20.Віктимність неповнолітніх і осіб похилого віку

21. Поняття і форми протидії злочинності

Те, якою має бути протидія злочинності залежить від властивостей

злочинності, а також від тих криміногенних факторів, що породжують

злочинність. Протидія злочинності – це діяльність, спрямована на

усунення дії криміногенних факторів шляхом:

1) реагування на самі ці фактори і 2) реагування на вчинені злочини.

Таким чином слід вирізняти дві форми протидії злочинності: 1 форма –

реагування на криміногенні фактори, що формують особистість злочинця і

сприяють прояву її у вчиненню злочину називається попередженням

злочинності або профілактикою злочинності; 2 форма – реагування на

вчинення злочинів називається репресією, або каральною діяльністю.

Якщо реагування на злочинність у формі попередження (профілактики) і у

формі репресій (кари) здійснюється адекватно, належним чином – то це

називається контроль над злочинністю. Коли цього немає, то кажуть про

втрату контролю над злочинністю. Контроль над злочинністю є нормальним,

якщо він не перешкоджає свободі і демократичному розвитку суспільства.

Інакше буває при тоталітаризмі.

Оскільки існування причин і умов злочинності зумовлене природними

властивостями волі і свідомості людини, її здатністю до вибору, то

протидія злочинності не може полягати в намаганні повністю усунути

криміногенні фактори і злочинність, яку вони породжують. Нормальною є

протидія, що полягає в намаганні встановити контроль над злочинністю

шляхом створення найкращих умов для формування і прояву нормальної,ної,

доброчинної форми волі і найгірших умов для формування і прояву

ненормальної, злочинної форми волі, тобто сваволі.

Жодне суспільство не може викоренити повністю злочинність, але воно має

протидіяти їй належним чином. Відповідно до розвитку самого суспільства

змінюються і засоби протидії злочинності. Чим цивілізованіше

суспільство, тим цивілізованіші і засоби протидії злочинності.

В сучасних демократичних країнах, що розвиваються цивілізованим шляхом,

контроль над злочинністю здійснюється демократичними засобами, які не

перешкоджають вільному розвитку людини і суспільства. Для тоталітарних

суспільств властивим є те, що контроль над злочинністю здійснюється

засобами, які мають тоталітарний характер. Ці засоби можуть приводити до

вражаючого зниження статистичного рівня злочинних проявів. Так було при

режимах Сталіна, Муссоліні, Гітлера. Але тоталітарні засоби контролю

діють шляхом обмеження свободи усіх громадян, а не лише злочинців, тому

вони є протиприродними і руйнують механізм нормального існування

суспільства, що і підтвердилось історичним досвідом.

Сучасна кримінологія поки-що не виробила досконалої концепції протидії

злочинності. Якщо узагальнити ідею А.С.Макаренка про те, що "господарчий

розрахунок – видатний педагог", і ідею Ф.М.Достоєвського про те, що

"пороки людські породжуються неділовитістю", та інші ідеї і факти, то

можна дійти наступного висновку.

Основними природними культуризуючими засобами, що діють проти причин і

умов, які формують особистість злочинця, є: 1) здорове, узгоджене з

законами природи підприємництво; 2) натуралістичне і релігійне

просвітництво.

Підприємництво є тим каналом, через який у людини формується те, що ми

називаємо "здоровим глуздом", тобто нормальна доброчинна форма волі і

свідомості людини. Ця властивість робить підприємництво разом з

просвітництвом основними природними засобами попередження (профілактики)

злочинності, тому що заняття ними змушує людину узгоджувати свою волю і

свідомість із законами природи і діяти за цими законами.

Крім того, як показує історичний досвід, ефективність репресивної форми

протидії злочинності залежить від функціонування в суспільстві

узгодженого з законами природи підприємництва в умовах цивілізованого

ринку. Без такого підприємництва репресія, діяльність репресивних

органів стають неефективними і втрачають свою роль. Підприємництво є

природним конкурентом злочинності, а також умовою ефективності репресії

злочинців, отже воно забезпечує нормальний контроль над злочинністю.

Відповідно до цього у Інституті держави і права НАН України

розробляється так звана підприємницько-репресивна модель протидії

злочинності за формулою "підприємництво плюс репресія". Згідно з

підприємницько-репресивною моделлю слід розрізняти злочинність 2-х

типів:

I-й тип – злочинність суспільств, що мають так званий цивілізований

ринок, в якому вигідно бути чесним підприємцем;

ІI-й тип – злочинність суспільств, що не мають такого ринку.

Перший тип злочинності характеризується тим, що за наявності протиді

ї їй

з боку ринкового підприємництва вона піддається також контролю з боку

держави. Характерною особливістю другого типу злочинності є те, що за

відсутності протидії з боку ринкового підприємництва вона не піддається

контролю з боку держави. Оскільки в Україні сьогодні немає справжнього

(цивілізованого) ринку, коли чесним підприємцем бути вигідно, то і маємо

злочинність другого типу, яка проявляється у вигляді криміналізму.

Першочергове завдання у сфері протидії злочинності в Україні полягає у

тому, щоб перевести злочинність із другого типу у перший. Зробити це

можна шляхом розвитку цивілізованого ринку, який має природну здатність

обмежувати злочинність певними берегами, спрямовувати її у певні рамки.

Це зробить її доступною для контролю, тобто для адекватного реагування з

боку держави.

Цивілізований ринок має здатність каналювати злочинність, тобто

спрямовувати її у певний канал, без чого вона стає необмеженою

("беспредел") і не піддається контролю.

Найновітнішою, сучасною моделлю протидії злочинності на Заході є так

звана модель "розбитих вікон". Вона полягає у тому, що для того, щоб не

скоювались злочини, треба якнайактивніше протидіяти будь-яким дрібним

правопорушенням і проступкам, проявам безкультур'я як в побуті так і в

громадських місцях. Ця модель знайшла експериментальне підтвердження в

Нью-Йорку в 1997 році. Модель "розбитих вікон" і її експериментальна

перевірка підтверджують культуроцентричну концепцію злочинності, або,

образно кажучи, концепцію формування "здорового глузду".

Співвідношення понять "профілактика", "припинення" та "запобігання"

Розмежувати поняття "запобігання", "припинення" та "профілактика", зважаючи на граматичні розбіжності, за допомогою словників майже неможливо. Та, щоб здійснити системний підхід до недопущення вчинення злочинів, украй необхідна чітка диференціація вказаного понятійного апарату.

Отже, з практичного погляду запобігання злочинності можна поділити на профілактику й припинення. Профілактика є розширеною, довгостроковою системою заходів.

Профілактика злочинності - це багаторівнева система державних і громадських цілеспрямованих заходів щодо виявлення, усунення, нейтралізації причин та умов злочинності.

Аналогічне визначення цієї дефініції подається в обговореному 12 травня 1998 р. Верховною Радою України в другому читанні проекту Закону України "Про профілактику злочинів", у ст. 1 якого зазначається, що під профілактикою злочинів слід розуміти здійснення системи заходів, спрямованих на виявлення й усунення причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів.

Таке тлумачення набуло поширення в практиці органів внутрішніх справ. До 1991 р. у структурі органів внутрішніх справ існували відділи (відділення) профілактики, що координували всі форми спеціально-кримінологічного запобігання.

Не можна також ігнорувати етимологію розглядуваних слів, які мають різні значеннєві відтінки. "Профілактика" -поняття, що перейшло в кримінологію і медичної практики масових щеплень проти хвороб, санітарного контролю за станом питної води, їжі тощо. При цьому не мається на увазі можлива хвороба конкретного індивіда. Так само доречно вважати кримінологічною профілактикою усунення криміногенних факторів (причин та умов) безвідносно до конкретного злочинного зазіхання, котре чинить хто-небудь. Інша справа - припинення. Це слово відображає негативну оцінку події, котрої намагаються уникнути, й адресний активний характер запобіжних дій. Припиняється лише те, що вже почалося, тобто мова йде про протидію початковій злочинній

діяльності.

Виходячи з цього, профілактика - це діяльність з усунення, нейтралізації чи ослаблення факторів, які породжують злочинність або сприяють їй. Вона, звичайно, має безособовий характер, тобто не має на увазі конкретне злочинне зазіхання, хоча може здійснюватися й на індивідуальному рівні: надання допомоги особі в працевлаштуванні, що звільнилася з місць позбавлення волі, лікування від наркоманії тощо. Профілактика забезпечується за допомогою запобігання криміногенним ситуаціям, їх усунення, ослаблення дії криміногенних факторів і їх нейтралізації, захисту можливих об'єктів від зазіхань, правової та кримінологічної пропаганди серед населення.

Припинення полягає в діях, спрямованих на зупинення злочинної діяльності, що вже почалася, та на недопущення настанню злочинного результату. Так, дільничний інспектор міліції, беручи до уваги колишні судимості зловмисників та інші обставини, для одержання безперечних доказів вирішив затримати квартирних злодіїв після того, як вони проникнуть у приміщення.

На відміну від профілактики та запобігання злочинам, припинення не звільняє від кримінальної відповідальності за замах на злочин і тим паче закінчене злочинне зазіхання.

Ця обставина викликає в деяких кримінологів сумнів: яке ж це запобігання якщо злочин вчинений і винна особа понесла за нього кримінальну відповідальність. Однак ця діяльність має на меті не тільки скоротити кількість засуджених, але і зменшити збитки від злочинності.

До того ж відомо, що багато складів злочинів сконструйовані в законі таким чином, що шкідливі наслідки протиправних дій винесені за межі складів. Це, так звані, злочини з усіченим складом - бандитизм, розбій та ін.

Слід зауважити, що заходи недопускання та припинення застосовуються до особи, котра робить спробу чи вчиняє конкретний злочин. Недопущення - це система заходів, яка застосовується на стадії готування до вчинення злочинів, що спрямована на перешкоджання здійсненню злочинного наміру конкретною особою. Припинення є системою заходів, які застосовуються на стадії замаху на вчинення злочину з метою відвернення злочинного результату.

Виходячи із вище зазначеного, запобігання є діяльністю держави та суспільства, спрямованою на утримання злочинності на можливо мінімальному рівні через усунення її причин й умов, а також на недопущення та припинення конкретних злочинів.