- •Політологія та інші науки про суспільство
- •Методи політологічних досліджень
- •22 23
- •24 25
- •27 26
- •31 Зо
- •У країнах Стародавнього Сходу
- •40 41
- •71 70
- •72 73
- •75 74
- •79 78
- •95 94
- •Станіслав Оріховський- Роксолан
- •Козацько- гетьманської держави
- •127 126
- •132 133
- •155 154
- •166 167
- •172 173
- •Ознаки легітимності політичної влади
- •Соціально- демографічні спільності
- •211 210
- •217 216
- •222 223
- •228 229
- •247 246
- •17 — 2-1330
- •262 263
- •1 Мовлений принципами формування і
- •298 299
- •Концепції громадянського суспільства
- •303 302
- •309 308
- •310 311
- •314 315
- •317 316
- •22 — 2-1330
- •352 353 23 — 2-1330
- •358 359
- •360 361
- •368 369 24 — 2-1330
- •372 373
- •374 375
- •379 378
- •384 385 25 — 2-1330
- •387 25"
- •390 391
- •393 392
- •395 394
- •404 405
- •Основні форми політичної участі. Референдум
- •425 424
- •28 — 2-1330
- •436 437
- •439 438
- •443 442
- •450 451 29*
- •453 452
- •456 457
- •480 481 31—2-1330
- •516 517
- •Концепція політичного реалізму
- •536 537
- •36 — 2-1330
- •562 563 36*
- •Глава 1. Предмет політології ...................... .8
- •Глава 17. Міжнародна політика ................... .502
- •Глава 18. Світові ідейно-політичні доктрини ......... .540
436 437
Персоналізовані
аспекти політики
Політичні
еліти
рюючу еліту. Вчений стверджував, що в сучасних суспіль- ствах, хоч би якими демократичними були їхні конституції, фактично владарює еліта. Навіть у США, де відсутні традиції феодальної аристократичної ієрархії, забезпечена відносна рівність економічних і соціальних умов життя громадян, панує демократична ідеологія, соціальний розвиток призвів до безпосереднього посилення влади еліти.
Систему політичної влади у США Р. Міллс подавав як піраміду, Ідо складається з трьох рівнів. Нижній рівень складає маса пасивного, фактично безправного населення. Середній відображає групові інтереси. На верхньому рівні приймаються найважливіші політичні рішення. Саме верхній рівень влади займає правляча еліта, яка, по суті, не допускає решту населення до визначення реальної політики. Можливості впливу мас на еліту з допомогою виборів та інших демократичних інститутів досить обмежені.
Стрижневими інститутами сучасного американського суспільства Р. Міллс вважав великі корпорації, політичну виконавчу владу та армію. Відповідно владарюючу еліту він не обмежував політичною елітою, яка безпосередньо прий- має найважливіші державні рішення, а включав до неї також керівників великих корпорацій, вищих офіцерів та інтелек- туалів, які їх підтримують.
Всупереч твердженням про множинність еліт владарююча еліта у Р. Міллса виступає як єдина, відносно згуртована група. Ця згуртованість зумовлюється спільною заінтересо- ваністю її представників у збереженні свого привілейованого становища, стабільності наявної суспільної системи, а також близькістю їх соціального статусу, освітнього й культурного рівня, кола інтересів і духовних цінностей, стилю життя, особистими й родинними зв'язками. Між елітою і масами існує глибока відмінність. Вихідці з народу можуть увійти до еліти, лише обійнявши високі пости в суспільній ієрархії. Однак на це у них дуже мало реальних шансів.
Неважко здогадатися, що в західній політології ліволібе- ральна концепція еліти піддається гострій критиці, особливо стосовно тверджень про закритість владарюючої еліти, наяв- ність у її середовищі особистих і родинних зв'язків, безпо- середнє входження до неї керівників великих корпорацій тощо. Однак саме тут зазначена концепція чи не найбільшою мірою відповідає дійсності, бо навіть у найдемо-
кратичнішому суспільстві політична еліта залишається відносно замкнутою і найбільш привілейованою панівною групою, підтримуваною бізнесом.
Хоча марксизм заперечує правомірність самого поняття політичної еліти, стверджуючи про політичне панування економічно домінуючого класу, опосередковано він містить своєрідну концепцію політичної ^еліти, яка в політології дістала назву шртократпичної. Йдеться про авангардну партію робітничого класу. Згідно з ленінським вченням про партію нового типу ця партія покликана очолити робітничий клас у його боротьбі за перемогу соціалістичної революції і побудову соціалізму й комунізму.
Найважливішою ознакою, що зумовлює керівну роль політичної партії, є те, що вона виступає носієм революцій- ної — комуністичної ідеології. Саме озброєність цією «єдино вірною» ідеологією визначає передові якості членів партії та слугує гарантією успішного керівництва нею суспільством. Ще однією ознакою партії нового типу є походження її членів із неімущих верств суспільства, передусім із середо- вища робітничого класу і найбіднішого селянства. Робітничо- селянське походження виступає найважливішою умовою здатності до сприйняття комуністичної ідеології.
Політичне керівництво суспільством з боку авангардної партії робітничого класу має всеосяжний характер — охоп- лює економіку, політику, культуру, вирішення кадрових питань, виховання людини тощо. Для здійснення такого керівництва партія мусить бути тісно згуртованою й мати жорстку ієрархічну структуру, за якої фактична влада концентрується в руках вищого керівництва.
Партократична концепція еліти була реально втілена в соціалістичних країнах. Хоча вона створювалась під гаслами заперечення соціальної нерівності й будь-якої елітарності, всеосяжний характер партійного керівництва, зрощення партійного і державного апарату на практиці призвели до формування в цих країнах комуністичної партійно-держав- ної еліти, яка монопольне зосередила в своїх руках усю повноту державної влади, матеріальні, фінансові, людські, ідеологічні ресурси, створила для себе цілу систему соціаль- них пільг і привілеїв.
Одним із перших на це звернув увагу югославський політичний діяч і політолог Мілован Джілас (1911 — 1995). У