об’єктів обліку	1% чистого прибутку (збитку) або 10% відхилення залишкової вартості об’єктів обліку від їх справедливої вартості
для інших господарських операцій та об’єктів обліку	1-10%% з урахуванням обсягів діяльності підприємства*
* Лист Міністерства фінансів України від 29.07.2003 р. №04230-04108 «Щодо застосування критеріїв суттєвості у бухгалтерському обліку» .

Для забезпечення виконання цього пункту закону, як правило, і розробляються регламенти та графіки документообороту, виписки з яких повинні розміщуватися на робочих місцях осіб, які мають безпосереднє відношення до обігу первинних документів.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі — бухгалтер):

— забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

— організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

— бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

— забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Обов’язки бухгалтера суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи може виконувати бухгалтер (з дипломом фахівця) з достатнім досвідом самостійного ведення робіт, тобто бухгалтер (з дипломом фахівця) 1 категорії, а виконувати обов’язки бухгалтера фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, може бухгалтер 1 або 2 категорії.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов’язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов’язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Ліквідація суб’єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб’єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами) або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачено цим Кодексом. Ліквідацію суб’єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб’єкта, що ліквідується.

1.2 Функції, місце і роль бухгалтерії на підприємстві.

Основними функціями бухгалтерії є:

• безперервне ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;

• організація бухгалтерського обліку відповідно до законодавства та установчих документів, забезпечення дотримання встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку;

• дотримання правил документообігу і технології обробки облікової інформації;

• контроль над дотриманням порядку оформлення первинних документів;

• систематизація інформації, що міститься в первинних документах на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичноготааналітичного облікушляхомподвійного записуїх на взаємопов’язанихрахунках бухгалтерського облікув тому періоді, в якому вони були здійснені;

• для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності проведення інвентаризаціїактивіві зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка;

• забезпечення складання і подання на основі даних бухгалтерського обліку у встановлені законом терміни фінансової, податкової, статистичної та інших форм звітності.

Організація бухгалтерського обліку супроводжує створення підприємства, та забезпечує його підготовку до ефективної діяльності. Без організованого бухгалтерського обліку неможлива діяльність суб’єктів господарювання, оскільки це суперечить чинному законодавству України.

Виступаючи передусім в якості методичної бази, організація бухгалтерського обліку забезпечує отримання, відображення і застосування знань про принципи, форми й способи побудови процесу бухгалтерського обліку, отримання інформації про господарську діяльність підприємства.

Організація бухгалтерського обліку – це прерогатива власника (керівника) у співпраці з обліковими працівниками. Ведення бухгалтерського обліку входить до обов’язків облікових працівників та полягає у застосуванні бухгалтером узгодженої з керівництвом підприємства методики та технології відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій і складання бухгалтерської звітності.

Бухгалтерський облік організовується передусім для отримання користувачами в будь-який момент часу інформації необхідної деталізації. Тому організовуючи бухгалтерський облік, необхідно пам’ятати, що він повинен існувати не заради самого себе, а задля задоволення інформаційних потреб користувачів.

Завдання організації бухгалтерського обліку визначаються, виходячи із завдань бухгалтерського обліку і передбачають:

− вибір методики ведення бухгалтерського обліку;

− вибір технології і техніки ведення бухгалтерського обліку;

− підбір облікового персоналу та забезпечення їх роботи.

Організація роботи бухгалтерської служби здійснюється керівництвом підприємства та передбачає визначення прав і обов’язків головного бухгалтера, підлеглих йому облікових працівників, визначає побудову бухгалтерської служби, її місце в системі управління та взаємодію з іншими підрозділами підприємства.

У сучасних умовах господарювання роль бухгалтера на підприємствах постійно зростає, оскільки розширюється перелік його функцій. З облікового працівника, який займається рознесенням даних первинних документів на рахунки бухгалтерського обліку для складання звітності, він поступово перетворюється на “радника” керівника практично за всіма питаннями діяльності підприємства. Жодне управлінське рішення не обходиться без інформації головного бухгалтера щодо його ефективності, можливих економічних і податкових наслідків. Таким чином, роль бухгалтера на сучасному підприємстві не обмежується відображенням операцій на рахунках бухгалтерського обліку та складанням звітності, а передбачає також надання допомоги керівництву під час розв’язання проблем управлінського характеру.

Вказівки та розпорядження головного бухгалтера в межах його компетенції є обов’язковими для виконання всіма працівниками й структурними підрозділами підприємства. Неухильне виконання всіх вимог головного бухгалтера щодо дотримання правил ведення бухгалтерського обліку повинен забезпечити керівник підприємства.

Штатна чисельність працівників підприємства, в тому числі й бухгалтерської служби, затверджується відповідно до статуту власником підприємства або уповноваженим органом управління.

Залежно від підпорядкованості бухгалтерів та отримання розпоряджень від головного бухгалтера розрізняють три типи організаційної структури бухгалтерської служби: лінійна, лінійно-масштабна, комбінована.

Розроблена структура бухгалтерської служби повинна відповідати наступним вимогам:

– праця облікових працівників повинна ґрунтуватися на науковій організації праці;

– всі облікові роботи повинні виконуватися комплексно;

– мають бути створені сприятливі умови праці для облікових працівників.

Розподіл праці між працівниками бухгалтерської служби може бути трьох видів: функціональний, операційний, змішаний.

Найбільшу частку в бухгалтерській роботі складають облікові процеси, що поділяються за об’єктами обліку (основні засоби, виробничі запаси тощо); за комплексами облікових операцій (облік оприбуткування, витрачання тощо).

Виконувані в бухгалтерії операції за змістом складають 6 груп: технічні, логічні, аналітичні, творчі, організаційні та допоміжні.

Бухгалтерія може займатись, крім облікових, ще й загальноекономічними, фінансовими, плановими питаннями та прогнозуванням діяльності підприємства на найближчу та довгострокову перспективу.

3. Організація структури бухгалтерії

Організаційна апарату бухгалтерської служби — це форма поділу та кооперування праці, яка передбачає розподіл усього комплексу облікових, контрольних та аналітичних робіт між виконавцями. Є дві форми організаційної побудови апарату облікової служби: централізована і децентралізована.

У централізованій формі весь апарат облікової служби як методично, так і адміністративно підпорядкований одному керівнику — головному бухгалтеру (головному економісту). У децентралізованій формі організаційної побудови частина апарату з методичних питань підпорядкована одній особі — головному бухгалтеру, а з адміністративних — господарському керівникові (начальнику цеху, виробництва і т. ін.).

Організаційна побудова апарату облікової служби залежить від структури. Структура апарату бухгалтерії виражає форму організації виконавців, безпосередньо зайнятих бухгалтерським обліком, контролем і аналізом господарської діяльності у системі управління.

На форму організаційної побудови та структуру апарату облікової служби впливають такі фактори:

• обсяг виробництва;

• загальна чисельність працюючих;

• кількість структурних підрозділів;

• види діяльності;

• характер організації технології виробництва;

• характер функціональних обов’язків;

• кількість філій (дочірніх господарств).

Значний вплив на структуру апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу мають поширення економічних зв’язків, процеси централізації, розвиток форм внутрішньогосподарської самостійності виробничих підрозділів тощо. На побудову структури апарату облікової служби впливає також застосування автоматизації, тобто використання ЕОМ.

В умовах господарських формувань структура апарату облікової служби має відображувати специфічні умови технології й організації управління виробництвом і відповідати таким вимогам:

• виключати елементи дублювання та паралелізму;

• бути максимально простою;

• регламентувати чисельність на основі норм керованості;

• враховувати досягнення науки і техніки;

• відповідати досягненням наукової організації праці;

• забезпечувати самостійність та повноцінність кожного підрозділу.

Варіантом децентралізованої форми організацій бухгалтерської служби є поділ на фінансову та внутрішньогосподарську (управлінську) бухгалтерію.

В апараті облікової служби створюються здебільшого самостійні підрозділи у вигляді груп, секторів, підвідділів, бюро тощо. У цих підрозділах організація робіт здійснюється за такими принципами поділу праці:

• оперативно-виробничим;

• функціональним.

Оперативно-виробничий принцип організації розподілу облікової праці застосовується, коли структурні підрозділи створюються за топологічною ознакою: сектор обліку оплати праці, сектор обліку матеріалів та ін. Цей принцип поділу облікової праці характерний для ручного варіанта та варіанта в разі використання ПК.

Функціональний принцип поділу облікової праці потребує такого формування структурних підрозділів, коли групи, сектори утворюються за ознаками однорідності роботи — приймання документів, таксування тощо. Цей принцип застосовують у разі використання ПК.

Самостійними організаційними підрозділами бухгалтерії можуть бути окремі машинолічильні підрозділи. У цих випадках обчислювальні центри передбачають мішані форми поділу та кооперування праці.

У великих господарствах (об’єднаннях, асоціаціях та ін.) самостійними підрозділами бухгалтерської служби можуть бути:

• сектор (або група) методології обліку, контролю тааналізу;

• контрольно-ревізійна група (сектор).

Розділ ІІ. Економічна характеристика бази практики та її обліку